Війна в Україні. День 40. ОНЛАЙН
Триває 40-й день повнотомасштабної війни з Росією. Вороги відступають з Київщини Сумщини та Чернігівщини, залишаючи після себе сотні вбитих, закатованих, зґвалтованих і спалених українців.
Збираємо та розповідаємо про найважливі події воєнного дня в цьому онлайні.
Хроніку першого та попереднього днів читайте тут: Росія напала на Україну. Онлайн; Війна. День 39. ОНЛАЙН.
Вночі по ракеті нанесли ракетний удар, – речник ОВА Сергій Братчук у коментарі "Суспільному".
Американська компанія Maxar Technologies опубліковала знімки братської могили в Бучі, виритої на території церкви Андрія Первозванного.
Як розповідав керівник місцевої лікарні Андрій Левківськмй, там комунальники поховали 67 тіл ще 10 березня.
Reuters, який публікує знімки, уточнює, що траншея має довжину 13,7 метра – це приблизно половина гранітного обеліска в Парку вічної слави в Києві.
|
|
Відео з 10 березня, оприлюднене Андрієм Левківським:
Червоно-чорна Буча на полотнах українських ілюстраторів
| Ілюстрація Нікіти Тітова |
| ілюстрація Марії Білінської |
| ілюстрація Нато Мікеладзе |
| ілюстрація Антона Логова |
"Буча – це я" – рефлексія керівника подкастів УП Федора Попадюка
"Я дивився на мертвих людей, яких не до кінця засипали піском, на тіла, що лежали на землі, на потемнілі руки та обличчя.
І в момент, коли я подумав, що всі вони – це ще і я....
Це в моїй квартирі вибили двері, це мені зв'язали руки. Це мене змушували почати співпрацювати. Це мене били в обличчя прикладом і це я відчуваю онімілість, гострий біль і смак гарячої крові.
Це мені надягли мішок на голову і вистрілили в потилицю. І це я лежу на асфальті поряд із власним будинком...
Це мене переїхав танк. Мене смертельно ранять уламки. Це я горю живцем.
Я – це вони. Вони – це я, якому пощастило не опинитися не там і не в той час. Якому пощастило продовжити жити і який може плакати лише тоді, коли уявляє себе на їхньому місці.
Плакати і бажати пережити те саме тим, хто все це з нами зробив".