Конкурс до Вищої кваліфікаційної комісії суддів під час війни: генеральна підготовка судової влади до вступу в ЄС

21 січня виповниться рівно рік, як розпочав свою роботу допоміжний орган Вищої ради правосуддя – Конкурсна комісія, в якій три українських і три міжнародних експерти на підставі відкритого конкурсу обирають кандидатів до головної кадрової агенції судової влади – Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. 

Ця довга назва, скорочено – "ВККС", вже давно відома не лише правникам, адже формування цього органу на відкритому та прозорому конкурсі є однією з умов повноцінного вступу України до Європейськогг Союзу.

Далі перед новообраною ВККС стоїть вкрай амбіційне, але як повітря необхідне українському суспільству завдання – наповнити судову систему доброчесними і професійними молодими суддями, які стануть тією позитивною рушійною силою, що змінить українську судову владу. Саме від цього органу залежить вирішення задачі кадрового голоду в українських судах.

Орієнтовно 2500 незаповнених суддівських вакансій – це дуже багато, майже 40% від загальної кількості суддів.

У 2019 році повноваження попереднього складу ВККС були припинені без передачі функцій будь-якому ішому органу.  Відтоді жоден суддя в Україні не може бути призначений або переведений до іншого суду.

На мою думку, припинення повноважень колишнього складу ВККС без передачі цих функцій іншому органу (або без впровадження перехідного періоду) було вкрай недалекоглядним рішенням. Конфуцій казав, що єдина справжня помилка – не виправляти своїх попередніх помилок. Сподіваюсь, що цей гіркий досвід стане у пригоді і такого прецеденту більше не станеться.   

Про строки конкурсу

Тривала відсутність ВККС накладає жорсткі рамки й на діяльність Конкурсної комісії. З початку роботи Комісії найпопулярнішим запитанням було і залишається ось це: "так коли вже буде нова ВККС?".

Конкурсна комісія несе всю відповідальність за власний робочий процес, але варто враховувати, що ми не несемо і не можемо нести відповідальність за політичні кроки з непередбачуваними наслідками. Втім, розуміючи важливість строків, ми не будемо поступатись якістю конкурсу, який проводимо. 

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення росії, ми тимчасово зупинили свою роботу. Ще влітку звучали думки, що не варто поновлювати роботу Комісії, натомість треба шукати альтернативні шляхи подолання кадрового голоду та інших проблем, викликаних відсутністю ВККС.

Коли я дізнався про такі ініціативи, мені спав на думку відомий вислів Генрі Луїс Менкена, який казав, що кожна проблема має як мінімум одне просте, зручне та, вочевидь, помилкове рішення. На мій погляд, таким рішенням було б як раз впроваджувати альтернативу. Саме тому відновлення роботи Конкурсної комісії стало, навпаки, складним, але абсолютно правильним варіантом розвитку подій. Будь-який інший шлях нівелював би ті позитивні здобутки, які ми вже маємо на цьому шляху. А ми їх маємо.

Попри війну, окуповані території та безліч логістичних проблем, ми отримали від 301 правника повні комплекти документів для участі у конкурсі. Це означає довіру до Конкурсної комісії та її процедур і бажання змінювати судову владу в Україні на краще.

Члени Комісії проаналізували майже 14 000 документів, провели сотні годин в обговореннях та дискусіях, оцінюючи кандидатів відповідно до попередньо затвердженої методології.

Як результат, Комісія запросила на співбесіди 64 кандидати, з якими у січні та лютому проведе публічні співбесіди, що транслюватимуться на YouTube в режимі реального часу. Якщо все піде за планом, рекомендувати 32 найкращих кандидати на 16 вакантних посад у ВККС ми зможемо уже у березні цього року.

Читайте також: Паралізована Феміда: чому судді мають призначити вісьмох членів Вищої ради правосуддя?

Перший конкурс за принципом позитивного відбору

Після появи списку з 64 запрошених на співбесіду, деякі кандидати, які такого запрошення не отримали, ставлять в соцмережах питання "Чому мене не запросили на співбесіду, а його/її/їх запросили?", "Чи будуть висновки з причинами відмови саме мені"? 

Питання принципово зрозуміле. Почнемо з початку. Вперше в історії суддівських конкурсів, наша Конкурсна комісія застосовує принцип позитивного відбору. На практиці це означає, що кандидат, який не проходить в наступний етап, не отримує будь-якого негативного висновку, а отже – не ризикує власною репутацією, приймаючи рішення про участь у конкурсі.

Комісія діє так само, як кадровий відділ будь-якої компанії: запрошує найкращих, на нашу думку, на другий етап – співбесіду. Іншими словами, Конкурсна комісія не відсіює кандидатів, шукаючи негатив, а обирає кращих, зосереджуючись на позитиві. Це насправді питання акцентів та способу мислення: "хто з-поміж кандидатів стане найкращим членом ВККС" на противагу: "хто ні в якому разі не може претендувати на цю посаду". 

Від початку роботи я особисто захищав ідею позитивного відбору та відсутності негативних висновків, хоча це питання було вкрай дискусійним. Наслідки ухвалення щодо кандидата негативного рішення мною сприймаються як деструктивні, оскільки такий кандидат отримає "пляму" на репутації, яка, вочевидь, буде впливати й на подальше професійне і кар’єрне життя.

Іноді складно відмовлятись від моделей та патернів, які вже увійшли у звичку. Зрештою, Конкурсна комісія змогла змінити цей тренд, що я вважаю абсолютно правильним рішенням і запрошую всіх доєднатись до позитивного досвіду. 

Члени Конкурсної комісії ознайомились із документами, які кандидати подали на конкурс, інформацією НАБУ та НАЗК, інформаційними довідками громадянського суспільства та інформацією з відкритих джерел, обговорювали кожного кандидата. Хтось потрапив до списку на співбесіди, хтось – ні. Звісно, суб’єктивізму при цьому уникнути неможливо, оскільки шість різних членів Комісії є правниками з абсолютно різним життєвим та професійним досвідом. Але при цьому рішення щодо 64 кандидатів, запрошених на співбесіду, спирається на багатогодинних обговореннях документів та вивчення інформації. 

Розуміючи розчарування тих кандидатів, яких ми не запросили на співбесіду, я все ж переконаний, що участь у конкурсі дала їм змогу замислитись над власним кар’єрним та професійним шляхом та здобути цінний досвід, який зможе знадобитись їм у подальшому. 

Судова реформа як обов’язковий елемент інтеграції в ЄС

Продовження судової реформи, яка розпочалась у 2016 році та продовжилась з 2021 року, є одним із кроків, які Україна повинна виконати, щоб стати повноцінним членом Європейського Союзу. За всю історію незалежності ця реформа є наймасштабнішою реформою України й зараз отримала без перебільшення історичне значення.

Реформа передбачає формування Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на відкритих та прозорих конкурсах із залученням незалежних міжнародних експертів.

Важливо, що міжнародні експерти отримали право вирішального голосу в цьому процесі. Дивлячись зсередини процесу конкурсного відбору, як людина, яка сама  проходила конкурс, можу сказати всім скептикам, що участь іноземних експертів в конкурсному процесі – це величезна перевага, яка вже доведена роком нашої спільної роботи.

Синергія досвіду та різних підходів допомогла нам як членам Комісії знайти універсальні принципи та підходи, які застосовуються в будь-якій адекватній країні світу. Крім того, те, з якою віддачею та енергією працюють наші іноземні колеги, особисто в мене викликає лише захоплення. Законом сказано, що всі наші процедури мають бути публічними та прозорими. Навіть зараз, під час війни, ми цей принцип зберігаємо. 

Наступний крок – співбесіди з кандидатами

Співбесіди з кандидатами ми розпочинаємо з середини січня. Всі вони будуть транслюватись на каналі Конкурсної комісії та Вищої ради правосуддя в YouTube і будь-хто зможе переглянути їх в режимі реального часу.

Я вважав і вважаю помилкою закривати співбесіди у будь-яких конкурсних процедурах, хоча це непроста дискусія, і апологети протилежного підходу мають достойні аргументи. Моя основна ідея полягає в тому, що саме процедура, процес є тим простим механізмом, з якого починається велика філософська категорія верховенства права.

Суспільство повинно мати можливість спостерігати за процесом відбору, оскільки закритість нівелює навіть найкращі практики та здобутки. 

Конкурсна комісія буде проводити співбесіди всім складом, при цьому будуть два головні модератори кожної співбесіди – один українець, один іноземець, кандидати між ними будуть розподілені за принципом випадковості. Всі ці складнощі, які я, можливо, не дуже зрозуміло описую, мають на меті досягти двох цілей:

• щоб ті кандидати, які почнуть першими, не відчували, що їм було значно складніше, ніж кандидатам, які будуть завершувати співбесіди (і навпаки);
• нівелювати в очах стороннього спостерігача будь-яку думку про те, що в будь-якого члена Комісії є "свої" або "улюблені" кандидати, до яких він більш схильний.

Тривалість співбесід буде не більшою за 90 хвилин і не меншою за 60 хвилин, модератори будуть стежити за часом і за тривалістю відповідей, буде відбуватись синхронний переклад, у кожного кандидата на початку співбесіди буде можливість представити себе і розказати про свої ідеї та мотивацію участі в конкурсі.

Я сподіваюсь, всім буде цікаво спостерігати за процесом співбесід. Я впевнений, що кожен із запрошених нами на співбесіди кандидатів – цікава та глибока особистість, думки та ідеї якої варто вислухати. 

Це перший конкурс з такими підходами та практиками в Україні, і я щиро сподіваюсь, що його досвід стане у пригоді всім наступним конкурсам і комісіям. Переконаний, що за позитивним підходом майбутнє. Бажаю всім переможного нового року в усіх сенсах. Слава Україні! 

Іван Міщенко, суддя Верховного Суду, голова Конкурсної комісії з добору кандидатів на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України