Стратегію для Кучми вигадуватиме казкар
Вівторок, 25 червня 2002, 16:24
На Банкову продовжують приходити нові люди. Після суботніх призначень там з'явилося ще одне свіже обличчя – найбільш продуктивного вітчизняного автора книжок про паблік рілейшенз Георгія Почепцова. Починаючи з вівторка він очолив новостворене Управління стратегічних ініціатив АП.
Людина з адміністрації президента, з якою вдалося поговорити кореспонденту УП, про призначення Почепцова сказала так: "Указу не бачили, але табличку на кабінеті вже встановили". Сам же Почепцов в інтерв'ю "Українській правді" підтвердив своє призначення до будинку на Банковій.
Структура нового управління ще не затверджена. Кому воно підпорядковуватиметься – також невідомо. Поки своє завдання Почепцов окреслює так: "Оскільки президент повинен займатися стратегічними напрямками, то управління пропонуватиме на розгляд глави держави проривні, пріоритетні вектори розвитку, які дозволять нам не бути країною третього світу".
На підвищення у адміністрацію Кучми Георгій Почепцов пішов з посади завідувача кафедри міжнародних комунікацій та зв'язків з громадськістю Київського університету імені Шевченка. Завдяки кількості видрукуваних книг Почепцова прийнято вважати головним вітчизняним теоретиком PR. Ті ж, хто ознайомився зі змістом деяких видань, відзначають неабияку майстерність автора компілювати інші джерела і видавати це під своїм ім'ям.
Як повідомляє довідник "Хто є хто в Україні", Почепцов є автором 15 книжок, зокрема, "Паблік рилейшнз", "Професія: іміджмейкер", "Як стають президентами", "Імідж і вибори".
Крім теоретичної діяльності, Почепцов практикує. В інтерв'ю "Київським відомостям" він зізнався, що на виборах-2002 його "команда" працювала в Одесі на Миколу Павлюка, начальника Одеського морського торгового порту, який виборов депутатський мандат.
Там же в Одесі вони "в останній момент підключилися до обрання міського голови". За словами Почепцова, його "команда" допомагала переобратися Руслану Боделану – тому самому, який може дати фору багатьом іншим мерам у вмінні використовувати адмінресурс. "В Одесі ми відпрацювали все сповна, проробивши всі види виборчої роботи: від роти почесної варти до роти спецпризначення", - зазначив за підсумками кампанії Почепцов.
В 1998 році в інтерв'ю виданню "Співрозмовник" Почепцов повідомив, що він був "радником по зв'язках з громадськістю у мера, прем'єр-міністра, директора Чорнобильської АЕС". "Особливість роботи з першими особами в тому, що лідери самі ухвалюють рішення, виходячи із запропонованих варіантів. До того ж вони діють в рамках ієрархічних структур, в яких існують. Це доводиться враховувати. Наприклад, прем'єр-міністра, з яким я працював, зняли за те, що він займався власним політичним іміджем". З останнього речення зрозуміло, що допомагав Почепцов Марчуку.
На іншу посаду, яку Почепцов обіймає протягом минулого року, він був призначений розпорядженням Кучми. У квітні 2001, за доби розквіту "долгановщини", Почепцову було доручено підготувати пропозиції для реалізації суспільного телебачення в Україні. Тоді він очолив відповідну робочу групу. Зараз на питання УП про діяльність на цьому місці він відповів: "Процес триває".
Ще Почепцов є активним коментатором у пресі поточних політичних подій. Цікаво, що найчастіше слово йому дають соціал-демократичні видання – "День" та "Київські відомості". Хоча у репліках Почепцов обережний, ангажованість не проступає. Так, наприклад, у розпал Кучмагейту він визнав невдалим порівняння опозиції з фашистами. "Ці аналогії б'ють сильніше, ніж потрібно. З іншого боку, це цілком стандартний пропагандистський хід. Можна пригадати, що у часи війни в Персидській затоці Буш називав Хусейна "арабомовним Гітлером". У запал боротьби противнику завжди приписуються найстрашніші види символізації".
Досить скептично Почепцов прокоментував відомі передвиборчі ролики з Медведчуком, який напередодні 8 березня взявся щось приготувати з перчиків: "Цей образ всі оцінили добре. Він дав мені, виборцю, мотивацію визнати Медведчука як людину, чоловіка, сім'янина – і це дійсно спрацювало. Але чому я повинен за нього голосувати? Цій рекламі не вистачало того самого виборчого повідомлення, про яке я вже говорив. Навіть дуже переконливі ролики про європейську соціал-демократію не спрацювали як мотив проголосувати за їх ідеологію. Оскільки була красива зарубіжна картинка, але не було переходу до української конкретики".
А ось що, наприклад, Почепцов казав про компромат (газета "День", 1999 рік): "З точки зору світового досвіду в компроматі немає нічого поганого. Як правило, передвиборча кампанія на Заході містить 50% негативної інформації. Це природна ситуація. Особисто мене не стільки хвилює компромат, як те, що у нас немає іншого шляху висловлення легітимного негативізму, крім як на виборах. Негатив – це добре. Треба тільки мати в суспільстві інструментарій для його виходу, щоб це не призвело до ситуації колосального накопичення негативного напруження. Як у Румунії часів Чаушеску, коли власті відмовилися прийняти папірець з вимогами. З цієї точки зору компромат психологічно навіть хороший: він дає "вихід" негативних емоцій в масовій свідомості".
Однак на політиці та передвиборчих технологіях Почепцов не зациклюється. Крім роздумів на ці серйозні теми він пише… дитячі повісті-казки.
На сайті "Російська фантастика" Почепцова названо "українським письменником-казкарем" (хоча за національністю він росіянин), перу якого належать "Ключ від міста Чаклунів", "Таємниця міста Чарівників", "Місто Королів", "Місто Фей", "В пошуках чарівного меча", "Золота куля".
Як відзначається в рецензії до одного з московських видань казок (до речі, накладом 50 000 екземплярів), Почепцов "створив дивний мир чарівників і гномів, королів і перевертнів-вовкулак, де відбувається безліч загадкових пригод казкових героїв". Чомусь немає сумнівів, що посада у адміністрації президента може принести Почепцову нові сюжети і для його незвичного хобі. Якщо в нього ще буде бажання писати казки.
Читайте також:
Казки Георгія Почепцова
Статті Георгія Почепцова в "Русском журнале"
Статті Георгія Почепцова в журналі "Рекламні ідеї"
Статті Георгія Почепцова у "Дзеркалі тижня":
Строителям виртуальных миров посвящается
Осень политическая и ее последствия
Книгу Георгія Почепцова "Теорія комунікації"
Книгу Георгія Почепцова "История русской семиотики до и после 1917 года"
Людина з адміністрації президента, з якою вдалося поговорити кореспонденту УП, про призначення Почепцова сказала так: "Указу не бачили, але табличку на кабінеті вже встановили". Сам же Почепцов в інтерв'ю "Українській правді" підтвердив своє призначення до будинку на Банковій.
Структура нового управління ще не затверджена. Кому воно підпорядковуватиметься – також невідомо. Поки своє завдання Почепцов окреслює так: "Оскільки президент повинен займатися стратегічними напрямками, то управління пропонуватиме на розгляд глави держави проривні, пріоритетні вектори розвитку, які дозволять нам не бути країною третього світу".
На підвищення у адміністрацію Кучми Георгій Почепцов пішов з посади завідувача кафедри міжнародних комунікацій та зв'язків з громадськістю Київського університету імені Шевченка. Завдяки кількості видрукуваних книг Почепцова прийнято вважати головним вітчизняним теоретиком PR. Ті ж, хто ознайомився зі змістом деяких видань, відзначають неабияку майстерність автора компілювати інші джерела і видавати це під своїм ім'ям.
Як повідомляє довідник "Хто є хто в Україні", Почепцов є автором 15 книжок, зокрема, "Паблік рилейшнз", "Професія: іміджмейкер", "Як стають президентами", "Імідж і вибори".
Крім теоретичної діяльності, Почепцов практикує. В інтерв'ю "Київським відомостям" він зізнався, що на виборах-2002 його "команда" працювала в Одесі на Миколу Павлюка, начальника Одеського морського торгового порту, який виборов депутатський мандат.
Там же в Одесі вони "в останній момент підключилися до обрання міського голови". За словами Почепцова, його "команда" допомагала переобратися Руслану Боделану – тому самому, який може дати фору багатьом іншим мерам у вмінні використовувати адмінресурс. "В Одесі ми відпрацювали все сповна, проробивши всі види виборчої роботи: від роти почесної варти до роти спецпризначення", - зазначив за підсумками кампанії Почепцов.
В 1998 році в інтерв'ю виданню "Співрозмовник" Почепцов повідомив, що він був "радником по зв'язках з громадськістю у мера, прем'єр-міністра, директора Чорнобильської АЕС". "Особливість роботи з першими особами в тому, що лідери самі ухвалюють рішення, виходячи із запропонованих варіантів. До того ж вони діють в рамках ієрархічних структур, в яких існують. Це доводиться враховувати. Наприклад, прем'єр-міністра, з яким я працював, зняли за те, що він займався власним політичним іміджем". З останнього речення зрозуміло, що допомагав Почепцов Марчуку.
На іншу посаду, яку Почепцов обіймає протягом минулого року, він був призначений розпорядженням Кучми. У квітні 2001, за доби розквіту "долгановщини", Почепцову було доручено підготувати пропозиції для реалізації суспільного телебачення в Україні. Тоді він очолив відповідну робочу групу. Зараз на питання УП про діяльність на цьому місці він відповів: "Процес триває".
Ще Почепцов є активним коментатором у пресі поточних політичних подій. Цікаво, що найчастіше слово йому дають соціал-демократичні видання – "День" та "Київські відомості". Хоча у репліках Почепцов обережний, ангажованість не проступає. Так, наприклад, у розпал Кучмагейту він визнав невдалим порівняння опозиції з фашистами. "Ці аналогії б'ють сильніше, ніж потрібно. З іншого боку, це цілком стандартний пропагандистський хід. Можна пригадати, що у часи війни в Персидській затоці Буш називав Хусейна "арабомовним Гітлером". У запал боротьби противнику завжди приписуються найстрашніші види символізації".
Досить скептично Почепцов прокоментував відомі передвиборчі ролики з Медведчуком, який напередодні 8 березня взявся щось приготувати з перчиків: "Цей образ всі оцінили добре. Він дав мені, виборцю, мотивацію визнати Медведчука як людину, чоловіка, сім'янина – і це дійсно спрацювало. Але чому я повинен за нього голосувати? Цій рекламі не вистачало того самого виборчого повідомлення, про яке я вже говорив. Навіть дуже переконливі ролики про європейську соціал-демократію не спрацювали як мотив проголосувати за їх ідеологію. Оскільки була красива зарубіжна картинка, але не було переходу до української конкретики".
А ось що, наприклад, Почепцов казав про компромат (газета "День", 1999 рік): "З точки зору світового досвіду в компроматі немає нічого поганого. Як правило, передвиборча кампанія на Заході містить 50% негативної інформації. Це природна ситуація. Особисто мене не стільки хвилює компромат, як те, що у нас немає іншого шляху висловлення легітимного негативізму, крім як на виборах. Негатив – це добре. Треба тільки мати в суспільстві інструментарій для його виходу, щоб це не призвело до ситуації колосального накопичення негативного напруження. Як у Румунії часів Чаушеску, коли власті відмовилися прийняти папірець з вимогами. З цієї точки зору компромат психологічно навіть хороший: він дає "вихід" негативних емоцій в масовій свідомості".
Однак на політиці та передвиборчих технологіях Почепцов не зациклюється. Крім роздумів на ці серйозні теми він пише… дитячі повісті-казки.
На сайті "Російська фантастика" Почепцова названо "українським письменником-казкарем" (хоча за національністю він росіянин), перу якого належать "Ключ від міста Чаклунів", "Таємниця міста Чарівників", "Місто Королів", "Місто Фей", "В пошуках чарівного меча", "Золота куля".
Як відзначається в рецензії до одного з московських видань казок (до речі, накладом 50 000 екземплярів), Почепцов "створив дивний мир чарівників і гномів, королів і перевертнів-вовкулак, де відбувається безліч загадкових пригод казкових героїв". Чомусь немає сумнівів, що посада у адміністрації президента може принести Почепцову нові сюжети і для його незвичного хобі. Якщо в нього ще буде бажання писати казки.
Читайте також:
Казки Георгія Почепцова
Статті Георгія Почепцова в "Русском журнале"
Статті Георгія Почепцова в журналі "Рекламні ідеї"
Статті Георгія Почепцова у "Дзеркалі тижня":
Строителям виртуальных миров посвящается
Осень политическая и ее последствия
Книгу Георгія Почепцова "Теорія комунікації"
Книгу Георгія Почепцова "История русской семиотики до и после 1917 года"
