"Жестоко избил, а затем застрелил". УП рассказывает историю убийства кадыровцем изюмского судмедэксперта

Среда, 30 ноября 2022, 04:30
фото: Виктория Рощина

"Рідні, ви вільні!" – такий білборд я зустрічаю на в'їзді у звільнений Ізюм на Харківщині. Він замінив встановлений під час окупації міста "визволителями" "Мы с Россией один народ". 

 
Проукраїнський білборд в деокупованому Ізюмі на Харківщині
фото: Вікторія Рощина

Ізюм повертається до життя, але про "другу армію в світі" все ще нагадують зруйновані будівлі, катівні, братські могили, залишки російської техніки та спогади людей. Спогади, які не можна просто стерти з пам'яті та викинути у смітник. Вони ще тривалий час будуть нагадувати про звірства росіян та боліти. 

Щодня поліцейські знаходять у місті та районі місця захоронення людей та викопують тіла. Тіла людей, які могли б ще жити, якби не прихід окупантів. 

 
Поліцейські ексгумують тіла  в Ізюмському районі
фото: Вікторія Рощина

Ми розповідаємо про одне жорстоке вбивство, яке сталося в місті навесні, під час окупації. Чеченець застрелив беззбройного чоловіка лише за те, що той насмілився сказати йому: "Вас тут ніхто не чекав".

Під час перебування у місті нам вдалося знайти свідків цієї трагедії, місце базування окупантів та підрозділ, у якому служив вбивця. 

Це один із десятків воєнних злочинів, скоєних росіянами в Ізюмі. І за кожен з них Росія обов'язково має понести відповідальність у суді.

Реклама:

Вбивство

У травні в Ізюмі російські окупанти вбили судмедексперта місцевого моргу Федора Гавриловича Здебського.

 
Вбитий судмедексперт Федір Здебський
фото надане

– Його просто застрелили через те, що запитав чеченця: "Хто вас сюди кликав?", – розповідає лікар Анатолій Коваленко, який залишався в місті під час окупації.

Лікар ізюмської місцевої лікарні Анатолій Коваленко
Лікар ізюмської місцевої лікарні Анатолій Коваленко

Федору Здебському було 70 років. Він родом із Вінниччини, в професії – понад 40 років, в Ізюмі працював 22. Мав інвалідність: кілька років тому боровся з важкою хворобою, після чого втратив ногу й пересувався на протезі. 

З початку війни Здебський допомагав місцевому моргу з оформленням довідок для родичів загиблих українських військових.

В Ізюмі вдалося розшукати свідків його вбивства – працівницю моргу Валентину та лікаря Сергія.

 
Місцевий морг в Ізюмі
фото: Вікторія Рощина

– Це було 7 травня, – згадує Валентина. – Я сиділа на робочому місці, поряд були Федір Гаврилович Здебський та ще один лікар – Сергій Валентинович Мозжухін. Зайшов військовий чеченської національності. Представився Ахмедом, сказав, що йому 26 років і він племінник Кадирова. Вони там всі повернуті на цьому Кадирові, він для них наче бог.

 
Працівниця місцевого моргу в Ізюмі Валентина
фото: Вікторія Рощина

На вулиці біля автівки Здебського стояв БТР, на якому сиділи ще кілька чеченців.

– Ахмед запитав: "Чий Volkswagen стоїть?". Федір Гаврилович каже: "Мій". – "Дайте мені на пів години". Гаврилович здивувався: "Як це "дайте"?" .

На вимогу віддати авто Здебський відповів, що, якщо Ахмеду кудись потрібно їхати, то за пів години він звільниться і повезе його. Той каже: "Я тобі дам бензин". А Федір Гаврилович: "Не треба, все є. Просто у мене ручне управління, і не кожен впорається".

 
Місце вбивства Федора Здебського
фото: Вікторія Рощина

Ніби на цьому питання з машиною було вирішено. Чеченець чекав, поки судмедексперт завершить роботу. Але згодом розгорівся новий конфлікт.

– Він питає у Гавриловича: "Хто винний, що я прийшов вас визволяти і сплю в сирій землі?". А Федір Гаврилович і каже: "Як хто? Ти винний. Прийшов на мою землю та керуєш, грабуєш…".

Я йому теж кажу, що ми півтора місяця жили в підвалі, вікна вибиті, батареї розмерзлися, ми теж живемо в сирій землі й готуємо їсти в підвалі на цеглинах, – каже Валентина.

Реклама:
Також вона пригадує, що судмедексперт під час розмови зачепив тему релігії.

– Сказав щось типу: "Вам же Аллах не дозволяє ні свинини, нічого", і ще так вгору показав великим пальцем. Можливо, це зачепило, – пригадує жінка.

Розлючений Ахмед миттєво почав стріляти в стелю.

 
Сліди від пострілів у стелі місцевого моргу
фото: Вікторія Рощина

Почувши постріли, до будівлі забіг ще один чеченець Руслан. Трохи розвернув Ахмеда і в цей час жінка змогла вибігти.

– Ахмед кричав: "Ці троє по ту сторону, їх треба відправити "на разработку"!

При мені він двічі Гавриловича вдарив, а я поміж них виповзла, щоб покликати на допомогу. Побігла – там біля пологового будинку стояли російські військові, і я кажу їм: "Йдіть, там ваш стріляє". 

Вони вчотирьох побігли туди, – розповідає Валентина.

 
Будівля моргу в Ізюмі
фото: Вікторія Рощина

Читайте також: "Нелюдська жорстокість, щоб знищити все українське". Що росіяни лишили по собі в Ізюмі та як живе місто після деокупації

Лікар Сергій Мозжухін, який залишився в морзі разом із чеченцем Ахмедом та Федором Гавриловичем, неохоче пригадує той день, нервує та відмовляється від фото. "Я б хотів швидше це забути", – зізнається він.

 
Тіла в місцевому морзі Ізюма
фото: Вікторія Рощина

– Ахмед озвірів. Бив його ногами, руками, в області скули був слід від автомата. Я ж його потім описував, – пригадує Сергій. – Коли той бив, Гаврилович плакав, просився, а вони цього не люблять. Потім мені він теж заїхав один раз. Він забрав документи у мене і наказав іти шукати Валентину.

Коли Валентина та Сергій повернулися, судмедексперт вже був мертвий.

– Лежить убитий – чотири постріли: два у живіт, два у шию. І нікого немає. Він був ще теплим, а пульсу вже не було. Все сталося швидко. О 12:50 чеченці зайшли до нас, о 13:15 Федір Гаврилович вже помер, – пригадує Валентина.

Після цього до моргу приїздили представники комендатури і сказали, що Ахмед нібито у підвалі, та за ним вже виїхали з Чечні.

 
Медична каталка в крові посеред поля
фото: Вікторія Рощина

– Якби Гаврилович знав, що це буде коштувати йому життя, він віддав би авто, бо дуже любив життя, – каже Валентина та додає, що окрім зв'язків із Кадировим чеченець хвалився тим, що чотири рази "виходив сухим із води".

– Виходить, що Гаврилович був у нього п'ятим, – припускає жінка.

Також вона пригадує, що місцеві бачили Ахмеда і у відділенні поліції.

– Він погрожував зброєю людям, які ховалися там. А нам він ще казав, що в нього автомат замначальника поліції. Бо вони ж повскривали там все і позабирали зброю.

Реклама:
Тіло судмедексперта окупанти відправили в Бєлгород і, за словами колег Здебського, залишили там, попри прохання близьких повернути для поховання. Також вони забрали із собою опис тіла та фото з місця вбивства.

Валентина досі не може забути про смерть судмедексперта: "Ні за що вбили хорошу людину…". Також зізнається, що досі боїться помсти чеченців. "Вони ж могли і мене вбити, якби я не виповзла…"

Алла, колишня дружина Федора Здебського, вірить, що все ще зможе поховати його.

 
Колишня дружина Федора Здебського Алла
фото: Вікторія Рощина

– Він для мене не стороння людина. Я хочу справедливості, по-перше. Щоб ця справа дійшла до Гааги. По-друге – для мене дуже важливо поховати його, – крізь сльози каже Алла та показує свою весільну сукню. – Кажуть, що треба прощатися з минулим і треба сукні позбутися, але ж це частина життя…

 
Фото з сімейного архіву Федора Здебського
Фото надані колишньою дружиною

– Я не вірю, що його тіло вивезли у Бєлгород. Для того, щоб замести сліди, є ліси, посадки та річки.., – каже жінка та додає, що в доньки правоохоронці вже відібрали аналізи ДНК та зареєстрували кримінальне провадження 

 
Колишня дружина Федора Здебського показує весільну сукню
фото: Вікторія Рощина

Але результатів поки немає.

Вбивця

Щоб дізнатися деталі про вбивцю Федора Здебського, необхідно було опитати місцевих мешканців. Вдалося встановити, що група чеченців проживала у двоповерховому будинку неподалік відділення поліції.

 
Будинок в Ізюмі в якому мешкали чеченці з підрозділу Ахмеда
фото: Вікторія Рощина

Жінка на ім'я Валентина перші дні окупації ховалася у бомбосховищі поліцейського відділення. Вона пригадує чеченця на ім'я Ахмед.

– Ми бачили, як вони привозили у будинок поруч хлопців, як знущалися з них, – розповідає жінка. – Якось у них хтось зі своїх втік, вони прйшли до нас, наставили автомат і кричали, що ми його нібито тут ховаємо.

Біля двоповерхового будинку проживає подружжя – Ігор та Анна.

Вони також згадують колишніх "сусідів".

– Що мене здивувало – мусульмани ж не п'ють, а вони регулярно або обдовбані, або п'яні були. Бачив, як вивозили звідси речі на "Уралі". Також БТР сюди приїздив, вони виводили двох у кайданках з мішком на голові. Потім ще бачив, привозили людей, але вже інші – скоріш за все ФСБ, – каже Ігор і показує місце, де окупанти ховали свою техніку.

 
Ігор проживає поряд з двоповерховим будинком у якому під час окупації мешкали чеченці
фото: Вікторія Рощина

Він також пригадує, що чеченці влаштовували гуляння з дівчатами, пили, вживали наркотики та грабували будинки.

– Мародери на мародерах. Перед тим, як наші зайшли до міста у вересні, сюди заїхали ще одні чеченці. Але вони постояли три доби і поїхали на танках, вкритих вкраденими килимами…

Ще один місцевий мешканець Олександр, який проживає неподалік двоповерхового будинку, також пригадує чеченців та одного з них на ім'я Ахмед. Каже, що навіть самі ж окупанти не мали впливу на нього.

Вони навесні тут влаштовували гуляння. По вулиці ходили окупанти й казали, щоб ми краще сиділи вдома, поки вони там відпочивали, – розповідає Олександр. – Вони самі не могли вгамувати цих чеченців. Кажуть, що той Ахмед ніби погано закінчив – подався у біга, коли за ним приїхала їхня ж перевірка. Сюди дійсно приїздило авто з комендатури у травні. Але деталі я не знаю.

Важливим свідком в історії вбивства Федора Здебського став колишній місцевий поліцейський Яків.

 
Колишній місцевий поліцейський Ізюма Яків у травні був викрадений чеченцями
фото: Вікторія Рощина

Попри те, що він виїхав з Ізюма, мені вдалося його знайти. Він розповів, як у перші дні окупації вирішив залишитися в місті, оскільки мав хворих батьків. Від обстрілів вони ховалися у бомбосховищі поліцейського відділку.

Реклама:
Окупанти співпрацювали у місті з колишніми засудженими, один із них і навів на Якова. У квітні його викрали й катували "ЛНРівці", а в травні чеченці, ті самі, які проживали у двоповерховому будинку. Він пояснив, що головним у них був Ахмат – років 35, а Ахмед – рядовим бійцем. 

Мене схопили 2 травня і катували у гаражах за будівлею поліції. Вимагали здати місце зберігання зброї, – розповідає Яків. – Зламали руку, ребра. З ноги били в обличчя, били електрошокером. Одягали ремінь на шию та душили, ножем проколювали тіло.

 
Напис "Кавказ" на гаражах неподалік двоповерхового будинку
фото: Вікторія Рощина
 
Підвал у гаражах неподалік двоповерхового будинку, де катували місцевих мешканців Ізюма
фото: Вікторія Рощина

За словами поліцейського, катування тривало шість днів. Потім він таки видав їм місце, де закопав свою табельну зброю, і його відпустили.

– Більше я їм нічого не розповідав. Казав, що не знаю. 7 травня вони мене привели в цей двоповерховий будинок, я там кілька днів був. Це як типу реабілітація була, – розповідає Яків та додає, що під час звільнення бачив тіла загиблих людей у гаражі. – Я до цього чув, як кричало багато людей, але коли виходив, то бачив уже трупи. Тоді мішок у мене трохи злетів, і я побачив тіла. А вони мені кричали: "Смотри прямо!".

 
Вид на двоповерховий будинок з гаражів у яких катували місцевих мешканців Ізюма
фото: Вікторія Рощина

Саме під час перебування у дворі двоповерхового будинку Яків став свідком зізнання чеченця Ахмеда у вбивстві судмедексперта.

Я чув постріл. Через 3-5 хвилин прибігає цей молодий чеченець з автоматом, – пригадує чоловік. – Він весь трусився. Головний, Ахмат питає: "Хто там стріляв?". А він каже: "Я дідка застрелив". "Ти що, гониш? Нафіга?". А той каже: "Ну, він почав за Путіна казати нехороші речі". Ахмат йому: "Ти чокнутий? Хочеш нам тут створити проблеми? Ми ж не терористи, ми не маємо вбивати людей".

 
Гаражі в яких окупанти катували людей
фото: Вікторія Рощина
 
Гаражі в яких окупанти катували людей
фото: Вікторія Рощина

Мені від цих слів стало смішно, звісно, але я тоді навіть не зрозумів, про що йдеться і кого вбили.

Потім цей Ахмед пішов у дім і вийшов уже переодягнений у цивільний одяг: чорна футболка, джинси та кросівки.

Потім приїздить воєнна поліція й одразу до Ахмата: "Ти застрелив чоловіка?". Той каже, що не він. Потім підходить молодий. Вони кажуть: "Зброю сюди", і там дійсно ще запах пороху був: "Ти стріляв?". Той зізнався, але почав виправдовуватися. Вони його забрали, – пригадує Яків.

Більше він молодого чеченця не бачив.

 
У будівлі медичного коледжу знаходився штаб росіян
фото: Вікторія Рощина

9 травня чеченці влаштували гуляння в будинку, а 10 травня Якова відпустили. Спочатку він виїхав у Куп'янськ, де йому надали медичну допомогу, а потім вибрався до Харкова.

 
Написи на будівлі колишнього штабу окупантів
фото: Вікторія Рощина
 
Написи на будівлі колишнього штабу окупантів
фото: Вікторія Рощина

За словами Якова, чеченці були розвідниками 27-ої окремої гвардійської мотострілецької бригади РФ (повна назва – 27-ма окрема гвардійська мотострілецька Севастопольська Червонопрапорна бригада імені 60-річчя утворення СРСР – УП). Він неодноразово чув це від самих чеченців.

Одного разу я був свідком того, як двоє молодих хлопців писали рапорти. Вони говорили саме про 27 бригаду, – розповідає Яков. – Я навіть у паспорті олівцем собі записав, щоб не забути. Тому це точно.

 
Напис "ВС РФ - задачу выполним" на гаражах в яких окупанти катували людей
фото: Вікторія Рощина

Окрім Ахмата, в них був командир "Сокол", він же "Мэр", і "Тяжелый". Начальником штабу, який контролював діяльність підрозділу, був "Волкодав". За словами Якова, в будинку постійно мешкало 10 осіб, але до них регулярно навідувались представники російського штабу, який був розташований трохи нижче – в будівлі медичного училища.

– В них була гарна тактична форма, броня. Дехто був у балаклавах, дехто у кепках. А у цього старшого Ахмата була шапка камуфляжна з полями. Також на формі був прапор Росії та "Z", – розповів Яків. – Їздили на БТРі.

За словами Якова, вони також кричали часто "Ахмат – сила", розповідали, що були на початку війни під Києвом і втратили багато чеченців там.

Військова частина 61899, скорочена назва цієї бригади, має пункт постійної дислокації в Мосрентгені Новомосковського адміністративного округу Москви. Командиром є полковник Сергій Сафонов. Бригада входить до складу 1-ої гвардійської танкової армії Західного воєнного округу РФ.

Реклама:

Хто лютував у Ізюмі

За даними британської розвідки, під час першої фази повномасштабного вторгнення РФ в Україну, 1-ша гвардійська танкова армія зазнала значних втрат, здійснюючи спробу захопити Київ і Харків.

На другій фазі вторгнення в Україну підрозділи армії наступали на Ізюм, щоб охопити з півночі слов'янсько-краматорську групу ЗСУ. У травні зазнали невдачі, і їх перекинули на Луганщину. Про значні втрати особового складу місцевим в Ізюмі розповідали й самі чеченці.

"Ми щодня втрачаємо бійців і не розуміємо, де стоять українці", – пригадує обурення росіян експолонений Яків. Деякі окупанти з цієї бригади були захоплені в полон українськими військовими.

За словами місцевих, окрім 27-ої бригади в місті були й інші групи чеченців, які в основному базувалися в районі залізничного ринку. Вони були поділені на дві групи: чеченський ОМОН, представники якого пересувалися у чорному одязі з прапором Чечні на руці, та звичайні бійці – у камуфляжній формі.

Також періодично до міста приїздили представники підрозділу "Ахмат" – здебільшого робити фотозвіти про надання місцевим гуманітарної допомоги.

Агресивну поведінку цих чеченців пригадує і місцева мешканка Алла.

Влітку у двір її багатоповерхівки заїхав БТР із чеченцями, які шукали представника української тероборони.

 
Місцевій мешканці Ізюму Аллі під час окупації погрожували чеченці
фото: Вікторія Рощина

– "Ну що, тварі! Тепер будете жити за нашими законами", – одразу промовили вони, – пригадує жінка. – Потім один з їхніх командирів – рижий, років 40 – звернувся до мене: "Ми прийшли вас звільняти. Ви хоч дізнаєтесь, що таке газ вдома мати".

А я йому й кажу: "В нас все було до вашого приходу і навіть те, чого у вас ніколи не було й не буде. Від чого ви нас звільняєте? Від родин, роботи, нормального життя?".

Тоді він розлютився: "Сучка, закрий рота! Ти такого більше ніколи не будеш казати, зрозуміла? Депортуємо тебе до Москви на пожиттєве". І з автоматом на мене…

Моя подруга теж спочатку з ним сперечалась, а потім я зрозуміла, що це небезпечно, і ми замовкли, – пригадує жінка. – Він у будь-який момент міг натиснути на курок, він був неадекватним. Це не люди, це звірі…

Саме тоді чеченці затримали місцевого тероборонівця Євгена Рузавіна. 

– Жінка Жені каже, що він у полоні в Бєлгороді, було навіть відео, – розповідає Алла. – Він був дуже патріотичним, допомагав нам виживати. Одна проросійська сусідка здала його окупантам, а потім втекла до Росії.

 
Місця масового поховання в Ізюмі
фото: Вікторія Рощина

Також вдалося з'ясувати, що в Ізюмі діяли підрозділи так званої "народної міліції ЛНР" на чолі з Олександром Щербатих на позивний "Одеса". Він – колишній "начальник ДАІ" окупованого Луганська.

Саме підрозділи "НМ ЛНР" співпрацюють із "кадировцями" після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Приміром, на території Луганщини та Донеччини радник Рамзана Кадирова Апті Алаудінов воював з 2-м армійським корпусом "міліції ЛНР", який згодом і очолив. 

 
Командир підрозділу "Ахмат" Апті Аллаудінов отримав нагороду від "голови ЛНР" Леоніда Пасічника
фото: соцмережі

Після звільнення Ізюма саме Алаудінов заявив, що "місто обов'язково повернеться до Росії". Також Кадиров та Алаудінов отримували ордени від голови самопроголошеної "ЛНР".

Вікторія Рощина, УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Главное на Украинской правде