Затягнута тимчасовість і слідча безнадійність

За майже 4 роки своєї роботи український парламент IV скликання утворив 32 тимчасові слідчі комісії (ТСК). Незважаючи на тимчасовість, більшість з них працюють роками.

Майже 3 роки тому в Одесі було підвищено тарифи на житлово-комунальні послуги. Спеціально створена з цього приводу ТСК ще й досі вивчає, наскільки законно це було зроблено (принаймні, її діяльність офіційно не припинено).

Майже завжди засідання комісій депутати проводять в закритому режимі. І потрапити туди журналістові неможливо.

Утім, цього тижня, залучившись підтримкою двох "ризикових" депутатів, в обхід усіх заборон, вдалось-таки побувати на закритих засіданнях двох таких комісій.

Комісії, про які йде мова, розслідують два, мабуть, найбільш резонансних політичних скандали за цей рік.

Перший – щодо корупції серед найвищих посадових осіб.

Другий – щодо можливої участі Бориса Березовського у фінансуванні виборчої кампанії кандидата в президенти Віктора Ющенка.

"Ждите ответа"

Початок засідання комісії щодо корупції вищих посадовців був багатообіцяючим: депутати жалілися один одному, що, мовляв, "запрошують на засідання усіх кого не попадя – скоро он бабу Параску запросять у якості свідка".

Один із депутатів з цікавістю дізнавався в колег: а чому запросили Зенка Афтаназіва (нещодавно звільнений керівник "Укрзалізниці"), і хто він взагалі такий.

"Ну, в принципі, він вже ніхто", – відповів йому інший депутат, меланхолійно чухаючи вуса.

Аби закінчити із "нерозбірливо підібраними" свідками, їх було виведено із зали (своєї черги для виступу вони так і не дочекалися).

Залишився в кімнаті лише один головний свідок – колишній перший помічник президента України Олександр Третьяков.

До Третьякова у поважної комісії накопичилося 3 великих запитання і безліч дрібних.

Велике питання №1

Чи мав Третьяков телефонну розмову із таким собі паном Фірташем, під час якої замовляв літак для родичів дружини президента на інавгурацію Ющенка? Оскільки редактор газети "Свобода" Ляшко приніс депутатам диск із записом розмови, де два голоси якраз і обговорюють цю тему.

Третьяков відповів, що напередодні інавгурації він проводив щодня сотні дзвінків, в ході яких обговорював питання зустрічі гостей в аеропорту, їх розміщення і запрошення на інавгураційні церемонії. Але при цьому, він точно знає, що не міг обговорювати організацію чартерного перельоту.

І тут Третьяков майстерно зіграв на почуттях депутатів, лукаво зауваживши: і хто ж, мовляв, може дати дозвіл на прослуховування телефонів народних депутатів?

Зерно впало на благодатний грунт. "Та нас, депутатів, завжди слухали! – підхопив ідею Третьякова все той же депутатський меланхолійний голос, – але тепер вони взагалі знахабніли, хапають за руку в кулуарах і вимагають, аби ми купували записи власних розмов!"

Наступні півгодини обговорення теми прослуховування депутатів закінчилися тим, що депутати одноголосно проголосували за те, що не можна вважати свідченням настільки сумнівний доказ, тим більше добутий із порушенням законодавства.

Велике питання №2

Питання щодо прихованої приватизації поліграфічних комбінатів Третьяковим і його друзями забрало в комісії менше часу. Відповідь Третьякова була однозначною – не приватизовував, і це можуть підтвердити відповідні органи.

Більше того, якби факт мав місце, скандал виник би набагато раніше – бізнес-діяльність заступника керівника виборчого штабу головного кандидата від опозиції пильно контролювали "компетентні" органи.

І знайомство чи дружба Третьякова з тодішнім віце-прем’єром Табачником, на яку натякає заступник головного редактора газети "Бизнес", навряд чи тут могла чимось суттєво допомогти.

Велике питання №3

Щодо зловживань нафтових компаній, де Третьяков був акціонером, почалося з того, що депутати переплутали "Рур груп" з "Рур газ".

По цьому питанню Третьяков зазначив, що він був опосередковано акціонером "Рур груп". Але тільки з 2001 до 2003 років, поки компанію не було продано ТНК.

Присутній Борис Безпалий заявив, що на офіційні запити до українських керівників "Лукойлу" і ТНК, вони дали однозначну відповідь про те, що Третьяков не є акціонером афілійованих з ними компаній.

Після трьох основних "страв", депутати перейшли до "десерту". Наприклад, Володимир Бондаренко хотів дізнатися, чи бив Третьяков охоронця Зінченка.

Третьяков подивився на Бондаренка сумними очима і резонно запитав: "А яким чином це пов’язано із корупцією?".

До речі, раніше аналогічне питання ставили журналісти адвокатам Зінченка, які в якості доказів корумпованості оточення президента демонстрували... лист російського депутата і бізнесмена Олександра Лєбєдєва про те, що центр Разумкова, до наглядової ради якого входить Мартиненко, заборгував орендну плату Національному резервному банку за кілька місяців.

У свою чергу, соціаліста Миколу Рудьковського цікавило питання, чому прізвище Третьякова так часто лунало у Сіверодонецьку під час скандальних подій на "Азоті".

"Тому що заступником міністра промисловості, яке вирішувало зазначений конфлікт, – пояснював Олександр Третьяков, – є мій тезка – Валерій Третьяков".

Після усіх питань та відповідей доказів заявам Зінченка, крім його статей з газет і інтернет-сайтів, а також згаданого лазерного диску, більше не стало.

Принаймні, у цієї комісії. Принаймні, станом на 15 листопада.

Частина депутатів запропонувала ухвалити щодо цього відповідне рішення. Відчувалося, що Третьякову хотілося, щоб комісія таке рішення схвалила. І його можна зрозуміти: в нього попереду суд за позовом до Зінченка.

Утім, деякі члени комісії мали абсолютно протилежне бажання. "Ну як же так, – не міг зрозуміти голова комісії Заплатинський. – Ми ж надіслали запити в Генпрокуратуру, аби з’ясувати справжність диску і ще не отримали відповіді..." – "Так ви ж півгодини тому визнали, що диск не може бути доказом. То навіщо чекати на його експертизу!".

Врешті-решт, комісія прийняла рішення. Причому одноголосно. Володимир Заплатинський голосував відразу трьома голосами – відсутні члени комісії дали йому таке право.

Але от яке саме рішення було ухвалено – депутати так і не зрозуміли. За версією автора рішення – депутата Развадовського – комісія зобов’язалася прийняти остаточне рішення по Третьякову на наступному засіданні незалежно від того, чи надійдуть відповіді на відправлені запити.

У той же час, за версією керівника комісії Заплатинського, комісія ухвалить рішення лише після отримання запитів.

Різниця, погодьтеся, значна. Особливо враховуючи, що експертиза диску, як заявив депутат Юрій Кармазін, може затягнутися на кілька місяців. Якраз до розпалу виборчої кампанії.

Давид Жванія: "90% моїх бесід із Березовським було присвячено жінкам, в тому числі Тимошенко"

На засіданні другої комісії було двоє основних свідків – до Третьякова приєднався екс-міністр з надзвичайних ситуацій Давид Жванія.

Не вистачало тільки... самих депутатів. З 15 членів тимчасової слідчої комісії "по справі Березовського" послухати свідків прийшли лише 5 осіб.

Особливо "порадували" Володимир Яворівський, Ігор Шурма і керівник комісії комуніст Юрій Соломатін, які, зупинивши "допит" Третьякова, почали між собою виясняти – хто ж з них придумав "такі дурні запитання".

У багатьох питаннях депутати намагалися з’ясувати, а чи мали Третьяков і Ющенко контакти з Березовським у 2005 році.

Та Третьяков стояв на смерть: "У вас як комісія називається? – "...щодо фактів незаконного втручання Березовського у фінансування виборчої кампанії". От і досліджуйте період виборчої кампанії, а не діяльності президента".

Утім, на прохання депутатів, Третьяков назвав їм номер свого мобільного телефону (єдиний номер мобільного Третьякова, він не міняє його вже майже 7 років), аби комісія могла перевірити, чи були з цього телефону дзвінки Березовському або його колегам.

На в’їдливе, але не дуже "далеке" питання одного із членів ТСК – "А чи користувалися ви минулого року іншими телефонами?" – Третьяков подивився на депутата, як вчитель на недолугого учня: "Ну, звичайно, міг. Коли на моєму мобільному батарейка сідала".

Подібна іронія щодо питань депутатів відчувалася і у свідченнях Жванії. Бідний Степан Гавриш наприкінці аж знітився: "Та ви над нами, Давиде Важаєвичу, іронізуєте".

Утім, Жванія не тільки іронізував, але й і розважав депутатів. Наприклад, історіями про те, що 90% усіх його бесід із Березовським було присвячено жінкам. На уточнююче запитання одного із депутатів, чи згадувалася серед цих жінок Юлія Тимошенко, Жванія усміхнувся посмішкою "чеширського кота" і зауважив: "А як же!".

Жванія не тільки відповідав, але й запитував:

- Ви бачили "платіжки". Але "платіжка" – це доказ тільки платежу. Чи питалися ви, хто конкретно є отримувачем платежу? І чим може Березовський довести, хто саме є отримувачем платежу?

Депутати, знітившись, замовкли.

- В сьогоднішньому світі важко здійснити платіж, не маючи під нього конкретного договору, де мають стояти підписи обох сторін - інакше у відповідних органів надзвичайно зростає підозра щодо відмивання коштів. Чи питалися ви у Березовського про такі договори-підтвердження?

Депутати мовчать.

- Чи питалися ви хоча б про докази, що зазначені в "платіжці" офшорні фірми-відправники таки дійсно належать Березовському?

Знову мовчання.

На відміну від Третьякова, Жванія підтверджував факти численних зустрічей із Березовським, але називав інтерес Березовського до України дещо дивним: "Ну як можна сприймати всерйоз людину, яка мене питалася: "А чи можу я стати після революції, скажімо, міністром освіти України?".

Утім, за всіма цими жартами з самого початку доповіді Жванії відчувалася доволі сумна думка, яку він наприкінці виступу таки висловив: піднявши скандал навколо фінансування українських виборів, Березовський став знову корисним для президента Путіна.

Він став механізмом, який Росія може використовувати щодо України. І слідча комісія, яка вже два місяці товчеться по цій тематиці, зустрічається у Лондоні з Березовським і робить в різнобій голосні заяви, грає на руку Борису Абрамовичу і проти інтересів України.

"Бажаю вам якнайшвидше закінчити роботу і ліквідувати, нарешті, вашу комісію", – побажав Жванія членам ТСК наприкінці.

Висновки, які зробив автор, після відвідин "тимчасових слідчих" не занадто втішні.

По-перше, за закритими дверима відбувається майже цирк, депутати почасти не розуміють навіть, за що вони голосують, і остаточне прийняття рішень комісіями часом навмисно затягується. Навіть щодо тих аспектів, які є очевидними.

По-друге, ТСК, статус яких, до речі, законодавчо не врегульований, часто стають потужною зброєю стимулювання і підтримування політичних скандалів.

Сергій Ніколаєв, для УП