Каким образом партия "Голос" может стать настоящей партией?

Коли вляглися пристрасті навколо заяви Святослава Вакарчука про дострокове припинення депутатських повноважень, можна тверезо проаналізувати ситуацію. Отже, що ми маємо? Вакарчук вже вдруге склав депутатський мандат, причому зробив це напередодні місцевих виборів.

Опоненти і конкуренти "Голосу" одразу ж розродилися купою жартів і критики на цю тему, вважаючи вчинок Вакарчука безвідповідальним, ба більше – зрадою виборців "Голосу". Прихильники та представники "Голосу" ж навпаки – запевняють, що відхід їхнього лідера – це відповідальний політичний крок, який лише оздоровить вітчизняну політику та позбавить партію тавра "вождізму", притаманного всім іншим. Хто ж тут має рацію?

Партія "Голос" – це типовий політичний проєкт без конкретної ідеології, створений під "лідера", такий собі політичний фан-клуб. Цикл життя такого проєкту – один-два максимум політичних сезони, тобто каденції парламенту. Ця партія повторює долю не лише "Самопомочі", створеної під Садового, а і УДАРу, створеного під Кличка, і "Народного фронту", створеного під Яценюка, і Радикальної партії, створеної під Ляшка, і "Слуги народу", створеної під Зеленського, і багатьох інших, менш успішних.

У чому схожість? Та у всьому, починаючи від народження. Як створили "Голос"? Купили мертву партійну організацію, замінили керівництво і назву, прив'язали нову назву до особистості нового лідера, зробили відповідний логотип, поспіхом сформували список, завели фракцію у Верховну Раду і на цьому партійна діяльність практично зупинилась.

Згадали про партійні організації лише напередодні місцевих виборів, але так само, як і інші, "Голос" не займається створенням місцевих осередків, поширенням ідеології (якої по суті немає), впровадженням політичних програм… Ні, вони просто так само поспіхом забивають місця у списках до місцевих рад і після місцевих виборів так само успішно забудуть про партійні організації, які помруть до наступної виборчої кампанії.

І тут мова не йде про особистості тих чи інших депутатів. Знаю, серед них чимало дуже позитивних людей, з багатьма із них я знайомий особисто і ставлюсь до них прихильно, проте ці люди не змінюють принципів існування політичних проєктів. А для того, щоб це змінити, потрібно провести реформу політичних партій. Концепцію такої реформи нещодавно, після проведення громадського обговорення, запропонувала ГО "Асоціація політичних наук", а у Верховній Раді вже створено відповідну робочу групу. Сподіваюся, ці ідеї незабаром будуть втілені в життя.

Тож, яким чином партія "Голос" може стати справжньою партією? Лише змінивши законодавство про політичні партії. Тоді зміни будуть системними і незворотними.

Дмитро Сінченко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.