Як мене агітували за ТУНДРУ
Субота, 22 грудня 2001, 14:28
Я, був думав, що намети блоку "ЗаєдУ!" в Харкові зникли незабаром після з'їзду НДП. Але виявилося, що, якщо їх немає на головній площі міста, це не означає, що їх немає зовсім. Один намет я побачив нещодавно на розі вулиць Отакара Яроша і проспекту Леніна у районі студентських гуртожитків.
І якщо раніше я спостерігав, що наметочники були самі по собі, а перехожі самі по собі, то тут вже здалеку було видно, як агітатори обмінюються з перехожими строкатими листочками - дають і приймають анкети. Проте, черг не було.
Коли я підійшов до намету, то опинився єдиним об'єктом анкетування. Відмовляти я не став і за ручкою лізти не довелося. Парубок у синьому фартусі з емблемою блоку тут же сам запропонував її.
- Знаю, що є такий блок "За єдину Україну". Тільки ось хто у вас лідер? - запитав я.
- Секрет, - сказав парубок. На вигляд він нагадував реалізатора у кіоску або на ринку. Але ті про свій товар можуть розказати більше.
- Ну а які партії у ваш блок входять?
- СДПУ і НРУ, - відразу відповів реалізатор анкет. Таке відкриття полегшило мені відповідь на питання: рука одразу перестала відчувати 12 градусний мороз.
- Ну хто ж все-таки у вас лідер, не Ющенко? - звернувся я до другого реалізатора, жінки середніх років, яка курила сидячи на стільчику.
- Ні, не Ющенко, - відповіла вона. - Вже заповнили? Можете ще записати ваші побажання у зошиток.
- Якось не знаю, що і побажати. А можна подивитися, що люди пишуть?
- Будь ласка.
- Ось, знайшов, хто лідер, - втрутився парубок, показуючи на фотографію на листівці, яка видається разом з анкетою тільки без повернення. - Михайло Гладій, - прізвище Львівського губернатора і лідера АПУ він вимовив з наголосом на першому складі. На фото він був найлівішим разом з Пустовойтенком, Азаровим і Тігіпком. Ні Кінаха, ні Литвина. Отже не чекали їх приходу ті, хто робив листівки, а нові надрукувати не встигли.
- Ні, - виправила жінка, - ти не те говориш. - Він не головний, а лідер однієї з партій. "За єдину Україну - це партія з декількох партій". Не визначили поки лідера.
У зошиті для відгуків було заповнено три сторінки з лишком. Одну з них цілком списав прихильник української мови й орієнтації на Європу. Правда, ці побажання він робив чомусь російською мовою. Хтось скаржився на 13 градусів у квартирі, хтось на інший побутовий негаразд.
Найбільш короткий напис промовляв: "Товариш Кучма, лігалізуйте, будь ласка, куріння коноплі". Граматична помилка кинулася в очі, але тут же подумав - якийсь парубок (а може, дівчина): розуміє, що до Кучми треба звертатися саме через "ЗаєдУ!".
Я поклав зошит на місце. Агігатор-реалізатор курила (не коноплі, а "Ватру" чи "Приму"). Їй і далі стояти на морозі.
"Певне, що нелегкий
хліб їсть!
Пригадалися чогось вірші Плужника про жебрака-каліку. Правда, там далі
А навколо плювки...
Бруд з усіх місць..."
Але на розі проспекту Леніна і Отакара Яроша аж ніяк не запльовано. Проте, хто скаже, що українська політика - справа чиста?
І якщо раніше я спостерігав, що наметочники були самі по собі, а перехожі самі по собі, то тут вже здалеку було видно, як агітатори обмінюються з перехожими строкатими листочками - дають і приймають анкети. Проте, черг не було.
Коли я підійшов до намету, то опинився єдиним об'єктом анкетування. Відмовляти я не став і за ручкою лізти не довелося. Парубок у синьому фартусі з емблемою блоку тут же сам запропонував її.
- Знаю, що є такий блок "За єдину Україну". Тільки ось хто у вас лідер? - запитав я.
- Секрет, - сказав парубок. На вигляд він нагадував реалізатора у кіоску або на ринку. Але ті про свій товар можуть розказати більше.
- Ну а які партії у ваш блок входять?
- СДПУ і НРУ, - відразу відповів реалізатор анкет. Таке відкриття полегшило мені відповідь на питання: рука одразу перестала відчувати 12 градусний мороз.
- Ну хто ж все-таки у вас лідер, не Ющенко? - звернувся я до другого реалізатора, жінки середніх років, яка курила сидячи на стільчику.
- Ні, не Ющенко, - відповіла вона. - Вже заповнили? Можете ще записати ваші побажання у зошиток.
- Якось не знаю, що і побажати. А можна подивитися, що люди пишуть?
- Будь ласка.
- Ось, знайшов, хто лідер, - втрутився парубок, показуючи на фотографію на листівці, яка видається разом з анкетою тільки без повернення. - Михайло Гладій, - прізвище Львівського губернатора і лідера АПУ він вимовив з наголосом на першому складі. На фото він був найлівішим разом з Пустовойтенком, Азаровим і Тігіпком. Ні Кінаха, ні Литвина. Отже не чекали їх приходу ті, хто робив листівки, а нові надрукувати не встигли.
- Ні, - виправила жінка, - ти не те говориш. - Він не головний, а лідер однієї з партій. "За єдину Україну - це партія з декількох партій". Не визначили поки лідера.
У зошиті для відгуків було заповнено три сторінки з лишком. Одну з них цілком списав прихильник української мови й орієнтації на Європу. Правда, ці побажання він робив чомусь російською мовою. Хтось скаржився на 13 градусів у квартирі, хтось на інший побутовий негаразд.
Найбільш короткий напис промовляв: "Товариш Кучма, лігалізуйте, будь ласка, куріння коноплі". Граматична помилка кинулася в очі, але тут же подумав - якийсь парубок (а може, дівчина): розуміє, що до Кучми треба звертатися саме через "ЗаєдУ!".
Я поклав зошит на місце. Агігатор-реалізатор курила (не коноплі, а "Ватру" чи "Приму"). Їй і далі стояти на морозі.
"Певне, що нелегкий
хліб їсть!
Пригадалися чогось вірші Плужника про жебрака-каліку. Правда, там далі
А навколо плювки...
Бруд з усіх місць..."
Але на розі проспекту Леніна і Отакара Яроша аж ніяк не запльовано. Проте, хто скаже, що українська політика - справа чиста?
