Непрохідні проходимці
Четвер, 13 грудня 2001, 11:04
Ліві радикали проти "існуючого режиму" - але Кучма й олігархи ніби ні при чому
Напередодні в державному агентстві Укрінформ відбулася прес-конференція, на яку журналістів акредитовував… співробітник МВС (у формі). В кулуарах бродили якісь типи у напіввійськовій формі з погонами й іншими відзнаками, які, не виключено, входять до не передбаченого законом воєнізованного формування. А її учасниками стали люди, які не приховують, що їх метою є ліквідація шляхом соціалістичної революції незалежності України й основ конституційного ладу. Якщо такі заяви звучать під дахом державної установи, отже, це комусь треба. Кому?
Проект "справжні комуністи-ленінці"
Десантування в травні 2001 р. на Хрещатик "чорної сотні" бравих парубків з нашивкою на грудях "Комуністічна партія робітників і селян" стало одним із знакових подій року, що минає. За час, який минув з початку відновлення КПУ (1993 р.), всі давно звикли, що комуністи - це партія пенсіонерів, яка час від часу і за потребою обслуговує владну верхівку як ручна опозиція.
Створені у 1998-1999 рр. нові партії з прикметником "комуністична" в назві (КПУ (трудящих), КПУ (оновлена) і тощо) себе жодним чином не показали і є, швидше за все, створеними під ключ і законсервованими до пори до часу "спецпроектами" відомих олігархічних структур - "Демсоюзу" і "Трудової України".
І тут виникає КПРС. Проект, як кажуть в бізнесі, непогано прорахований. Ідея, закладена в основу, безумовно, красива і правильна - ми, мовляв, чесні комуністи-ленінці, без гриму і буржуазної парламентської оболонки. Звідси - радикальність заяв, форма морських піхотинців радянського зразка, загрози "дістати" ворогів трудового народу і соціалістичної вітчизни.
Розмах, з яким нові комуністи будують партію, і чималі кошти, вкладені в оксамитові штандарти й "однострої", а також в регулярні наїзди дружинників з робітничої гвардії КПРС у далекі від Донбасу міста і села, злі язики пояснюють тим, що з ними працюють структури, близькі до об'єднаних ес-деків.
Можна передбачити, що КПРС має не один канал підтримки ("розумне телятко двох маток ссе"). Наприклад, на питання до пана Яковенко про повідомлення у ЗМІ щодо позачергового з'їзду КПРС, який відбувся у Луганську і на якому з партії були виключені народні депутати Яковенко і Моїсеєнко, він заявив, що йому відомо, хто замовив і сплатив цю інформацію.
І при бажанні журналісти можуть отримати документи. На зустрічну пропозицію "давайте!" - партайгеноссе сказав, що обіцяє їх представити пізніше ("я слів на вітер не кидаю").
А зараз – на жаль, ні… "Зараз вони в СБУ і прокуратурі. Ця справа не буде дуже довгою…". Якщо лідер суперопозиційної структури - і не наївний юнак, а муж, двічі обраний до Верховної Ради за мажоритарним округом - сподівається на те, що правоохоронні органи з усім розберуться і в термін доповідять, то це чималого варте. Спасибі, Олександре Миколайовичу, все тепер зрозуміло.
І ще. Керівник партії, що називає себе найбільш радикальною силою проти існуючого режиму, протягом години ключові для розуміння "хто є who" слова -"Кучма", "олігархи", "адміністративний ресурс", "СДПУ(О), "Волков" так жодного разу і не назвав...
Конфліктують форма і зміст
Форма (в прямому і переносному значенні) обрана вдала. А ось із наповненням - є проблеми. На прес-конференції в Укрінформі, крім глави ради КПРС Олександра Яковенка і його соратника по новому виборчому блоку, керівника Селянської партії Сергія Довганя, відповідав на питання якийсь Анатолій Іващенко, представник "молодого дієздатного покоління".
Зовнішній антураж - супер! Мовчазний комуніст - в чорній формі ВДВ з капітанськими погонами. У тільнику. За спиною два його гвардійці з партійними прапорами. Спілкування з пресою він у кращих традиціях комсомольських звітно-виборних зборів почав зі своєї короткої біографії: випускник вищого військового училища, член КПСС з 1986 р. Після представлення такої цінної інформації, новоявлений ньюсмейкер відразу ж "наїхав" на голову канонічної КПУ Петра Симоненко.
Головний аргумент – у нас з ним різні дороги, бо за ті роки, які він очолює партію, становище народу не поліпшилося. Стоп, не бачу логіки: сидить поруч пан Довгань, який багато років є лідером парламентської партії, член якої до того ж був спікером Верховної Ради, а поліпшення становища трудового селянства, наприклад, хліборобів Херсонщини і овочівників Криму, як не було, так і немає. "Ми не змиримося з тим, що правляча верхівка має намір продавати вже не фабрики і заводи, а землю. Ми не допустимо цього. Терпець урвався. У нас знайдуться сили, кошти і, найголовніше, бажання боротися за трудовий народ, за диктатуру пролетаріату" - ці тези також прозвучали з вуст молодого КПРСника.
Що ж, ідея політтехнологів, які працюють з комуністами-радикалами, зрозуміла. Поруч зі звичними сірими типами з парламентської лівої тусовки з'являється щось істотно відмінне - за формою, вагою, кольором і запахом. Тільки ось "тщатильнєй" (за Жванецьким) потрібно з людьми працювати. І поменше непрорахованих імпровізацій – склалося враження, що ідея запросити "людину в чорному" на прес-конференцію, народилася в останній момент - табличку з прізвищем для нього роздрукувати так і не встигли.
Представлений пресі "бойовик" Іващенко виявився зовсім нестрашним, та ще й із тихим і млявим голосом. Прокол. Невже з 40 тисяч "тридцятирічних членів партії", як заявляє її лідер Яковенко, не знайшлося нікого з громоподібним голосом а-ля генерал Лебідь або на зразок хоч би мого армійського прапорщика Грінченка. Відбудеться ще пара-трійка зустрічей з пресою, і всі звикнуть до скучних членів КПРС, як швидко приїлися ряжені козаки Біласа і Сагайдака.
Сковані одним блоком
Вибір партнера в особі СелПУ має цілковите поясення. Партія червоних колгоспних баронів в парламенті минулого скликання мала 25 мажоритарників. У цьому - 15 осіб, що пройшли як по округах, так і по загальному списку з Соцпартією Морозу. Через три з половиною роки в лавах СелПУ залишилося усього п'ятеро. Навіть багаторічний товариш Довганя екс-спікер Олександр Ткаченко нещодавно написав заяву до фракції комуністів, а потім і відновився у КПУ. "У нас партія демократична", - говорить пан Довгань, "але я з великим здивуванням прочитав у газетах "Комуніст" і "Сільські вісті", що Ткаченко десять років вважав себе членом ЦК КПУ, не будучи членом партії... Це хрестоматійний приклад і для істориків, і для філософів, і для психологів…".
Зі слів Сергія Довганя, протягом року селяни вели переговори про передвиборне блокування з 20 партіями. Серед останніх - три є засновниками блоку "За єдину Україну", а одна з "Нашої України" (вочевидь, ідеться про "Солідарність" Порошенка, у фракцію якого принципові "борці з режимом" деякий час входили після гучного розлучення з Морозом).
Непогана характеристика для партії, яка готова брататися з явними або таємними "комерційними" партіями, але при цьому переговорів з ідейно- і програмно-близькою ПСПУ не вела зовсім! А нещодавня заява лідера "Демсоюзу" Володимира Горбуліна про те, що селяни, можливо, увійдуть до блоку "ДС+ДемПУ+СелПУ", головний агроном, тобто пан Довгань, з іронією прокоментував так: "Вся справа в тому, що Володимир Павлович ще молодий політик. Ми з ним просто привіталися, а він розтрубив всюди про якісь переговори…".
Але ось з КПРС все буде по-справжньому. Блок "Кумуністичні партії робітників і селян" створюється з розрахунком, що до нього залучаться й інші ліві партії. Серед можливих партнерів - дві маргінальні організації: Союз комуністів України (на чолі з Тамілою Ябровою, орієнтується на діючий у Москві СКП-КПСС) і Партія комуністів-більшовиків України з центром у Дніпропетровську.
Про передвиборні перспективи лідери блоку говорити не хочуть. Довгань, щоправда, проголошує, що їх мета - 301 голос у Верховній Раді. Жартує, напевно. Склад першої партійної п'ятірки поки не називають.
"Це буде наше спільне ноу-хау. Ви пересвідчитеся, що буде насправді блок робітників і селян". З цих слів Олександра Яковенко можна зробити висновок, що нинішні лідери партій підуть в округи, залишивши на партгосподарстві реальних, але абсолютно непрохідних аграріїв і пролетарів. Але при цьому завдання, покладене на "проект" спонсорами, - відбір частини електорату у комуністів і соціалістів, - буде виконано.
Так, до речі. Приблизно місяць тому КПРС підписала договір про співпрацю на виборах з Соцпартією. Підписи під "пактом про ненапад" тоді поставили "людина № 2" в СПУ Іосиф Вінський і лідер робітників і селян Олександр Яковенко. Сьогодні останній заявляє, що в СПУ багато розумних людей і вони підуть на об'єднання в єдиному блоці. Те ж саме стосується і комуністів - "в мажоритарних округах висувається маса порядних людей і ми зробимо все, щоб ці люди перемогли".
Можна зробити прогноз, що на лівому фланзі буде розіграний сценарій про "про справжніх об'єднувачів" і "амбіційних розкольників". Залишається тільки замість НРУ підставити СПУ, а замість прізвища Конева - …ну, знайдеться "слаба ланка".
Гоголь подасть до суду на Тичину. Через Довганя
Як виявилося, публічний вихід в люди "агітаторам, горланам, главарям" прямо-таки протипоказаний. Мислять вони плутано, тому й говорити виразно не вміють. Сергій Довгань, наприклад, збагатив скарбницю українського невігластва - "Не той тепер Миргород… Як писав Тичина…".
Напередодні в державному агентстві Укрінформ відбулася прес-конференція, на яку журналістів акредитовував… співробітник МВС (у формі). В кулуарах бродили якісь типи у напіввійськовій формі з погонами й іншими відзнаками, які, не виключено, входять до не передбаченого законом воєнізованного формування. А її учасниками стали люди, які не приховують, що їх метою є ліквідація шляхом соціалістичної революції незалежності України й основ конституційного ладу. Якщо такі заяви звучать під дахом державної установи, отже, це комусь треба. Кому?
Проект "справжні комуністи-ленінці"
Десантування в травні 2001 р. на Хрещатик "чорної сотні" бравих парубків з нашивкою на грудях "Комуністічна партія робітників і селян" стало одним із знакових подій року, що минає. За час, який минув з початку відновлення КПУ (1993 р.), всі давно звикли, що комуністи - це партія пенсіонерів, яка час від часу і за потребою обслуговує владну верхівку як ручна опозиція.
Створені у 1998-1999 рр. нові партії з прикметником "комуністична" в назві (КПУ (трудящих), КПУ (оновлена) і тощо) себе жодним чином не показали і є, швидше за все, створеними під ключ і законсервованими до пори до часу "спецпроектами" відомих олігархічних структур - "Демсоюзу" і "Трудової України".
І тут виникає КПРС. Проект, як кажуть в бізнесі, непогано прорахований. Ідея, закладена в основу, безумовно, красива і правильна - ми, мовляв, чесні комуністи-ленінці, без гриму і буржуазної парламентської оболонки. Звідси - радикальність заяв, форма морських піхотинців радянського зразка, загрози "дістати" ворогів трудового народу і соціалістичної вітчизни.
Розмах, з яким нові комуністи будують партію, і чималі кошти, вкладені в оксамитові штандарти й "однострої", а також в регулярні наїзди дружинників з робітничої гвардії КПРС у далекі від Донбасу міста і села, злі язики пояснюють тим, що з ними працюють структури, близькі до об'єднаних ес-деків.
Можна передбачити, що КПРС має не один канал підтримки ("розумне телятко двох маток ссе"). Наприклад, на питання до пана Яковенко про повідомлення у ЗМІ щодо позачергового з'їзду КПРС, який відбувся у Луганську і на якому з партії були виключені народні депутати Яковенко і Моїсеєнко, він заявив, що йому відомо, хто замовив і сплатив цю інформацію.
І при бажанні журналісти можуть отримати документи. На зустрічну пропозицію "давайте!" - партайгеноссе сказав, що обіцяє їх представити пізніше ("я слів на вітер не кидаю").
А зараз – на жаль, ні… "Зараз вони в СБУ і прокуратурі. Ця справа не буде дуже довгою…". Якщо лідер суперопозиційної структури - і не наївний юнак, а муж, двічі обраний до Верховної Ради за мажоритарним округом - сподівається на те, що правоохоронні органи з усім розберуться і в термін доповідять, то це чималого варте. Спасибі, Олександре Миколайовичу, все тепер зрозуміло.
І ще. Керівник партії, що називає себе найбільш радикальною силою проти існуючого режиму, протягом години ключові для розуміння "хто є who" слова -"Кучма", "олігархи", "адміністративний ресурс", "СДПУ(О), "Волков" так жодного разу і не назвав...
Конфліктують форма і зміст
Форма (в прямому і переносному значенні) обрана вдала. А ось із наповненням - є проблеми. На прес-конференції в Укрінформі, крім глави ради КПРС Олександра Яковенка і його соратника по новому виборчому блоку, керівника Селянської партії Сергія Довганя, відповідав на питання якийсь Анатолій Іващенко, представник "молодого дієздатного покоління".
Зовнішній антураж - супер! Мовчазний комуніст - в чорній формі ВДВ з капітанськими погонами. У тільнику. За спиною два його гвардійці з партійними прапорами. Спілкування з пресою він у кращих традиціях комсомольських звітно-виборних зборів почав зі своєї короткої біографії: випускник вищого військового училища, член КПСС з 1986 р. Після представлення такої цінної інформації, новоявлений ньюсмейкер відразу ж "наїхав" на голову канонічної КПУ Петра Симоненко.
Головний аргумент – у нас з ним різні дороги, бо за ті роки, які він очолює партію, становище народу не поліпшилося. Стоп, не бачу логіки: сидить поруч пан Довгань, який багато років є лідером парламентської партії, член якої до того ж був спікером Верховної Ради, а поліпшення становища трудового селянства, наприклад, хліборобів Херсонщини і овочівників Криму, як не було, так і немає. "Ми не змиримося з тим, що правляча верхівка має намір продавати вже не фабрики і заводи, а землю. Ми не допустимо цього. Терпець урвався. У нас знайдуться сили, кошти і, найголовніше, бажання боротися за трудовий народ, за диктатуру пролетаріату" - ці тези також прозвучали з вуст молодого КПРСника.
Що ж, ідея політтехнологів, які працюють з комуністами-радикалами, зрозуміла. Поруч зі звичними сірими типами з парламентської лівої тусовки з'являється щось істотно відмінне - за формою, вагою, кольором і запахом. Тільки ось "тщатильнєй" (за Жванецьким) потрібно з людьми працювати. І поменше непрорахованих імпровізацій – склалося враження, що ідея запросити "людину в чорному" на прес-конференцію, народилася в останній момент - табличку з прізвищем для нього роздрукувати так і не встигли.
Представлений пресі "бойовик" Іващенко виявився зовсім нестрашним, та ще й із тихим і млявим голосом. Прокол. Невже з 40 тисяч "тридцятирічних членів партії", як заявляє її лідер Яковенко, не знайшлося нікого з громоподібним голосом а-ля генерал Лебідь або на зразок хоч би мого армійського прапорщика Грінченка. Відбудеться ще пара-трійка зустрічей з пресою, і всі звикнуть до скучних членів КПРС, як швидко приїлися ряжені козаки Біласа і Сагайдака.
Сковані одним блоком
Вибір партнера в особі СелПУ має цілковите поясення. Партія червоних колгоспних баронів в парламенті минулого скликання мала 25 мажоритарників. У цьому - 15 осіб, що пройшли як по округах, так і по загальному списку з Соцпартією Морозу. Через три з половиною роки в лавах СелПУ залишилося усього п'ятеро. Навіть багаторічний товариш Довганя екс-спікер Олександр Ткаченко нещодавно написав заяву до фракції комуністів, а потім і відновився у КПУ. "У нас партія демократична", - говорить пан Довгань, "але я з великим здивуванням прочитав у газетах "Комуніст" і "Сільські вісті", що Ткаченко десять років вважав себе членом ЦК КПУ, не будучи членом партії... Це хрестоматійний приклад і для істориків, і для філософів, і для психологів…".
Зі слів Сергія Довганя, протягом року селяни вели переговори про передвиборне блокування з 20 партіями. Серед останніх - три є засновниками блоку "За єдину Україну", а одна з "Нашої України" (вочевидь, ідеться про "Солідарність" Порошенка, у фракцію якого принципові "борці з режимом" деякий час входили після гучного розлучення з Морозом).
Непогана характеристика для партії, яка готова брататися з явними або таємними "комерційними" партіями, але при цьому переговорів з ідейно- і програмно-близькою ПСПУ не вела зовсім! А нещодавня заява лідера "Демсоюзу" Володимира Горбуліна про те, що селяни, можливо, увійдуть до блоку "ДС+ДемПУ+СелПУ", головний агроном, тобто пан Довгань, з іронією прокоментував так: "Вся справа в тому, що Володимир Павлович ще молодий політик. Ми з ним просто привіталися, а він розтрубив всюди про якісь переговори…".
Але ось з КПРС все буде по-справжньому. Блок "Кумуністичні партії робітників і селян" створюється з розрахунком, що до нього залучаться й інші ліві партії. Серед можливих партнерів - дві маргінальні організації: Союз комуністів України (на чолі з Тамілою Ябровою, орієнтується на діючий у Москві СКП-КПСС) і Партія комуністів-більшовиків України з центром у Дніпропетровську.
Про передвиборні перспективи лідери блоку говорити не хочуть. Довгань, щоправда, проголошує, що їх мета - 301 голос у Верховній Раді. Жартує, напевно. Склад першої партійної п'ятірки поки не називають.
"Це буде наше спільне ноу-хау. Ви пересвідчитеся, що буде насправді блок робітників і селян". З цих слів Олександра Яковенко можна зробити висновок, що нинішні лідери партій підуть в округи, залишивши на партгосподарстві реальних, але абсолютно непрохідних аграріїв і пролетарів. Але при цьому завдання, покладене на "проект" спонсорами, - відбір частини електорату у комуністів і соціалістів, - буде виконано.
Так, до речі. Приблизно місяць тому КПРС підписала договір про співпрацю на виборах з Соцпартією. Підписи під "пактом про ненапад" тоді поставили "людина № 2" в СПУ Іосиф Вінський і лідер робітників і селян Олександр Яковенко. Сьогодні останній заявляє, що в СПУ багато розумних людей і вони підуть на об'єднання в єдиному блоці. Те ж саме стосується і комуністів - "в мажоритарних округах висувається маса порядних людей і ми зробимо все, щоб ці люди перемогли".
Можна зробити прогноз, що на лівому фланзі буде розіграний сценарій про "про справжніх об'єднувачів" і "амбіційних розкольників". Залишається тільки замість НРУ підставити СПУ, а замість прізвища Конева - …ну, знайдеться "слаба ланка".
Гоголь подасть до суду на Тичину. Через Довганя
Як виявилося, публічний вихід в люди "агітаторам, горланам, главарям" прямо-таки протипоказаний. Мислять вони плутано, тому й говорити виразно не вміють. Сергій Довгань, наприклад, збагатив скарбницю українського невігластва - "Не той тепер Миргород… Як писав Тичина…".
