Угода, що поклала кінець бартеру
Коли торік український народ обрав мене президентом, я пообіцяв, що в майбутньому наші відносини з Росією будуть ґрунтуватися тільки на національних інтересах. Пройшов час, коли наша політика щодо Москви диктувалася інтересами окремих фінансово-промислових груп і олігархів.
Конфлікт, що недавно виник між Москвою і Києвом із приводу цін на російський природний газ, став серйозним іспитом для нашої політичної зрілості. Корпоративні гравці загрожували нашому суверенітету, економічній незалежності і свободі.
Ми могли б ще більше підсилити напруженість, відстоюючи свої права по контрактах у суді. За умовами чинної угоди, підписаної нашими національними газовими компаніями в 2004 р., ціни були встановлені до 2009 р.
Однак нас турбував той факт, що однобічне рішення "Газпрому" скоротити постачання газу на Україну також призвело до падіння тиску в трубопроводах, що йдуть в інші країни Європи. Тому замість того, щоб збільшувати конфлікт, ми спробували залагодити розбіжності з Москвою і розвіяти побоювання як українських, так і європейських громадян.
На щастя, по обидва боки взяв гору прагматичний підхід. Важливість даного врегулювання стала для українців більш ніж очевидна, коли минулого тижня температура в країні упала нижче -10.
Разом із президентом Росії Володимиром Путіним ми змогли знайти робочу формулу для транспортування російського природного газу європейським споживачам. Відповідно до нашої первинної стратегічної мети, угода ґрунтувалася на взаємній повазі до національних інтересів і ринкового ціноутворення.
Для України цей компроміс ніс у собі кілька переваг. По-перше, на відміну від сусідніх країн, де "Газпром" одержав контроль над національними газопроводами, наші стратегічні газопроводи залишилися у власності України.
По-друге, і це, мабуть, найважливіше, компроміс нарешті перевів нашу міжнародну торгівлю газом на грошові розрахунки, поклавши кінець непрозорим російсько-українським бартерним операціям з енергоносіями.
Раніше Україна за контрактом відбирала до 25 млрд. кубометрів російського газу, що направлявся в Європу по її трубопроводах, в обмін на промислові активи і право використовувати наш трубопровід для постачання газу на континент.
Тепер Україна платить грішми за споживаний нею російський газ, а Росія платить грішми за транзит свого газу по трубопроводах України. Усе прозоро і зафіксовано в контрактах.
Однак міжнародні бартерні розрахунки, що продовжувалися 14 років, коштували Україні сотень стратегічних активів, таких як судна, фабрики й інші підприємства, що використовувалися як платежі за постачання російського (і туркменського) газу.
Практика передачі стратегічних активів призвела до поширення блату і корупції, збагативши декількох олігархів за рахунок усього народу. Ця неприпустима практика нарешті припинена.
Звичайно, тепер Україна платить більш високу ціну за російський природний газ. Однак ми як і раніше платимо за кубометр менше, ніж Москва стягує з наших найближчих сусідів, за винятком Білорусії. Це тому, що тепер ми одержуємо більш дешевий газ з Туркменістану і Казахстану.
Перехід на ринкові механізми ціноутворення змусить нашу вітчизняну промисловість підвищити ефективність використання енергії і її економію. У той же час розвиток видобутку газу в країні став одним з наших пріоритетів і повинен допомогти Україні досягти більшої енергетичної незалежності.
Під час переговорів із президентом Путіним ми також домовилися про швидке створення спільного, більш прозорого, підприємства з транспортування газу для виконання умов угод, досягнутих нашими національними газовими компаніями.
Непрозора структура власності нинішньої газотранспортної компанії викликає стурбованість у країні і за кордоном.
Європейські компанії і споживачі теж виявляться у виграші. Постачання російського газу в Україну тепер відділені контрактом від газу, що призначається іншій Європі. Виконання цих окремих угод, укладених на п'ять років, обіцяє споживачам у Європі і Україні передбачуваність і стабільність.
Тим часом ми маємо намір співробітничати з усіма газодобувними країнами на схід від нас, щоб розвивати і диверсифікувати постачання природного газу в Європу, прагнучи в майбутньому надати споживачам різні варіанти.
Ідея полягає в тім, щоб транспортувати природний газ з Туркменістану, Казахстану й інших середньоазіатських республік по нових трубопроводах, що можуть бути приєднані до існуючої системи, що поставляє газ у Європу.
Однак багатьох в Україні газовий компроміс застав зненацька. Олігархи виступають проти нього, тому що він поклав кінець одній з найбільших і найкорумпованіших бартерних схем у Європі. Ця схема приносила доход багатьом представникам п'ятої колони, завдаючи збитків безпеки України.
Вплив цих олігархів поширюється навіть на український парламент. Минулого місяця законодавці порушили конституційну процедуру і відправили у відставку кабінет прем'єр-міністра Юрія Єханурова, усього за кілька тижнів до того, як українці будуть вибирати новий законодавчий орган.
Україна пережила схоже всього п'ять років тому. У 2000 році, будучи прем'єр-міністром, я поставив своїм завданням покласти край бартерним платежам за постачання енергоносіїв усередині країни. Досягнення цієї мети коштувало мені посади, оскільки олігархи використовували свій політичний вплив, щоб настроїти законодавців проти уряду.
Проте, корумпованим схемам бартеру між вітчизняними підприємствами був покладений кінець, і в економіці з'явилося конкурентноздатне ціноутворення, що принесло країні шість років безперервного економічного росту.
Після врятування від "сірих" посередників, що полегшували постачання природного газу в Україну, наші борги за газ перед Росією стали більш прозорими і керованими. Це пішло на користь як українським, так і європейським споживачам, оскільки дозволило газотранспортній системі функціонувати стабільно понад п'ять років.
Незадоволені були тільки українські олігархи, тому що лазівки для надприбутків і бартерних схем на "сірому" ринку зникли.
Компроміс, досягнутий у цьому місяці щодо постачань російського газу в Україну і його транзиту в Європу, свідчить, що між нашими країнами розвиваються прагматичні відносини.
Україна не на словах, а на ділі продемонструвала свою зацікавленість у регіональній стабільності і здатності будувати взаємовигідні економічні відносини. Курс моєї країни на європейську інтеграцію і її прихильність ринковим принципам був ще раз підтверджений.
У довгостроковій перспективі ринкові ціни на енергоносії в країні лише підвищать конкурентноздатність України у світовій економіці. Я переконаний, що українські підприємці справляться з цим завданням.
Разом ми диверсифікуємо постачання енергоносіїв, наростимо запаси газу і почнемо проведення давно назрілої національної програми економії енергії. Для полегшення досягнення цієї мети і розвитку ключових галузей економіки Україна відкрита для стратегічних іноземних інвестицій.
Автор: Віктор Ющенко - президент України
