Фатальна оборудка
В Україні триває парад реваншів. Після остаточного відновлення політичної влади домайданної України, борги почали виплачувати економічним опонентам колишньої влади. І хоча Дмитра Фірташа лише з великою похибкою можна назвати опонентом будь-якої влади, свято нарешті прийшло і на його вулицю.
Два роки тому назад здавалось, що імперія газового магната зруйнована раз і назавжди. Його компанія була викинута з газового ринку. Головний партнер та акціонер RosUkrEnergo російський Газпром вступив в змову з його головним ворогом Юлією Тимошенко. А його майно за неринковою ціною було зараховано на користь українського бюджету.
Холоднокровність зберігали лише юристи RosUkrEnergo. В той час як вороги пророкували Дмитру Фірташу економічне небуття та політичну еміграцію, олігарх подався з позовом до міжнародного суду. Розгляд справи тривав майже рік. Україна програла цю війну.
Минулої середи Верховний суд остаточно легітимізував рішення Стокгольмського арбітражу на території країни. Таким чином, НАК "Нафтогаз України" повинен повернути RUE не лише відчужені 11,1 мільярдів кубометрів газу, а ще й 1,1 мільярдів кубометрів газу в якості штрафних санкцій за завдані збитки.
Судова справа в Стокгольмі має увійти в підручники з політології та економіки як зразок використання подвійних стандартів. Драматизм вистави в тому, що, апелюючи до західних стандартів демократії у політичній площині, вітчизняні політики досить часто забувають про ті ж стандарти в економічній сфері.
Взимку 2009 року команда Юлії Тимошенко, яка сьогодні звертається за політичним захистом до Європи, не бажала чути ані своїх радників, ані тих же західних юристів, які вказували на сумнівність оборудок, якими влада відчужувала приватну власність швейцарської компанії.
Втім, іронія полягає в тому, що два роки тому в схемі з виведення RUE з газового ринку України на рівних правах були задіяні дві компанії - автор та ініціатор договору переуступки ВАТ Газпром та "приймаюча сторона" НАК "Нафтогаз України". Але згодом виявилося, що біля каси має опинитись лише той, кого два роки тому влада називала переможцем. Український платник податків.
Документи, які опинились в розпорядженні "Української правди" вказують на те, що нова влада, як і минула, не має ніякого бажання вступати в зайвий конфлікт з російським монополістом. Навіть якщо питання стосується національних інтересів.
***
Щоб розібратися, в якій саме історії була поставлена крапка, треба нагадати хронологію подій майже дворічної давнини. Детально "Українська правда" вже описувала схему відчуження газу RUE урядом України у 2009 році.
В скороченому варіанті вона виглядає наступним чином. Після провалу чергових газових переговорів між НАК "Нафтогазом України" та Газпромом наприкінці 2008 року, Україна залишилась без контрактів на постачання блакитного палива на наступний 2009-й рік. В ніч на 7 січня 2009 року Газпром повністю припинив подачу газу у ГТС України.
Енергетична криза, що зачепила низку країн Євросоюзу, завершилася 19 січня підписанням прямого десятирічного Контракту між НАКом та Газпромом про постачання та транзит газу. А за декілька днів виявилося, що предметом компромісу між сторонами стало майно третьої сторони, афілійованої з Газпромом компанії RosUkrEnergo.
На той момент компанія RUE мала борг перед Газпромом у розмірі 1,7 мільярдів доларів США. В січні 2009-го між Газпром офіційно переуступив право вимоги боргу НАК "Нафтогазу України".
Втім, українська компанія вирішила забрати борг не грошима, а шляхом примусового відчуження 11 мільярдів кубометрів газу швейцарської компанії, який зберігався в газосховищах України. Але, не маючи юридичного механізму отримання права користування, керівники НАКу вдалися до досить сумнівної оборудки: в один день українська компанія продала і одразу ж викупила у Газпрому 11 мільярдів кубометрів газу, розмитнила його на території України і зарахувала на баланс національної компанії.
Абсурдність ситуації полягала в тому, що газ RUE був оцінений у 153,9 долара США за тисячу кубометрів, в той час як сам НАК купував газ у росіян за середньорічною ціною 235 доларів США.
Через сім місяців компанія RUE звернулось до Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма з позовом проти НАК "Нафтогаз України".
Україна цей суд програла. А згодом "Українська правда" опублікувала документи, які вказували на те, що автором та ініціатором всієї схеми з переуступки прав вимоги боргу була ВАТ Газпром. Цинізм ситуації полягав в тому, що виступивши партнером Нафтогазу в сумнівній оборудці, Газпром під час суду між НАКом і RUE повністю самоусунувся від процесу.
Більше того російський монополіст чинив неабиякий тиск на уряд України, аби приховати свою роль в цій схемі від міжнародного суду. А Кабінет міністрів на чолі з Юлією Тимошенко з невідомих причин послідовно підігравав Газпрому в цій грі, викреслюючи всі згадування російської компанії з судових документів.
Зі зміною влади все ще був шанс залучити ВАТ Газпром до спільної відповідальності за наслідки напівлегітимних оборудок стосовно RUE. Втім документи, що потрапили в розпорядження "Української правди" вказують на те, що таких планів у нового керівництва Мінпаливенерго та НАК "Нафтогазу України" не було.
ЩО БОЇТЬСЯ ОПУБЛІКУВАТИ ПАРТІЯ РЕГІОНІВ
19 листопада поточного року, за п'ять днів до засідання Верховного суду, парламент мав розглянути висновки тимчасової слідчої комісії, яка розслідувала обставини захисту української сторони у Стокгольмському арбітражі. Комісія працювала майже п'ять місяців та передала на розгляд Верховної ради відповідний звіт.
Але після заслуховування результатів розслідування Верховна рада з невідомих причин заборонила оприлюднення звіту ТСК. "Українській правді" вдалося отримати проект цього документу, в якому викладені три ключових висновки комісії.
 |
Перший стосується того, що комісії не вдалося отримати всю необхідну для розслідування документацію, "у зв'язку із забороною Служби безпеки України розголошувати таку інформацію" та "відмовою ряду посадових осіб від надання запитуваної інформації".
Другий висновок фактично є підтвердженням матеріалів "Української правди" стосовно позиції уряду Юлії Тимошенко у Стокгольмському суді.
Зокрема, ТСК дійшло висновку, що вилучення з судових документів посилань на домовленості між вищими посадовими особами України та Російської Федерації, а також керівниками НАКу та Газпрому "значно послабило правову позицію відповідача - НАК "Нафтогаз України". До речі, не дивлячись на те, що комісію очолював Роман Зварич, звіт ТСК майже в повному складі не підтримала фракція Блоку Юлії Тимошенко.
 |
Про те, яку позицію займає нинішня влада у справі проти RUE та, зокрема, у відносинах з Газпромом красномовно свідчить наступний факт.
Під час розгляду звіту ТСК Партія регіонів одноголосно - 180 картками - підтримала лише три з п'яти пунктів документу. Регіонали провалили лише дві пропозиції. Перший - щодо оприлюднення звіту ТСК в "Голосі України". Другий - щодо передачі зібраних комісією документів на вивчення Генеральною прокуратурою.
Останній факт є ще більш красномовним, ніж заборона оприлюднювати звіт комісії. За інформацією "Української правди", ТСК планувала передати Генеральній прокуратурі документи з вимогою почати власне розслідування та виступити стороною захисту НАК "Нафтогазу України" на засіданні Верховного суду щодо рішення Стокгольмського арбітражу.
В розпорядженні "Української правди" опинилось офіційне листування ТСК протягом серпня-вересня поточного року, яке свідчить про те, що Генпрокуратура прийняла рішення не втручатись у справу захисту інтересів України в особі Нафтогазу.
Зокрема, голова ТСК звертався до міністра палива та енергетики Юрія Бойка та адміністрації президента з вимогою доручити Генпрокуратурі та Мінюсту вступити у справу та запобігти примусовому виконанню рішення Стокгольмського арбітражу.
13 вересня Генеральна прокуратура офіційно відмовилась починати будь-яке розслідування з приводу неналежного представництва позиції України в Стокгольмі, довіривши захист інтересів НАК "Нафтогазу України" самій компанії.
 |
Останньою можливістю вимагати такого розслідування було офіційне направлення документів ТСК до Генпрокуратури за рішенням Верховної ради. Втім, нагадаємо, розгляд звіту комісії відбувався за п'ять днів до засідання суду, і парламент не підтримав цю пропозицію, взагалі заборонивши публікувати висновки комісії.
ГАЗОВІ СКЕЛЕТИ НОВОЇ ВЛАДИ
Головним козирем нинішнього керівництва НАК "Нафтогазу України" та Мінпаливенерго у публічній дискусії стосовно причин поразки у Стокгольмському суді є той факт, що позиції українською сторони здав минулий уряд Юлії Тимошенко, а також керівники НАКу, двоє з яких все ще знаходяться під вартою.
Втім, це напівправда, якою нинішня команда приховує принаймні два скелети у власній шафі. І обидва стосуються того, як захищався НАК "Нафтогаз України" вже при новій владі.
По-перше, досі утаємниченим залишається шосте подання НАКу до Стокгольмського суду.
Нагадаємо, згідно з процедурою розгляду справ у Стокгольмському арбітражі, напередодні слухань кожна із сторін - НАК "Нафтогаз України" та RUE - почергово передавали на розгляд суду письмові пояснення своєї позиції. Так звані подання (pleading). В цих документах сторони максимально розгорнуто, в деталях, з посиланням на офіційні документи, зустрічі та переговори викладали всю хронологію подій, яка призвела до судового спору.
Втім, як захищався НАК на останньому етапі судового розгляду, досі невідомо. Це питання не коментується, документи з цього приводу не потрапляють в пресу. Висновки можна зробити лише з рішення Стокгольмського арбітражу, який свідчить про те, що НАК принципово змінив свою позицію і погодився з основними претензіями RUE.
По-друге, є ще один документ, який красномовно демонструє позицію нового керівництва НАКу та Мінпаливенерго стосовно захисту національних інтересів і зокрема - ролі Газпрому у збитках, які може понести Україна.
Мова йде про третє свідчення колишнього заступника голови НАК "Нафтогазу України" Ігоря Діденка Стокгольмському суду, в яких йшла мова про підписання контрактів постачання та транзиту між НАК "Нафтогазом України" та ВАТ Газпром.
Тоді ж численні джерела редакції вказували на існування ще одного - останнього протоколу допиту Діденка, де він в якості свідка детально розповідав про перебіг подій під час підписання договору переуступки боргу з боку Газпрому. Всі пошуки цих свідчень зводились нанівець з огляду на те, що оригінал документу зберігається в юридичному департаменті НАК "Нафтогазу України", і доступ до нього є лише у нової команди юристів. Ці покази не були передані навіть Тимчасовій слідчій комісії Верховної ради.
Втім напередодні засідання Верховного суду "Українській правді" все ж таки вдалося знайти джерела серед посадовців НАКу та отримати копію цього документу.ЗНИЩЕНІ ПОКАЗИ ІГОРЯ ДІДЕНКА
Ці свідчення не потрапили до Стокгольмського суду. За словами співрозмовника редакції, українська сторона офіційно відкликала їх з переліку документів, які подавав НАК "Нафтогаз України" до Арбітражу.
 |
Свідчення викладені на 16 аркушах та стосуються лише останнього епізоду судового розгляду, а саме - процедури переуступки боргу RUE. Протокол, зокрема, підтверджує матеріали "Української правди" про те, що можлива переуступка права вимоги боргу RUE почалась ще восени 2008 року.
Зокрема пан Діденко вказує, що ще в жовтні 2009 року під час переговорів між НАКом та російським монополістом "представники Газпрому дали чітко зрозуміти, що Нафтогазу необхідно буде погасити заборгованість RUE перед Газпромом, перш нiж Газпром погодиться на перехід до прямих відносини з Нафтогазом".
 |
Але якщо в жовтні 2008 року вимоги Газпрому стосовно боргу RUE ще можна було розглядати як комерційну пропозицію, то на початку 2009 року, під час повного припинення постачання газу на територію України, пропозиції російського монополіста більше виглядали як шантаж.
Справа в тому, що комерційний борг RUE перед своїм же ж мажоритарним акціонером (Газпрому належить 50% акцій RUE) мав дуже сумнівне відношення до прямих контрактів між НАКом та Газпромом. Втім українська сторона піддалась цій грі. Насамперед через бажання уряду Юлії Тимошенко публічно продемонструвати свою перемогу над Дмитром Фірташем та позбавити свого головного конкурента на президентських виборах Віктора Януковича одного з основних спонсорів.
Ігор Діденко досить детально описує як проходили переговори у Москві під час газової кризи 2009 року. Ще раз слід зазначити, що головною метою зустрічі у столиці Російської Федерації було підписання міжурядових договорів та контрактів з постачання газу між НАК "Нефтегазом України" та Газпромом. І саме на цьому рівні - в Білому домі - виникло питання боргу RUE.
 |
Далі Ігор Діденко ще раз підкреслює, що папери стосовно переуступки боргу RUE готувались одразу після підписання контрактів між НАКом та Газпромом в атмосфері тиску.
В той же час слід зазначити, що колишній заступник Нафтогазу у своїх свідченнях повністю визнає, що українська делегація розуміла неузгодженість між акціонерами RUE. Але попри це представники НАКу вирішили покласти відповідальність за наслідки укладених угод на Газпром, як компанію, що домінувала над RUE.
 |
Вже наприкінці своїх свідчень Діденко цитує численні листи керівників RUE з боку Дмитра Фірташа з приводу того, що вони не надавали згоду на переуступку боргу компанії.
 |
Вочевидь, керівники Нафтогазу розуміли небезпечність гарантій з боку Газпрому. Але очевидно і те, що керівники російського монополіста також свідомо підтримували і допомагали реалізації цієї оборудки.
Свідчення Ігоря Діденка - це ще один документ, який дозволяв українській стороні під час судового розгляду у Стокгольмському арбітражі залучити до справи ВАТ Газпром як третю сторону. Але як і уряд Юлії Тимошенко так і уряд Миколи Азарова, а насамперед - нинішнє керівництво паливно-енергетичного комплексу під головуванням Юрія Бойка не змогли або не захотіли набратися сміливості виступити проти російського монополіста.
ГАЗПРОМ ЗНОВ МІЖ НАФТОГАЗОМ ТА RUE
Аргументи щодо причетності ВАТ Газпрому до сумнівного відчуження газу RUE все ще мають актуальність. Але, нажаль, тепер вже лише в публічній площині та, можливо, під час переговорів.
Як ми вже зазначали вище, згідно з рішенням Стокгольмського арбітражу, НАК повинен повернути RUE відчужені 11,1 мільярдів кубометрів газу а також та 1,1 мільярдів кубометрів газу в якості штрафних санкцій за завдані збитки.
Тепер питання лише в тому, яким чином буде повертатися цей борг - газом або грошима. Це і є ключовим питанням у відносинах НАКу та RUE.
На даний момент розглядається дві можливі схеми розрахунку з RUE.
Перша схема, так званий м'який розрахунок, полягає в тому, що Кабмін пропонує RUE отримати 5-6 мільярдів кубометрів газу, а іншу частину відшкодувань зарахувати як борг в 1,7 мільярдів доларів США, який вона все одно повинна повернути НАКу, як правонаступнику. В цій схемі є лише один "невеликий" проблемний момент: для її реалізації потрібно, щоб RUE визнало сам факт переуступки свого боргу з боку Газпрому.
Друга схема, більш вигідна RUE, передбачає пряме виконання рішення Стокгольмського суду. Тобто НАК повертає швейцарській компанії 12,2 мільярдів кубометрів газу (11,1 + 1,1), а RUE передає українській стороні 1,7 мільярдів доларів США боргу, який вона повинна була Газпрому.
Але другий варіант розрахунків стане нищівним для НАКу і завдасть мільярдних збитків українському бюджету.
Справа в тому, що в 2009 році Газпром переуступив НАКу право вимоги боргу в розмірі 1,7 мільярдів доларів США. І, як ми вже зазначили, на той момент "Нафтогаз України" замість грошей вилучив у RUE 11,1 мільярдів кубометрів газу, оцінивши їх по 153,9 доларів США. Втім на даний момент ринкова ціна блакитного палива для України становить щонайменш 350 доларів США. Таким чином за нинішніх умов "вартість конфлікту" для української сторони з 1,7 мільярдів доларів переростає майже в 3,9 мільярдів доларів.
Тепер найцікавіше. Публічно самоусунувшись від конфлікту під час судового розгляду між RUE та НАКом, російський Газпром знов з'явився у відносинах між двома комерційними структурами. За інформацією джерел "Української правди", схема розрахунку Нафтогазу з RUE погоджується...у Москві, в головному офісі Газпрому.
Делегація НАК "Нафтогазу України" вже другий день знаходиться в столиці Російської федерації, намагаючись домовитись про механізм виходу з конфлікту, який виник два роки назад в тому ж офісі. Джерела "Української правди" стверджують, що з боку російського монополіста процес контролює керівник юридичного департаменту Газпрому і один з двох виконавчих директорів RUE Микола Дубик.
Зацікавленість Газпрому обумовлена зовсім не бажанням врегулювати стосунки між швейцарською та українськими компаніями. В цьому конфлікті у росіян може виникнути конкретна матеріальна вигода.
Крім того, що Газпром є власником 50% акцій RUE і принаймні половина відшкодувань з боку НАКу вони зможуть зарахувати як свою перемогу, питання ще й в тому, за якою ціною українська сторона буде купувати газ для розрахунку з RUE.
Справа в тому, що незалежно від того, до якої схеми домовляться сторони - чи то повернення 5-6 або 12,2 мільярдів кубометрів газу, - це паливо треба звідкись брати. Прорубати дірку в енергетичному балансі країни напередодні опалювального сезону занадто ризиковано. Очевидно доведеться купляти газ у Газпрома.
На даний момент Україна купує газ в росіян по 250 доларів. Це пільгова ціна із знижкою в 100 доларів. Згідно з Харківськими угодами, в цьому році вона діє на обсяг в 30 мільярдів кубометрів газу.
Предметом домовленостей в Москві повинно стати, за якою саме ціною буде куплятися газ для розрахунку з RUE. Чи буде вона в рамках пільгової, чи за ринковою ціною - 350 доларів за тисячу кубометрів. Ціна питання - від 600 до 1,2 мільярдів доларів США - в залежності від схеми відшкодовування збитків RUE.
Різниця в ціні відшкодованого газу і стане розплатою України за сумнівність оборудки дворічної давнини. І небажання Газпрому брати участь у збитках, які принесли наслідки цієї схеми цілком зрозуміле. Газпром - не благодійна організація з покриття збитків внаслідок безглуздих помилок та жадання перемоги своїх партнерів. Втім незрозуміло, чому таким благодійництвом повинен займатися український бюджет, і хто в кінці кінців буде розплачуватись за небажання чиновників минулої і нинішньої влади сваритися з Великим братом.
