Як виграти битву за російські активи?

Київ повинен бути взятий за три дні – це був один з ключових замислів путіна. Втім, він прорахувався і програв битву за Київ. 

Російські активи мають бути конфісковані та за їхній рахунок будуть відшкодовані заподіяні війною збитки! 

Цей наратив є наразі загальноприйнятим, втім мало хто задумується над механізмом конфіскації та можливими неприємними наслідками. 

Але ми не маємо права програти битву за російські активи!

Конфіскація = Компенсація

Конфіскація поки що платна. Навіть під час війни. 

Експерти вже обговорюють потенційні проблеми,  які можуть виникнути при реалізації Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів". Наприклад, Закон оперує поняттям "примусове вилучення". 

Згідно статті 41 Конституції України примусове вилучення навіть в умовах воєнного часу передбачає відшкодування вартості таких активів. Аналогічні положення містяться в Законі України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". 

Якщо не врегулювати питання компенсації на старті, до Європейського суду з прав людини будуть подані позови проти України про компенсацію конфіскованих активів росіян. І за це українці заплатять зі своєї кишені.

Думаю, що нардепи придумають як вирішити цю проблему та розроблять процедури, які не будуть поставлені під сумнів. Проте для цього потрібні місяці. А ми цього часу не маємо. Бо кожен втрачений день – це гроші, зароблені для рф і втрачені для України.

Наше головне питання: як змусити російські активи працювати на Українську Державу та Армію вже сьогодні, щоб українці не розплачувались за це завтра? 

Відповідь – в ефективній роботі Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА).

Я радий, що заступник спікера Верховної Ради Олександр Корнієнко зверну увагу на досвід Агентства, який на його думку може бути корисний державі в питанні націоналізації російського майна в Україні. 

Існує і альтернативна думка. Законопроєкт 7194 пропонує покласти функції виявлення та розшуку активів російської федерації на Національне агентство з запобігання корупції (НАЗК). Враховуючи існування АРМА, прямою функцію якого є виявлення та розшук активів, така пропозиція як мінімум є непослідовною. 

Таким пропозиціям є одне доречне пояснення – роль керівництва АРМА в цій війні загалом та в питанні вилучення російських активів зокрема є абсолютно пасивною, ба більше – дезертирською. 

До чого тут  Агентство з розшуку та менеджменту активів?

В українському законодавстві вже сьогодні чітко та детально виписаний механізм управління активами, арештованими в рамках кримінального провадження. Цей механізм ефективно працює в більшості країн Європи. 

У попередній колонці я наводив детальний алгоритм того як активи російського походження повинні перейти під контроль держави за допомогою АРМА. 

Які плюси використання цього механізму з правової та практичної точок зору?

По-перше, – це законно! Арешт активу та його передача відбуваються за рішенням суду в рамках кримінального провадження, арешт активу може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції – відтак, власнику активу буде забезпечено право на справедливий суд в розумінні статті 6 Конвенції Ради Європи про права людини.

По-друге, арешт активу та його передача в управління є тимчасовим заходом, але як наслідок – актив перейде під контроль держави вже сьогодні, а законодавці будуть мати достатньо часу для того, щоб правильно виписати необхідні процедури та примусово вилучити це майно у спосіб, який не допустить можливість компенсації вартості цих активів росіянам в майбутньому. 

Потрібно розуміти, що за Законом про АРМА управління активом – це перехідний етап перед конфіскацією цього майна у корупціонера (за наявності відповідного вироку). А тому, за аналогією, управління активом може і повинно бути перехідним етапом перед конфіскацією майна у росії чи росіянина.

Втім є одна проблема – терміни. У разі дотримання всіх звичайних процедур передача актива управителю вимагає від двох місяців і більше з моменту арешту активу. Під час війни – це недопустима розкіш.

Як АРМА включити турборежим?

Ми вже винайшли цей механізм, коли минулого літа нардепи дослухались до нас та включили в Закон ст. 21-1 – спрощена процедура призначення управителя у виняткових випадках у мирний час. 

Згідно з цією процедурою, кого призначати управителем для стратегічних активів, визначає Кабмін за підтримки профільного міністерства. Втім, цього недостатньо для воєнного часу.

Хто має визначати управителя для: 

• 17,8 тис вагонів чи 12 літаків "Руслан" на яких можна возити військові вантажі чи просто заробляти кошти в держбюджет?
• дача колаборанта Медведчука в Закарпатті, в якій можна розмістити переселенців?
• тисячі інших активів, які будуть знайдені та арештовані найближчим часом?  

Впевнений, що під час війни таким органом повинен бути не Кабмін, а РНБО! Це відповідає суті та ідеям, закладеним в Законі про націоналізацію. 

Для цього потрібно доповнити Закон про АРМА статтею 21-2 "Особливості управління активами в умовах воєнного стану" за аналогією зі статтею 21-1 "Особливості управління активами у виняткових випадках" та внести відповідні зміни в Закон про РНБО. Для воєнних часів – воєнні закони!

Такі зміни допоможуть змусити працювати активи ворога на нашу Державу вже завтра, та збереже законність процедури. Поки нас намагаються знищити, ми не маємо часу зволікати!

Володимир Павленко