Чому варто невідкладно приєднати Коцюбинське до Києва?

Останні 12 років ми вели боротьбу із забудовниками за збереження Біличанського лісу. 

Цей ліс врятував від знищення наше селище і Святошинський район столиці. 

Раніше ми наголошували, що це екощит столиці. Тепер це і фронтовий щит. Я це стверджую як той, хто у лавах ЗСУ звільняв Ірпінь від окупантів. 

Ліс, заплава річки Ірпінь, як і ЗСУ, стримували ворога від просування до столиці.

Усі ці роки ми захищали не лише Біличанський ліс, а й право мешканців селища, яке є анклавом міста Києва, мати нормальний доступ до столичної інфраструктури: медицини, транспорту та інших послуг. 

Ми наголошували на тому, що анклав треба приєднати до столиці. Мер Києва Віталій Кличко та Київрада підтримали волю нашої громади. Відповідне рішення уже підтримала Київрада, низка свідомих народних депутатів теж нас підтримують. 

Заважав лише лобізм забудовників, які накинули оком на ліс. І як вже писав Рух ЧЕСНО, забудовники вже мають свої хитрі плани на "після війни" у регіоні.

Через те, що чиїсь приватні інтереси домінували над інтересами громади і нормальною логікою щодо формування адмінтерустрою країни, швидка нас возила через Київ до Макарова чи через Київ, Ірпінь до Бучі. 

У Ірпені у нас був суд, до якого треба було добиратися теж через Київ. Там таки в Ірпені були перевізники, які приїздили до нас через Київ. 

Ми ніяк не могли запустити в анклав столиці комунальний транспорт. Це при тому, що нема жодної дороги на область чи Ірпінь із селища, а є лише дорога на Київ. І лише з Києвом є транспортне сполучення, а не з Ірпенем, і не з Бучею. 

Ірпінь очима фотографа: евакуація мешканців та зруйноване місто після обстрілів

Питання якісного транспортного сполучення для нас критичне. Маршрут на Сирець громада вимагає запустити кілька років.

Ще восени "світлі голови", які не хотіли випускати селище з території області, пропонували через ліс зробити дорогу через селище на Ірпінь. Це щоб не приєднувати селище до Києва і люди їздили б до лікарень та суду напряму в Ірпінь, вирішили зробити ще один заїзд на Київ, який в умовах війни є точно недоцільним.

Селищу пощастило вціліти, як і району Святошино. Це ще раз говорить про те, що з точки зору логістики і логіки ми не Бучанський район – ми столиця, яку посилено захищали ЗСУ.

Тепер постає логічне питання, як забезпечити якісно життєдіяльність нашої громади – анклаву столиці?

Є рішення громади, яке мешканці селища висловили на громадських слуханнях. 

61% за приєднання селища до столиці. Це логічно, бо і опалення, і вода значною мірою в селищі зав'язані на інфраструктурі столиці. 

Евакуйовані з пекла. Про що говорять люди, які вирвались з Бучі і Гостомеля

Ми маємо мати доступ до суду в Святошинському районі, до поліції Святошинського району, до комунального транспорту і до лікарень столиці. Щодо газу і світла ми маємо звертатися до служб столиці і не їздити через Київ в область.

Ми працюємо в столиці і платимо податки за місцем роботи. Тому це цілком чесне рішення і з точки зору логістики, і з точки зору інфраструктури, і з точки зору економічного залучення мешканців нашої громади до наповнення бюджету столиці.

Це рішення цілком логіче і чесне щодо до нас, мешканців селища, які не мають залишитися через політичні питання й інтереси забудовників без сервісу, який критично важливий, а в умовах війни тим більше. 

Якщо держава може нам цей сервіс надати, то вона має це зробити просто зараз. 

Ми не раби феодального світогляду, який не пускає селище приєднатися до столиці. 

Держава має ставити на перше місце волю громади і якість життя людей, а не як росія керуватися забаганками одиниць.

А ми в свою чергу будемо боронити народ України, нашу територію, а наші мешканці, як і всі українці, будуть наповнювати бюджет і відновлювати країну. 

Юрій Устіновський, мешканець Коцюбинського і захисник Ірпеня у складі ЗСУ