Чому впроваджувати інтернет-голосування в Україні ще зарано?
Діджиталізація посідає чільне місце в урядових програмах та законодавчих ініціативах України.
Зокрема, наша країна першою у світі прирівняла електронні версії паспортів до звичайних. Тож не дивно, що Україна має достатньо амбітні "діджитал"-плани у багатьох сферах – у тому числі й виборах.
Прихильники інтернет-голосування стверджують, що можливість голосувати через смартфон дозволить збільшити явку виборців. Однак, на практиці не все так просто.
Країни, які експерементували з інтернет-голосування, зіткнулися з низкою викликів та дуже неоднозначними результатами.
Запуск інтернет-голосування на виборах в Україні може призвести до низки проблем, які негативно вплинуть на демократичний розвиток, політичну стабільність та довіру до виборів у нашій державі.
Передусім, варто пам’ятати, що у світовій практиці інтернет-голосування було успішно впроваджено лише в кількох окремих випадках, і в обмеженому обсязі.
Читайте також: Операція "електронізація", або Чи готова Україна до онлайн-виборів?
Уперше інтернет-голосування застосували під час офіційних виборів у США у 2000 році як пілотний проєкт у кількох штатах, спрямований на виборців, що голосували за межами країни. Відтоді ще десяток інших країн експериментували з цією технологією.
У деяких країнах інтернет-голосування використовується в окремих регіонах або для окремих категорій виборців (зокрема, у Вірменії, Австралії, Канаді, Панамі, Швейцарії та США).
Наприклад, його застосовують для виборців, які перебувають закордоном, дипломатів чи військових, які перебувають у відрядженні; для голосування за межами виборчої дільниці або для виборців з інвалідністю.
Єдиною країною, яка використовує інтернет-голосування на загальнонаціональному рівні, є Естонія.
Хоча цей приклад є успішним і дуже привабливим для наслідування, прихильники інтернет-голосування часто забувають про унікальні умови застосування цієї технології Таллінном. Так, її впровадженню передували десятиліття інвестицій у сам процес переходу до електронного врядування та у відповідну інфраструктуру.
Естонія ініціювала онлайн-голосування лише після широкого використання та поступового розширення вже наявних електронних послуг (у таких сферах, як соціальне забезпечення, оподаткування та реєстрація власності).
Зрештою, інтернет-голосування в цій країні стало радше доповненням до загальної системи електронного врядування, що вже здобула довіру громадськості. Зокрема, така система тісно пов’язана із впровадженням обов’язкових електронних документів, що посвідчують особу.
Україна ж перебуває в іншому контексті. Передусім, маємо більшу кількість населення й значно менший рівень довіри до цифрових технологій. У країні також відсутня електронна система ідентифікації громадян.
За останніми даними, лише 5,6 мільйона українців, із 40 мільйонів або близько 14%, мають електронне посвідчення особи, а реєстри громадян потребують модернізації.
Найважливішими аспектами при впровадженні інтернет-голосування є довіра суспільства до технології та результатів виборів, проведених за її допомогою, а також безпека технології на практиці. І от саме через занепокоєння щодо цих питань багато країн вирішили не використовувати інтернет-голосування після проведення досліджень чи пілотних проєктів.
Читайте також: Застосунок "Дія": захист персональних даних і безпека
З огляду на військовий конфлікт між Україною та Росією, що триває й досі, ризик втручання в технології електронного голосування є високим.
Україна нерідко стає об’єктом кібератак, а її технологічна інфраструктура залишає бажати кращого.
Крім того, в Україні існує значна недовіра до інтернет-голосування серед виборців та політиків. Це може підірвати готовність громадськості прийняти результати виборів, що відбулися за допомогою інтернет-голосування, особливо якщо сторона, яка програла вибори, звинувачуватиме систему в шахрайстві та маніпуляціях.
Приклад нещодавніх виборів у США є особливо повчальним у контексті довіри до результатів виборів, адже саме через таку недовіру 6 січня відбувся штурм Капітолію, який призвів до загибелі п'яти людей, зокрема одного працівника поліції Капітолію.
Невдале впровадження інтернет-голосування може надовго похитнути довіру громадськості до електронної демократії та негативно вплинути на подальші технологічні ініціативи й загалом на демократичний розвиток в Україні.
Це не означає, що Україна повинна відмовитися від ідеї діджиталізації виборчого процесу. Очевидно, що необхідно робити систему адміністрування результатів виборів більш прозорою та доступною.
Так, Україна може розглянути можливість застосування окремих електронних технологій у виборчому процесі, як наприклад, використання сканерів бюлетенів та підтверджених "паперових слідів" виборців, а також проведення аудитів з мінімізації ризиків.
Однак ці технологічні рішення можуть бути ефективно запущені лише в контрольованому середовищі виборчої дільниці, а не вдома в окремого виборця чи через смартфон, де складніше простежити шахрайство, підкуп голосів та примус.
Читайте також: Чому "протікають" держреєстри та як зробити цифрові вибори безпечними
Технології можуть стати інструментом забезпечення більшої доброчесності виборів у країні, тому важливо, аби Україна продовжувала рухатися в цьому напрямку. Однак, варто пам’ятати, що поспішне й неправильне використання новітніх методів може загрожувати демократичному прогресу України.
Сергій Савелій, фахівець з юридичних питань Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) в Україні.
Мередіт Епплґейт, програмна радниця Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) у Шрі-Ланці та Бангладеші
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
