Міністр Могильов та права людини

27 грудня 2005 року тодішнім міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком був підписаний наказ №1243 про створення Громадської ради при МВС України з питань забезпечення прав людини (далі ГР) як консультативно-дорадчого органу. 28 грудня відбулося її перше засідання, де я був обраний співголовою ГР, другим співголовою став міністр.

ГР функціонувала більше чотирьох років, контактуючи і з Юрієм Луценком, і з Василем Цушком, і знову з Юрієм Луценком. Після формування нового уряду в 2010 році члени ГР більше трьох місяців намагалися провести чергове засідання, але безуспішно. Проте наказ №1243 не скасований, і я вважаю, що мушу виконувати свої обов'язки.

Не маючи можливості надати рекомендації, як зазвичай, під час засідання ГР, змушений зробити це публічно.

Останнім часом міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов часто каже про права людини.

Він навіть сказав 9 липня в телепрограмі "Велика політика" на "Інтері", що "...в отношении каждого нарушения прав человека мы будем проводить жесточайшее расследование" (підкреслення моє - Є.З.). Але порушення прав людини з боку працівників органів внутрішніх справ виникають насамперед через деякі вказівки міністра.

Так, розпорядженням №236 від 08.04.10 необґрунтовано поширюються владні повноваження посадових осіб ОВС України, оскільки від керівників підрозділів вимагається забезпечити на залізничному транспорті "...постійний контроль за перебуванням іноземців на об'єктах обслуговування, здійснювати ретельні перевірки документів у іноземних громадян, особливу увагу приділяти наявності реєстраційних карт, виданих прикордонниками".

Але ж діяти у такий спосіб - це масово порушувати вимоги закону. Навіть для пересічного громадянина є очевидним, що постійне спостереження за особою, і перевірка її документів є процедурами специфічними та досить жорстко регламентованими законом, тому їх не можна застосовувати як масову практику чи то до громадян України, чи то до іноземців.

Крім того, відповідно до вказівки №292 від 23.04.10 планується до запровадження система "Розшук-Магістраль", якою передбачене внесення в залізничні квитки прізвища, ім'я та по-батькові, року народження, серії та номеру наданого документу.

Мета при цьому проголошується нібито суспільно корисна - розшук злочинців. Але керівництву МВС при цьому зовсім байдуже те, що такий підхід автоматично ставить будь-якого громадянина у статусні рамки потенційного злочинця, а також брутально порушує право на приватність.

Запровадження цієї системи суттєво перешкоджає й свободі пересування, яка може бути обмеженою лише за умов глобальних соціальних загроз - війни, терористичних актів, масових заворушень, природних катаклізмів. Нічого з наведених негараздів в Україні не відбувається.

Натомість є відверте бажання керівництва МВС довільно та безперешкодно контролювати переміщення громадян, як це вчиняли колись давно посадові особи поліцейських держав. Невже ж ми хочемо показати гостям "Євро-2012" саме таку, поліцейську, Україну?

Інші систематичні і масові порушення права на приватність, які різко збільшилися за нового керівництва МВС, - це примусове дактилоскопування затриманих. Воно має застосовуватися щодо обвинувачених у скоєнні злочину або підданих адміністративному покаранню у вигляді позбавлення волі, але застосовується значно ширше, ще до винесення судом покарання за адміністративне правопорушення.

Крім того, його застосовують відносно певних груп населення, зокрема, щодо ромів, яких спеціально для цього затримують, а потім відпускають. Такі дії повертають старі форми дискримінації ромів, яких останніми роками МВС вже позбулося.

Засобами масової інформації лише обласного та національного рівня було оприлюднене більше 350 критичних публікацій стосовно порушень свободи мирних зібрань з боку органів внутрішніх справ за перші 100 днів нового керівництва МВС. За цей період такі порушення були більшими, ніж за 2007-2009 роки разом.

Характер та масштаб цих порушень не залишає сумнівів, що незаконні дії міліції здійснювалися за наказом керівництва МВС. І мені дуже шкода працівників ОВС, яких примушують вчиняти незаконні дії.

Це і втручання з метою перешкодити взяти участь в мирних зібраннях, і надання переваги одній із сторін під час їх проведення, і безпідставне припинення мирних зібрань та затримання його учасників, і протиправне нереагування працівників міліції на сутички, що виникають між опонентами, і надмірне застосування сили і спеціальних засобів проти учасників мирних акцій. Прикладів можна навести дуже багато.

Змушений констатувати, що обраний новим керівництвом МВС шлях щодо свободи мирних зібрань орієнтований на розвиток переважно репресивних заходів при тому, що жодних загроз масових заворушень чи терористичних актів не було. А навпаки, органи внутрішніх справ мають опанувати максимально більш широкий спектр правоохоронних тактик з мінімальним ступенем застосування примусу.

Останнім часом почастішали повідомлення про катування та інші форми незаконного насильства, які застосовують в органах внутрішніх справ, іноді з летальним результатом. Так, тільки протягом 11-14 червня були повідомлення про чотири смертельні випадки внаслідок дій міліції, а одна людина потрапила до реанімації.

На мою думку, це прямо пов'язане з невірною та непрофесійною орієнтацією керівництва МВС на такий показник роботи, як кількість осіб, притягнених до кримінальної відповідальності, про що міністр Могильов заявив 9 липня на "Інтері".

Це ще гірше, ніж оцінювати роботу за відсотком розкритих злочинів, як було до 2005 року, оскільки призведе до вимушеної масової фальсифікації показників з метою показати добру роботу і отримати надбавки та премії.

Чи не звідки взялося підвищення зареєстрованих злочинів на 30% за перші шість місяців 2010 року?

Можна впевнено прогнозувати, що цей кількісний показник зростатиме за рахунок дрібних злочинів, а організатори та замовники злочинів серйозних, наркоторговці та керівники організованих злочинних угрупувань залишатимуться на волі.

Масовим стане і вимагання у злочинця зізнань у скоєнні аналогічних правопорушень, до яких він не має відношення, щоб списати з обліку нерозкриті злочини і покращити показники роботи. Не кажу вже про цілком забуту презумпцію невинуватості.

У виданій Харківською правозахисною групою доповіді "100 днів нового керівництва МВС" переконливо доведено, що не менше ніж 60% фактів вилучень зброї, боєприпасів та вибухових речовин регулярно фальсифікуються. Імітація показників щодо боротьби з незаконним обігом заборонених предметів тільки створює видимість покращання роботи.

Такою самою імітацією є і твердження про увагу МВС до прав людини - всі проекти, які стосувалися прав людини в діяльності МВС, призупинені. Як сказано в зазначеній доповіді, "нове керівництво Міністерства внутрішніх справ на чолі з Анатолієм Могильовим повернулося до моделі міліцейського відомства, як закритої самодостатньої системи з власними інтересами, що докорінно відрізняються від інтересів суспільства.

 Сутність проведених за останні кілька місяців "реформістських" заходів не залишає ілюзій і чітко демонструє - міліції не подобається громадська активність і вона має намір суттєво її обмежити. Доводиться також констатувати, що публічно проголошені МВС тези щодо необхідності співпраці з громадськістю не мають практичного втілення і залишаються лише популістськими гаслами".

Скільки би не запевняли чиновники різних рівнів, що Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС працює, це не відповідає дійсності, бо воно було ліквідоване наказом міністра ще 18 березня, а його регіональні працівники - звільнені за скороченням штатів з грубими порушеннями законодавства про працю.

Міністр ще й образив їх в телепередачі 9 липня, сказавши на всю країну, що "там половина людей это были призванные знакомые, я не буду говорить - кумовья, братья, сватья и так далее". Це відверта брехня.

Не було в Управлінні нічиїх братів, сватів та кумів. Тільки сліпа або заангажована людина з кривим поглядом не бачить, яку величезну роботу, спрямовану на забезпечення поваги до прав людини в діях міліції та реформування МВС, лише за два роки здійснило це Управління.

Сотні громадян, які скаржилися на незаконні дії міліції, отримали допомогу від його працівників. За їхньою ініціативою були викриті значні зловживання з боку міліції. Працівники управління забезпечили системну роботу мобільних груп з моніторингу дотримання прав людини в місцях позбавлення волі, підпорядкованих МВС, яка мала результатом суттєве покращення умов перебування в ізоляторах тимчасового тримання.

Підведемо підсумки. Можна по-різному оцінювати зміни у державі, що відбулися за останні роки. Але очевидним є усвідомлення українською громадою того факту, що влада має служити народу, а не навпаки. І якщо влада на гроші платників податків наймає міліцію для захисту прав людини, то так і має бути.

Тому міліція не має права діяти без урахування потреб населення, не може вдавати, що їй байдуже, скільки людей втрачає життя та здоров'я внаслідок неправомірних дій правоохоронців.

І з урахуванням цієї реальності керівництво МВС мусить докорінно змінити своє ставлення до співпраці з громадськістю та прав людини, припинити їх порушувати, відмовитися від показників роботи, які тільки стимулюють незаконне насильство та імітацію боротьби із злочинністю.

А якщо воно на це не здатне - його треба замінити.

Євген Захаров, Харківська правозахисна група