Держкомпідприємництво – to be or NOT to be? Питання не тільки в його існуванні

Уряд задекларував проведення адміністративно-правової реформи. Питання вкрай назріле. Адже збереження у владі рудиментів розподільчого радянського соціалізму у поєднанні з недосконалістю ззовні доволі демократичних структур створювало багато незручностей для служіння уряду нації. Корупція – тільки один із найбільш очевидних наслідків надто тривалого збереження цієї екзотичної суміші, котра гальмує становлення ефективної системи влади.

В контексті цієї реформи досить запеклі баталії розгорілися навколо долі Держкомпідприємництва. І зрозуміло чому. Адже цей орган дозволяє у досить консолідованому (організованому) вигляді вести діалог уряду з бізнесом. А бізнес (особливо, малий і середній) під час Помаранчевої революції заявив себе як одна з найвпливовіших політичних сил.

І партія, котра контролюватиме цей Держкомітет, матиме солідні можливості впливу на бізнес і через нього – на перебіг політичних подій у суспільстві. Напередодні виборів у Верховну Раду – це істотна політична конкурентна перевага. З огляду на наявну потужну конкуренцію партій, котрі представлені у виконавчій владі, цю обставину не можна ігнорувати.

Однак, давайте підемо step by step.

Уряд поки що НЕ оприлюднює концепцію адміністративно-правової реформи і тим самим робить колосальну тактичну помилку. Така поведінка уряду викликає великий подив.

Адже сьогодні в уряді політики, котрі протягом боротьби за пост президента України тисячі разів заявляли про свою відданість відкритості влади. Однак, після приходу до влади вони абсолютно відверто ігнорують цей корінний принцип побудови відносин між владою і нацією. Вкрай погано, що не можна, навіть, достукатися до більшості нових вождів. Повторюються помилки російської демократії 1991-92 років.

Саме тому боротьба за збереження і Держкомпідприємництва, і інших держкомітетів ведеться у майже візантійському стилі. Невже на таку динаміку становлення нової влади – влади громадянського суспільства - очікував Майдан? Зухвала закритість роботи уряду не може не викликати недовіру до щирості намірів незвично яскравої і незвично розумної команди Юлії Тимошенко.

Необхідно НЕГАЙНО оприлюднити концепцію адміністративно-правової реформи і провести її найширше громадське обговорення.

А як по-іншому? Адже йдеться, головним чином, не про долю тисяч бюрократів. Самих негідних з них все одно не знищиш. Тим більше це не вдасться зробити Юлії Тимошенко. Але це окрема тема.

Йдеться про здатність влади виконати гучні і привабливі гасла виборчих перегонів. 5'000'000 робочих місць... та інші. Йдеться про інституційну спроможність влади, про її спроможність вироблення і впровадження обіцяних соціально-економічних трансформацій.

І не тільки! Йдеться про запровадження корінних, радикальних змін у владі, котрі дозволять зробити її владою громадянського суспільства і у такий спосіб мобілізувати націю на реалізацію обіцяних соціально-економічних перетворень.

Що ж буде після опублікування цієї утаємниченої реформи? Буде палка дискусія. Пересваримося. Втомимося. Порозуміємося і збережемо життєдайний і державотворчий дух Майдану для подальших корінних перетворень влади, для творення влади достойної нашої нації.

Правда, потрібен хоч який-небудь офіційний регламент проведення громадських обговорень, дотримання котрого гарантуватиме досягнення бажаних результатів.

І по суті замисленого. Ліквідація держкомітетів – ідея абсолютна правильна.

Адже наявність цих наполовину політичних, наполовину адміністративних органів влади є немислимим в системі виконавчої влади, котра передбачає чітке розмежування політичної і адміністративної складових. Отже, держкомітети треба ліквідувати як різновид органів влади.

Однак, повертаючись до долі Держкомпідприємництва, не можна забувати про наступні надзвичайно важливі обставини.

Будь-який бізнес, навіть щонайменший, є поліфункціональним. Кабінет Міністрів України (як і інші аналогічні органи влади) складається із міністерств, які є монофункціональним.

І саме тому конче потрібен легітимний орган, котрий би виступав своєрідним координатором (упорядником, модератором) стосунків між поліфункціональним бізнесом і монофункціональними міністерствами. Кабмін займає надто високу позицію для такої роботи.

Будь-який бізнесмен, вирішуючи питання своєї роботи, не може не стикатися і з питаннями фінансів, і податків, і екології, і охорони здоров'я, і захисту інвалідів, і ... перелік необхідних для бізнесу знань є ледь-ледь не переліком знань всієї держави.

І доволі часто буває наступне: всі міністерства, керуючись своєю монофункціональною спеціалізацією, прийняли абсолютно правильні рішення, а той чи інший бізнес вести неможливо. Саме тому і виникає регуляторна політика - розробка і впровадження в життя правил погодження змін у законодавстві щодо ведення бізнесу, спрямованих на досягнення визначених цілей розвитку нації. Головним призначенням Держкомпідприємництва і була розробка і впровадження відповідної регуляторної політики.

Виникає питання переосмислення статусу органу, котрий прийде на заміну Держкомпідприємництва.

Як на мене, виходячи з його посередницького призначення (між монофункціональними міністерствами і поліфункціональним бізнесом), цей орган повинен на початку мати державно-громадський статус з поступовою трансформацією у громадсько-державний.

У нас є приклади (Асоціація українських банків), коли суто громадське об'єднання бізнесменів (банкірів) виконує (і досить успішно!) роль представника певного, досить великого кола підприємців у публічних структурах влади (головним чином, у Національному банку України). І саме тому ідея створення громадського органа – модератора стосунків міністерств і бізнесу - виглядає вельми продуктивною.

Однак, не можна забувати, що банківський сектор, об'єднаний у згадану Асоціацію, є доволі однорідним середовищем. Принаймні, розбіжності у особливостях діяльності малих і великих банків, монобанків і банків з розвинутою мережею є незрівнянно меншими, ніж виробництво товарів. "Нельзя запрячь в одну карету коня и трепетную лань". Інтереси металургів і виноробів, машинобудівників і булочників є досить різними. Як вони об'єднуватимуться в єдиний орган на суто громадських засадах? Є сумнів, що це вдасться зробити безболісно і без шкоди справі.

Спроби конструктивно завершити ці роздуми підвели до наступної пропозиції. По-перше, необхідно на місті Держкомпідприємництва, що ліквідується, створити державно-громадський орган взаємодії влади з бізнесом з умовною назвою Національна комісія регулювання підприємництва.

По-друге, визначення "державно-громадський" передбачає, що призначення частки керівництва цього органу має здійснюватися за погодженням зі всіма об'єднаннями бізнесменів, котрі офіційно включаться у цей процес шляхом підписання відповідної угоди з урядом (угоди про взаємодію).

Найближчі 1-2-3 роки фінансування роботи цього органу має здійснюватися за рахунок бюджету.

Далі треба передбачити поступове перетворення цієї комісії у громадсько-державний орган взаємодії влади з бізнесом. Таке перетворення означатиме, що:

1) бізнес посилюватиме свій вплив на роботу органу шляхом розширення кола посад, котрі призначатимуться за погодженням з об'єднаннями підприємців (які підписали відповідну угоду);

2) бізнес посилюватиме свій вплив шляхом розширення фінансування роботи Національної комісія регулювання підприємництва.

Закінчив замітку і задумався: "А для кого це писалося? Для уряду? А кого він чує, крім себе?"