Почему твой голос решающий

Я розумію, що трохи пізно писати такого листа трохи більше, ніж за добу до виборів. Однак неможливо не скористатись одним з останніх шансів переконати деяких людей в тому, як голосувати 31 жовтня.

Маю на увазі не тих, хто керується аргументом "не може бути президентом України людина, чия дружина - американка". Цим людям мені нічого сказати. Особисто мені не буде їх жаль, коли вони залишаться жити в ТАКІЙ країні.

Мова про тих, хто гідний жити в іншій Україні – справді демократичній, гордій країні. Бо сьогодні, коли вирішується доля цієї "іншості", ми можемо втратити наш шанс. Втратити через нашу недбалість, нашу недооцінку реальних загроз, нашу поверховість.

Отже, я хочу звернутись до тих людей, які не підтримають на цих виборах Ющенка, але не тому, що вони підтримують Януковича, а з інших причин.

Приміром, дехто з моїх знайомих має намір, не голосуючи ні за Ющенка, ні за Януковича, підтримати іншого кандидата. Скажімо, мій друг Валерій Петрович каже: я підтримаю Кінаха, тому що потрібно, щоб хороший підприємець мав у цьому суспільстві підтримку. Нехай вона не буде високою. Але кілька відсотків на цих виборах – в це вже добре, каже він.

Згоден, Валерію Петровичу. Але не за цих обставин. В ситуації, коли жменька людей готова розколоти, залякати, затопити кров'ю всю країну, лише б не випустити владу з рук, кожен голос стає на вагу золота.

Як не банально це звучить, в ситуації, коли до столиці прибули потяги та автобуси з тими, хто голосуватиме цілим пакетом фальшивих відкріпних талонів, коли по всій країні сфальсифіковано списки виборців, коли голова ЦВК навіть не соромиться зізнаватись у виготовленні мільйонів зайвих бюлетенів, саме Вашого голосу може не вистачити, для того, щоб перемогти збанкрутілу владу.

Так, у будь-якій іншій ситуації ми могли б голосувати за Анатолія Кінаха, Олександра Мороза, Олександра Омельченка чи ще когось.

Але сьогодні, коли РЕАЛЬНІ шанси перемогти має лише Ющенко, кожен не отриманий ним голос – це допомога його поразці, а разом з ним і нашій спільній поразці.

Так, громадяни США сьогодні можуть дозволити собі голосувати за Буша або за Керрі – і за великим рахунком, принципової різниці в цьому немає: курс країни не зміниться. Так, в Німеччині, Швеції чи Японії виборці можуть обирати між практично рівноцінними варіантами розвитку країни.

В нашій же ситуації, коли доводиться робити вибір між тим, що маємо сьогодні, і нормальною країною, розпорошувати голоси було б невиправданою розкішшю. Якщо хочете - нерозумним естетством.

Потім ми будемо сидіти в такому собі білоруському ізоляторі з елементами середньоазіатського байства та "зонівського" паханства і тішитимусь: бачте, а Кінах набрав тоді, в 2004-му, аж чотири відсотки, а Черновецький – аж півтора, а Омельченко – аж стільки...

Чи втішить це Вас, Валерію Петровичу?

Є інший аргумент у декого із моїх знайомих, і так само, очевидно, ваших знайомих.

Аргумент такий: Ющенко не кращий Януковича тому, що оточення у нього не краще.

Подивись, каже мені моя колега Надія: чи Порошенко, Червоненко або Безсмертний кращі за тих, хто оточує Януковича? Так само нахапали грошей, коли була змога, так само нетерпимі до інших, так само прагнуть до необмеженої влади. І, коли вони переможуть, продовжує Надя, вони будуть керувати ТАК САМО.

Не буду аналізувати в даному разі, НАСКІЛЬКИ ЦЕ оточення краще за ТЕ. Оточення – це справді важливо, це надпринципово. І, напевне, в оточенні Ющенка є люди, будемо казати так, не ідеальні з точки зору моралі, з точки зору законності кожної нажитої ними копійки, і з багатьох інших точок зору.

Однак є те, що головніше: тон, правила гри у будь-чому задає лідер, перша особа. Якщо від першої особи йдуть позитивні імпульси, імпульси чесної політики, чесного бізнесу, моральності у людських взаєминах, змінюється вся система. Правилом стає моральність, а не цинізм, прозорий бізнес, прозорі податки, а не готівка і тіньові схеми, щирість, а не плазування перед "паханом".

Невже у нас сьогодні в країні немає чесних, порядних, талановитих людей? Безліч. Але вони витісняються тими, хто готовий продати, зрадити, вбити.

І не змінивши того, від кого йдуть ці сигнали, ми нічого не змінимо. Змінивши ж, реально можемо домогтися змін всієї системи.

І ті, хто сьогодні в оточенні Ющенка не є взірцем моралі та чеснот, змушені також будуть мінятись в той бік, у який змінюється вся система. Зрештою або вони зміняться, або система відторгне їх, виштовхне. На зміну ж їм прийдуть ті, хто буде справді чесним, справді демократичним і справді порядним.

Подумай, Надю, якщо річка нестиме в собі чисту воду, вона зможе очистити й ті, нехай не найчистіші, нехай не найпрозоріші потоки, що впадають в неї. Якщо ж річка нестиме в собі каламуть, цинізм та бруд, вона нікого не очистить – навпаки забруднить і замулить ті чисті ріки, що впадуть у неї. Цими ріками будуть, і наші діти. Зваж усе, Надіє.

І, нарешті, ще один аргумент.

На жаль, на дуже багатьох людей вплинули кадри тієї суботньої зйомки в ЦВК, де зафіксовано зіткнення депутатів з "Нашої України" з силовиками. Ці люди кажуть: тепер, коли я побачив на власні очі, як вони били по обличчю "беркутівців", я зрозумів, що вони не кращі за тих, кому вони опонують.

Згоден, найменше насильство з будь-чийого боку на будь-чию адресу неприпустиме. Не мали права ні Порошенко, ні Червоненко, ні інші навіть торкнутись чужого обличчя, чужої плямистої форми.

І неможливо виправдати це навіть тим, що удари були спрямовані не просто на "беркутівців" взагалі, а на фактичних злочинців, одягнутих в плямисту форму. Адже провладні канали жодного слова не сказали про те, що передувало цьому зіткненню.

Про те, як незадовго до півночі міліція зникла за чиїмось наказом з майдану перед ЦВК, де стояли пікетувальники, після чого з'явилась група молодиків. Останні вчинили МИТТЄВУ, ПРОФЕСІЙНУ розправу над беззбройними людьми, і коли "нашоукраїнці" кинулись в погоню і затримали тих, хто підвозив бойовиків та забезпечував їм "прикриття", ними виявились працівники міліції.

"Беркутівці" ж, що прибули, кинулись не шукати тих, хто бив пікетувальників, а раптом блокували вхід та вихід депутатам до приміщення ЦВК. Цього просто не показали ні Кисельов, ні Піховшек.

Ще раз кажу: не виправдовую депутатів навіть за таких обставин. Але подумайте - чи може мати вирішальне значення одна ця ситуація?

Вдумайтесь - ви виразите недовіру кільком людям, що після незліченних провокацій, образ, насильства, бруду, брехні, відповіли силою на силу. Але тим самим ви не підтримаєте те, що має команда Ющенка на інших шальках терез – справді демократичний лідер, справжня підтримка мільйонів людей, нормальні перспективи для країни.

Мій давній знайомий, Сергій, працюючи в одній із силових структур, незважаючи на всі службові інструкції, був категорично налаштований не голосувати за Януковича і підтримати Ющенка.

Тепер, подивившись суботнє відео, він заявив: "Вони нічим не кращі. Буду голосувати за Корчинського – хоч і підлота, зате прикольний".

Боюсь, Сергію, це занадто легковажно. Боюсь, злочинно легковажно. Занадто дорога ціна цієї "прикольності".

Найстрашніше в тому, що тим самим ти й інші, хто вчинить так само, підтримають тих, хто стоїть по інший бік суботніх подій.

Тих, хто протягом кількох років безкарно гвалтував країну.

Тих, хто відтинав голови журналістам, вбивав суддів та народних депутатів.

Тих, хто отруїв кандидата в президенти, а потім не садив його літак в аеропортах країни, хто перегороджував йому дорогу вантажівками, арештовував студентів.

Нарешті ви підтримаєте тих, хто сьогодні пригнав до столиці ешелони так званих виборців, кожен з яких голосуватиме десятком відкріпних талонів.

Ви підтримаєте тих, хто по всій країні підкуповує, залякує, шантажує членів та голів виборчих комісій, щоб забезпечити потрібний результат.

На жаль, маємо саме таку альтернативу.

Олександр Харченко, громадянин України
Українська Правда шукає альтернативну точку зору. Нам дуже цікаво, чому люди голосуватимуть за Януковича

Статті за Януковича надсилайте на редакторський мейл pravda@svitonline.com