Тимошенко взяла в адвокати Феміду
Середа, 8 травня 2002, 21:10
Тимошенко домоглася того, про що мріяла останні роки півтора - вийти до телекамер і, тримаючи в руках рішення суду, заявити, що порушені проти неї кримінальні справи є фальшивими. Вона це зробила у середу - хоч дуже хотіла встигнути до виборів.
В руках Тимошенко тримала вердикт Києво-Святошинського суду від 30 квітня 2002 року, а на прес-конференцію вона прийшла разом з чоловіком Олександром. Момент, який сама Тимошенко, можливо, вважає історичним. Вона намагається назавжди закрити цю сторінку свого минулого. У помічниці традиційно бере третю гілку влади.
Вердикт у Києво-Святошинського суду не слабий. Він скасовує постанови про порушення кримінальних справ та притягнення до кримінальної відповідальності: анульовані чотири документи щодо самої Тимошенко та три щодо її чоловіка Олександра.
Рішенням суду закрито відповідні кримінальні справи. І, відповідно, для подружжя скасовано запобіжний захід у формі підписки по невиїзд.
Все це суд ухвалив відповідно до скарги Тимошенків на незаконні дії Генеральної прокуратури України. Процес тривав, за словами лідера БЮТ, понад вісім місяців. Однак вердикт був вартий витраченого (витяги з постанови суду цитуються згідно з прес-релізом БЮТ):
- за епізодом з контрабандою валюти:
"... у начальника слідчого відділу УСБУ по Запорізькій області не було підстав порушувати проти Тимошенко Ю.В. кримінальну справу за ознаками контрабанди за ст.17, ч.2 ст. 70 КК України, а у заступника начальника Управління з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Корелова В.М. не було підстав пред'являти Тимошенко Ю.В. обвинувачення за цими статтями...";
(Від УП. Цим рішенням суд закрив вже… закриту справу. Раніше, у вересні 2001, Генпрокуратура зняла обвинувачення, висунені на адресу Юлії Тимошенко за фактом контрабанди валютних коштів. Обиход тоді пояснив це застосуванням нового кримінального кодексу. Тимошенко - відсутністю складу злочину і тим, що Генпрокуратура поспішає зняти ці обвинувачення, щоб це не довелося робити суду.
Історія така. В 1995 році проти Тимошенко було порушено кримінальну справу за фактом контрабанди валютних грошових коштів в сумі $26 тис. У тому ж році справа була закрита відповідною постановою, однак в 1997 році постанова про припинення розслідування була відмінена.
Друга справа була порушена слідчим відділом внутрішніх справ в аеропорту "Внуково", коли в липні 1995 року в ручній поклажі Тимошенко було виявлено $100 тис.)
- за епізодом з "контрабандою газу" і "підробкою документів" та "посадовим підлогом":
Києво-Святошинський суд "...з рішенням заступника Генерального прокурора України та заступника начальника, які містяться в постанові про порушення кримінальної справи та про притягнення Тимошенко Ю.В. в якості обвинуваченої не погоджується.
На підставі вивчених на судовому засіданні доказів, суд вважає встановленим, що російський природний газ був поставлений в Україну в 1996-97 роках на законних підставах відповідно до договорів №4 ГУ-96 від 29.12.95 та №3 ГУ-97 від 31.12.96, укладених між російським акціонерним товариством "Газпром" з одного боку та закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Промислово-фінансова корпорація "Єдині Енергетичні Системи України" і фірмою "Юнайтед Енерджі Інтернешнл" - з іншого.
Вищеназвані договори укладені належним чином, оформлені, підписані повноважними представниками сторін і відповідають вимогам чинного законодавства України, що застосовується до цих угод та міжнародно-правовим нормам, зокрема положенням Віденської Конвенції ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів" від 1980 року і яка, відповідно до Конституції України (стаття 9) є частиною національного законодавства України.
Зазначені цивільно-правові угоди були юридичною підставою для переміщення російського природного газу через митний кордон України.
Механізм митного оформлення російського природного газу відповідав чинному законодавству України, що діяло на момент митного оформлення поставок російського природного газу по зазначеним договорам.
Тристоронні акти приймання-передачі російського природного газу були оформлені належним чином повноважними представниками вищевказаних сторін і були належними документами для митного оформлення поставок природного газу.
Фірма "Юнайтед Енерджі Інтернешнл" була на законних підставах включена в акти приймання-передачі, як солідарний покупець російського природного газу за вищевказаними договорами.
Заперечень митних органів України проти митного оформлення російського природного газу, який застосовувався відповідно до договорів, не було.
З огляду на це, в діях Тимошенко Ю.В. відсутній склад злочину - контрабанда і посадовий підлог. Вона не вносила в офіційні документи неправдивих відомостей і не здійснювала інші підробки цих документів.
Суд вважає, що приводів і підстав, передбачених ст.94 КПК України про порушення кримінальної справи відносно Тимошенко Ю.В. за ознаками злочинів, передбачених ст..70 ч.1 ст. 172 КК України не було, а тому постанова про порушення кримінальної справи щодо неї підлягає скасуванню".
(Від УП. Кримінальна справа за цим епізодом була порушена проти Юлії Тимошенко 5 січня 2001 року – за "фальсифікацію документів і контрабанду в 1996 році російського природного газу в об'ємі близько 3 мільярдів кубометрів на суму 445 мільйонів гривень через митний кордон України в складі організованої групи шляхом використання фіктивних документів". Так заявив тоді заступник генпрокурора Микола Обиход.)
- за епізодом з "хабарами П.Лазаренку":
"Даних про те, що Тимошенко Ю.В., або Тимошенко О.Г. давали Лазаренку П.І. хабарі в постановах про порушення кримінальних справ щодо вказаних осіб за ознаками ч.2 ст.170 КК України немає.
Даних про те, що Тимошенко Ю.В. та Тимошенко О.Г. особисто або через посередників давали Лазаренку П.І. хабарі як привід до порушення кримінальної справи, не встановлено.
Законних приводів і підстав до порушення кримінальних справ, передбачених ст.94 КПК України відносно Тимошенко Ю.В. та Тимошенка О.Г., за ознаками дачі хабарів Лазаренку П.І. не було.
Суд вважає, що рішення посадових осіб про порушення кримінальних справ відносно Тимошенко Ю.В. та Тимошенка О.Г. за ознаками дачі хабарів Лазаренку П.І. є незаконними і підлягають скасуванню. Незаконними є і постанови про притягнення їх в якості обвинувачених".
(Від УП. Обвинувачення за цим епізодом Тимошенко було висунуто в день її арешту - 13 лютого 2001 року.
Той же Обиход повідомив тоді, що обвинувачення стосувалося дачі повторного хабара в розмірі майже 80 мільйонів доларів колишньому прем'єр-міністру Павлу Лазаренку (стаття 170 частина 3 Кримінального кодексу).
Він додав, що кошти "на особисті таємні рахунки" Лазаренка перераховувалися за використання службового становища екс-прем'єра для сприяння комерційній діяльності корпорації "ЄЕСУ".
Проти Олександра Тимошенка це обвинувачення було висунуто на місяць раніше - 5 січня 2001 року).
- за епізодом щодо "факту розкрадання державного майна в особливо великих розмірах" ("справа "Украгротехсервісу"):
"На день порушення посадовою особою Генеральної прокуратури України кримінальної справи від 12.11.97 за фактом розкрадання коштів концерну "Украгротехсервіс", останній отримав оплату за поставлений металопрокат по контракту №11-003 від 30.04.93 повністю.
За таких обставин законних приводів і підстав для порушення кримінальної справи проти Тимошенка О.Г. за ознаками розкрадання майна в особливо великих розмірах, передбаченого ст.86-1 КК України у посадової особи Генеральної прокуратури України не було. Постанова про порушення кримінальної справи від 18.08.00 підлягає скасуванню".
"Оскільки судом визнані незаконними постанови про порушення кримінальних справ щодо Тимошенко Ю.В. за ознаками ст.70 ч.1 ст.172 КК України та щодо Тимошенка О.Г. за ознаками ст.86-1 КК України, то підлягають скасуванню і постанови про притягнення їх в якості обвинувачених".
(Від УП. Кримінальна справа проти чоловіка Юлії Тимошенко була порушена 18 серпня 2000 року. За три дні його, а також першого заступника гендиректора ЄЕСУ Валерія Фальковича заарештували.
Микола Обиход заявив тоді, що Фалькович і Тимошенко, використовуючи службове становище, викрали державні кошти при здійсненні операцій з металопрокатом у 1990-х роках структурою "Украгротехсервіс" в країни Далекого Сходу на суму $800 тис.)
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 55, 64, 124 Конституції України, суд постановив:
визнати незаконними рішення посадових осіб органів досудового слідства і прокуратури та скасувати постанови:
щодо Тимошенко Юлії Володимирівни
- від 30 березня 1995 року про порушення кримінальної справи за ст.17-70 КК України (звинувачення, пов'язані з "контрабандою валюти");
- від 05 січня 2001 року про порушення кримінальної справи за ст.70, ч.1 ст. 172 КК України (звинувачення, пов'язані з "контрабандою газу");
- від 12 лютого 2001 року про порушення кримінальної справи за ч.2 ст.170 КК України (звинувачення, пов'язані з "хабарами Лазаренку П.І.");
- від 12 лютого 2001 року про притягнення в якості обвинуваченої за ч.2 ст.17, ст.70, ч.1 ст.172, ч.2 ст.170 КК України;
щодо Тимошенка Олександра Геннадійовича
- від 18 серпня 2000 року про порушення кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст. 86-1 КК України ("справа "Украгротехсервісу");
- від 05 січня 2002 року про порушення кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 170 КК України (звинувачення, пов'язані з "хабарами Лазаренку П.І.");
- від 17 вересня 2001 про притягнення в якості обвинуваченого за ч.5 ст. 191 та ч.2. ст.. 369 КК України ( в редакції Закону України від 05.04.01).
Кримінальні справи щодо Тимошенко Юлії Володимирівни та Тимошенка Олександра Геннадійовича - закрити.
Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд щодо Тимошенко Ю.В. та Тимошенка О.Г. - скасувати.
Тимошенко у прес-релізі стверджує, що її разом з чоловіком "повністю реабілітовано". Водночас, якщо ми вже підняли історію кримінальних справ лідера БЮТ, то можемо побачити там таке: 5 січня Микола Обиход повідомив, що проти Тимошенко порушено дві справи.
Крім "фальсифікації документів і контрабанди в 1996 році російського природного газу" Генпрокуратура в цей же день порушила справу за фактом ухиляння від сплати податків на суму 149 тисяч доларів (частина 2 статті 148 кримінального кодексу).
"Підставою для порушення справи стали виявлені документи і дані, які вказують на те, що Юлія Тимошенко, заснувавши разом із своїм чоловіком Олександром компанію "Сомолі ентерпрайзез лімітед" на Кіпрі, отримала від цієї компанії прибуток на загальну суму близько 1 мільйона доларів", - заявив тоді Обиход.
За його словами, кошти з Кіпру перераховувалися в "Інкомбанк" (Москва): "Їх надходження в 1997-1999 роках Юлія Тимошенко, вже ставши народним депутатом, приховала від українських податкових органів і ухилилася від сплати податків".
Сама Тимошенко в середу спростувала це: "Обиход просто брякнув. Жодного обвинувачення не було". На чиєму боці істина, розібратися складно. Однак слід пам'ятати, що порушена кримінальної справи і висунуті обвинувачення - це різні речі. Так, Тимошенко кілька разів взимку 2001 приходила на допити до Генпрокуратури без адвоката, тим самим і обвинувачення їй не могли бути пред'явлені.
Ще одна кримінальна справа, про закриття якої нічого чути не було – порушена проти Юлії Тимошенко Головною військовою прокуратурою Росії 30 липня 2001 року. Згідно зі статтями 33 ч.3 і ст. 291 ч.2 Кримінального кодексу Росії Тимошенко інкримінувалася співучасть в організації хабара і дача хабара. Справу було порушено на основі даних, отриманих в ході розслідування справи генерал-полковника Георгія Олійника, засудженого днями до трьох років тюрми.
І останнє – поведінка потебеньківського відомства. За словами Тимошенко, "прокуратура була у шоці від даних рішень - вона виявилася публічно роздягнутою". "Реакція прокуратури була такою: та що нам ті рішення, ми порушимо ще десяток кримінальних справ. І головне, щоб ви встигли все це оскаржити в судах".
Як випливає з її слів, на процесі були представники від Генпрокуратури, які, однак, постійно змінювалися. А у середу Микола Обиход прореагував на серію заяв Тимошенко край негативно і повідомив про оскарження судового вироку у апеляційному суді: "Кожному, навіть юристу-початківцю, відомо, що суддя не може винести рішення про закриття кримінальної справи без розгляду доказів, які знаходяться у матеріалах справи, без їх оцінки. У цьому випадку суддя зробив таку спробу, не маючи матеріалів карної справи, і виніс таке, з юридичної точки зору, повністю необгрунтоване рішення".
Чи могла Тимошенко передати до суду кримінальні справи проти себе? Відомий київський адвокат, який побажав залишитися неназваним, вважає поведінку Тимошенко цілком правильною. "Це законне конституційне право, оскільки в нашій державі не існує органу чи посадової особи, дії якої не можна оскаржувати в судовому порядку". І Тимошенко лише вимагала визнати незаконним порушення проти неї кримінальних справ, і аж ніяк не подавала сама проти себе до суду.
"Стаття 124 Конституції обіцяє, що "юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі". Право на свободу і недоторканність громадян також захищається судом". Щоправда, у змінах до Кримінально-процесуального кодексу прописана норма, яка передбачає, що дії слідчого чи прокурора можуть бути оскаржені у судовому порядку лише після того, як справу передано до суду. Однак, за словами анонімного адвоката, це антиконституційно – через… записане у 124 статті Конституції: "юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі".
На думку адвоката, після вердикту по подружжю Тимошенків створено прецедент: "Це рішення дійсно радує, оскільки раніше, коли проти людини порушували кримінальну справу, забувалося про все, адже у нас є священна корова - прокуратура. Те, що почали розгляд таких справ - це прекрасно. Тепер пробите віконце у безправ'ї слідчих органів. Завтра слідчі будуть думати – перед тим, як порушувати кримінальну справу".
В руках Тимошенко тримала вердикт Києво-Святошинського суду від 30 квітня 2002 року, а на прес-конференцію вона прийшла разом з чоловіком Олександром. Момент, який сама Тимошенко, можливо, вважає історичним. Вона намагається назавжди закрити цю сторінку свого минулого. У помічниці традиційно бере третю гілку влади.
Вердикт у Києво-Святошинського суду не слабий. Він скасовує постанови про порушення кримінальних справ та притягнення до кримінальної відповідальності: анульовані чотири документи щодо самої Тимошенко та три щодо її чоловіка Олександра.
Рішенням суду закрито відповідні кримінальні справи. І, відповідно, для подружжя скасовано запобіжний захід у формі підписки по невиїзд.
Все це суд ухвалив відповідно до скарги Тимошенків на незаконні дії Генеральної прокуратури України. Процес тривав, за словами лідера БЮТ, понад вісім місяців. Однак вердикт був вартий витраченого (витяги з постанови суду цитуються згідно з прес-релізом БЮТ):
- за епізодом з контрабандою валюти:
"... у начальника слідчого відділу УСБУ по Запорізькій області не було підстав порушувати проти Тимошенко Ю.В. кримінальну справу за ознаками контрабанди за ст.17, ч.2 ст. 70 КК України, а у заступника начальника Управління з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Корелова В.М. не було підстав пред'являти Тимошенко Ю.В. обвинувачення за цими статтями...";
(Від УП. Цим рішенням суд закрив вже… закриту справу. Раніше, у вересні 2001, Генпрокуратура зняла обвинувачення, висунені на адресу Юлії Тимошенко за фактом контрабанди валютних коштів. Обиход тоді пояснив це застосуванням нового кримінального кодексу. Тимошенко - відсутністю складу злочину і тим, що Генпрокуратура поспішає зняти ці обвинувачення, щоб це не довелося робити суду.
Історія така. В 1995 році проти Тимошенко було порушено кримінальну справу за фактом контрабанди валютних грошових коштів в сумі $26 тис. У тому ж році справа була закрита відповідною постановою, однак в 1997 році постанова про припинення розслідування була відмінена.
Друга справа була порушена слідчим відділом внутрішніх справ в аеропорту "Внуково", коли в липні 1995 року в ручній поклажі Тимошенко було виявлено $100 тис.)
- за епізодом з "контрабандою газу" і "підробкою документів" та "посадовим підлогом":
Києво-Святошинський суд "...з рішенням заступника Генерального прокурора України та заступника начальника, які містяться в постанові про порушення кримінальної справи та про притягнення Тимошенко Ю.В. в якості обвинуваченої не погоджується.
На підставі вивчених на судовому засіданні доказів, суд вважає встановленим, що російський природний газ був поставлений в Україну в 1996-97 роках на законних підставах відповідно до договорів №4 ГУ-96 від 29.12.95 та №3 ГУ-97 від 31.12.96, укладених між російським акціонерним товариством "Газпром" з одного боку та закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Промислово-фінансова корпорація "Єдині Енергетичні Системи України" і фірмою "Юнайтед Енерджі Інтернешнл" - з іншого.
Вищеназвані договори укладені належним чином, оформлені, підписані повноважними представниками сторін і відповідають вимогам чинного законодавства України, що застосовується до цих угод та міжнародно-правовим нормам, зокрема положенням Віденської Конвенції ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів" від 1980 року і яка, відповідно до Конституції України (стаття 9) є частиною національного законодавства України.
Зазначені цивільно-правові угоди були юридичною підставою для переміщення російського природного газу через митний кордон України.
Механізм митного оформлення російського природного газу відповідав чинному законодавству України, що діяло на момент митного оформлення поставок російського природного газу по зазначеним договорам.
Тристоронні акти приймання-передачі російського природного газу були оформлені належним чином повноважними представниками вищевказаних сторін і були належними документами для митного оформлення поставок природного газу.
Фірма "Юнайтед Енерджі Інтернешнл" була на законних підставах включена в акти приймання-передачі, як солідарний покупець російського природного газу за вищевказаними договорами.
Заперечень митних органів України проти митного оформлення російського природного газу, який застосовувався відповідно до договорів, не було.
З огляду на це, в діях Тимошенко Ю.В. відсутній склад злочину - контрабанда і посадовий підлог. Вона не вносила в офіційні документи неправдивих відомостей і не здійснювала інші підробки цих документів.
Суд вважає, що приводів і підстав, передбачених ст.94 КПК України про порушення кримінальної справи відносно Тимошенко Ю.В. за ознаками злочинів, передбачених ст..70 ч.1 ст. 172 КК України не було, а тому постанова про порушення кримінальної справи щодо неї підлягає скасуванню".
(Від УП. Кримінальна справа за цим епізодом була порушена проти Юлії Тимошенко 5 січня 2001 року – за "фальсифікацію документів і контрабанду в 1996 році російського природного газу в об'ємі близько 3 мільярдів кубометрів на суму 445 мільйонів гривень через митний кордон України в складі організованої групи шляхом використання фіктивних документів". Так заявив тоді заступник генпрокурора Микола Обиход.)
- за епізодом з "хабарами П.Лазаренку":
"Даних про те, що Тимошенко Ю.В., або Тимошенко О.Г. давали Лазаренку П.І. хабарі в постановах про порушення кримінальних справ щодо вказаних осіб за ознаками ч.2 ст.170 КК України немає.
Даних про те, що Тимошенко Ю.В. та Тимошенко О.Г. особисто або через посередників давали Лазаренку П.І. хабарі як привід до порушення кримінальної справи, не встановлено.
Законних приводів і підстав до порушення кримінальних справ, передбачених ст.94 КПК України відносно Тимошенко Ю.В. та Тимошенка О.Г., за ознаками дачі хабарів Лазаренку П.І. не було.
Суд вважає, що рішення посадових осіб про порушення кримінальних справ відносно Тимошенко Ю.В. та Тимошенка О.Г. за ознаками дачі хабарів Лазаренку П.І. є незаконними і підлягають скасуванню. Незаконними є і постанови про притягнення їх в якості обвинувачених".
(Від УП. Обвинувачення за цим епізодом Тимошенко було висунуто в день її арешту - 13 лютого 2001 року.
Той же Обиход повідомив тоді, що обвинувачення стосувалося дачі повторного хабара в розмірі майже 80 мільйонів доларів колишньому прем'єр-міністру Павлу Лазаренку (стаття 170 частина 3 Кримінального кодексу).
Він додав, що кошти "на особисті таємні рахунки" Лазаренка перераховувалися за використання службового становища екс-прем'єра для сприяння комерційній діяльності корпорації "ЄЕСУ".
Проти Олександра Тимошенка це обвинувачення було висунуто на місяць раніше - 5 січня 2001 року).
- за епізодом щодо "факту розкрадання державного майна в особливо великих розмірах" ("справа "Украгротехсервісу"):
"На день порушення посадовою особою Генеральної прокуратури України кримінальної справи від 12.11.97 за фактом розкрадання коштів концерну "Украгротехсервіс", останній отримав оплату за поставлений металопрокат по контракту №11-003 від 30.04.93 повністю.
За таких обставин законних приводів і підстав для порушення кримінальної справи проти Тимошенка О.Г. за ознаками розкрадання майна в особливо великих розмірах, передбаченого ст.86-1 КК України у посадової особи Генеральної прокуратури України не було. Постанова про порушення кримінальної справи від 18.08.00 підлягає скасуванню".
"Оскільки судом визнані незаконними постанови про порушення кримінальних справ щодо Тимошенко Ю.В. за ознаками ст.70 ч.1 ст.172 КК України та щодо Тимошенка О.Г. за ознаками ст.86-1 КК України, то підлягають скасуванню і постанови про притягнення їх в якості обвинувачених".
(Від УП. Кримінальна справа проти чоловіка Юлії Тимошенко була порушена 18 серпня 2000 року. За три дні його, а також першого заступника гендиректора ЄЕСУ Валерія Фальковича заарештували.
Микола Обиход заявив тоді, що Фалькович і Тимошенко, використовуючи службове становище, викрали державні кошти при здійсненні операцій з металопрокатом у 1990-х роках структурою "Украгротехсервіс" в країни Далекого Сходу на суму $800 тис.)
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 55, 64, 124 Конституції України, суд постановив:
визнати незаконними рішення посадових осіб органів досудового слідства і прокуратури та скасувати постанови:
щодо Тимошенко Юлії Володимирівни
- від 30 березня 1995 року про порушення кримінальної справи за ст.17-70 КК України (звинувачення, пов'язані з "контрабандою валюти");
- від 05 січня 2001 року про порушення кримінальної справи за ст.70, ч.1 ст. 172 КК України (звинувачення, пов'язані з "контрабандою газу");
- від 12 лютого 2001 року про порушення кримінальної справи за ч.2 ст.170 КК України (звинувачення, пов'язані з "хабарами Лазаренку П.І.");
- від 12 лютого 2001 року про притягнення в якості обвинуваченої за ч.2 ст.17, ст.70, ч.1 ст.172, ч.2 ст.170 КК України;
щодо Тимошенка Олександра Геннадійовича
- від 18 серпня 2000 року про порушення кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст. 86-1 КК України ("справа "Украгротехсервісу");
- від 05 січня 2002 року про порушення кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 170 КК України (звинувачення, пов'язані з "хабарами Лазаренку П.І.");
- від 17 вересня 2001 про притягнення в якості обвинуваченого за ч.5 ст. 191 та ч.2. ст.. 369 КК України ( в редакції Закону України від 05.04.01).
Кримінальні справи щодо Тимошенко Юлії Володимирівни та Тимошенка Олександра Геннадійовича - закрити.
Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд щодо Тимошенко Ю.В. та Тимошенка О.Г. - скасувати.
Тимошенко у прес-релізі стверджує, що її разом з чоловіком "повністю реабілітовано". Водночас, якщо ми вже підняли історію кримінальних справ лідера БЮТ, то можемо побачити там таке: 5 січня Микола Обиход повідомив, що проти Тимошенко порушено дві справи.
Крім "фальсифікації документів і контрабанди в 1996 році російського природного газу" Генпрокуратура в цей же день порушила справу за фактом ухиляння від сплати податків на суму 149 тисяч доларів (частина 2 статті 148 кримінального кодексу).
"Підставою для порушення справи стали виявлені документи і дані, які вказують на те, що Юлія Тимошенко, заснувавши разом із своїм чоловіком Олександром компанію "Сомолі ентерпрайзез лімітед" на Кіпрі, отримала від цієї компанії прибуток на загальну суму близько 1 мільйона доларів", - заявив тоді Обиход.
За його словами, кошти з Кіпру перераховувалися в "Інкомбанк" (Москва): "Їх надходження в 1997-1999 роках Юлія Тимошенко, вже ставши народним депутатом, приховала від українських податкових органів і ухилилася від сплати податків".
Сама Тимошенко в середу спростувала це: "Обиход просто брякнув. Жодного обвинувачення не було". На чиєму боці істина, розібратися складно. Однак слід пам'ятати, що порушена кримінальної справи і висунуті обвинувачення - це різні речі. Так, Тимошенко кілька разів взимку 2001 приходила на допити до Генпрокуратури без адвоката, тим самим і обвинувачення їй не могли бути пред'явлені.
Ще одна кримінальна справа, про закриття якої нічого чути не було – порушена проти Юлії Тимошенко Головною військовою прокуратурою Росії 30 липня 2001 року. Згідно зі статтями 33 ч.3 і ст. 291 ч.2 Кримінального кодексу Росії Тимошенко інкримінувалася співучасть в організації хабара і дача хабара. Справу було порушено на основі даних, отриманих в ході розслідування справи генерал-полковника Георгія Олійника, засудженого днями до трьох років тюрми.
І останнє – поведінка потебеньківського відомства. За словами Тимошенко, "прокуратура була у шоці від даних рішень - вона виявилася публічно роздягнутою". "Реакція прокуратури була такою: та що нам ті рішення, ми порушимо ще десяток кримінальних справ. І головне, щоб ви встигли все це оскаржити в судах".
Як випливає з її слів, на процесі були представники від Генпрокуратури, які, однак, постійно змінювалися. А у середу Микола Обиход прореагував на серію заяв Тимошенко край негативно і повідомив про оскарження судового вироку у апеляційному суді: "Кожному, навіть юристу-початківцю, відомо, що суддя не може винести рішення про закриття кримінальної справи без розгляду доказів, які знаходяться у матеріалах справи, без їх оцінки. У цьому випадку суддя зробив таку спробу, не маючи матеріалів карної справи, і виніс таке, з юридичної точки зору, повністю необгрунтоване рішення".
Чи могла Тимошенко передати до суду кримінальні справи проти себе? Відомий київський адвокат, який побажав залишитися неназваним, вважає поведінку Тимошенко цілком правильною. "Це законне конституційне право, оскільки в нашій державі не існує органу чи посадової особи, дії якої не можна оскаржувати в судовому порядку". І Тимошенко лише вимагала визнати незаконним порушення проти неї кримінальних справ, і аж ніяк не подавала сама проти себе до суду.
"Стаття 124 Конституції обіцяє, що "юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі". Право на свободу і недоторканність громадян також захищається судом". Щоправда, у змінах до Кримінально-процесуального кодексу прописана норма, яка передбачає, що дії слідчого чи прокурора можуть бути оскаржені у судовому порядку лише після того, як справу передано до суду. Однак, за словами анонімного адвоката, це антиконституційно – через… записане у 124 статті Конституції: "юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі".
На думку адвоката, після вердикту по подружжю Тимошенків створено прецедент: "Це рішення дійсно радує, оскільки раніше, коли проти людини порушували кримінальну справу, забувалося про все, адже у нас є священна корова - прокуратура. Те, що почали розгляд таких справ - це прекрасно. Тепер пробите віконце у безправ'ї слідчих органів. Завтра слідчі будуть думати – перед тим, як порушувати кримінальну справу".
