Боротьба з тероризмом в українських реаліях. Чим закінчуються розслідування резонансних злочинів в Україні
Наприкінці 2019-го року наші правоохоронці отримали неабияку порцію уваги. Пов'язано це було з серією резонансних справ, зокрема із затриманням підозрюваних по справі Павла Шеремета та обміном між Росією і Україною у форматі "всіх на всіх".
Судячи з нещодавно оприлюдненого списку, Росії на обмін передали терористів, що вчинили не один терористичний акт на території України.
У цьому контексті хотіла нагадати про іншу колись резонансну справу, на якій добряче піарився міністр внутрішніх справ Арсен Аваков у 2017 році. Мова також про тероризм за участю "руки Москви", і кінець цієї справи так само далеко, як і був у 2017 році.
Йдеться про так звану "банду Торпеди" (вибачте, назва не моя – так їх охрестив Аваков). Сукупно чотири особи звинувачуються у вчиненні 13 нападів – від осквернення пам'ятників та синагог до кидання гранат у посольства та відділення поліції.
Зокрема, Аваков у 2017 році стверджував:
"Затримані виконавці та їх керівник входять до групи впливу в минулому народних депутатів від Партії регіонів від Черкаської області – Володимира Олійника та Сергія Тулуба. Слідством задокументовано ланцюжок контактів злочинців із зазначеними персонами, які нині перебувають в Російській Федерації, а також з рядом керівників партії Опозиційний блок, що знаходяться в Україні".
Наша компанія представляє потерпілих від нападу цієї "банди", що стався в центрі Києва 24 серпня 2017 року на День Незалежності. Тоді невідомий кинув у натовп людей на вулиці Грушевського гранату. В результаті вибуху постраждали дружина і теща Героя України Валерія Чибінєєва та ще один військовослужбовець.
У зв'язку з цією та низкою інших подій на початку жовтня 2017 року правоохоронці затримали двох осіб: Сергія Бахчевана та Бориса Мушенка (виконавців). Відбулося це дорогою до пам'ятного знаку, присвяченого переходу угорських племен через Карпати, який Бахчеван і Мушенко, судячи з матеріалів справи, збирались підірвати.
Керівника групи, Дмитра Чорнодубравського, затримали невдовзі по тому. Четвертого співучасника, Богдана Шевченка, упіймали влітку 2019 року. До того він перебував у розшуку.
Судовий розгляд справи щодо Чорнодубравського та Бахчевана розпочався влітку 2018 року. Відтоді все зводилося до читання обвинувального акту по справі на засіданнях з періодичністю в кілька місяців.
У грудні 2019 року судове провадження у справі Бахчевана та Чорнодубравського об'єднано зі справою Богдана Шевченка. Тому на наступному судовому засіданні, в лютому 2020 року, розгляд справи почнеться з початку.
Після детального вивчення всіх 22 томів справи я зрозуміла, що твердження Авакова про зв'язок справи з Олійником, Тулубом, та "персонами з Російської Федерації" ґрунтувалося на документі, що називається "Протокол про результати зовнішнього аудіо-, відеоконтролю за особою" щодо Бориса Мущенка.
По суті, це стенограми розмови останнього з оперативним працівником у грудні 2017 року. У ній Мущенко розповідає про те, як взагалі втрапив у цю історію, і яка була його роль.
Мущенко майже нічого не знав про "вищі мотиви" своїх замовників, оскільки здебільшого виконував функцію водія. Але в розмові зауважив, що Дмитро Чорнодубравський не був вищим щаблем у харчовому ланцюжку: "Над Дімою старший всєгда був Мельнік Ігор… "Меля" на нєго говорят в народє… Черкаський. В Партії регіонів був".
Дмитро Чорнодубравський дійсно був помічником депутата Черкаської міської ради від Партії регіонів Мельникова Ігоря Петровича – ймовірно, про нього і йшлося.
Чорнодубравському, як казав Мущенко, всі вказівки давав "Меля", а над Мельниковим стояв колишній голова Черкаської ОДА Сергій Тулуб. Щодо того, хто міг бути замовником терактів, зі слів Мущенка, читайте далі.
Мущенко: "Больше всього, шо ето Тулуп. Бо він [Дмитро Чорнодубравський] так мені, ти ж понімаєш, з ким Петрович там трьот".
Оперуповноважений: "Петрович, в смислі Ігор [Мельников]?"
Мущенко: "Да. Трьот з Тулупом він там. Знаю, що в нього багато недвижимості в городі, магазіни, помєщєнія. Здає їх в оренду."
Продовження розмови через деякий час:
Оперуповноважений: "А який "Мелі" інтєрєс?"
Мущенко: "Тулупу через нього".
Оперуповноважений: "Через нього цю всю двіжуху. Я так понімаю, вони хочуть розшатать…"
Оперуповноважений: "Ця двіжуха [згадана вище серія терактів] може нестися із Москви".
Мущенко: "Або з Донецька може".
Оперуповноважений: "Або з Донецька?"
Мущенко: "Більше всього, шо з Донецька. Наверно. А може, з Москви…"
На жаль, матеріали справи наштовхують на думку, що слідство і не планувало рухатись далі, ніж встановлення виконавців нападів. Тому інші докази і відсутні – далі ніхто нічого не шукав і не досліджував.
Зокрема, відсутні протоколи допиту Мельникова та Тулуба. Також відсутні документи, які б свідчили, що слідчі намагались встановити контакти Чорнодубравського з Мельниковим і Тулубом, Мельникова і Тулуба між собою і цих людей з керівниками партії "Опозиційний блок".
Чи дійсно Чорнодубравський або Мельников в період, про який говорив Мущенко, їздили в Москву? Чи отримував Чорнодубравський гроші від Мельникова?
Цікаво було б послухати роздуми Мущенка на тему замовників у судовому засіданні. Але в червні 2018 року Мущенко зник і відтоді перебуває в розшуку.
Крім зв'язків затриманих організаторів злочину з "вищестоящімі", в кримінальному провадженні також не досліджувалось походження вибухівки та зброї, яка використовувалась бандою.
В обвинувальному акті написано, що зброю, вибухові пристрої, гроші співучасники отримували від "невстановлених слідством осіб".
Фактично спроба їх встановити полягала в тому, що про похождення зброї та вибухових пристроїв запитали в Бахчевана та Мущенка (Чорнодубравський та Шевченко послалися на статтю 63 Конституції України та говорити відмовились).
Зі слів Мущенка, гранати компашка відкопувала в посадці в смт. Чабани під Києвом. Їм їх продавав такий собі Юрчик – друг, з яким постійно спілкувався Чорнодубравський.
Протоколів обшуку чи огляду лісосмуги в матеріалах немає.
Протоколи допитів, в яких знайомих та сусідів Чорнодубравського запитували б про існування в Чорнодубравського знайомого Юрія чи відвідування Чорнодубравським чарівної посадки поблизу Чабанів, теж відсутні.
Інші документи, що свідчили б про подальші спроби встановити походження зброї, знову ж таки відсутні (крім однієї з гранат, походження якої спробували з'ясувати, розіславши запити у військові частини).
Тому є всі підстави припускати, що кінцеві замовники теракту на День Незалежності 2017 року та інших діянь наших "героїв" так і не будуть знайдені. А версія Арсена Авакова про Тулуба, Олійника та "руку Москви" займе достойне місце в переліку недоведених міфів.
З іншого боку, з огляду на останню тенденцію наших правоохоронців "призначати винних" – наприклад, як у справі Шеремета, – може, це і на краще.
Також ситуація, яка склалась з обмінами полоненних, наштовхує на думку, що рано чи пізно наших обвинувачених спробують обміняти в РФ. Тоді це буде хоча б частковим підтвердженням поки що неперевіреного припущення Авакова про зв'язок цієї справи з Росією.
Ольга Веретільник, спеціально для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
