Це несерйозно, хлопці! Треба бути психологом або Homo Sovieticus, щоб зрозуміти зовнішню політику президента
Четвер, 30 травня 2002, 15:10
Задовго до нещодавніх подій Захід вже висміяв всесвітньо відому українську "багатовекторну" зовнішню політику за її невизначеність, незрозумілість та те, що вона заступає справжню зовнішню політику. Коли два роки тому до "багатовекторності" додався лозунг "До Європи з Росією!", здивування відносно української зовнішньої політики тільки зросло. На Заході всі розуміли, що заяви Кучми про "стратегічну мету України інтегруватися в Європу" були усього лиш порожньою риторикою.
Тепер ще дві події зробили цю зовнішню політику ще анекдотичнішою. По-перше, після нещодавнього неофіційного візиту до Брюсселя, після якого відбулася зустріч із президентом Путіним у Сочі, де Україна погодилася приєднатися до Евроазійської економічної співдружності, Кучма здійснив грубі спроби змінити результати березневих виборів, створивши мегафракцію "Єдина Україна" та забезпечивши обрання спікером Литвина. Це сталося в той же тиждень, що і візит до України представників ЄС та Ради Європи, коли Україна знов просила про підписання угоди про її асоційоване членство в ЄС. Невже радники Кучми настільки тупі, що не розуміють: якщо ти не поводишся по-європейському вдома, тебе не запросять в Європу?
Колишні високопоставлені радянські номенклатурники, яким є й Кучма, не можуть діяти інакше. Вони нагадують емігрантів на Брайтон Біч в Нью-Йорку, які живуть в США та сумують за СРСР. Їм добре живеться в незалежній Україні, але вони з глибокою ностальгією згадують про життя - як співали "Бітлз" - "Back in the USSR". Вони не можуть відділитися від Росії і СНД та інтегруватися в Європу, оскільки вони, як "молодші брати", культурно та духовно орієнтовані на Москву. А тому вони вважають за краще йти "До Європи з Росією!" через Євразію.
Кучма мав невеликий вибір, коли вирішив продовжувати переорієнтацію української "багатовекторної" зовнішньої політики у напрямі до Росії та СНД, яка мала місце починаючи з 2000 року після обрання "прагматичнішого" Путіна та вибуху "Кучмагейта".
Ізольований від Заходу, куди його не запрошувала жодна держава з того моменту, як розгорівся скандал, Кучма не мав іншого вибору, як покластися на Путіна, як свого останнього "стратегічного партнера".
Ці події відображають деградацію українського політичного режиму. Усього за два роки до пенсії Кучма запанікував. Варіант передачі влади за сценарієм "Єльцин-Путін" не може пройти в Україні, тому що "Кучмагейт" змінив на гірше погляд суспільства та еліти про свого лідера, який тягне країну назад.
Це явно виявилося на виборах. Рішуче повернувшись до Сходу, Кучма може розіграти свою єдину карту, що залишилася в нього, на виборах 2004 року, повторивши тактику року 1994, коли його кандидат буде обраний на проросійській платформі за братньої підтримки Путіна (а, може, і навіть за допомогою комуністів).
Тепер ще дві події зробили цю зовнішню політику ще анекдотичнішою. По-перше, після нещодавнього неофіційного візиту до Брюсселя, після якого відбулася зустріч із президентом Путіним у Сочі, де Україна погодилася приєднатися до Евроазійської економічної співдружності, Кучма здійснив грубі спроби змінити результати березневих виборів, створивши мегафракцію "Єдина Україна" та забезпечивши обрання спікером Литвина. Це сталося в той же тиждень, що і візит до України представників ЄС та Ради Європи, коли Україна знов просила про підписання угоди про її асоційоване членство в ЄС. Невже радники Кучми настільки тупі, що не розуміють: якщо ти не поводишся по-європейському вдома, тебе не запросять в Європу?
Колишні високопоставлені радянські номенклатурники, яким є й Кучма, не можуть діяти інакше. Вони нагадують емігрантів на Брайтон Біч в Нью-Йорку, які живуть в США та сумують за СРСР. Їм добре живеться в незалежній Україні, але вони з глибокою ностальгією згадують про життя - як співали "Бітлз" - "Back in the USSR". Вони не можуть відділитися від Росії і СНД та інтегруватися в Європу, оскільки вони, як "молодші брати", культурно та духовно орієнтовані на Москву. А тому вони вважають за краще йти "До Європи з Росією!" через Євразію.
Кучма мав невеликий вибір, коли вирішив продовжувати переорієнтацію української "багатовекторної" зовнішньої політики у напрямі до Росії та СНД, яка мала місце починаючи з 2000 року після обрання "прагматичнішого" Путіна та вибуху "Кучмагейта".
Ізольований від Заходу, куди його не запрошувала жодна держава з того моменту, як розгорівся скандал, Кучма не мав іншого вибору, як покластися на Путіна, як свого останнього "стратегічного партнера".
Ці події відображають деградацію українського політичного режиму. Усього за два роки до пенсії Кучма запанікував. Варіант передачі влади за сценарієм "Єльцин-Путін" не може пройти в Україні, тому що "Кучмагейт" змінив на гірше погляд суспільства та еліти про свого лідера, який тягне країну назад.
Це явно виявилося на виборах. Рішуче повернувшись до Сходу, Кучма може розіграти свою єдину карту, що залишилася в нього, на виборах 2004 року, повторивши тактику року 1994, коли його кандидат буде обраний на проросійській платформі за братньої підтримки Путіна (а, може, і навіть за допомогою комуністів).
