"Політичні" відповіді Шкляра – це наївняк повний. Чого лише вартує конфуз щодо обізнаності з партійною програмою сили, від якої доведеться податися на мажоритарну. Або чого вартує "часничкова" нацдемівська риторика, притаманна колись трибунним бабуїнам. Любителі політичного ретро можуть з насолодою відтягнутися.
Головне, не зайняти позицію: "Усі однаково погані – не піду голосувати". Це я почув навіть у Львові. Але така позиція апріорі програшна, і стане подарунком для шулерів із Банкової.
Зрештою, з "котятами" легко мати справу. Зовсім інша річ – альтернатива, ріст чогось невідомого, не прогнозованого, чогось що могло б стати символом для розлюченого і незадоволеного суспільства. А найзручніше в опозиції те, що вона теж не залишає іншого вибору тим хто її не підтримує. Вибори без вибору – це пастка.
"Співучасник" Парубія Юрій Гримчак, обом висунуто обвинувачення за подіями в Раді в день ратифікації "харківських угод", знаходиться на 91-й позиції. У Андрія Шкіля – 87-ий номер.
Якщо проаналізувати процеси, що відбуваються останнім часом всередині опозиції, дійдемо висновку, що боротьбу за вплив, за владу, за керівництво тут з великим відривом виграв Яценюк.
Аналіз дискусії навколо руху "Чесно", рейтингу "Чеснометр" та інтерпретація його результатів наштовхує на думку, що попри безумовну благородну мету цієї акції, її організатори не до кінця продумують наслідки своєї діяльності у виборчий період.
Втрата посади спікера набагато більше загрожує майбутньому депутатству Литвина, як підписання закону "про мови", адже за час існування держави Україна, жителі виборчого округу, у якому має намір балотуватися Володимир Михайлович, обирали лише провладних кандидатів, підтриманих адмінресурсом.
Саме з неправди – "Я йду захищати інтереси виборців" – починають боротьбу за депутатський мандат майже 100% кандидатів. Ця солодка брехня останніми роками настільки прижилася, що в неї повірили й кандидати, і виборці.
Почекайте. Ваше місце не в "сьогодні", воно може ще відкритися, але тільки "завтра". Не виходьте зі своїми "противсіхами" проти людей, які перші вийшли у білих начільних пов’язках на сходи перед Українським Домом.
"Народний список" Королівської - просто дуже добре відмите "дитя пороку".
Добре, давайте "Чесно" візьме інші критерії. Наприклад, кількість внесених законопроектів, виступів з трибуни, присутність в залі. Що тоді? Картина явно не стане краще. (рос)
Шляхи, якими йдуть об'єднана опозиція й власне пан Ксенжук, діаметрально протилежні. Є велика пересторога, що Олександр Степанович, як тільки-но переступить поріг Верховної Ради, зніме овечу шкуру та приєднається до "тушок".
Щедро засіваючи обіцянками виборчі округи, потенційні кандидати прагнуть змусити громаду повірити в ілюзію, яку ж самі й малюють. Насправді ж – ганебно купують виборця...
Більшість населення сприймають вибори як боротьбу між політичними угрупованнями, між кандидатами на посади.
Лише на п'ять адміністративних одиниць виділено більше 4 млрд грн. Більшість бюджетних коштів з цієї гігантської суми опиниться на рахунках приватних підприємств, що контролюють власники з партквитками Партії регіонів.
Будемо чесні з собою: в очах переважної більшості українських громадян немає принципової різниці між ПР та КОДом. А вже мажоритарники і зовсім на одне обличчя. Всі заносять пайки, всі багато обіцяють і мімікрують під "своїх". Так чому ж один краще іншого? (рос)
Нинішня так звана опозиція безславно здає бій за боєм. І що найстрашніше – навіть без найменших пояснень для народу. Начебто все так і має бути, буцімто є у неї план реваншу.
З наближенням виборів більшає кількість орієнтованих на виборця конфліктних атракціонів, ініційованих "важковаговиками" кожного з таборів, покликаних нагадати: "ми – різні".
В разі ухвалення "мовного" закону постане проблема запровадження багатомовності виборчої документаці. От і відповідь на сакраментальне питання – чому саме зараз взялися виконувати мовний пункт своєї старої передвиборчої програми.
Для перемоги Партія регіонів має якось "домалювати" собі результати. У своєму бажанні "малювати", режим стикнеться з різною регіональною специфікою, яку, умовно, можна узагальнити в три різних макрорегіона. І до кожного з них застосовуватимуться свої, індивідуальні підходи та методи контролю.