Жадібність фраєра …

В принципі, уряд Януковича поки ще не зробив нічого, що могло б дати можливість судити про його економічні успіхи або прорахунки. Але сам факт наявності уряду після довгих місяців нестабільності грає на позитивне сприйняття приходу Віктора Федоровича до влади.

На цьому тлі залишається неоціненим поки єдиний реальний і досить тривожний крок владної коаліції – масова зміна ключових кадрів на всіх рівнях. Звичайно, це не можна порівняти по масштабах з помаранчевою чисткою взимку 2005, але тоді це було виправдано зміною ідеології влади.

Оскільки насправді влада з приходом Ющенко змінила тільки забарвлення, але не ідеологію, то необхідність зміни державних менеджерів у такій кількості зараз неможливо пояснити інакше, окрім спроби влаштувати за допомогою своїх людей черговий економічний дерибан на свою користь.

10 серпня прем'єр-міністр Віктор Янукович заявив: "Ніякої люстрації кадрів не буде. Я підписав окреме доручення, у якому зобов'язав усіх керівників відомств - обов'язково, ті, хто буде звільнятися, з ними будуть співбесіди, і обов'язково ці люди будуть працевлаштовані".

Як бачимо, у прем'єра трохи дивне розуміння люстрації.

Але не в цьому справа. Справа не в назві, а в суті процесу. А суть така, що кадрові зміни в країні носять відверто реваншистський характер, оскільки виглядають лише як компенсація Януковича своїм людям, що постраждали через його підтримку після помаранчевої революції.

Є призначення, котрі робити не можна було однозначно.

І якщо основна маса пересічних українців їх не помітила, то інтелектуальна еліта сприйняла ці кроки як плювок, глузування Януковича не над Ющенком й обожненими останнім часом прем'єром ідеалами Майдану, а над принципами демократії і здоровим глуздом.

З цієї серії, наприклад, керівництво "Серьогою Підрахуєм" парламентським комітетом і запрошення душителя студентського руху Сум Миколи Плеханова в Кабмін. Дії цих людей, незалежно від політичного режиму, однозначно дискредитують їх самих і ту владу, що взяла їх у свою обойму.

Команда Януковича забуває, що про фальсифікації президентських виборів народ судить не за рішенням Верховного Суду, що, до речі, ніхто не скасовував, а за власним виборчим досвідом. Ну а силовий тиск на мирний студентський протест, що улаштував пан Плеханов, однозначно оцінюється завжди і скрізь...

Відпускна пора і загальна політична апатія після коаліційної мильної опери не дозволяють ні політикам, ні простим людям оцінити масштабність і зміст змін, які відбуваються в країні. Тим часом змінюється не просто команда, змінюється і структура, і база влади.

Зараз немає системи противаг, що була при Кучмі. Зараз є слабкий, хоч і принциповий, президент; авторитарний, але не зовсім самостійний прем'єр, і поки ще приручений ним парламент.

Зараз немає рівнозначних політико-економічних кланів, що стежать один за одним. Зараз є тільки один клан і одна влада. А якщо донецькі беруть владу, то не для того, щоб її добровільно віддавати.

Судячи з безцеремонності кадрової політики нового Кабміну, наступні парламентські вибори не будуть такими демократичними.

Наприклад, украй сумнівно з погляду законності були звільнені зі своїх посад глава Донецької податкової адміністрації Олександр Журба і його перший заступник Михайло Сербін.

Від відповідного рішення колегії ДПА до несподіваного представлення нових керівників у Донецьку пройшло менше тижня. До самого представлення ні в пресі, ні на сайті ДПА не було інформації про зміну керівництва податківців у Донецьку. Сам Сербін у цей час знаходився на лікарняному.

Усупереч словам Януковича, його не викликали на співбесіду і навіть не пояснювали причин відставки. До непристойності швидко знайшли і заміну екс-податківцямм. Таке враження, ніби галочки біля прізвищ Журби і Сербіна стояли ще до приходу Януковича в Кабмін.

Не дивно, що саме в Донецькій області нове керівництво ДПА України зробило свої перші кадрові заміни. Люди, що прийшли до влади в Києві і гроші, що роблять, у Донецьку, подбали про те, щоб держава не контролювала їхні капітали.

І навряд чи хтось з відставлених буде позивати, оскільки попросту не впишуться в азаровську команду.

Хоча, може для них відставка і на краще, адже той же Сербін показав себе активним борцем з нелегальними конвертаційними центрами. А донецькі "бізнесмени, що прийшли в парламент,", якщо вірити словам міністра Луценко, захищають свої "конверти" жорстко. Про це свідчить убивство убопівца Єрохіна.

У першу чергу донецькі змінюють людей у галузях, що мають пряме відношення і вплив на їхній бізнес: енергетика, транспорт, зв'язок. Хоча не гребують і нічим іншим. Своїх людей намагаються розставити скрізь.

Таке враження, що команда Януковича не розраховує знаходитися при владі довго, тому пхає своїх людей куди тільки можна, щоб, по-перше, устигнути реалізувати свої плани поки в силі, а по-друге - забезпечити собі плацдарм у виконавчій владі після відступу - звільнити чиновника, що чіпляється за владу, у наш час не так просто навіть президентові, він може відновитися через суд.

Паливо й енергетика

Головним провідником ідеї, що всі розумні люди і професіонали в цій країні народжуються і зростают тільки в Донбасі, виступив, мабуть, віце-прем'єр Андрій Клюєв, що поділив з іншим талантом донецького походження Юрієм Бойко практично всю паливно-енергетичну галузь країни. Ємну і точну картину результатів цієї селекційної роботи дав журналіст Орест Сохар:

"Віце-прем'єром палива й енергетики став ( народжений в Донецьку) Андрій Клюєв, що довірив очолити профільне міністерство ПЕК Юрієві Бойко (Горлівка Донецької області).

У заступниках у Бойко - Вадим Чупрун (з Рівнопіль Волноваського р-ну Донецької області, донедавна - губернатор Донеччини) і Олексій Шеберстов (тривалий час працював у "Донбасенерго"). Керівником "Нафтогазу України" став Володимир Шелудченко (Макіївка Донецької області, "Донецькоблгаз"), а ДК"Газ України" очолив Сергій Зубов (Краматорськ Донецької області). Електроенергетикою керують теж винятково люди з озвученого краю: президентом НАК "Енергетична компанія України" став Ігор Глущенко (смт Білогірське Добропольського району Донецької області, директор " Схід-Енерго" (СКМ)), а директором ГП "Энергоринок" став Анатолій Луцишин (до останнього часу - керівник ТОВ "Сервіс-Інвест", Донецьк, що входить у групу СКМ). Керівником Національної комісії з регулювання електроенергетики (НКРЕ) з недавніх пір є Олександр Рогозін (давній побратим-помічник дончанина Андрія Клюєва). До всього сказаного залишається додати, що міністром вугільної промисловості став Сергій Тулуб (Донецьк)".

До цієї кагорти професіоналів можна додати і вихованого сусідньою Луганщиною в Комунарську (нині Алчевськ) виконуючого обов'язки заступника міністра палива й енергетики Юлія Йоффе, якого після "відсиджування" чотирьох скликань у парламенті раптом потягнуло у виконавчу владу.

Те, що причиною тотальної заміни кадрів в енергетиці є аж ніяк не їхній професіоналізм, а принцип земляцтва й особистої відданості, мимоволі підтвердив колишній донецький губернатор, нині перший заступник Юрія Бойко Вадим Чупрун.

Представляючи в посаді президента національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" дончанина Ігоря Глущенко, Вадим Прокофйович сказав тепер уже колишньому голові цієї компанії Петрові Омельяновському ( що прийшов у НАК з ВАТ "Західенерго"): "Повертайся, і наводь там порядок".

Виходить, не такий поганий керівник, якщо його відправляють кудись як антикризового менеджера. Просто на його місце потрібно поставити свого...

Виключенням у політиці кадрових замін, став голова Мінвуглепрому Сергій Тулуб. Раніше, приходячи в нове міністерство, він проводив тотальну заміну керівників на місцях. У Донецьку і зараз усі чекали рокіровок вугільних генералів – керівників державних вугільних підприємств.

Але Сергій Борисович вирішив обійтися без революцій: "Працюють люди, я їх усіх знаю, багатьох я привів на ці посади, мені вони усі відомі. Якщо хтось буде погано працювати, не виконувати задачі - тоді... А так змісту немає. Ніяких революцій, спокійна робота".

Правда, майже усіх своїх заступників Тулуб змінив.

Фінанси

Своїх людей розставив на усіх фінансових потоках держави і "великий патріот" України, що приїхав до Донецьку з Росії в 1984 році, Микола Янович Азаров.

Сівши відразу в два крісла - віце-прем'єра і міністра фінансів, - пан Азаров перемінив не тільки заступників міністра і все керівництво Податкової адміністрації – структури, що наповняють і розподіляють фінансові потоки - але і тих, хто прямо або побічно повинен їх контролювати. Це КРУ і казначейство.

Так, у ДПА був мобілізований як перший заступник глави ДПАУ, начальник податкової міліції Валерій Корячкин, що керував податковими міліціонерами в Донецькій області до помаранчевої революції.

А іншим першим заступником Анатолія Брезвина став теж донецький кадр - Вадим Кайзерман, що під час першого прем'єрства Віктора Януковича був першим заступником донецької податкової адміністрації.

Можна абсолютно точно сказати, що в період їхнього керівництва в Донецьку в структур Рината Леонідовича не було проблем з поверненням ПДВ. Та й взагалі ніяких проблем у цих структур не було...

Знайти донецькі корені в нового глави ГлавКРУ Петра Андрєєва не вдалося, але про те, що це не чужа для Азарова людина, свідчить його робота під Азаровим на посаді директора департаменту податкової та митної політики Міністерства фінансів України.

З цього ж гнізда і новий глава Держказначейства Сергій Харченко, що працював на посаді заступника міністра фінансів із серпня 2004 року по березень 2005 року.

Не варто забувати і про такий важливий розподільник ресурсів в Україні як тендерна палата. Уже 14 серпня її почесним президентом обрана один з лідерів Партії регіонів, народний депутат Раїса Богатирьова.

Першим віце-президентом палати - народний депутат Людмила Кириченко (Партія регіонів), головою спостережної ради - народний депутат Олександр Ткаченко (КПУ).

Раїса Василівна на з'їзді палати висловилася за необхідність розширення суспільного контролю у сфері державних закупівель, забезпечення максимально ефективного використання коштів і посилення боротьби з корупцією.

Митниця

Основу економіки Донбасу складають експортні галузі. Та й перспектива відродження СЕЗів при Азарову стала більш ніж реальною.

Певно, для того, щоб митниця "давала добро", першим заступником цього відомства призначений Руслан Черкаський, що до останнього часу очолював Донбаську регіональну митницю.

Транспорт і зв'язок

Неважко припустити, що міністр транспорту і зв'язку, соціаліст Микола Рудьковський, не є професіоналом в очолюваній ним сфері.

Ще рік назад партійна газета "Товариш" називала його "фахівцем у сфері ПЕК". Тому основні напрямки діяльності міністерства - "Укрзалізницю" і зв'язок - він віддав більш досвідченим товаришам. Звичайно ж, із Донецька.

"Залізка" завжди була не тільки найважливішим фактором економіки загалом і ціноутворення зокрема, але й важелем тиску на підприємства. Тому відразу після приходу регіонального Кабміну на Грушевського в Державній адміністрації залізничного транспорту з'явилися "свої" люди.

"Віктор Федорович, коли направив мене на "Укрзалізницю", сказав мені: ти не маєш права на помилку. Звичайно, команда буде формуватися тими людьми, яких знаєш, що надійні, які - професіонали", - розповів про кадрову політику в "Укрзалізниці" новопризначений в.о. її керівника, що раніше очолював одну зі структур Рината Ахметова, ТОВ "Лемтранс", Володимир Козак.

І ця розмова, відзначимо, була у той час, коли ще не було звільнено діючого главу цього відомства Василя Гладких.

Не будемо оцінювати призначення пана Козака з погляду ефективності. Можливо, він дійсно більший професіонал, ніж ті, хто був до нього.

Нам цікавий сам підхід нового Кабміну до кадрової політики як до політики розміщення своїх людей. Ілюстрацією цього може бути рішення Кабінету міністрів від 11 серпня, яким Янукович забрал у президента право призначати генерального директора залізничної адміністрації.

Тепер це буде робити Кабмін за представленням міністра транспорту і зв'язку. Згідно з попередньою редакцією положення "Про державну адміністрацію залізничного транспорту України "Укрзалізниця", гендиректор "Укрзалізниці" призначався президентом.

Щодо зв'язку, то в крісло заступника міністра транспорту і зв'язку повернутий колишній керівник ахметовської ДСС Леонід Нетудихата…...

Охорона навколишнього середовища

Головним зухвалим рішенням уряду Януковича екологи відразу назвали призначення на посаду міністра охорони навколишнього середовища Василя Джарти.

Донецька область, з її заводами і фабриками, що належать не чужим дядькам, є самим головним забруднювачем екології в Україні. Кому ж, як не донецькому Джарти, стежити за тим, щоб викиди в Донбасі, як це практикується зараз, робилися тільки по ночах?

Водночас Василь Георгійович підстрахувався, призвавши у свою команду, як першого заступника, визнаного професіонала Святослава Куруленка. Свого часу пан Куруленко очолював Донецьке обласне управління екології. А з грудня 2003 року по квітень 2005 року працював заступником міністра охорони навколишнього середовища.

Саме Святослав Куруленко, очевидно, і буде професійно керувати міністерством.

Будівництво та архітектура

Не став робити революцій і досвідчений апаратник, міністр будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України Володимир Рибак. Він привів із собою тільки одного дончанина - першого заступника міністра Анатолія Орлова.

З 1998 року Орлов працював гендиректором державного виробничого підприємства із зовнішнього централізованого водопостачання "Укрпромводчермет" (Донецьк).

Промислова політика

Цікава історія з міністерством промислової політики. Його очолив представник Запоріжжя Анатолій Головко. Хоча, за словами Рината Ахметова, "Партія регіонів" пропонувала свого кандидата - екс-гендиректора "Азовсталі" Олексія Білого".

Однак і тут дончани підстрахувалися, призначивши першим заступником міністра промислової політики Дмитра Колесникова, до цього першого заступника, що займав посаду мера Кривого Рогу, а також працював директором із закупівель і логістики Північного ГОКа, що належить Ринату Леонідовичу.

Праця і соціальна політика

Уряд Януковича звільнив Павла Розенка з посади першого заступника міністра праці і соціальної політики, призначивши на його посаду Лідію Дроздову, що під час перебування Януковича донецьким губернатором очолювала керування соціального захисту обладміністрації.

Міністерство охорони здоров'я

Навіть у Міністерстві охорони здоров'я потрібно мати своїх людей: раптом треба буде озвучити або спростувати який-небудь діагноз якому-небудь лідерові опозиції.

На цей випадок регіонали делегували до Мінздраву як першого зама міністра досвідченого в цьому питанні Олександра Орду, також привезеного Януковичем до Києву з Донецька ще в період свого першого прем'єрства.

Він одержав популярність завдяки коментарям діоксинового скандалу восени 2004 року.

Конституційний Суд

Про всяк випадок Віктор Федорович делегував своїх представників і до Конституційного Суду.

Зрозуміло, коли новий глава Кабінету приводить із собою нову команду міністрів. Але заміна виконавців нагадує тихий державний переворот...

Можливо, на випадок таких звинувачень земляк прем'єра, голова Єнакіївського міського суду В'ячеслав Овчаренко, незрозуміло за які заслуги став членом головного суду країни.

***

От так. Як то кажуть, усе схоплено...

Третє пришестя донецьких у владу є більш глобальним, ніж це було при Кучмі. Таке враження, що воно проводиться під гаслом: "Даєш скрізь своїх людей!".

Не будемо давати оцінку цьому процесу з погляду економічної ефективності для країни. Час покаже.

Але з погляду етики така кадрова політика виглядає досить сумнівно. Політично ж вона просто небезпечна. Хоча кому, як не донецьким, знати відому приказку про те, що фраєрів губить жадібність.

У тому числі і жадібність до влади.

ЦДСПД, Остров