Водні дрони, Ілон Маск та високоточні ракети: як Україна відвоювала Чорне море
Ніч з 16 на 17 вересня 2022 року. Перша в історії світових воєн група надводних дронів наближається до Севастополя.
У захищеному бункері за просуванням цих бортів напружено стежать голова Служби безпеки України Василь Малюк і командувач Військово-морських сил віцеадмірал Олексій Неїжпапа. З ними ж перебувають віцепрем'єр Михайло Федоров та ідеолог всієї програми надводних дронів бригадний генерал військової контррозвідки СБУ з позивним "Хантер".
Члени команди розробників, надіючись вразити російські ракетоносії, ведуть українські дрони в саме серце Чорноморського флоту Російської Федерації – в Севастопольську бухту.
"Це були перші зразки взагалі такого озброєння. Частина з них втопилися в морі або самопідірвались. Настільки тоді була ще недосконала конструкція", – згадує в розмові з УП генерал з позивним "Хантер".
Але 5 бортів, кожен із яких ніс по 108 кілограмів тротилу, таки пробилися через хвилі й наближалися до Севастополя.
"70 кілометрів нам залишалось до фрегата "Адмірал Макаров". Всі в напруженні, що от ми його атакуємо. І тут – нам вирубають зв'язок. Ілон Маск виключив "Старлінки", через які ми керували дронами", – розповідає УП один із учасників тієї першої операції.
Бажана ціль була за годину – півтори ходу, але місія опинилась на межі провалу через рішення американського мільярдера.
"Федоров намагався його переконати, але Маск не слухав. Наші теж через свої канали намагались вирішити ситуацію, але американці кажуть, що це, мовляв, приватна компанія, ми не можемо на них тиснути", – згадує один із присутніх тоді в бункері.
Команда спробувала повернути дрони назад на базу, проте допливли тільки два борти. "Адмірал Макаров" залишився цілим стояти в Севастополі. Проте тільки на деякий час.
Перший епізод у новій технологічній війні за море був невдалим. Але мине рік, і на підсумковій пресконференції президент України Володимир Зеленський згадає дві історичні перемоги 2023 року: початок переговорів про вступ до Євросоюзу та виграну битву за море.
"Іноді мало хто бачить і оцінює вагу цієї операції. Але всі, хто знають деталі – і в Україні, і в світі, – високо це оцінюють. Ми позбавили Росію домінування в українському Чорному морі", – пояснив Зеленський.
"Українська правда" з'ясувала всі деталі морської операції та розповідає про найбільшу перемогу України в 2023 році.
Залишитися без моря: спроба блокади України
"Морський шлях перевезення вантажів до війни складав 60% від загального товарообігу України. У нас 18 морських портів було. Після окупації Криму залишилось 13. Це багато. І відповідно до цього у нас і вся промисловість розвивалась: металургія, паливно-мастильний комплекс, аграрка. Всі вони напряму залежали від моря. Тому зупинка моря перетворює Україну на зовсім іншу країну", – пояснює надзвичайну вагу вільної морської торгівлі заступник міністра інфраструктури Юрій Васьков.
"Якщо нам блокують море, і ми мусимо везти все через західний кордон, то це має страшний вплив на економіку. Навіть якщо кордон не блокують, то для експортерів це в кращому випадку вихід в нуль. А у багатьох випадках – чистий збиток", – додає Васьков.
Власне, розуміючи економічний вплив морської торгівлі, Росія почала поступову блокаду України задовго до вторгнення. Спершу, після анексії Криму, тиску піддали торговельні судна, які заходили через Керченську протоку в Азовське море. Восени 2018-го там навіть дійшло до зіткнення військових кораблів, коли сили ФСБ протаранили українські судна та взяли в полон команди артилерійських катерів "Бердянськ", "Нікополь" та рейдового буксира "Яни Капу".
Десь із середини 2021 року Чорноморський флот почав активно нарощувати свою присутність у північно-західній частині Чорного моря, оголошувати там постійні "навчання" тощо. Москва поступово звужувала для України зону активного економічного використання морських вод.
У перші ж години повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року російські війська після кількох годин тиску й обстрілів захопили острів Зміїний.
Саме цей клаптик суші за 40 кілометрів від українського узбережжя дає можливість контролювати весь морський трафік з/в Україну.
На самих початках вторгнення російські пропагандисти та Z-політики не раз відверто озвучували, що одна з головних задач війни – це сухопутний коридор до Придністров'я, а значить, позбавлення України будь-яких виходів до моря.
Але коли у вересні 2022 року згадана вище група перших українських дронів проривалась до Севастополя, розмах і запал російських претензій на морі відчутно поменшали.
Перші пуски "Нептунів", хай і невдалі, наприкінці лютого 2022 року дали росіянам зрозуміти, що про легку висадку з кораблів на українське узбережжя можна забути. А якраз морські десантні операції лежали в основі їхньої стратегії окупації Миколаївщини та Одещини.
Після невдалих пусків ракети доналаштували, і 13 квітня 2022 року єдиний на тоді комплекс "Нептун" першим же залпом здійснив неможливе – потопив крейсер "Москва", флагман ЧФ РФ.
Після цієї епохальної події справою часу стало звільнення острова Зміїний. Для цього знадобилось трохи більше як два місяці. Вже 30 червня українська авіація та САУ "Богдана" і "Цезар" змусили росіян до "жесту доброї волі".
"Росіяни зрозуміли, що ближче 150 км їм не можна підходити до українського узбережжя. Вони відійшли на цю відстань, але далі залишались у морі й у Криму. Треба було щось із ними робити", – пригадує в розмові з УП Хантер.
Але 22 липня 2022 року активні дії в морі були поставлені на паузу. В Стамбулі того уклали так звану "зернову угоду", яка розблокувала експорт української агропродукції через чорноморські порти.
Сторони взяли на себе зобов'язання не перешкоджати суднам із агропродукцією й не атакувати порти, які задіяні в цій зерновій ініціативі. Однак уже наступного дня Росія завдала ракетного удару по Одеському порту. Надалі Москва буде постійно затягувати продовження угоди та саботувати її нормальну роботу.
"В принципі коридор навіть вийшов на якісь відчутні показники і нормально працював десь до лютого 2023-го року. А далі росіяни почали задіювати всі механізми, щоб штучно створювати проблеми для роботи. Починаючи з березня, ефективність коридору почала падати, суден проходило все менше", – пригадує віцепрем'єр Олександр Кубраков, який підписував "зернову угоду" з українського боку.
"Було зрозуміло, що скоріш за все продовження не буде. Але ми з партнерами до останнього підтримували будь-яку, навіть мінімальну роботу. Щоб Путін не міг сказати, що ми щось порушили чи зірвали. А в липні росіяни самі в односторонньому порядку вийшли з угоди", – додає урядовець.
17 липня 2023 року в Україні пам'ятають усі, адже саме раннього ранку того дня Україна вдруге атакувала Кримський міст. І вперше це зробили надводні дрони СБУ та ВМС.
Нещодавно СБУ випустила власний блокбастер про ту операцію, тому переказувати її деталі немає сенсу. Але варто зазначити, що атака на міст стала не першою каральною акцією українських сил у Чорному морі.
Дорога до 17 липня почалась набагато раніше і мала кілька драматичних поворотів.
Геймчейнджер: еволюція морських дронів
"Президент Зеленський поставив задачу: зробити так, щоб Україна домінувала в Чорному морі. Для СБУ цей напрям – один із пріоритетних. Зокрема, нашими цілями стали ракетоносії, з допомогою яких ворог обстрілював українські території", – пояснює в розмові з УП голова СБУ Василь Малюк.
За його словами, Служба від початку повномасштабної війни почала шукати спосіб адаптуватися до нових реалій і таки знайшла креативне рішення.
"З використання нами морських дронів почалася нова епоха в морській стратегії ведення війни", – з неприхованим задоволенням розповідає Малюк.
Почалася ця нова епоха майже випадково. Генерал із позивним "Хантер" приїхав на якийсь черговий військовий полігон, де випробовували літаючі безпілотники.
"І я бачу, що "Старлінк" стоїть на безпілотнику – на такому великому вантажному, як у нас кажуть, "колгоспнику". І що це дає? Зв'язок! Можна керувати і передавати інформацію на велику відстань", – пригадує Хантер.
"А якщо так можна зробити з літаючим дроном, то чому ми не можемо зробити катер і відправити його з великою кількістю вибухівки підривати російські кораблі? Це хороший шанс відігнати їх. Я – до Василя Васильовича Малюка, і все закрутилося", – із запалом додає бригадний генерал СБУ.
Але ні він, ні Малюк, ні будь-хто інший у СБУ не були моряками. Зробити дрон вони теоретично могли, але збагнути, які точні технічні характеристики він мусить мати і як його довести до цілі через море, без точного розуміння морської специфіки було неможливо.
Так в історії морських дронів на самому початку з'явився командувач ВМС Олексій Неїжпапа. Він відібрав з-поміж своїх підлеглих невелику команду спеціалістів, які стали такою собі консультаційною групою.
Вона мала дві головні задачі: допомагати конструкторам і виробникам у розрахунках та, що не менш важливо, вчити операторів дронів працювати з таким середовищем як море – долати шторми, прокладати маршрути за старими лоцманськими картами і багато іншого.
"Була ідея: взяли звичайного човна, встановили на нього двигуна навісного, якісь прості тяги, поставили "Старлінк" і почати ганяти по водосховищі. Це було в червні 22-го року. Пробували навіть розгорнути систему репітерного зв'язку, коли кілька дронів по маршруту висіли й працювали як ретранслятори. Йшов пошук оптимальних речей, які дозволять хоча би частково відігнати російські кораблі", – пригадує в розмові з УП Хантер.
"Ми розуміли, що потопити дроном великий корабель ми не зможемо, але вивести на довгий час із ладу, загнати на довгий ремонт – можемо цілком. І вже у липні у нас відбулись перші серйозні випробування, наші човники пройшли 200–300 кілометрів. Треба було рухатись далі", – розповідає Хантер.
На вересень 2022 року була готова перша група дронів і команда, яка повела їх у Севастополь. Але через згадані на початку розбіжності з Ілоном Маском, який не дозволяв використовувати його технологію в Криму, перша місія не вдалась.
Команда зрозуміла, що дрон мусить мати кілька різних каналів зв'язку, щоб уникнути таких неприємностей у майбутньому. На найновіших модифікаціях дронів зараз стоїть три системи взаємодублюючого зв'язку.
Восени 2022 року росіяни почали масовано обстрілювати Україну "Калібрами" зі своїх кораблів у Чорному морі. Тож сили оборони отримали вказівку знайти варіант, як знищувати чи хоча б пошкодити ворожі ракетоносії.
В ніч з 28 на 29 жовтня 2022 року всі необхідні частинки мозаїки склались у правильну картинку: дрони модифікували, на морі стояла чудова погода, команда була готова плисти в Крим.
"Макаров" ішов середнім ходом, не чекаючи атаки. Один український дрон зумів вибрати правильну траєкторію руху і врізався фрегату в правий бік. Команда "флагмана" виявилась абсолютно не готовою до атаки й у паніці взяла курс на Севастопольску бухту.
В цей момент ще два дрони переслідували корабель, але через великі хвилі не могли наздогнати та просто супроводжували його в бік берега. Але й "Макаров" не міг відірватись, бо після атаки в нього не працювала половина двигунів.
У цей час інша група українських безпілотників змогла проникнути в Стрілецьку бухту, однак її одразу ж атакували з берега. Росіяни готувались, тож коли дрони протиснулись в бухту, спалахнув величезний прожектор, а по човнах відкрили вогонь.
На щастя, перед самим українським дроном опинився тральщик "Іван Голубець". Як тільки оператори побачили його на екрані, миттєво отримали команду на атаку й нафарширували "Голубця" 108-ма кілограмами вибухівки.
Інші дрони в цей момент вразили нафтоналивну станцію.
Поки йшов цей бій, підбитий "Адмірал Макаров" з моря саме допливав до Стрілецької бухти. Російська берегова артилерія, не розібравшись, робить залп по своєму ж флагману. Правда, одного зворотного залпу з палубного озброєння виявилось досить, щоб швидко привести берегових до тями.
Поки росіяни перестрілювались між собою, решта дронів прорвались у Севастопольську бухту. На той момент росіяни увімкнули всі свої потужності РЕБу, сигнал gps зник, зв'язок із дронами був мінімальним. Єдина система, яка дозволяла якось орієнтуватись – це безпосередній оптичний канал на дронах.
"І тут віцеадмірал Неїжпапа особисто починає контролювати кожен метр проходження дронів. Він же з самого Севастополя, виріс там, служив все життя, кожен вигин тих бухт знає. І один дрон повели в Південну бухту, другий – в Північну, третій – в Нафтову", – розповідає один із учасників тієї операції, який спостерігав за всім у командному бункері.
Один дрон зумів запливти між двома сторожовими кораблями "Ладний" і "Адмірал Ессен" і пошкодити обидва. Проте пошкодження були незначні.
"Це була перша в історії дистанційна морська операція. Надводні дрони отримали бойове хрещення. Але саме тоді ми зрозуміли, що вони мають бути більшими і нести більше вибухівки, щоб це було ефективне ураження", – розповідає УП один із членів команди розробників.
Якраз настала холодна осінь, сезон роботи для дронів закінчувався, і в СБУ вирішили взагалі переробити свій дрон. Він мав стати швидшим, більшим, потужнішим й із геть іншою системою зв'язку.
Зараз у новому поколінні цих машин бойову частину збільшили в кілька разів і довели зі 108 до 850 кілограмів, використовують найкращі системи зв'язку, кожна з яких коштує понад 300 тисяч доларів, корпус виготовляють із непомітного для радарів матеріалу та послуговуються ще багатьма інноваційними рішеннями.
Наприклад, уже зараз на дронах стоїть вогнеметна система, яка дозволяє вести в прямому розумінні морський бій. Кадри першого в історії бою між безпілотниками й береговими кораблями є в розпорядженні УП.
На відео зафіксовано, як українські дрони СБУ ведуть вогонь по човнах росіян, які вискочили з одного з кримських військових портів, щоб потопити дрони. Але безпілотники, замість того, щоб утікати, розвернулись і відкрили вогонь у відповідь.
Саме цю розробку світ знає під ім'ям SeaBaby. Від першого покоління в новому дроні залишилось мало що, крім самої ідеї і тактики застосування. Саме новим SeaBaby 17 липня 2023 року і був уражений Кримський міст.
"Успішні атаки дронами довели, що це один із ефективних способів протидії ворогу на морі. Ми почали масштабувати використання надводних дронів. Сьогодні СБУ працює дронами SeaBaby. Це вже нові й більш досконалі покоління морських дронів. До цієї розробки не мають відношення жодні приватні компанії. Над нею працює команда фахових співробітників СБУ, інженерів, айтішників і військових моряків", – розповідає глава СБУ Малюк.
До речі, згадка про приватні компанії не випадкова. Перше покоління дронів було приватно-державною розробкою. Але коли Малюк і команда вирішили робити новий дрон самі, то фірма, яка була задіяна в першому проєкті, знайшла собі нового замовника. Ним стало Головне управління розвідки Міноборони.
Відомство Кирила Буданова є другою структурою в Україні, яка веде розробку й експлуатацію морського дрона. Їхній проєкт має назву "Маґура".
Це 5,5-метровий човен, здатний теж виконувати різні функції: від спостереження до ураження. На його рахунку участь у багатьох операціях. Зокрема, саме "Маґура" у вересні 2023-го підбила російський патрульний корабель "Сергій Котов".
Загалом на рахунку дронів SeaBaby, окрім уже згаданих, ще є ураження ракетоносіїв "Самум" та "Павєл Державін", великого військового буксира "Ніколай Муру" та новітнього розвідувально-гідрографічного корабля "Владімір Козіцкій".
"Ми хочемо декомпонувати великий військовий корабель на його функції – ППО, засоби ураження, засоби захисту – і поставити цю зброю на кілька дронів", – пояснює Хантер.
Україна не має часу і грошей будувати великі військові кораблі, але рій дронів, у якому будуть дрони-ППО, дрони-камікадзе, дрони з гарматами і далі по списку, можуть вирішити питання флоту в зовсім інший спосіб.
"SeaBaby – це вже не просто військово-морський дрон, а багатоцільова платформа, яку СБУ сьогодні активно використовує для різних завдань, у тому числі й для атак на Чорноморський флот РФ", – додає Малюк.
Перекладаючи на простішу мову, українські дрони перестали бути "камікадзе" – тепер більшість із них повертається після місій назад на свої бази.
Нещодавно "The New York Times" писало з посиланням на ГУР, що безпілотники використовуються тепер ще й для дистанційного мінування та інших задач.
Новини для Новоросійська
Вихід РФ із зернової ініціативи в липні 2023-го мав наслідком миттєву активізацію ракетних і дронових атак на українські порти. Під удар потрапив весь Одеський регіон: від Чорноморська до Вилкового й Рені.
Україна знову опинилась у морській блокаді. Однак був один нюанс – Київ передбачав такий сценарій і вже мав свій план, як із цієї блокади виходити.
У липні на нараді в президента Зеленського було вирішено, що Росія, по-перше, має отримати військову відповідь за атаки на українську портову інфраструктуру. А по-друге – чіткий сигнал, що в Чорному морі немає місць, де б її кораблі були недосяжні для ЗСУ.
Після цього кілька разів відбувались зустрічі в кабінеті головкома ЗСУ Валерія Залужного.
"Там були і Малюк, і Буданов, і Неїжпапа, і Кубраков, і з Повітряних сил люди. Це було чи не вперше за довгий час, коли всі ці різні структури так злагоджено і без конкуренції проробляли стратегію, описували плани, операції. Все рухалось дуже швидко, і вже за кілька тижнів ми доповіли президенту, що готові діяти", – пригадує один із учасників тих нарад.
Такий набір діючих осіб під час планування пояснювався тим, що перед силовиками і владою стояли дві задачі: забезпечити діяльність нового зернового коридору та спробувати відігнати й знищити всі російські судна, які здатні нести ракети.
Першу задачу вирішили розв'язати, показавши Росії вразливість її власних портів.
Відносно тихої ночі з 3 на 4 серпня в море вийшов новий український дрон. Це була інша розробка СБУ, експериментальна модель "Мамай".
"Мамай" – чистий "камікадзе" і має меншу, ніж у SeaBaby, бойову частину – 450 кілограмів. Це найшвидший дрон, що дозволяє йому допливати майже будь-куди в Чорному морі. А його бойова задача вимагала саме таких можливостей – він прямував у порт "Новоросійськ".
Саме туди після хвилі атак українських дронів відійшла з Криму частина кораблів Чорноморського флоту. Крім того, Новоросійськ – це недосяжне для чужого флоту серце російської морської торгівлі.
Шлях до цього порту дуже далекий. Тож у операторів "Мамая" дорогою постійно траплялась спокуса "жахнути" щось поближче.
"Десь дорогою оператори бачать якийсь танкер. Питають, чи можна його сприймати як ціль? Ніяких танкерів! Якщо ми влупимо якийсь танкер в нейтральних водах, то далі будемо якимись терористами. Ваша ціль – порт. А там буде видно, може пощастить", – розповідає один із керівників тодішньої місії.
"І таки пощастило. Є відео, де оператори в бункері радісно кричать, що "от, дивись, та точно військовий, та це точно бойовий корабель, ї*ашимо!". Ну і далі радість. Зайшли в порт, і прямо назустріч – військовий корабель. Велика удача!" – додає співрозмовник.
Цим невдахою виявився великий десантний корабель "Оленегорский горняк", чиї фото 4 серпня облетіли весь світ. Україна вдарила Росію в її найчутливішу больову точку на морі.
Ще через день "Мамай" дістав-таки танкер, але не якийсь рандомний, а напряму залучений в обслуговування Міноборони РФ танкер "Sig" – тобто ціль абсолютно законна.
Так Росія отримала пряме послання, що війна з портами може бути обопільною.
"Треба розуміти, що росіянам теж невигідні будь-які ексцеси на морі. Це одразу призводить до подорожчання страховок і фрахту. Для світових страхових компаній все Чорне море – це один регіон. І якщо в Одесі чи в Новоросійську щось стається, то вартість страхування виростає в усьому регіоні одночасно", – пояснює заступник міністра інфраструктури Васьков.
За українськими підрахунками, лише економічні втрати від двох атак по Новоросійську для Росії обраховувались сотнями мільйонів доларів.
Але не тільки для Росії. Новоросійськ – це також і величезна нафтова перевалка. Саме через цей порт експортують казахську нафту нафтові гіганти зі США. Звідси ж відбувається "сірий" експорт російської нафти під виглядом інших брендів.
Гра України йшла на дуже високих ставках, керівництво країни, за даними УП, отримувало "застереження" від партнерів на всіх рівнях. Але ця гра спрацювала. Росія ослабила тиск, і 10 серпня Україна змогла оголосити свій власний, без Москви, тимчасовий морський коридор.
Самі собі коридор: перші судна в Одесу
Вранці 16 серпня з порту Одеси вийшло перше судно – "Joseph Schulte". Цей контейнеровоз перебував в Одесі з 23 лютого 2022 року.
Російське вторгнення застало багато кораблів в українських портах. Під час дії першого зернового коридору всі кораблі, які возили сільськогосподарську продукцію, змогли залишити Україну. А от контейнеровози та судна із залізною рудою залишались. Саме вони першими і скористались новим українським коридором.
"Але нам потрібні були судна, які б ішли не з України, а в Україну. Ми працювали з ринком, що давайте, трохи ризикнете, але будете мати прибуток. І перше судно знайшлося. Це було дуже радісно і круто", – пригадує один зі співрозмовників УП в транспортних колах.
Перший корабель, який зайшов в Україну, мав дуже промовисту назву "Resilient Africa" ("Стійка Африка").
Про це судно можна було б зняти окремий пригодницький фільм. Одна українська аграрна компанія дуже хотіла орендувати корабель, оббивала пороги усіх судновласників, врешті махнула на все рукою і купила (!) сама собі зерновоз.
Нові власники одразу переназвали корабель. Коли б Росія потопила якусь "Ізабеллу" чи "Борт 423", це б була рядова новина. Але атака на "Стійку Африку", коли Путін вдавав друга африканских країн, у новинах виглядала б дуже драматично і символічно.
Окрім голого символізму, робота коридору – це життєво необхідна річ для України. Нормальна робота морського шляху може, за розрахунками, дати Україні приріст ВВП на 5-7% уже цього року.
"Ми працювали із судновласниками, дали механізми державної підтримки і зниження ставки страхування. І це спрацювало: компанії пішли в море і в наш коридор. Зараз ми маємо за час роботи цього шляху 10 мільйонів 600 тисяч тонн вантажів. Це переважно все експорт, чисто комерційні вантажі", – пояснює заступник міністра Васьков.
Очевидно, що Росію такий варіант не задовольняє. Вона намагається продовжувати обстріли ракетами і дронами. За словами Васькова, станом на кінець 2023 року майже 180 об'єктів портової інфраструктури були повністю чи частково знищені.
Росіяни не були б самими собою, якби не вигадали якісь нові можливості зриву нормальної роботи українського коридору. З останніх пакостей авторства російських військових варто згадати дистанційне мінування моря керованими авіабомбами.
Бомбардувальники ЗС РФ скидають із безпечної для себе відстані на наймілкіші частини морського шляху КАБи зі спеціальними датчиками, які вибухають, коли над ними пропливає корабель. За таким заняттям українська ракета ППО і зловила російський Су-24М 5 грудня біля Зміїного.
* * *
У спробах мінувати український коридор дуже важливим є той нюанс, що робити це росіяни можуть уже тільки літаками!
Після атаки на Новоросійськ економічна група Кубракова відділилась від військових і СБУ та зайнялась організацією морського шляху. Але військові не відмовились від другої складової завдання – знищення російських ракетоносіїв і вигнання ЧФ РФ з Криму.
Із серпня 2023 року українські сили оборони досягли дуже значного успіху на цьому шляху.
Головним чином успішні операції кінця літа – осені – зими стали можливими якраз завдяки початковим успіхам дронів-камікадзе. Росіяни втратили можливість вільно пересуватись по морю a мусили замкнутись в кримських портах.
І тут у хід пішла нова українська зброя і, що важливо, унікальна тактика. Агентурна й розвідувальна робота спецслужб відточена настільки, що як тільки російські кораблі заходять у порти, це стає відомо в Києві.
Чорноморський флот, який зараз уже почав будувати нову базу в Абхазії, може б і хотів уникнути заходу в порти Криму, але тільки в Севастополі є інфраструктура для зарядки на кораблі ракет "Калібр", і лише кримські заводи здатні ремонтувати великі судна ЧФ РФ. Тож вони мусять користуватися цією інфраструктурою.
А українські оборонці навчились дуже точно підловлювати росіян саме в такі моменти.
Спершу в хід ідуть рої важких далекобійних дронів, здатних долетіти до кримського узбережжя. Їхня задача – перевантажити й знищити російське ППО в один момент в одному конкретному порту.
Після того, як протиповітряна оборона подолана, в сухі доки, на причали, в бухти чи де б у цей момент не перебували російські кораблі, прилітають новітні суперточні крилаті ракети ЗСУ.
Саме так були знищені вже десяток російських кораблів і навіть підводний човен "Ростов-на-Дону".
Боротьба з ЧФ починалась із атаки дронів по Севастополю, на заході Кримського півострова. Але після нищівної атаки на крайню східну точку Керч 4 листопада, коли Повітряні сили наробили дір у новітньому ракетоносії "Аскольд", Росія отримала другий чіткий сигнал – у Криму не залишилось місця, де кораблі ЧФ можуть сховатись.
"Ми прагнемо вибити всі ракетоносії з української акваторії Чорного моря. А тоді звернемо увагу і на підводні човни. І СБУ, і ВМС, і Повітряні сили уже готують дуже несподівані сюрпризи для окупантів. Росіяни вже вивели всі серйозні кораблі з Криму, але це їм не допоможе. Російського флоту в Криму не повинно бути взагалі", – переконує голова СБУ Василь Малюк.
Чорна вирва на місці штабу Чорноморського флоту, який розбили українські ракети, може слугувати наочним прикладом того, що Україна готує для російських кораблів. Тільки переслідування і знищення.
Аж поки останнє судно не стане у стрій за своїм підводним флагманом крейсером "Москва".
Роман Романюк, УП
