Чому ця війна не закінчиться

"Коли ця війна закінчиться..." – мріємо ми. 

Але ця війна нескінченна. 

Вона не закінчиться, поки вони будуть казати "на" замість "в". "УкрАїнець", а не  "українець".

Поки не перестануть думати, що вас немає, що Україну вигадав Ленін.

Поки вважатимуть, що СРСР – найкраще, що сталося з цією планетою.

Поки лізтимуть зі своїм "великим і могутнім", звинувачуючи Україну в її українськості.

Поки ненавидітимуть вашу свободу і небажання бути такими ж покірними, як вони.

Поки щорічно в тисячний раз дивитимуться "Іронію долі" під миску олів'є.

Поки не залишать спроби остаточно вирішити українське питання.

Поки в їх ефірах не перестануть говорити про те, яке місто України та чим треба бомбити.

Поки вони плутатимуть правду із продажністю.

Поки будуть брехати про єдиний "братський народ".

Поки не перестануть вважати вас нацистом за те, що вам просто не хочеться бути з ними заодно.

Поки вони не припинять загрожувати ядерним попелом.

Поки не почнуть називати війну війною, а не спецоперацією.

Цих "поки" так нескінченно багато, що й війна буде нескінченною.

Ви можете, стиснувши зуби, прийняти загибель рідних. 

Ви можете повернутися до своїх зруйнованих будинків, відбудувати їх заново. І навіть знову заробите на нову квартиру. Знов візьмете квітки на літак до Берліна, Валенсії чи Таллінна.

Але знайте, що будь-якої миті вони здатні натиснути на кнопку, відправивши з великим задоволенням ракету у ваш черговий новий будинок.

Хороша новина в тому, що ця війна зробить усіх нас сильнішими. Якщо тільки ми нарешті зрозуміємо, що кінця їй не видно. 

Якщо ми перестанемо шукати компроміси з нелюдами, які нас ніколи за людей не вважали. 

Якщо ми не зрадимо все те, що вони хочуть в нас знищити.

Ця війна – нескінченна. 

Але й Україна та свобода теж не мають кінця. 

Євген Руденко, журналіст УП