Наталя Дригваль
старший партнер Адвокатського об'єднання CREDENCE

Бази ДНК під контролем МВС — які загрози містить проєкт закону №4265?

Четвер, 04 березня 2021, 15:00

Верховна Рада України планує розглянути законопроєкт "Про державну реєстрацію геномної інформації людини". Дискусії навколо його тексту точаться ще з минулої осені.

Утім, автори проєкту, серед яких і голова Комітету з питань правоохоронної діяльності Денис Монастирський, переконують, що створення системи державної реєстрації геномної інформації — це не лише успішна практика зарубіжних країн, а і ключова запорука ефективності методу молекулярно-генетичних досліджень під час розкриття злочинів.

Відповідно до тексту проєкту, передбачається врегулювання як обов'язкової державної, так і добровільної реєстрації геномної інформації людини. Держателем бази даних визначається Міністерство внутрішніх справ України.

Але є ризики впровадження цього законопроєкту. Та вони набагато ширші, ніж просто неузгодженість з низкою чинних законів та правова невизначеність в окремих положеннях.

Наприклад, у законопроєкті відсутній чіткий перелік об'єктів біологічного походження, які можуть бути відібраними для проведення молекулярно-генетичної експертизи.

Норми стосовно зберігання та знищення біологічного матеріалу, відібраного для здійснення державної реєстрації геномної інформації, відсилають до кримінального процесуального законодавства.

Читайте також: База ДНК українців. Чим іще в цій країні керуватиме Аваков?

Але ж вони, вочевидь, виходять за межі предмету правового регулювання КПК. Тож на практиці не зможуть бути реалізованими.

Також є значні питання щодо механізму державної реєстрації геномної інформації та власне переліку осіб, для яких вона буде обов'язковою.

Сумніви викликає і доцільність зберігання інформації в базі даних протягом 75 років та взагалі рівень дотримання нашими правоохоронними органами стандартів у сфері захисту персональних даних.

Але ключова небезпека — це все ж таки велика кількість розпорядників інформації та концентрація збору, доступу, управління інформацією в МВС, на що звернули увагу у висновку ГНЕУ.

Цікаво, що контроль за додержанням прав людини і громадянина при державній реєстрації геномної інформації, відповідно до законопроєкту, покладено на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Тобто на інституцію, яка на практиці не має жодних інструментів впливу на МВС і взагалі є вкрай слабкою.

Враховучи це, законопроєкт №4625 однозначно має бути суттєво доопрацьований. Як мінімум, у контексті створення відповідних запобіжників-деталізації обов'язків розпорядників бази, контролю за додержанням прав людини та ненадмірності обробки персональних даних.

Тому наразі запевнення ініціаторів законопроєкту в тому, що сфера його застосування не носитиме масового характеру, виглядає вкрай сумнівно, особливо на фоні всіх потенційних ризиків та суперечливих положень цього документу.

Наталія Дригваль, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.