Ядерна загроза. Чому важливо скасувати право вето у ООН і ЄС

Ще у 2014 році з анексією українського Криму і нападом рф на Україну на сході, після "стурбованості" і "занепокоєності" наших партнерів, мені стало зрозуміло, що це кінець парадигмі "нового справедливого світу", заснованої на повазі до законів, правил, визнання свободи і життя людини, як найвищої цінності вільного світу. 

У центрі цієї кризи лежить безпорадність, неспроможність ООН виконати своє найважливіше завдання – збереження миру. 

Як людина з доброю історичною освітою, я точно знаю причину цього – це зловживання правами, насамперед правом вето. 

Вето, яке було компромісом при створенні таких організацій як ООН, способом унеможливити змову всіх проти одного, стало інструментом агресії одного проти всіх. Абсолютного зла з нафтою і газом, повною відсутністю будь-якої моралі, з одурманеним населенням – зла, яке прагне поставити на коліна всіх довкола і навіть за океанами.

Сьогодні світ отримав прямі погрози використання злом ядерної зброї. Як на мене, це має остаточно відкрити очі людям, які вірили що вбивства українців то одне, а от вже громадян ЄС чи мешканців інших країн-членів НАТО – зовсім інше. 

Я вважаю, що сьогоднішні голоси за реформу ООН, які ми чуємо від світових лідерів, – це продовження наших закликів забрати право вето у агресора. А намагання Євросоюзу позбавитись консенсусу, як обов’язкової умови для прийняття усіх рішень на користь голосування більшості країн – прямий результати усвідомлення найгірших наслідків використання вето. 

Під час багатьох десятків зустрічей перед наданням кандидатства Україні на членство в ЄС, я відстоювала необхідність цієї відмови у розмовах тет-а-тет з президентами та прем’єрами, у публічних виступах в європейських парламентах. 

Ми точно маємо зробити новий крок для творення нового світу. І цей крок – відмова від права вето у ООН і ЄС. 

Звісно, за це, для прикладу, мають проголосувати росія в ООН чи Угорщина в ЄС. Замкнуте коло… Але це прямо означає інше – країни, які не погоджуються зі злом, мають тоді залишити старі, не здатні зупинити війну, організації, такі як ООН і створити нові. 

Це час для дієвих та рішучих змін, час перегорнути сторінку історії, час переглянути та оновити всі принципи та раніше дані присяги. 

Так само треба визнати чесність і справедливість колективного примушення до миру агресора. 

Миротворцями в Україні можуть стати війська НАТО, адже НАТО – об’єднання країн, які не ставлять під сумнів найвищу цінність прав і життя людини. 

На жаль, зараз таке право на мир і життя, і на мирне життя мають тільки люди з громадянством країн членів НАТО. Хіба це справедливо? 

Але, повторюсь, з чогось треба почати. Я вважаю, що після прямих погроз світові, що пролунали від ядерного диктатора, відповідальні лідери мають негайно розпочати консультації про позбавлення росії права вето і початку примушення до миру того, хто несе зло і смерть усьому цивілізованому світу.

Кондратюк Олена