Почему украинской армии не хватает профессиональной психологической помощи? Аудиоверсия

Відсутність системної мобілізації, передбачуваних ротацій та відпусток, бойовий стрес та підсилені щоденними ризиками війни особисті негаразди – всі ці принесені повномасштабною війною фактори є повсякденним емоційним фоном українського війська.

Допомогти знизити їх тиск могли б фахівці зі спеціалізованою психологічною освітою. Але підготовка таких кадрів в нашій країні досі доволі формальна, а змістом роботи таких фахівців нерідко є повернення в стрій людей на межі психологічного зламу або просто розшук порушників дисципліни. Внаслідок цього бійці знаходять прихисток від стресу в азартних іграх та алкоголі, вдаються до самовільного залишення частини (СЗЧ) або й до спроб самогубства.

Чи можна вплинути на якість психологічної допомоги в війську й чи є корисним для цього міжнародний досвід? До якої міри ефективною є реформа колишнього МПЗ, яке віднедавна отримало статус служби психологічної підтримки персоналу (ППП)? Відповіді на ці питання звучать у новому епізоді подкасту "УП. Вголос" за матеріалом Ангеліни Страшкулич "Залежності, СЗЧ і самогубства. Чому в ЗСУ мало кваліфікованих психологів і які це має наслідки".