Юлія Тимошенко заговорила зуби Віктору Зубкову

Юлія Тимошенко намагається закріпити за собою статус ключового переговорника у відносинах з головними партнерами України. У понеділок вона приймала в Києві керівника російського уряду Віктора Зубкова.

Візит Зубкова до Києва не передбачав його зустрічей з президентом Ющенко. Виглядало це дивно, тому що в графіку російського гостя був вільний час для відвідування Лаври, а Ющенко найчастіше не уникає можливості зустрітися і з менш важливими персонами.

Відразу з аеропорту Зубков направився в клуб Кабінету міністрів, де Тимошенко спершу коротко поспілкувалася з ним тет-а-тет, а потім провела переговори у вузькому колі.

Головною подією дня мало стати засідання Комітету з економічного співробітництва під керівництвом двох прем'єрів.

Очікуючи початку цих переговорів у розширеному форматі, міністри вишикувалися уздовж стіни в залі кабмінівського клубу.

Серед інших у натовпі виділявся Андрій Портнов, статус якого ніяк не можуть визначити Ющенко і Тимошенко. Президент вважає його призначення у Фонд держмайна нелегітимним, прем'єр же бачить у цьому спробу самоствердження у своїх повноваженнях.

Не вирішивши цей конфлікт, перші особи країни розійшлися на великодні канікули. Візит Зубкова став приводом для Тимошенко перехопити ініціативу в питанні Фонду держмайна.

За кілька хвилин до початку Комісії на столі, за яким мало було відбутися засідання, поміняли табличку. Спершу передбачалося, що Фонд держмайна буде представляти заступник Семенюк Дмитро Парфененко, однак замість його прізвища поставили "Андрій Портнов, виконуючий обов'язки голови Фонду держмайна".

Як вдалося з'ясувати "Українській правді", війна за Фонд, що розпочалася перед Великоднем, поки продовжується в режимі позиційних боїв. Парфененко, який прийняв сторону Тимошенко, уже два дні не може нормально ввійти у свій кабінет. У суботу його взагалі не пустили до будівлі, а в понеділок він потрапив, але після тривалих суперечок з Управлінням держохорони, приставленим до Фонду указом Ющенко.

За деякими даними, Семенюк, незважаючи на офіційний вихідний у країні, також приїхала на площу Лесі Українки і зайняла робоче місце, що їй зараз чи то належить, чи то не належить.

Тим часом Портнов керує Фондом держмайна з будинку Кабміну. Там він квартирується в 642 кабінеті. Звідти ж він буде видавати свої накази, проставлені дублікатом печатки. Назвати ситуацію нормальною стає усе складніше...

Тимошенко, наполігши на участі Портнова в Комітеті з економічного співробітництва між Україною і Росією, домоглася його своєрідної легітимізації через присутність на міжнародному рівні.

Для повного щастя не вистачало, щоб Портнов від імені Фонду підписав якийсь документ з російським колегою – не важливо на яку тему, хоча б про обмін килимами, що прикрашають підлогу у їхніх кабінетах. Головне – це явочним порядком заявити про себе у статусі керівника Фонду держмайна.

Тимошенко знайомить Зубкова з міністрами. Фото О.Прокопенко

Тим часом, задоволені один одним, Тимошенко і Зубков вийшли з задньої кімнати переговорів. Слідом потягнувся хвіст, з якого стало зрозуміло, хто супроводжував українського прем'єра на зустрічі у вузькому колі. Це був весь її паливно-енергетичний пул: головний радник Гайдук, керівник Нафтогазу Дубина, його зам Діденко і міністр палива й енергетики Продан.

Зубков познайомив Тимошенко з усіма своїми підлеглими, Тимошенко Зубкова – зі своїми, після чого зайняли місце навпроти один одного за столом.

– Христос воскрес! – зненацька звернулася Тимошенко до Зубкова так, начебто тільки його побачила, хоча насправді спілкувалася з ним останні півтори години.

– Воістину воскрес! – відповів він їй.

Відразу ж Тимошенко повідомила новину для присутніх журналістів. Все служило тому, щоб ліпити з Тимошенко в Москві образ договороздатного партнера.

– На сьогоднішній день ми направили останню платіжку, що цілком гасить накопичені борги України за газ. І на цей момент можна сказати, що Україна цілком розрахувалася за своїми обов'язками, - сказала прем'єр.

Тимошенко звернулася до Зубкова:

– Я хочу подякувати особисто вам і усій вашій команді за те, що ми змогли вирівняти відносини (у газовій сфері), підписати новий контракт і вийти практично на прямі відносини.

Зубков прийняв передачу, заявивши, що останній платіж України за газ є хорошою новиною.

– Це відкриває шлях для нашого солідного співробітництва, вибудовування довгострокових відносин... Можливо, на 8-10 років вперед, зі зрозумілими прозорими контрактами на транзит газу і його постачання до України, - сказав російський прем'єр.

Українські переговорники не захотіли говорити, яку суму складав останній транш, після якого борги були нібито зведені нанівець.

– Яке це має значення, скільки і коли ми заплатили? Головне, що Росія це визнала, - пояснив голова "Нафтогазу" Олег Дубина. І дійсно, під час підсумкового виходу до преси Зубков визнав: "платіжки від України пройшли".

Почала створюватися ілюзія, що газ став головною темою Зубкова в Києві. Це було не зовсім так, про що можна судити хоча б зі складу делегації. У російській частині газовики були представлені лише заступником голови Газпрому Голубєвим і побічно – послом Черномирдіним.

Після короткого вступного слова Тимошенко і Зубкова пресу попросили покинути залу, де розпочалося засідання Комітету з економічного співробітництва.

Як вдалося з'ясувати "Українській правді", єдине питання в цій частині, яке могло викликати враження суперечки, стосувалося будівництва моста через Керченську протоку.

Міст між Краснодарським краєм Росії і Кримським півостровом – для російських політиків як монумент возз'єднання "братерських народів", а тому джерело розкішного піару. Наприклад, звести таке споруду з кожною появою на півострові обіцяє мер Москви Лужков.

У Києві цю тему підняв російський міністр транспорту Юрій Левітін. Агітуючи за міст, він розповідав про вигоди, які втрачає Україна... у контексті зимової олімпіади в Сочі.

– Україна відсутністю такого переходу ускладнює собі постачання будівельних матеріалів до Росії для будівництва олімпійських об'єктів...

– Я дуже вдячна, що ви підняли цю тему, - відповіла йому Тимошенко.

Однак вона почала уникати відповідей на конкретні пропозиції росіян уже "тут і зараз" домовитися про будівництво моста. Тимошенко вирішила, що краще буде посилатися на проект протоколу, що за підсумками Комітету вона повинна була підписати з Зубковим.

– У пункті 2.19 зазначено, що ми будемо розглядати усі варіанти спільної діяльності, на паритетних засадах, і в тому числі і те питання, про яке ви сказали... – сказала Тимошенко.

Тимошенко запропонувала сформувати робочу групу, що підготувала б документи для підписання до наступного засідання Комісії з економічного співробітництва у вересні 2008 року.

– Це питання вимагає ретельного опрацювання, врахування інтересів сторін, - почала пояснювати Тимошенко Левітіну. – Але, повірте, немає ніяких заперечень проти такої постановки питання, що ви зараз озвучили...

Утім, росіянам здалося, що Тимошенко почала заговорювати їм зуби. Тут уже не витримав Зубков.

– Ви, ваша країна готові до того щоб спільними зусиллями...- запитав він, але не договорив.

– Звичайно! – перебила його Тимошенко.

– ...щоб спільними зусиллями запустити цей рух вантажних і пасажирських потоків? Якщо ми готові, то що нам заважає почати цю роботу завтра? Щоб не чекати вересня-жовтня? – обурився Зубков.

Російський прем'єр почав заводитися.

– Давайте дамо доручення міністрам транспорту підготувати пропозиції! Щоб прийшов бізнес, пішли вантажі через міст, тоді і товарообіг збільшиться, люди будуть їздити з держави в державу. Навіщо нам чекати вересня? – не розумів Зубков.

– Йдеться про те, щоб не починати цю роботу, - плутано відповіла йому Тимошенко.

Однак вона все одно стояла на своєму.

– Сьогодні було б правильно дати доручення відповідним групам. І починати все це опрацьовувати... А у вересні вже підписати документ... Це не означає, що ми відбракували цю ідею. Ця пропозиція абсолютно враховується, і ми починаємо роботу.

Прийшла черга йти в бій російському послові. Черномирдін включився в розмову, щоб переконати Тимошенко. Росіяни прагнули того, щоб у підсумковому протоколі, який підпишуть Тимошенко і Зубков, окремо прописали питання Керченського переходу.

– Давайте дамо там доручення підкомісії з транспорту: уже протягом травня 2008 року підготувати конкретні пропозиції з мосту, - сказав Черномирдін.

Однак Тимошенко не захотіла вносити цей пункт у підсумковий документ. Хоча й спроби пояснити, чому так не треба робити, для росіян виглядали непереконливо.

– Розумієте, наші групи дуже ретельно готували цей проект протоколу..., - сказала Тимошенко.

У підсумку вона запропонувала, не включаючи нічого до протоколу, направити додаткове доручення підкомісії з транспорту – до кінця травня виступити з рекомендаціями.

Завзяте небажання Тимошенко додавати цей пункт у підсумковий документ має своє пояснення.

У розпорядження "Української правди" потрапила довідка, де повідомляється про пророблену роботу напередодні засідання Комітету з економспівробітництва під головуванням Тимошенко і Зубкова.

У документі повідомляється, що між Україною і Росією "залишаються принципові розбіжності стосовно питань, пов'язаних з реалізацією проекту транспортного переходу через Керченську протоку".

"МЗС України наполягає на виключенні цього питання з проекту протоколу, мотивуючи це нерозв'язаністю питання демаркації державного кордону в Керч-Єнікальській протоці. Мінтранс України підтримує цей проект", - сказано в довідці.

Дивно, що хоча під час закритого засідання Тимошенко завзято відмовлялася брати відповідальність за міст через Керченську протоку, однак на прес-конференції вона сама його проанонсувала:

– Один з наших пріоритетів – це будівництво транспортного переходу, ми повинні почати його розробляти буквально в найближчі дні.

Під час засідання Комітету Тимошенко також підтримала спільне виробництво найпопулярніших у світі українських літаків – "Русланів".

– Останнім часом ми поки тільки обговорюємо, кому належить інтелектуальна власність на розробки в рамках виробництва літаків... І, маючи повну спільну кооперацію, Україна шукає партнерів на стороні, і Росія теж шукає партнерів на стороні. Хотілося, щоб ми перестали це робити, адже ми – природою створені партнери один для одного, - заявила Тимошенко.

У підсумку, підписаний Тимошенко і Зубковим протокол передбачив доручення для міністерств "розглянути у третьому кварталі 2008 року можливість поновлення серійного виробництва літаків Ан-124-100".

Проте, на брифінгу Зубков про це сказав як про факт, що здійснився:

– Є конкретні приклади рішень – у третьому кварталі відновити виробництво літаків АН-124 "Руслан", - сказав російський прем'єр.

Його підтримала Тимошенко:

– Ми говоримо не просто про реалізацію спільних проектів, а про інтеграції російського ВАТ "Об'єднана авіабудівельна корпорація" і українських авіабудівельних підприємств, щоб спільно освоїти світові ринки з виробництва тих літаків, що сьогодні потрібні світові.

За словами очевидців, засідання Комітету за участю Тимошенко і Зубкова проходило в підкреслено миролюбному ключі. Більше того, було вирішено не озвучувати претензії. Хоча вони існують, судячи з підготовленого, але не прочитаного виступу одного з українських учасників, з яким ознайомилася "Українська правда".

"Ми стривожені обмеженнями на ряд українських товарів. Росія має потребу в українській продукції. І нас тривожить витиснення нашої продукції на російському ринку товарами третіх країн, причому не з об'єктивного показника "ціна – якість", а через створення штучних бар'єрів для українських товарів", - сказано в неозвученій промові.

"Не секрет, що російський нафтогазовий комплекс уже зараз має потребу у великих обсягах постачань трубної продукції. І ми хотіли б, щоб та ніша, що традиційно мала українська трубна продукція в Росії, не зменшувалася за рахунок створення більш сприятливих умов для трубної продукції з інших країн", - також говориться у цьому виступі.

Як вдалося з'ясувати "Українській правді", ніяких інтриг з газовим питанням на закритій частині переговорів не виникло. Пролунали чергові фрази про необхідність укласти довгострокові контракти – з постачання газу до України і з його транзиту до Європи.

Очікується, що до 30 червня у Києві зустрінуться представники Газпрому, Нафтогазу і профільних міністерств, щоб "проаналізувати діючі міжурядові угоди з газу".

До кінця липня вони повинні подати прем'єрам України і Росії свої пропозиції з довгострокових контрактів.

Зате на переговорах у Києві піднімалося питання Кременчуцького нафтопереробного заводу, контроль над яким втратила російська "Татнафта". У протоколі Тимошенко і Зубкова прописали окремий пункт – до кінця квітня сформувати робочу групу "з підготовки пропозицій з нормалізації роботи ЗАТ "Укртатнафта".

Можливо, саме цю історію мав на увазі Зубков, коли на підсумковій прес-конференції заявив:

– У багатьох випадках російський бізнес зіштовхується з упередженим і дискримінаційним ставленням в Україні.

Іншою темою, що могла викликати роздратування гостя з Москви, є реприватизація "Луганськтепловозу". За інформацією "Української правди", Зубков піднімав перед Тимошенко це питання, оскільки постраждалим себе вважає російський "Трансмашхолдинг", що купив підприємство при Семенюк.

На претензію Зубкова Тимошенко відповіла, що Верховний суд визнав приватизацію незаконною.

Під час закритої частини засідання мова також зайшла про ядерну енергетику.

На підсумковій прес-конференції Тимошенко назвала це третім пріоритетом співробітництва.

– Він стосується співробітництва в атомній енергетиці і ядерних біоматеріалів, - обмовилася Тимошенко.

У підсумковому протоколі, підписаному Тимошенко і Зубковим, цю тему виклали в досить конкретній формі:

"Визначити як пріоритетні завдання співробітництво в продовженні ресурсу діючих і будівництві нових АЕС на території України, розвиток україно-російського співробітництва в сфері забезпечення АЕС України паливом, включаючи спільне освоєння родовищ урану і цирконієвого виробництва".

Скріпивши своїм підписом такий текст, Тимошенко почала небезпечну гру. Зниження залежності від Росії в атомній енергетиці – не менш важливе, ніж у газовій сфері.

Щоб зменшити фактор Москви, в Україні давно переглядають різні варіанти пошуку альтернативних джерел палива – від США до Франції. Так, як експеримент на Південноукраїнську АЕС збираються поставляти американське паливо.

Більше того, сама Тимошенко, знаходячись з візитом у Парижі під час свого першого прем'єрства, збиралася робити те ж саме, що вона пообіцяла Зубкову – тільки з... французькою компанією "Areva".

Якщо Тимошенко вважає, що розпливчасті формулювання залишають їй поле для маневру з росіянами, то її візаві з великим задоволенням скористаються пропозицією і заповнять це все поле собою.

Закінчивши засідання, Тимошенко і Зубков без змін підписали протокол, що був погоджений ще минулого тижня. Основні сфери відносин України і Росії, про які говорили прем'єри, насправді ніде так не оформлені як "10 пріоритетів". Їх у протоколі перераховано набагато більше, просто зачитувати їх усі не було часу, та й цифра "10" виглядає солідніше.

ЩО Ж НАСПРАВДІ ПІДПИСАЛИ ТИМОШЕНКО І ЗУБКОВ?