Після свідчень про Марчука Стрешинському надали статус свідка?
Понеділок, 11 березня 2002, 19:14
Умовне покарання без позбавлення волі, яке днями виніс суд Італії міста Турин збройовому гендляру Дмитру Стрешинському здивувало бельгійських газетярів, бо по справі Стрешинського проходить громадянин Бельгії угорського походження Геза Мезосі.
Газетярі очікували від італійської Феміди більш жорстокого покарання, натомість одержали нову сенсацію.
По справі Стрешинського житель Бельгії угорського походження Геза Мезосі проходить як "фахівець" з виготовлення фальшивих сертифікатів на експорт зброї, якими він забезпечував Стрешинського, Жукова і компанію. Про це вже неодноразово писалося в бельгійській пресі.
Нині Мезосі перебуває в Бельгії на підписці про невиїзд. Жуков, станом на 16 лютого ще був у в'язниці, але інша частина підсудних знаходиться під домашнім арештом.
Бельгійські журналісти довідавшись про те, що головного звинувачуваного у продажу зброї Дмитра Стрешинського засудили лише умовно і відпустили із залу суду на всі чотири боки, були просто спантеличені, а дехто навіть приголомшений.
На думку кореспондента радіо "Свобода", адвокатам Стрешинського, можливо, вдалося "вибити" для свого підзахисного програму захисту свідка, який дається надзвичайно рідко, якщо підсудний відверто, щиро і "добросовісно" йде на співпрацю зі слідчими органами. Тим часом, Жуков і компанія застрягли у Турині в очікуванні на початок засідання нового суду, який розпочнеться вже без участі Стрешинського.
"І як тепер достеменно відомо, у своїй грі Стрешинський використав козирного туза – прізвище секретаря Ради національної безпеки і оборони України Марчука. Чим і поклав край своїм митарствам, а Марчуку створив головний біль", пише Свобода.
Під час дискусій на цю тему колегам-журналістам не вдалося з'ясувати: по-перше, чи можна ксерокопії витягів з висновків туринських слідчих, які представив у грудні 2001 часопис "Київський телеграф", вважати правдивими? Як могло трапитись, що ці ксерокопії, які походять з Італії, і згідно з консульськими правилами повинні були легалізуватись в посольстві України саме в Італії, а не у сусідній Швейцарії. Які підстави? Це що, корумпованість, чи непрофесійність українських дипломатів у Женеві?
Інше, що цікавило журналістів: якщо слідчий вірить на слово Стрешинському про те, що засновником змови був Марчук, то як тоді пояснити те, що Голова комітету з санкцій щодо Югославії Ради Безпеки ООН пан Роналдо Саденберг по завершенні операції з затримання легендарного судна "Ядран Експресс" в листі до МЗС України 6 травня 1994 року висловлює службі Марчука подяку? Невже Марчук зумів завербувати чиновника ООН або дав йому хабара?
Завершення процесу над Стрешинським, - вважає чимало коментаторів, - є лише преамбулою до тривалого гостросюжетного детективу в реаліях", завершує "Свобода".
Радіо Свобода
Газетярі очікували від італійської Феміди більш жорстокого покарання, натомість одержали нову сенсацію.
По справі Стрешинського житель Бельгії угорського походження Геза Мезосі проходить як "фахівець" з виготовлення фальшивих сертифікатів на експорт зброї, якими він забезпечував Стрешинського, Жукова і компанію. Про це вже неодноразово писалося в бельгійській пресі.
Нині Мезосі перебуває в Бельгії на підписці про невиїзд. Жуков, станом на 16 лютого ще був у в'язниці, але інша частина підсудних знаходиться під домашнім арештом.
Бельгійські журналісти довідавшись про те, що головного звинувачуваного у продажу зброї Дмитра Стрешинського засудили лише умовно і відпустили із залу суду на всі чотири боки, були просто спантеличені, а дехто навіть приголомшений.
На думку кореспондента радіо "Свобода", адвокатам Стрешинського, можливо, вдалося "вибити" для свого підзахисного програму захисту свідка, який дається надзвичайно рідко, якщо підсудний відверто, щиро і "добросовісно" йде на співпрацю зі слідчими органами. Тим часом, Жуков і компанія застрягли у Турині в очікуванні на початок засідання нового суду, який розпочнеться вже без участі Стрешинського.
"І як тепер достеменно відомо, у своїй грі Стрешинський використав козирного туза – прізвище секретаря Ради національної безпеки і оборони України Марчука. Чим і поклав край своїм митарствам, а Марчуку створив головний біль", пише Свобода.
Під час дискусій на цю тему колегам-журналістам не вдалося з'ясувати: по-перше, чи можна ксерокопії витягів з висновків туринських слідчих, які представив у грудні 2001 часопис "Київський телеграф", вважати правдивими? Як могло трапитись, що ці ксерокопії, які походять з Італії, і згідно з консульськими правилами повинні були легалізуватись в посольстві України саме в Італії, а не у сусідній Швейцарії. Які підстави? Це що, корумпованість, чи непрофесійність українських дипломатів у Женеві?
Інше, що цікавило журналістів: якщо слідчий вірить на слово Стрешинському про те, що засновником змови був Марчук, то як тоді пояснити те, що Голова комітету з санкцій щодо Югославії Ради Безпеки ООН пан Роналдо Саденберг по завершенні операції з затримання легендарного судна "Ядран Експресс" в листі до МЗС України 6 травня 1994 року висловлює службі Марчука подяку? Невже Марчук зумів завербувати чиновника ООН або дав йому хабара?
Завершення процесу над Стрешинським, - вважає чимало коментаторів, - є лише преамбулою до тривалого гостросюжетного детективу в реаліях", завершує "Свобода".
Радіо Свобода
