24 декабря – дубль второй?
Вторник, 3 февраля 2004, 23:11
У вівторок влада погодилася на позачергову сесію Верховної Ради і вилучила там із законопроекту Медведчука-Симоненка норму про обрання президента у парламенті. "Трійка" саме за це і боролося останні місяці, однак ця подія стала черговим влучним ударом по опозиції, вразивши відразу кілька цілей.
Мало того, що вона отримала ще одного союзника для політреформи в особі СПУ. Банкова вибила соціалістів із обойми опозиційної "трійки" – так само, як раніше комуністів. Крім того, події вівторка висвітили внутрішній конфлікт у самій Соцпартії.
Ющенко як головний кандидат на нинішні повноваження Кучми припустився помилки, коли публічно звів всі свої вимоги до однієї – всенародних виборів президента.
Звичайно, останні півтора місяці була напружена боротьба, думати залишалося часу небагато, а інформацію до людей треба доносити спрощено. Звісно, його провокували – коли Погребинський у програмі "Наголос" перепитував, чи це все, що турбує Ющенка.
Але коли Кучма дав добро більшовикам відмовитися від норми виборів президента у Верховній Раді, Ющенку не було чим бити цей козир. Своїми заявами він загнав себе у кут.
Ющенко вимагав переголосувати нелегітимне підняття рук 24 грудня. З точки зору формаліста – він правий. Але населенню це не поясниш. Раніше було все просто – у народу забирають право обирати президента. Зараз це право повернули, і нікому вже не цікаво, хто скільки кінцівок підіймав.
Тепер для темників – "важливий і актуальний" сюжет про Ющенка-ворога політреформи, який відмовляється від своїх слів. У Кучми є улюблений анекдот на цю тему: коли сватають дівку, то потенційний чоловік просить її роздягнутися. Коли ж вона після вагань це робить, він відмовляється від подружнього життя, бо йому... очі не подобаються.
Так само Ющенко – він відступає, коли виконали його головну вимогу. Ющенко пояснює тим, що не було переголосовано постанову від 24 грудня, ухвалену підняттям рук. Проблема в тому, що тепер це не має значення – парламент розблоковано, а у Банкової новий союзник.
Фактично Ющенко зараз розгрібає завали своїх помилок протягом останніх півтора років. Починаючи від того, що після безрезультатної "Повстань, Україно!" треба було не відкидати, а очолювати політреформу. І закінчуючи тим, що коли Ющенко усвідомив її невідворотність, доручати представництво інтересів "Нашої України" не варто було не найсильнішому юристу-конституціоналісту Катеринчуку.
Зараз у "Нашої України" і БЮТ є ще один аргумент, що політреформа іде з формальними порушеннями. Так, відкликання пункту із законопроекту Медведчука-Симоненка про вибори президента у Верховній Раді відбулося на позачерговій сесії. Яку скликали 3 лютого. Тобто у "перший вівторок лютого" – коли, за 83 статтею Конституції, мала розпочатися чергова сесія.
Це дає підстави говорити, що тут могло бути порушення Основного закону. Але від цього не легше.
Звичайно, "Наша Україна" може спробувати оскаржити голосування 3 лютого у Конституційному суді. Однак тоді – якщо КС визнає його незаконним – у проект змін до Конституції Медведчука-Симоненка повертається 103 стаття. Тобто знову з'являється норма про вибори президента у парламенті. Те саме, проти чого боролися "Наша Україна", БЮТ і СПУ.
Після вівторка ця трійка дала тріщину. Хоча головне випробування дійсно попереду – постатейне голосування змін до Конституції. І при бажанні можна не проголосувати одну якусь норму, статті Основного закону почнуть конфліктувати одна з одною – в підсумку звести політреформу до абсурду. З надією, що вона відпаде сама собою.
Однак зараз є відчуження між "Нашою Україною" і СПУ. Почуття зради з боку одних і звинувачення у непослідовності – з табору інших.
У вівторок зранку як політпартнери Ющенко і Мороз прийшли на засіданнях опозиційних фракцій. І коли лідер "Нашої України" зайшов на збори соціалістів, вони вже все визначили – як раз проводили внутрішнє голосування. Прохання Ющенка зупинитися і вислухати його аргументи почуте не було.
"Наша Україна" має право підозрювати, що Мороз невипадково був у Трускавці, а не в сесійній залі, коли 23-24 грудня трійка "на смерть" блокувала політреформу. Тим самим залишаючи собі більший простір для маневру.
Звичайно, праві й ті, хто не звинувачують Мороза. У його мисленні цінність змін до Конституції давно замістила цінність відставки Кучми. Але так само Мороз не може не розуміти: своїми діями ризикує надовго закріпити у владі тих, проти кого він виходив на вулиці у 2000, 2001, 2002 і 2003.
Але Мороз упевнений, що він зуміє перехитрити кучмістів. Тим часом всередині "Нашої України" розповідають, що це Мороза перехитрило його оточення у СПУ, змусивши грати за правилами Медведчука.
Як приклад розповідають історію про нафтову свердловину у Полтавській області. Яка належала соціалісту Рудьковському, потім опинилася у Порошенка, а зараз знову повернулася до Рудьковського завдяки сприянню Шуфрича.
Водночас інші джерела стверджують, що свердловина уже більше року не є власністю Рудьковського. А тому політреформа тут ні до чого. Шуфрич же просто забрав у Порошенка те, що той не повернув Рудьковському. При чому заступник голови СДПУ(О), на відміну від політкоординатора "Нашої України", розрахувався із соціалістом.
Ці та інші "черві" роз'їдають соціалістів зсередини. У вівторок за постанову, внесену в тому числі Морозом, не проголосували троє соціалістів – Луценко, Бокий і Карнаух.
Більш того, кажуть, цю постанову не підтримали б ще принаймні двоє членів СПУ – Шибко і Баранівський. Однак вони були відсутні, і їх картками проголосували соратники по фракції.
Сам Луценко із журналістами у вівторок не спілкувався. У коментарі "Українській правді" він тільки сказав: "Я не міг підтримати цю постанову, яка легітимізувала парнокопитне голосування 24 грудня. Тепер нам залишається боротися при постатейному голосуванні змін до Конституції".
Довіру між "Нашою Україною" і СПУ відкинуто до рівня середини 1990-х. Коли критерієм протистояння була приналежність до лівих або правих, а не "за" чи "проти" Кучми. І це ще одна мета, якої зараз домагалася влада.
Тим гірша ситуація, бо соціалісти набагато потрібніші Ющенку, ніж він – їм. У ситуації, якщо Ющенко саботуватиме політреформу, Мороз не відчуватиме зобов'язання не брати участь у президентських виборах.
Сам Ющенко розуміє, що після політреформи вартість його президентства знизиться ну не менше як на половину. Якщо зміни до Конституції пройдуть, то втратить чинність норма, що новообраний президент відправляє уряд у відставку. Відтак Ющенко-президент матиме менші шанси переформувати більшість під себе. І, відповідно, збільшуються шанси, що нинішні кучмісти висунуть Леоніда Даниловича своїм прем'єром.
Ситуація ще більше ускладнена тим, що вівторкове рішення жодним чином не виконало вимогу ПАРЄ про конституційний шлях внесення змін до Основного закону. Оскільки рішення 24 грудня не переголосовано, під оновленою Конституцією лежатиме фундамент нелегітимності в очах Заходу.
В принципі, це грає на руку Ющенку – в разі перемоги на виборах президента він через референдум матиме можливість відмінити "незаконні зміни до Конституції". Але це – лише один із варіантів, який не виключають керівні особи "Нашої України". Поки ж їм треба втримати фракцію. Погроза СДПУ(О), що в Ющенка з'являться 10 зрадників, підсилюватиметься з наближенням до другого читання змін до Конституції.
Мало того, що вона отримала ще одного союзника для політреформи в особі СПУ. Банкова вибила соціалістів із обойми опозиційної "трійки" – так само, як раніше комуністів. Крім того, події вівторка висвітили внутрішній конфлікт у самій Соцпартії.
Ющенко як головний кандидат на нинішні повноваження Кучми припустився помилки, коли публічно звів всі свої вимоги до однієї – всенародних виборів президента.
Звичайно, останні півтора місяці була напружена боротьба, думати залишалося часу небагато, а інформацію до людей треба доносити спрощено. Звісно, його провокували – коли Погребинський у програмі "Наголос" перепитував, чи це все, що турбує Ющенка.
Але коли Кучма дав добро більшовикам відмовитися від норми виборів президента у Верховній Раді, Ющенку не було чим бити цей козир. Своїми заявами він загнав себе у кут.
Ющенко вимагав переголосувати нелегітимне підняття рук 24 грудня. З точки зору формаліста – він правий. Але населенню це не поясниш. Раніше було все просто – у народу забирають право обирати президента. Зараз це право повернули, і нікому вже не цікаво, хто скільки кінцівок підіймав.
Тепер для темників – "важливий і актуальний" сюжет про Ющенка-ворога політреформи, який відмовляється від своїх слів. У Кучми є улюблений анекдот на цю тему: коли сватають дівку, то потенційний чоловік просить її роздягнутися. Коли ж вона після вагань це робить, він відмовляється від подружнього життя, бо йому... очі не подобаються.
Так само Ющенко – він відступає, коли виконали його головну вимогу. Ющенко пояснює тим, що не було переголосовано постанову від 24 грудня, ухвалену підняттям рук. Проблема в тому, що тепер це не має значення – парламент розблоковано, а у Банкової новий союзник.
Фактично Ющенко зараз розгрібає завали своїх помилок протягом останніх півтора років. Починаючи від того, що після безрезультатної "Повстань, Україно!" треба було не відкидати, а очолювати політреформу. І закінчуючи тим, що коли Ющенко усвідомив її невідворотність, доручати представництво інтересів "Нашої України" не варто було не найсильнішому юристу-конституціоналісту Катеринчуку.
Зараз у "Нашої України" і БЮТ є ще один аргумент, що політреформа іде з формальними порушеннями. Так, відкликання пункту із законопроекту Медведчука-Симоненка про вибори президента у Верховній Раді відбулося на позачерговій сесії. Яку скликали 3 лютого. Тобто у "перший вівторок лютого" – коли, за 83 статтею Конституції, мала розпочатися чергова сесія.
Це дає підстави говорити, що тут могло бути порушення Основного закону. Але від цього не легше.
Звичайно, "Наша Україна" може спробувати оскаржити голосування 3 лютого у Конституційному суді. Однак тоді – якщо КС визнає його незаконним – у проект змін до Конституції Медведчука-Симоненка повертається 103 стаття. Тобто знову з'являється норма про вибори президента у парламенті. Те саме, проти чого боролися "Наша Україна", БЮТ і СПУ.
Після вівторка ця трійка дала тріщину. Хоча головне випробування дійсно попереду – постатейне голосування змін до Конституції. І при бажанні можна не проголосувати одну якусь норму, статті Основного закону почнуть конфліктувати одна з одною – в підсумку звести політреформу до абсурду. З надією, що вона відпаде сама собою.
Однак зараз є відчуження між "Нашою Україною" і СПУ. Почуття зради з боку одних і звинувачення у непослідовності – з табору інших.
У вівторок зранку як політпартнери Ющенко і Мороз прийшли на засіданнях опозиційних фракцій. І коли лідер "Нашої України" зайшов на збори соціалістів, вони вже все визначили – як раз проводили внутрішнє голосування. Прохання Ющенка зупинитися і вислухати його аргументи почуте не було.
"Наша Україна" має право підозрювати, що Мороз невипадково був у Трускавці, а не в сесійній залі, коли 23-24 грудня трійка "на смерть" блокувала політреформу. Тим самим залишаючи собі більший простір для маневру.
Звичайно, праві й ті, хто не звинувачують Мороза. У його мисленні цінність змін до Конституції давно замістила цінність відставки Кучми. Але так само Мороз не може не розуміти: своїми діями ризикує надовго закріпити у владі тих, проти кого він виходив на вулиці у 2000, 2001, 2002 і 2003.
Але Мороз упевнений, що він зуміє перехитрити кучмістів. Тим часом всередині "Нашої України" розповідають, що це Мороза перехитрило його оточення у СПУ, змусивши грати за правилами Медведчука.
Як приклад розповідають історію про нафтову свердловину у Полтавській області. Яка належала соціалісту Рудьковському, потім опинилася у Порошенка, а зараз знову повернулася до Рудьковського завдяки сприянню Шуфрича.
Водночас інші джерела стверджують, що свердловина уже більше року не є власністю Рудьковського. А тому політреформа тут ні до чого. Шуфрич же просто забрав у Порошенка те, що той не повернув Рудьковському. При чому заступник голови СДПУ(О), на відміну від політкоординатора "Нашої України", розрахувався із соціалістом.
Ці та інші "черві" роз'їдають соціалістів зсередини. У вівторок за постанову, внесену в тому числі Морозом, не проголосували троє соціалістів – Луценко, Бокий і Карнаух.
Більш того, кажуть, цю постанову не підтримали б ще принаймні двоє членів СПУ – Шибко і Баранівський. Однак вони були відсутні, і їх картками проголосували соратники по фракції.
Сам Луценко із журналістами у вівторок не спілкувався. У коментарі "Українській правді" він тільки сказав: "Я не міг підтримати цю постанову, яка легітимізувала парнокопитне голосування 24 грудня. Тепер нам залишається боротися при постатейному голосуванні змін до Конституції".
Довіру між "Нашою Україною" і СПУ відкинуто до рівня середини 1990-х. Коли критерієм протистояння була приналежність до лівих або правих, а не "за" чи "проти" Кучми. І це ще одна мета, якої зараз домагалася влада.
Тим гірша ситуація, бо соціалісти набагато потрібніші Ющенку, ніж він – їм. У ситуації, якщо Ющенко саботуватиме політреформу, Мороз не відчуватиме зобов'язання не брати участь у президентських виборах.
Сам Ющенко розуміє, що після політреформи вартість його президентства знизиться ну не менше як на половину. Якщо зміни до Конституції пройдуть, то втратить чинність норма, що новообраний президент відправляє уряд у відставку. Відтак Ющенко-президент матиме менші шанси переформувати більшість під себе. І, відповідно, збільшуються шанси, що нинішні кучмісти висунуть Леоніда Даниловича своїм прем'єром.
Ситуація ще більше ускладнена тим, що вівторкове рішення жодним чином не виконало вимогу ПАРЄ про конституційний шлях внесення змін до Основного закону. Оскільки рішення 24 грудня не переголосовано, під оновленою Конституцією лежатиме фундамент нелегітимності в очах Заходу.
В принципі, це грає на руку Ющенку – в разі перемоги на виборах президента він через референдум матиме можливість відмінити "незаконні зміни до Конституції". Але це – лише один із варіантів, який не виключають керівні особи "Нашої України". Поки ж їм треба втримати фракцію. Погроза СДПУ(О), що в Ющенка з'являться 10 зрадників, підсилюватиметься з наближенням до другого читання змін до Конституції.