Партнерський збір УП. Задонать на дрони та РЕБи

Чому Волноваха - не Шарлі, а #ЯНеВолноваха

Середа, 14 січня 2015, 14:17

Для початку, коротка історія – хто не знає. У місті Парижі була редакція журналу з назвою "Шарлі Ебдо", який малював ядучі карикатури на все навкруги, в тому числі – на пророка Магомета.

Радикальні ісламісти увірвалися до редакції і вбили 12 осіб. Мільйони французів вийшли на вулиці під гаслами "Я – Шарлі" щоб показати: атака на людей лише за їхні переконання, хай навіть висловлені в образливій для когось формі, – це атака в тому числі на мене, "я – за країну вільних переконань".

На жалобній ході у Парижі були лідери багатьох країн, в тім числі і Петро Порошенко. Єдине, що їх об'єднувало – вони фактично підтримали гасло "Я – Шарлі", тобто "Я – проти обмеження свободи переконань".

Вчора неподалік райцентру Волноваха терористи ДНР розстріляли на українському блокпосту автобус сполученням Златоустівка-Донецьк. Загинули 12 пасажирів автобуса, про переконання і вподобання яких ми не знаємо нічого.

Терористи скоріше за все не мали на меті влучити в автобус – вони тупо, саме тупо, в них це стиль життя, лупанули по "укропу". Ну і вбили тих, кого вони самі, певне, вважають "громадянами ДНР, котрі потерпають від свавілля хунти".

І я більш ніж переконаний, що дехто з родичів загиблих, а може й чимало хто, буде звинувачувати українську владу, як звинувачували її на камеру мешканці сіл з околиць Маріуполя: "що вони сюди припхали свою армію, понаставили блокпостів, влаштували нам тут війну".

Тим не менш, купа українських користувачів соцмереж вже влаштувала флеш-моб з теґом "Я – Волноваха". Логіка така: якщо через загибель французьких журналістів у Париж приїхали лідери розвинених країн, то через загибель пасажирів автобуса...

Ну, по-перше, це зневага. У Парижі розстріляно конкретно відомих журналістів з конкретно редакції "Шарлі", вбивці навіть вигукували на вулиці "Ми вбили Шарлі!" А в нас що – вбито Волноваху?

Ні, містечко стоїть як і стояло. Вбито мешканців Волновахи? Теж не факт, що всі загиблі були саме з цього містечка.

Трагічно загиблих людей, які опинилися не в той час не в тому місці одночасно знеособили, накрили брендом найближчого населеного пункту і намагаються використати для невдалого геополітичного мавпування – навіть не завдавши собі справи дізнатися їхні імена.

По-друге, це карґо-культ. Так само як дикуни на островах Тихого океану складали солом'яні макети літаків, сподіваючись, що вони принесуть їм смачну їжу і корисні дрібнички, так і наші народні умільці тупо передерли щось у "білих людей" не розуміючи як воно насправді працює.

По-третє, це вторинність. Бажання "виїхати" на чужому креативі, на чужому бренді – ще й у такій трагічній ситуації.

Панове, більшість простих людей у Європі доволі приблизно уявляє, що таке Україна, Донбас і чому там війна. От скільки з українців знають різницю між Карабахом та Нахічеванню? Хто з нас переймався кривавою громадянською війною в Таджикистані та роллю Узбекистану в ній?

А це події часів не таких далеких, вже періоду незалежної України. Не треба сподіватися, що ми важимо для громадян Франції чи Німеччини більше, ніж для нас важить Вірменія чи Азербайджан. Можливо і важимо, в певні періоди, але сподіватися на це все-таки не варто.

А що треба робити – так це, в першу чергу, намагатися якнайкраще розуміти суспільства Європи, усвідомлювати культурний контекст тамтешніх мешканців, намагатися якнайдоступніше та найефективніше донести до них українське бачення ситуації.

Наразі ж це виглядає не менш жалюгідно, ніж анекдотичні дружини червоних офіцерів у Львові 1939: ніби і вийшла на вулицю у європейській одежині, от тільки нічна сорочка на людях виглядає дикувато.

Павло Зуб"юк, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Сьогодні українська мова є в більшій небезпеці, ніж в 2022 році

Пам'яті Ірини Цибух

На порозі катастрофи. Розподілена генерація – шанс уникнути зимового блекауту

Три причини, чому саме зараз пора об'єктивно оцінити роботу АРМА

Чому управління відходами комерційної та промислової упаковки повинні здійснювати виробники

Де межа між національними інтересами та захистом права власності?