Наталія Королевська - можливо, теж трагедія. Але лише однієї людини - Ріната Ахметова. Для всіх інших комедія суща. Комедія почалася зі спроби зобразити із однієї дівчини дівчину зовсім іншу. Далі продовжилася повторенням про "нових політиків", які хронічно використовують старі засоби - починаючи від фонів і стилю старої реклами Тігіпка, закінчуючи зовсім не новим способом ведення кампанії в стилі "купити усі ЗМІ". (рос)
Виборцю притаманно "забувати" гріхи політиків чи політичних партій або виправдовувати їхню неспроможність, не зважати на невиконання їх обіцянок, а часом і прийняття рішень, які суперечать програмі.
У серпні-вересні 2012 року у пресі різко збільшилась кількість замовних матеріалів від кандидатів у народні депутатів по окремих одномандатних округах. У вересні ж взагалі рівень політичної джинси досяг апогею.
Інтрига мажоритарних виборів залишається в тому, чи вдасться "Батьківщині" та УДАРу домовитися щодо узгодження кандидатур, чи ні. А також у тому, чи здатні виборці в своїй масі зрозуміти владну технологію із "незалежними" кандидатами.
Найбільш вірогідні етапи виборчого процесу, на яких можливі фальсифікації, – це голосування на виборчій дільниці, голосування за місцем перебування, тобто голосування "на дому", та підсумкове засідання виборчої комісії.
В Україні, за відсутності рівнозначних центрів впливу, розвинутого громадянського суспільства та в умовах досить жорсткого міжконфесійного протистояння, вибори стають каталізатором духовної кризи, морального і соціального занепаду, втрати у людей життєвих орієнтирів.
Народи з невиробленим смаком і притупленим нюхом жорстко помиляються у виборі майбутнього. Німці свого часу так заковтнули Гітлера, що вибльовувати його довелося всім світом. У нас, безумовно, не такий глобальний масштаб помилки, але соромитись є чого.
За усієї поваги до Арсенія Яценюка, Олександра Турчинова, Олега Тягнибока, Віталія Кличка, Анатолія Гриценка їхня нездатність діяти на випередження планів Банкової просто вражає.
"Катят" розводиться з кожним днем усе більше.. Владний цинізм перетворюється на повсякденну норму. Вони ж бо влада, вони все можуть. А ми? Та що там ми? …Можемо хіба дулю скрутити. І ту в кишені.
Жодного тлумачення чи уточнення терміну "участь політичної партії у виборах" в українському законодавстві ви не знайдете. Його нема.
Ніщо не замінить безпосереднього спілкування, бо це найкращий спосіб пізнати людину, яка зобов’язується служити, та могти повірити їй.
Складається враження, що авторам виборчих законів, а це провідні партії, не потрібна конкуренція незалежних позапартійних кандидатів у депутати, які будуть висуватися безпосередньо від народу без участі у тому партій.
Не виключено, що термін перебування президента буде збільшений до семи років, і нараховуватиметься з 2015 року.
Немає нічого ганебного в тому, що пункти програм деяких партій співпадають. Навпаки – це дає підстави сподіватись, що потрапивши в парламент, діаметрально протилежні політичні сили зможуть об’єднатись задля виконання обіцянок, які вони дали своїм виборцям. Якщо вони достатньо дорослі для відповідальності.
На виборах-2012 владним силам нічого не потрібно видумувати, лише зафіксувати на відео сварки опозиціонерів і прокрутити на всю Україну. Згодом запитати виборців: ви бачили, як вони поїдають один одного? Що вони завтра зможуть збудувати?
Такі речі робляться для того, щоб завести якомога більше своїх представників на виборчі дільниці, зацікавлених людей в перемозі одного з кандидатів на даному виборчому окрузі.
Можна з упевненістю стверджувати, що більшість із тих, хто увійшов до списку Королевської, особливо до його фасадної частини – це "заготовлені" для наступного парламенту "тушки". Якщо, звісно, "тушкою" не стане вся фракція.
Що діяти? Мабуть, не варто сьогодні кандидатові в депутати від опозиції чи "УДАРУ" вдаватися до детального опису того, як усе погано. Це відомо. Кандидатові, особливо від опозиції, слід би було казати по пунктах, що він зробить і в якій галузі для того, аби було краще. І ми повинні від усіх, хто прагне влади, вимагати такої конструктивності.
Даючи оцінку чи спрямовуючи критику, потрібно виходити з державницьких інтересів, кращої перспективи для українського народу. А, значить, обов'язком принципового й авторитетного журналіста (і не тільки!) має стати державницький підхід, державницька думка, благополуччя українського народу.
Вибір кіровоградців – чи то через географічне положення, чи то через ментальність, – часто-густо стає дзеркалом України. Тому настрої кіровоградців політологи беруть собі за взірець для всеукраїнських досліджень.