Геноцид пам'яті помаранчевої коаліції

Верховна Рада визнала голодомор геноцидом. Партія регіонів і комуністи не підтримали визнання. Соціалісти проголосували "за". За підтримки СПУ, НУ та БЮТ законопроект набрав 233 голоси. Це все одні лише факти, і вони потребують коментарів.

Втім, вони не забарилися. Поведінку Мороза високо оцінив президент. Спочатку Іван Васюник, а пізніше і прес-секретар глави держави підкреслили "об'єднавчу і консолідуючу роль" голови Верховної Ради.

А те, що в дипломатично-політичному реверансі прозвучала тавтологія і слово "об'єднавчу" прозвучало ще й по-англійськи "консолідуючу", слід розуміти, як основний акцент президентського послання.

Мороз і справді міг би бути об'єднуючим фактором для НУ і БЮТ, що дало б йому величезні можливості для політичної гри і чималий вплив на ситуацію в Україні.

Якби свого часу НУ зняла свої претензії на спікерство і задовольнилася значною кількістю місць в уряді та чималим впливом президента на губернаторів, ситуація в країні була б зовсім інакшою.

На жаль, Наша Україна опинилася в ролі старої з відомої казки Пушкіна про рибака і золоту рибку, тобто, біля розбитого корита: партія розпадається, підтримка президента майже втрачена, розсипаються не тільки фракції в місцевих радах, але й навіть обласні організації, як це сталося в Житомирі.

Не в кращому становищі виявилася й СПУ. Незважаючи на зусилля піарівців, опитування засвідчують падіння довіри виборців – партія вперше може не подолати навіть 3% бар'єр.

Ще гірша ситуація з "золотою акцією соціалістів", яка, власне, і робить їх впливовими. Кожен день переговорів Партії регіонів із найбільш нестійкими рештками Нашої України знецінює вплив СПУ.

Якщо частина соратників президента і справді приєднається до антикризової коаліції, міністри-соціалісти в уряді можуть виявитися зайвими. Адже з новими колегами регіоналам точно доведеться ділитися місцями у виконавчій владі.

Ні, спікерству Олександра Мороза поки ніщо не загрожує, але з відставкою міністрів, катастрофічно втрачається вплив його партії.

Колишні вимоги НУ погнати з коаліції комуністів, то лише риторика. Адже ідеологічна несумісність в українській політиці переживається набагато легше, ніж сумісність кількох кандидатів на одне міністерське крісло. Відтак, не комуністи, а соціалісти можуть бути витіснені з коаліції за найгіршого для них сценарію розвитку подій.

Напруження наростає і між СПУ та КПУ, як двох ідеологічно споріднених партій, що намагаються сісти на одне електоральне поле. Під час голосування закону про визнання голодомору геноцидом, вправність Мороза-спікера оцінював не лише президент, але й "друзі" з антикризової коаліції.

За стенограмою засідання Ради 28 листопада, о 10:35 Олександр Мороз чи не вперше отримав жорсткий комуністичний відлуп товариша Александровської: "Прошу свою личную позицию излагать где-нибудь в другом месте, но не на посту председателя Верховной Рады Украины... соблюдайте регламент!"

Одразу ж після голосування головний комуніст Петро Симоненко був ще більш роздратованим і радикальним. "Этот человек должен быть уволен со своего поста", – заявив він здивованим журналістам про Олександра Мороза, пояснивши, що спікер порушив внутрішні домовленості у коаліції.

Можна бути впевненим, що це лише квіточки. Гіркі червоні ягідки будуть щедро роздані виборцям після того, як комуністи кинуться в регіони, щоб похвалитися своєю безкомпромісністю у боротьбі з "бендеровским кодлом".

Не треба бути оракулом, щоб прогнозувати – найбільше дістанеться соціалістам та персонально Олександру Морозу. Адже тема невизнання голодомору не вигідна навіть для КПУ, інша справа розказати, що вони виступали зі своїм формулюванням, яке і було б прийняте, якби не "зрадливий і буржуазний" Мороз.

В чомусь комуністи будуть праві – Олександр Мороз набагато ближчий до Нашої України, ніж до класичних червоних, що і засвідчило останнє голосування.

На коротку мить у залі з'явився привид помаранчевої коаліції, з впливовим головою Верховної Ради, який майстерно консолідує БЮТ і Нашу Україну, утримуючи нестійку коаліцію в 233 голоси.

Найцікавіше, що помаранчева коаліція була б набагато більшим гарантом недоторканості Конституційної реформи, ніж антикризова.

Адже тепер скасування реформи в Конституційному суді, як це не дивно, вигідне практично всім політичним силам, окрім СПУ та КПУ.

І Янукович, і Тимошенко, і діючий президент не відмовляються від перспектив позмагатися за головну посаду на виборах 2009 року.

Якщо кожен із них спробує переконати незалежний склад Конституційного суду, то реформу можуть таки скасувати.

Такий розвиток подій посадив би біля розбитого корита вже не Нашу Україну, а Олександра Мороза. Наразі, на своїй посаді він виглядає, як родоський колос, але вже, як це часто буває, на глиняних ногах.

Автор

Віктор Уколов