Україно-російські розборки "по-флотськи"
Чергові гострі дискусії навколо перебування російського Чорноморського флоту в Севастополі розгорнулися після заяви українських владноможців про прагнення держави приєднатися до ПДЧ та стати в майбутньому членом НАТО.
З огляду на це, Україні необхідно чітко визначитися з військовою присутністю іноземної держави на своїй території, оскільки базування російських ВМС є серйозною перепоною для такого кроку.
Крім того, згідно зі статтею 17 Конституції "на території України не допускається розміщення іноземних військових баз".
Новим витком конфронтації став виступ московського мера Лужкова в Севастополі, який, проігнорувавши рекомендації СБУ утриматися від візитів до України, під час святкування 225-ї річниці ЧФ заявив, що Севастополь як військово-морська база СРСР та Росії ніколи не передавався Україні і має бути повернутий РФ.
"Питання по Севастополю повинно бути передано до міжнародного суду", – сказав Лужков і повідомив, що збирається поставити перед російським керівництвом питання про перегляд договору про дружбу та співробітництво між Росією та Україною.
"Коли Ющенко каже про те, що УНА-УНСО – герої, коли Україна на державному рівні прагне до НАТО, все це разом говорить про кроки, які державна влада України робить для руйнування наших відносин, які записані в договорі про дружбу" – стверджує мер Москви. На його переконання, вийшовши з договору, росіяни зможуть порушити питання про Крим та Севастополь.
Висловлювання епатажного Лужкова з приводу приналежності Криму та Севастополя, російські політичні експерти розцінюють як реакцію на прояв системної агресії з боку нинішньої української влади.
На думку директора російського Інституту України Мінченка, порушення теми Голодомору в Україні, як акта геноциду українського народу, сприймається в Росії як агресія. За його словами, "Росії потрібен позитивний імідж, в тому числі історичний, тому Росія й сприймає агресивно заяви про Голодомор, радянську окупацію та інші подібні речі".
Натомість деякі вітчизняні політологи заяви московського мера розцінюють як провокацію, на яку взагалі не слід було реагувати. На думку директора програм політичного аналізу та безпеки Міжнародного центру перспективних досліджень Чумака, візити таких осіб приносять лише позитив, оскільки "їх маревні заяви консолідують українців".
У відповідь на провокативні заяви Лужкова, СБУ повторно оголосила про заборону його в’їзду на територію України, принагідно висловивши підозри про причетність останнього до "відмивання брудних грошей" в Криму.
Крім того, на думку деяких експертів, заяви Лужкова носять не стільки політичний, скільки економічний характер. Адже будівельна компанія "Інтеко", що належить його дружині Батуриній, яка отримала від Леоніда Черновецького попередній дозвіл на забудову цілого мікрорайону поблизу річки Десенки, крім того, має ще й великі інтереси на українському півострові.
Різкі заяви російського чиновника підштовхнули українське політичне керівництво до рішучих кроків.
Президент Ющенко своїм указом ввів в дію рішення РНБОУ від 16 травня, в якому дав доручення уряду до 20 липня підготувати законопроект про припинення з 2017 року дії міжнародних договорів про тимчасове перебування на території України російського ЧФ та у двомісячний термін оцінити наслідки такого перебування.
Раніше глава МЗС Огризко вручив своєму російському колезі проект меморандуму про порядок поступового виведення російських моряків з території України до 28 травня 2017 року, в якому передбачається, що з 1 липня 2008 року мають розпочатися консультації щодо порядку визначення механізмів виведення російських військових формувань з території України.
21 травня російське зовнішньополітичне відомство оголосило офіційну реакцію Росії на дії української сторони.
В заяві МЗС РФ, зокрема, йдеться про те, що на даний момент передчасно обговорювати питання про терміни базування флоту, оскільки відповідно до затвердженого президентами Росії та України Плану дій до 2009 року, сторони домовились про продовження переговорного процесу з питань функціонування ЧФ РФ та його перебування на території України.
Підписання указу українським президентом, йдеться в заяві, не сприятиме зміцненню атмосфери довіри між Росією та Україною і може негативно відбитися на переговорному процесі по ЧФ.
Про те, що Росія так просто не здасть свої позиції в Севастополі, свідчать висловлювання деяких російських політиків. Голова Ради Федерації Миронов заявив про необхідність підготовки законопроекту про Чорноморський флот РФ, в якому необхідно врегулювати весь комплекс питань.
Він підкреслив, що це поки що не стосуватиметься статусу Севастополя, однак сьогодні необхідно ставити питання про правове підґрунтя розташування міста, яке було засноване як місто російського флоту.
"Такі заяви президента України сприяють у населення Росії все більшому усвідомленню того, на яких підставах – місто російської морської слави – перебуває на території чужої держави".
Підтримує таку думку і голова Комітету з питань оборони та безпеки РФ Озеров, який вважає, що подібного роду односторонні заяви України підштовхують російську сторону до того, щоб ще раз найретельнішим способом вивчити юридичні підстави передачі Криму Україні і, відповідно, статусу Севастополя.
Про палке бажання Росії залишитись у Севастополі свідчить і той факт, що російська сторона почала шукати всілякі шляхи, аби відтягнути момент виводу ЧФ. У МЗС РФ навіть розглядається можливість підвищення орендної плати за перебування ЧФ на території України.
Про це заявив посол з особливих доручень МЗС РФ Дорохін, підкресливши, що "якби на якомусь етапі ми сіли і почали обговорювати всі питання, і українська сторона почала б говорити, що її не влаштовує плата, давайте підвищувати, то, напевно, ці питання, як і решта, могли би бути розглянуті".
Втім, навряд чи російська влада захоче серйозно говорити про підвищення орендної плати, вважає експерт з військових питань Бурковський, адже у разі перегляду договору з метою підвищення ціни за оренду Україні, виходячи з комерційних, а не політичних міркувань, доведеться заговорити не про мільйони доларів, а про мільярди євро.
На сьогодні ж Росія, орендуючи близько 30 тисяч га землі й утримуючи майже 4,5 тисяч споруд, сплачує лише близько 100 мільйонів доларів на рік. Згідно з домовленостями 1997 року, ці гроші йдуть в рахунок погашення державного боргу України перед Росією за енергоносії, який у 1997-му становив 2,347491мільярдів доларів.
Однак, механізм нарахування боргу та його погашення залишається непрозорим, оскільки сума орендної плати була визначена без необхідних розрахунків і обґрунтування. Росія та Україна мають розробити нові позиції з низки положень щодо умов базування ЧФ в Криму.
На думку Ющенка, багато з існуючих домовленостей вже не відповідають дійсності, тому 98 мільйонів доларів, які Росія сплачує щорічно Україні за оренду, недостатньо. Ця сума має бути збільшена мінімум до 200 мільйонів, підкреслює президент.
Відповідно до Угоди про взаємні розрахунки, пов’язані з поділом ЧФ та перебуванням ЧФ РФ на території України, Росія має зменшувати державний борг України рівними частками до кінця 2007 року, а з 2008 року російська сторона повинна здійснювати орендну плату прямими платежами.
З огляду на це, Україні необхідно здійснити інвентаризацію інфраструктури, визначити порядок використання радіочастотного ресурсу та розміри відшкодувань екологічних збитків і, враховуючи те, що механізм прямих взаєморозрахунків в угодах не визначений, виходити з фактичної вартості державної власності, що перебуває в оренді.
Виходячи з цих міркувань та світової практики, Україна має всі права наполягати на щорічному перегляді орендної вартості та встановлювати цінову політику з огляду на зміни в кон’юнктурі ринку.
Варто зауважити, що відповідно до статті 25 Угоди про статус ЧФ визначено, що угода про перебування ЧФ на території України автоматично пролонгується, якщо одна із сторін не повідомить іншу про вихід з даної угоди не пізніше ніж за один рік до її закінчення.
На цьому, власне, й базуються заяви російської сторони про передчасність розгляду питання виведення ЧФ. Зацікавленість Росії в подальшій присутності на Кримському півострові полягає в наступному.
По-перше, географічне розташування нової бази у Новоросійську, яка має прийняти ЧФ у 2017 році, не має стратегічного значення, зазначають військові експерти, оскільки вона не придатна для базування військових кораблів, а порти чорноморського узбережжя Росії й без того перевантажені.
Крім того, будівництво бази відбувається доволі кволо, що навряд чи дозволить вчасно створити інфраструктуру для цілого флоту.
По-друге, ЧФ давно вже перетворився на суто політичний фактор, і вихід Росії з цього регіону означатиме втрату позицій, чого вона допустити аж ніяк не може. Адже залишивши севастопольську базу, Москві буде вкрай складно й надалі впливати на політичні події на Кримському півострові.
Україна ж стоїть на тих позиціях, що 2017 рік має стати роком виводу ЧФ, а не початком цієї процедури. Для підготовки виведення ЧФ необхідно, за підрахунками експертів, від чотирьох до семи років, оскільки це процедура тривала й копітка.
Неможливо за один рік врегулювати всі питання зі створення робочих груп, визначення чіткого графіку виведення структур флоту, забезпечення екологічної безпеки тощо.
Відсутність реального механізму виведення військово-морського контингенту РФ з території України й затягування цього процесу може створити ситуацію, коли фізично буде неможливо здійснити цю процедуру, що призведе до автоматичної пролонгації угоди про перебування ЧФ в Україні.
На сьогоднішній день вбачається кілька варіантів вирішення даної проблеми. По-перше, Україна в найближчому майбутньому може таки стати членом НАТО і, як наслідок, під натиском Північно-Атлантичного Альянсу Росії доведеться відмовитися від пролонгації угоди про умови перебування ЧФ на Кримському півострові.
По-друге, Україна може отримати статус нейтральної держави, що автоматично потягне за собою неможливість базування військового контингенту іншої держави на території України.
Третій варіант, який виглядає найменш конфліктним, полягає в тому, що Росія та Україна домовляться про оголошення Криму демілітаризованою зоною, а Севастополь стане вільною економічною зоною.
І останнє. Може так статися, що проблема Чорноморського флоту відпаде сама по собі. Мається на увазі те, що більшість кораблів ЧФ майже використали свій експлуатаційний ресурс, а поновлення відбувається набагато повільніше. Тому до 2017 року питання виводу ЧФ з території України може знятися за відсутності самого флоту.
Ілона Білан, керівник Групи контролю демократичних змін УНЦПД, для УП
