Навіщо потрібно обмежити доступ до ігрових автоматів?

Днями мені довелося ознайомитися з цікавими цифрами від Інституту соціології НАН України. Згідно з даними цієї шанованої наукової установи, кожен третій українець грає в азартні ігри не рідше за один раз на місяць, а запеклими ігроманами себе вважають 3% наших співвітчизників.

Взагалі ігроманами, втім, як і алкоголіками і наркоманами, люди починають визнавати себе, коли вже дійшли до крайньої межі. А це означає, що для цих нещасливих трьох відсотків українських громадян азартні ігри стали усвідомленою ними хворобою, хворобою психічної залежності.

Але скільки українців міцно підсіли на "голку" ігрових автоматів, точно сказати ніхто не може. Деякі експерти запевняють, що ця цифра може сягати 5-7%. Не знаю, для мене і ці три відсотки - величезна цифра.

Тим більше впевнений, що в Києві, де зосереджена найбільша кількість "одноруких бандитів", кількість людей з ігровою залежністю перевищує загальноукраїнський показник в два-три рази. Інакше б не майоріли столичні вулиці привабливими вивісками ігорних закладів. Адже бізнес, а особливо ігорний, проявляє інтерес тільки до тих місць, де гарантовано прибуток.

"Ну то й що? Що поганого в тому, що в Києві цивілізовано, з дотриманням законів відкриваються ігрові точки, які справно наповнюють міський бюджет? Це не проблеми суспільства, а проблеми лохів, які програють свої гроші. Адже їх же силоміць не змушують грати", - скаже обиватель, прочитавши ці рядки.

Категорично не згоден з подібною позицією.

Проблема ігрової залежності порівняна за своїм руйнівним впливом з такими захворюваннями, як алкоголізм і наркоманія. Вона також важко піддається лікуванню, а всі соціальні й особистісні прояви такі ж самі, як і в алкоголіків і наркоманів.

Такі ж розлади звичок і потягів, така ж втрата звичних соціальних, професійних, матеріальних і сімейних цінностей, що ведуть до одного - деградації особистості.

А скільки доль наших сучасників було зламано пристрастю до гри, скільки родин стало нещасливими через те, що батько, мати, син або дочка "зав'язнули" в ігорних закладах?

А скільки батьків з побоюванням дивляться на легкодоступні для їхніх дітей ігрові автомати?

А хіба не відомий факт, що ігроман дуже легко піде на злочин, щоб роздобути грошей на черговий сеанс гри?

Хіба всього цього недостатньо щоб обмежити доступ до ігрових автоматів?

Як на мене, аргументів вистачає. Не вистачає тільки одного. Розуміння деякими депутатами, чиновниками і бізнесменами, що лудоманія (саме так в усьому світі називають залежність від ігр) - хвороба соціальна. Вона може бути тільки в суспільстві, вона носить характер епідемії, вона руйнує суспільство і цю заразу не можна перемогти тільки медикаментозним або психоневрологічним лікуванням.

Боляче чути або читати, коли люди обрані законодавчою або виконавчою владою завзято лобіюють прийняття асоціальних рішень. Не випадково на сторінках провідних українських газет і Інтернет-видань спостерігається інформаційний сплеск про "корисність" ігорного бізнесу для українського суспільства.

Чого варті тільки опубліковані в газеті "Факти" міркування замміністра фінансів України Фудашкіна, який виступив проти прийняття законопроекту про обмеження діяльності ігорного бізнесу.

Цитую його з оригіналу: "Забрати незаконно встановлені автомати? Обмежити доступ молоді в зали з ігровими автоматами? Але всі ці законопроекти не вирішують таких проблем. Адже і зараз заборонено працювати без патенту, але працюють же! Винесення легальних казино за межі міста ні в якому разі не вирішить проблеми працюючих без ліцензії закладів! Адже по суті всі обговорювані законопроекти не розширюють повноважень правоохоронних органів або органів, які здійснюють ліцензування."

Суть висловлювання проста і цинічна до абсурду. Виявляється боротьба, має вестися не з антигромадським явищем – ігроманією, а тільки з нелегальними її проявами.

Виходячи зі "зрозумілої" логіки цього держчиновника, нам потрібно в найкоротший термін легалізувати торгівлю наркотиками, проституцію, работоргівлю. Адже законодавча заборона цих високоприбуткових видів діяльності не зупиняє ж сутенерів, нарко- і работоргівців.

Час би знати чиновникові такого рангу, що кожне цивілізоване суспільство має боротися з людськими пороками, якими б вони високоприбутковими не були. Не можна підтримувати бізнес, побудований на людських сльозах.

Аморально писати, що збереження ігорного бізнесу в таких містах як Київ може принести до $1 млрд. надходжень до державного бюджету. Адже це гроші забрані психічно залежними, хворими людьми з бюджетів мільйонів українських родин. Це гроші, які призначалися на харчування, одяг і освіту дітей, ліки старим.

Що, пан Фудашкін цього не розуміє чи не хоче розуміти? А може, він спеціально цим займається? А може, саме для цього він знаходиться в команді міністра Пинзеника?

Стверджувати не будемо, але вкажемо, великі вуха лобістів ігорного бізнесу проглядаються аж дуже відверто. Як і проглядається схема, за якою будуть відстоювати інтереси великих операторів ігорного бізнесу, особливо в області ігрових автоматів.

Перший і дуже важливий крок у такій схемі – це торпедування небезпечних законопроектів. Другий крок - це підготовка нібито на базі запропонованих проектів одного законопроекту, але який відповідає інтересам великих ігорних компаній.

Тим більше, що в додатку до проекту постанови профільного комітету Верховної Ради чорним по білому написано, що для розробки проекту потрібно залучити фахівців у сфері ігорного бізнесу. Зрозуміло, що знайти фахівців такого типу можна лише в компаніях, які займаються відповідною діяльністю.

Які після цього будуть законодавчі правила, що регулюють ринок азартних ігор, уявити не важко. Про це прямо і відверто говориться в тій же статті, опублікованій в газеті "Факти": "На думку експертів, з якими після засідання комітету вдалося поспілкуватися "Фактам", логіка нового законопроекту, який би відповідав одночасно державному і бюджетоорієнтованому підходуі, має бути такою: насамперед необхідно збільшити вартість ліцензії аж до мільйона євро (майже 7,5 мільйонів гривень) для залів ігрових автоматів і казино і до 200 тисяч євро (близько 1,5 мільйонів гривень) для тоталізатора і букмекерських контор. Причому внести доплату доведеться і тим, хто вже придбав ліцензію терміном на п'ять років. Високі вимоги мають пред'являтися до мінімальної площі, яку займає казино або зал ігрових автоматів, а також до мінімальної кількості автоматів, яких потрібно встановити не менше тисячі. Одночасно буде посилена відповідальність за порушення, збільшені штрафи, за окремі порушення введена кримінальна відповідальність."

А тепер небагато про цікаве або про те, звідки чути голос, який замовляє лобістський вальс.

Факт з історії парламентського життя Російської Федерації. У 2005 році в Державну думу депутати Драганов, Лазарєв, Медведєв і Мединський подали законопроект "Про державне регулювання діяльності з організації і проведення азартних ігор і парі".

Цей документ передбачав введення вимог до наявності банківської гарантії в ігорної компанії (не менше 300 млн. рублів) і власного капіталу (у розмірі не менше 150 млн. рублів); встановлюється мінімальна площа ігрового залу казино — 800 кв. м, а залу ігрових автоматів — 80 кв. м.

При цьому в одному казино має бути встановлено як мінімум 10 ігрових столів, а в залі автоматів — не менше 20. Але головне, в організатора ігорного закладу з використанням ігрових автоматів має бути не менше 25 залів і не менше 1000 ігрових автоматів у власності.

На думку російських експертів, цей законопроект переважно відповідав інтересам лише найбільших операторів — Ritzio Entertainment Group, МІС "Джекпот", холдингу Storm International та ін. По суті, йшлося про укрупнення ігорного бізнесу.

Але в лютому 2006 року до Державної думи надійшов лист від державно-правового управління адміністрації президента РФ з жорсткою критикою цього законопроекту. Депутатам рекомендували відкласти розгляд документу, тому що, на думку фахівців ДПУ, він орієнтований винятково на інтереси великого бізнесу.

Дебати тривали до жовтня 2006-го, коли президент Путін вніс новий законопроект, згідно з яким весь ігорний бізнес переводиться з 2009 року в спеціальні зони. У результаті саме він і був прийнятий.

У 2009 році в Російській Федерації законодавчо весь ігорний бізнес буде зосереджений у чотирьох спеціальних зонах.

Звичайно, усіх діючих російських операторів ігорного бізнесу ці "резервації азарту" не вмістять. Це означає, що вже зараз тисячі російських ігорних компаній орієнтовані на країни ближнього зарубіжжя.

І повірте, Україна, а тим більше Київ, у них стоять на першому місці.

Іншими словами, якщо найближчим часом ми не вживемо заходів з жорсткого регулювання ігорного бізнесу й обмеження доступу до "одноруких бандитів", які не словом, а ділом захистять простих киян, кишені наших співгромадян значно спорожніють.

А десятки тисяч київських родин відчують на собі матеріально і психічно цю страшну залежність – лудоманію.

Народний депутат України Василь Горбаль