"Беспредел" вокруг Союза писателей

Спілка письменників України останніми днями є чи не найпомітнішим персонажем випусків новин. Непримітна письменницька організація стала епіцентром бойових дій представників адміністрації президента та "Нашої України". Суть конфлікту та його підводні течії намагалося висвітити Радіо Свобода, запросивши в студію головних дійових осіб - Володимира Яворівського та Наталю Околітенко.

Ірина Халупа: Пані Околітенко, в матеріалах, яких я читала щодо з’їзду, котрий відбувся 28 жовтня, Ви і ваша група звинувачуєте пана Яворівського у надмірній політизації Спілки. Скажіть, будь ласка, чи ваша група мала щось до діла з тим, що сталося вчора у Спілці письменників?

Наталія Околітенко: Так, одразу даю уточнення : не 28, а 29, і був не з’їзд, а збори.

Ірина Халупа: Пробачте.

Наталія Околітенко: На яких були присутні 317 членів НСПУ з міста Києва, АРК, Житомирської, Чернігівської, Волинської, Рівненської, Чернівецької, Вінницької, Кіровоградської, Сумської, Запорізької, Закарпатської, Черкаської, Херсонської, Івано-Франківської, Дніпропетровської, Харківської...

Ірина Халупа: Кожної області, де Спілка письменників має свої відділення.

Наталія Околітенко: Я перераховую. Так, 21 область. Пан Яворівський вам скаже, що 4. Це можна перевірити – 317 чоловік зареєстрованих, це не голка в сіні. Другий момент, 30 жовтня (29 відбувся з’їзд) група письменників підійшла, і я була там, і це бачило телебачення, під телекамерами, до дверей Спілки, які виявилися замкненими. Ми ховали Плюща Василя Васильовича, багатолітнього редактора "Літературної України". Якому, на жаль, вкоротило життя те, що пан Яворівський зняв 75 тисяч для того, щоб задушити цю газету, лишивши тільки 5.

Двері перед труною не відкрилися. Вибачайте, це святотатство, відкриваються двері всіх храмів. Ми ховали його в Будинку художників. Далі, я прошу познайомити нас з паном Яворівським, оскільки він під час прес-конференції сказав: "Якісь люди", "нікому невідомо". Цих якихось людей він виключив зі Спілки. Кого ж він виключав зі Спілки?

Так, Вас цікавлять політичні – я відповідаю. Ми і я особисто дуже шануємо Ющенка за те, що він вперше навів порядок у пенсіях. Але те, що робить пан Яворівський у Спілці, прийнятим не може бути, це повний "беспрєдєл". Це переписаний статут. Переді мною лежить експертиза Міністерства юстиції України. Ми повинні працювати за статутом 1999 року. За статутом, прошу вислухати, де з’явилось два пункти, згідно з якими пан Яворівський має право відчужувати майно Спілки і своїм рішенням відміняти всі, так сказать, постанови.

Ірина Халупа: Пані Околітенко, в чому справа тоді, в політиці чи в майні?

Наталія Околітенко: Справа, по-перше, я не знаю, я байдужа до майна, мені байдуже. І справа в тому, що в Україні не виходять книжки, це трагедія. Ми втратили свого читача. Тим часом, Спілка володіє великим майном, яке може працювати на читача. За прибутки з цього майна ми можемо видавати книжки. Ось у чому справа. А відносно політики, вибачте, ми не хочемо бути інструментом політики, ми хочемо бути вільними творцями і працювати у вільному просторі. Я не хочу, щоб нам хтось нав’язував. Навіть тих політиків, яких ми поважаємо.
Ірина Халупа: Так, пане Яворівський, ось такі звинувачення на Ваш рахунок: Ви ледь не вбили бідного Плюща, через Ваше головування не видаються книжки в Україні, і напевно, список Ваших гріхів ще можна продовжувати.

Володимир Яворівський: І сонце не так сходить і все не так. Ви знаєте, повірте мені, я не хочу сперечатись із цим абсурдом, який щойно почули радіослухачі "Свободи"...

Наталія Околітенко: Вживайте парламентські вирази! Я не опускаюся до таких висловів, прошу і Вас теж.

Володимир Яворівський: Беру, хоч, скажімо, перше: родина Василя Плюща зажадала, щоб Василь Плющ, прощання з ним відбувалося у Спілці художників, а потім його тіло підвезти до "Літературної України". При чому тут Спілка письменників? При чому тут Володимир Яворівський: ? При чому тут замкнуті двері?

Наталія Околітенко: Двері були замкнені! Ви нас не пустили!

Данило Яневський: Я вам зараз вимкну мікрофон, будь ласка, дотримуйтеся регламенту.

Володимир Яворівський: Якщо дозволите мені, я просто, мені набагато легше буде не те що спростовувати, а аргументувати. У газеті "Високий замок" Павло Загребельний (якого, я думаю, шанує і пані Наталія), це мій вчитель, його коротесеньке інтерв‘ю. Я його зачитаю. Воно відповідає майже на всі запитання.

Загребельний каже: "Це якась комічна опера. Зібралися якісь там загальні збори письменників. Це 50, 70 чи 100 київських бездарностей зійшлися і вирішили переобрати Яворівського. Якби у мене були гроші, я б завтра зібрав загальні збори українців, які б переобрали б Кучму і внесли зміни в Конституцію. І це б було нормально? Це смішно, недостойно, ганебно. І три офіційні канали українського телебачення три дні передають оту всю комедію.

Якісь люди кажуть про якесь велике майно Спілки, на яке вони претендують. Хто вони такі? Що вони зробили для того, щоб це майно було? Для примноження майна Спілки письменників багато зробили: Гончар, Стельмах, Собко, Дімаров, Іваничук, Федорів, Ірина Вільде, той же Загребельний. Від книжок, які ми видавали, були прибутки, і за ті прибутки це майно і набулося.

Ті люди, які сидять там сьогодні у президіях і яких три дні нам показують по телевізору, це якісь випадкові особи. Ніхто їх не знає і не знає, що вони зробили хоча б для того майна. Я вже не кажу про інтелектуальний здобуток для України. Що взагалі відбувається сьогодні на Україні і хто за цим стоїть? Адміністрація Президента".

Моральний авторитет Загребельного сьогодні, автора цілої бібліотеки книжок, відповів на всі запитання. На цьому можна було б, пане Даниле, і передачу закінчити.

Наталія Околітенко: Тр-р-риста сімнадцять!

Данило Яневський: Хвилиночку, пані Околітенко. Вибачте. Пані Халупа має запитання. Я також. Давайте будемо по порядку.

Ірина Халупа: Я хочу зачитати шматочок, буквально 4 рядочки, із заяви Віктора Ющенка, блок НУ, у зв‘язку з усім тим, що відбувається у Спілці письменників. "Президентська адміністрація та місцева виконавча влада розгорнули в усіх регіонах безпрецедентний тиск на українських письменників, що займають активну громадську позицію і виступають проти антинародної політики сучасних можновладців". У цій заяві, пані Околітенко, вичислено майже так багато областей, як Ви вичислили у Вашому вступі. Скажіть, будь ласка, що це таке? Чи Ви отримуєте якусь допомогу від АП у Вашій справі, чи це Ви робите, так би мовити, як ентузіасти і як любителі українського слова?

Наталія Околітенко: Насамперед, матеріальну допомогу одержує сама Спілка. В середньому, 980 тисяч від АП через Міністерство культури, від Кабінету Міністрів. Це правда. Відносно претензій на майно – так, ми претендуємо на те, щоб кошти від цього майна, на ті кошти виходила українська книжка, якої немає. Щоб не пропадали, не гинули українські журнали.

Щоб можна було опиратися тому потоку російськомовної літератури, який котиться на Україну. Щоб ця боротьба не була голослівною. І на завершення, прошу вас, хоч письменниками назвали! А то "хтось", "якихось", "якісь люди" – як же можна так до колег ставитися? Це теж відповідь...

Володимир Яворівський: Це Загребельний, це ж не я, я з повагою...

Наталія Околітенко: Так! Це теж характеризує Загребельного! Як можна так ставитися? Ви ж подивіться! Молоді письменники – не члени Спілки. Пан Яворівський каже: "Молоді письменники не є членами". Вам не здається, що це характеризує ставлення на молоді? Без молоді немає майбутнього в Україні. Як можна так ігнорувати молодь? Молодь зібралася на свій форум. 250 молодих людей висловили недовіру пану Яворівському. І нікуди ви від цього не дінетесь!

Володимир Яворівський: Вони ж не є членами спілки.

Наталія Околітенко: Пане Яворівський! По-перше, більшість із них є, а то й всі, членами Спілки, по-друге, якщо отак працює Спілка з молоддю, то це дуже сумно. Це дуже погана характеристика. Так! По 8, по 9 років...

Ірина Халупа: Зараз є вони членами, чи не є вони членами, як слухачеві розібратися у цьому?

Наталія Околітенко: Підніміть списки...

Володимир Яворівський: Пані Ірино, вони на цих зборах "оптом", "на кілограм" прийняли щось з двісті людей, до якоїсь ними створеної Спілки письменників. Але членами Національної Спілки письменників ці діти бідні, одурені, не були, і не мали права голосувати, і делегатів не було, а були люди, яких зібрали обласні адміністрації (близько 78 людей).

Пані Наталіє, надрукуйте список делегатів і людей, які були! Де ви ховаєте?

Наталія Околітенко: Надрукуємо, так. Пане Яворівський, як Ви могли в один день прийняти в Криму 64 літератори в обхід статуту, в обхід обласній організації для того, щоб створити паралельну спілку, зруйнувати ту спілку, де є такі люди, як Валерій Басиров і всі інші, тому що вони Вас не влаштовують? Як Ви могли це зробити? Ви ж це зробили!

Володимир Яворівський: Яворівський до Спілки письменників не приймає, приймає президія таємним голосуванням!

Наталія Околітенко: Приймає обласна організація спочатку. Президія затверджує. Такого немає в статуті, звірте, будь ласка. Статут не відповідає Законові про творчі спілки. А відділення Спілки письменників не зареєстровані по областях. Повний правовий "бєзпрєдєл"!

Якщо Ви вступаєте хоробро про це сказати уряду, то наведіть же порядок у своїх справах! Не ігноруйте отак, не зневажайте людей! Не можна миритися з тим, що книжки немає в Україні. Розумієте, в чому трагедія? Оце причина, коли хочете, бунту: в Україні нема книжки.

Володимир Яворівський: Адміністрація Президента, яка Вас підтримує, заморозила Закон про державну підтримку. Чому Ви не виступаєте?

Данило Яневський: Вибачте, Володимире Олександровичу, давайте дотримуватися регламенту...

Наталія Околітенко: А чому Ви, як депутат, не боретесь? Ви ж депутат! А я ніхто!

Данило Яневський: Одну хвилиночку! Бо я вимкну мікрофони зараз і одному, і другому!

Ірина Халупа: Данило, хапай пані Околітенко однією рукою, а пана Яворівського другою і порядок наводь у студії!

Данило Яневський: Ви нам тут ще побийтеся!

Володимир Яворівський: Боже борони! Я цілувати почну пані Наталку! Ну що Ви!

Ірина Халупа: Ну давайте, пане Яворівський!

Данило Яневський: Шановні письменники , пані Околітенко і пане Яворівський, хочу...

Наталія Околітенко: Так от, вибачте, не було нападу озброєного...

Данило Яневський: Чи я можу вас щось запитати? Дякую.

Наталія Околітенко: Будь ласка.

Данило Яневський: 317 делегатів було, ви сказали, з 21 області. Враховуючи київські розцінки, за які гроші утримувалися й перевозилися ці люди? 317 (так мінімально) на 40 долярів – 13 тисяч у мене тут вийшло. Це перше запитання.

Друге. Список Національної Спілки письменників України налічує, за повідомленням агентства "Інтерфакс", 1738 людей. Це громадська організація, наскільки я розумію. Рішення ухвалюються кворумом. Кворум складає 869 плюс один – 870 голосів. Де ще 553 людини?

Наталія Околітенко: Пане Яворівський...

Данило Яневський: Моє прізвище Яневський, вибачте.

Наталія Околітенко: Так. Я запитую пана Яворівського. Якою кількістю голосів вибрали Вас?

Данило Яневський: Одну хвилиночку!

Ірина Халупа: Ми запитуємо – Ви відповідаєте!

Данило Яневський: Я тут запитую людей, це є моя робота. Я Вас питаю: скажіть, будь ласка, звідки мінімально 13 тисяч доларів...

Наталія Околітенко: Я відповім зараз. 170 голосів пана Яворівського вибрало. Було присутніх на зборах, де вибирали пана Яворівського, 170 осіб.

Данило Яневський: Я не про це питаю, пані Наталю. Я про це не питаю! Я питаю: звідки гроші на цей захід?

Наталія Околітенко: Повторюю: в місцевих адміністраціях. Вибачте, Ви нас посилаєте шукати спонсорів з протягнутою рукою?

Данило Яневський: Я Вас нікуди ще не послав! Ще до того не дійшов і не вислав !

Ірина Халупа: Данило в нас джентльмен, такого ніколи не буде!

Данило Яневський: Зрозуміло. Місцеві адміністрації. Пункт номер два, друге запитання: 553 людини не вистачає до кворуму.

Наталія Околітенко: А чого їх має вистачати? 170 проголосувало за пана Яворівського. Чого 550?

Данило Яневський: Зрозуміло. Пане Яворівський, і Вас питаю, і Вас, пані Околітенко, про одне: існує таке поняття в Україні, як Конституція? Хоча лідер блоку "Наша Україна" Віктор Ющенко, виступаючи тут в п’ятницю, сказав: "Не тіште себе – Конституції немає". Існує суд.

Чому Ви в тому випадку, коли пана Яворівського обрали з порушеннями статуту (я взагалі готовий погодитися, що він є уособлення зла на цьому світі), не подали до суду, не протестували в законному порядку?

Наталія Околітенко: Значить, так. По-перше, ми сподівалися на те, що ми сядемо з ним за стіл переговорів, до останнього. На останньому розширенні президії я просила слова. Слова мені не дали. Три години говорили, які ми погані. Все. Я погодилася і сказала: "Далі ми лишаємо право діяти".

Данило Яневський: В суд чому не подали?

Наталія Околітенко: А чому ми маємо подавати в суд? У нас є інший шлях.

Данило Яневський: Зрозуміло. Іншим шляхом. Пане Яворівський, чи Ви будете подавати до суду і шукати законної розв’язки цього питання?

Володимир Яворівський: Оскільки, щоб просто не ввести в оману тих, хто нас зараз слухає, то Яворівського обирав з’їзд, а на з’їзді, як відомо, збираються делегати і делегат був один від п’яти письменників, навіть один від десяти. Тобто, мене обирали делегати, через те і...

Данило Яневський: 173 делегати.

Володимир Яворівський: Так. Делегати, які були, вони мене обрали, через те порівнювати, скажімо, із цією кількістю просто ніяк не випадає, і це просто смішно.

Наталія Околітенко: У нас було вдвічі більше, ніж у вас.

Данило Яневський: Все. Мені зрозуміло це. Дозвольте мені, шановні панове, ще одне запитання. Навіщо в Україні взагалі потрібна Спілка письменників? Навіщо в країні 1738 письменників? Що вони написали?

Ірина Халупа: Ні-ні! Здається, письменників більше. Це просто члени Спілки.

Данило Яневський: Більше. Ну, очевидно, в нас є, зокрема, письменники, які пишуть про те, що Україна – не Росія. Я не знаю, чи вони входять до цієї Спілки.

Ірина Халупа: Вони, може, в Асоціації українських письменників.

Данило Яневський: Може бути. Ми не знаємо. Навіщо в Україні Спілка письменників? Ваші критики, пане Яворівський, кажуть просту річ : це є рудимент радянської епохи - "п’ять санаторіїв, видавництво, маєток графів Ігнатієвих, який багато мільйонів долярів коштує". Це все не вартує, перепрошую на слові, й "виїденого яйця", і це є боротьба за власність. Що Ви можете відповісти на такий аргумент (чи на таке запитання)?

Володимир Яворівський: Пане Даниле, я абсолютно з Вами не хочу і не маю жодної підстави сперечатися, я завжди говорив, що сьогоднішня Спілка письменників України має дуже багато "плям" минулого. Вона дійсно є рудиментом, вона на якомусь дивному перехідному періоді. І про це треба сідати просто говорити. Я не кажу, що я сам знаю всі рецепти, але є команда, яка готова, яка наперекір всьому все-таки робить, бо не можна просто це майно взяти і віддати там комусь (чи Медведчукові, чи ще комусь) і таке інше.

Спілка в такій версії, як вона є, дійсно незабаром буде зовсім іншою, і це буде чисто творче об’єднання. Але ми маємо сьогодні велетенську групу письменників-ветеранів, які вже іншого життя не знають, які мають справді жалюгідну пенсію, і їм Спілка повинна допомагати.

З іншого боку, це має бути просто мистецький клуб. І отаких речей, які зараз відбуваються, це такий удар по Спілці, що я, пане Даниле, Вам скажу, після такого скандалу я навіть не знаю, хто ще до цієї Спілки, якщо вона не вистоїть від групи цих самозванців, то вона дійсно нікому не потрібна.

Данило Яневський: Я прошу вас утриматися від особистих образ. Пані Околітенко, ставлю просте запитання.

Наталія Околітенко: Давайте, будь ласка.

Данило Яневський: Якщо Ви підтримуєте (а Ви, очевидно, підтримуєте, інакше Ви б цього всього...) розвиток українського письменництва, чи не вважаєте Ви потрібним створити, як в усіх робиться цивілізованих країнах, профспілку людей, які заробляють собі на життя словом, з одного боку, яка би підтримувала їх в скрутну хвилину і на старість років, і мистецький клуб (як про це казав пан Яворівський) з тим, щоби, крім всього іншого, уникнути нарешті, якщо хочете, підвести риску під тим радянським минулим, яке над нами всіма тяжіє?

Наталія Околітенко: Прекрасний проект. Але для цього треба було б, щоб платили письменнику гонорари, а їх не тільки не платять, а вимагають, щоб письменник платив гроші. Від Вінграновського, навіть, вимагали, щоб він заплатив гроші за свою книжку. І це тоді, коли, вибачте мені, Ви, український письменник, сам тільки здаєте площі, величезні площі в центрі міста.

І скажіть же, будь ласка, майно нікому не треба віддавати, його треба експлуатувати так, щоб виходили українські книжки. Я це підкреслюю. Нікому не треба віддавати. Виключно експлуатація. Іншого шляху немає. Розумієте чи ні?

Данило Яневський: Тобто Спілку письменників України треба зберегти в тому вигляді, в якому вона зараз є?

Наталія Околітенко: А нащо Ви мене провокуєте? Це тому ми і збунтувалися, саме тому і протест висловлюємо, що це неможливо в тому вигляді, вона не має права на існування.

Ірина Халупа: Пані Околітенко, а як би Ви її переформували, переробили? Що Ви б зробили?

Наталія Околітенко: Я б зробила з радістю, але боюсь, що часу мало.

Ірина Халупа: Але що, що? Скажіть.

Наталія Околітенко: Аудит майна, щоб мати уявлення, що у нас є. Друге : наймати людей, які будуть вміло експлуатувати це майно. Просто нормальні прибутки з нього одержувати. І ці прибутки вкладати у видання книжок на Україні. Створити групу літературних менеджерів, обов’язково відновити систему книготоргівлі, яка зруйнована по всій Україні, обов’язково.

І після цього - це письменницький клуб. Коли ця страшна, чорна робота буде зроблена, коли, нарешті, Україна матиме книжку, коли ми виконуватимемо місію свою письменницьку перед читачами (бо це ж ганьба, зрештою, письменникам не видавати свої книжки). Народ відрізаний, відсічений, ви не уявляєте, яка темрява по селах. Що ви хочете, коли таке робиться (коли письменник не може свого слова сказати, не маючи трибуни)?

Тоді це, звичайно, буде професійний письменницький клуб, і буде профспілка. Я сама вкрай поганої думки про ту Спілку, яка була. Я порога не переступала дуже багато років. Я не одержувала квартири, я взагалі нічого там не взяла, я ніколи не була членом комісії, членом партії. Та спілка не є можливою, повинна бути нова. Ми її створимо.

Володимир Яворівський: Пані Ірино, дозвольте мені одну маленьку репліку. Я буду мовчати...

Ірина Халупа: Секундочку, пане Яворівський. Ті три точки, які навела пані Околітенко, звучать досить нормально. Аудит майна, експлуатація майна і прибуток використати на видавання українських книжок, на підтримку українського письменника. Хіба це погані ідеї?

Володимир Яворівський: Пані Ірино, таке враження, що пані Наталія просто вичитала це з усіх моїх інтерв’ю, де я про це говорив. Але я просто скажу про одне-єдине. Пані Наталія говорить про аудит. Я Вам скажу, що я вже не пригадую, чи був би бодай один тиждень у мене у Спілці письменників, щоб мене не перевіряли (КРУ). Саме за моє протистояння, так би мовити, владі. Зараз знову працює КРУ, вже переглянули всі (це я для пані Наталі) кошти, які йдуть від оренди приміщення. Жодного зауваження немає. Зараз ще перевіряють бюджетні кошти.

Ірина Халупа: Пане Яворівський, пробачте, але я не знаю, що таке КРУ. Поясніть, будь ласка.

Володимир Яворівський: Контрольно-ревізійна управління, найстрашніша інституція, яка знімає голови. Але одна малесенька деталь...

Ірина Халупа: Гірше, ніж податкова адміністрація?

Володимир Яворівський: Дивлячись,яка. Якщо така, як у Львові, то не гірша. Відповідаю. Була перед київськими зборами звітно-виборними, пані Наталія, і київська організація (вона була головою ревізійної комісії київської письменницької організації). І вона зажадала, щоб я, як голова Спілки, дозволив їм провести глибоку комісію. Я відкрив все, що можна було відкрити.

І коли пані Наталія піднялася на трибуну, я подумав: "Зараз з мене не залишиться нічого". Пані Наталія офіційно, красиво виступила, жодного зауваження конкретного про мої якісь зловживання я не почув. Було висловлено одну претензію : продано корпус у Ялті. На що Павло Мовчан запитав: "Коли це було?"

На що пані Наталія сказала: "Це було за Мушкетика, а не за Яворівського." Крапка. Більше про майно я говорити не хочу.

Наталія Околітенко: Так. Послухайте мене зараз.

Ірина Халупа: Прошу, пані Околітенко.

Наталія Околітенко: Я не маю до пана Яворівського нічого за минуле. Зроблено багато дурниць, помилок, він у них не винен. Але я маю претензії, що за 2 роки, що він голова Спілки письменників, нічого не зрушилося. Навпаки, з’явився переписаний Статут з дуже сумнівними положеннями, які суперечать Закону "Про творчі спілки". Спілка зависла на волосинці, ми мусили її рятувати, просто-напросто.

Через те, що майно належить державі. Воно нам передане, розумієте, воно нам передане у користування. І без всякої такої правової основи, яка склалася, ми могли втратити все. Ми мусили зробити цей крок. Повірте мені, було дуже важко.

Я належу до людей, які категорично... Я прийняла це як хрест (від хрестів відмовлятися не можна).

Ірина Халупа: І що тепер буде?

Володимир Яворівський: Пане Данило, якщо можете, гляньте : ось статут, зареєстрований Міністерством юстиції. Якого числа?

Наталія Околітенко: Ось, прошу Вам, Міністерством юстиції...

Данило Яневський: Одну хвилину. Ірино, прошу, говори, а я поки прочитаю експертизу.

Ірина Халупа: Добре. Ти читай і скажи нам. Отже, наш час обмежений, шановні гості. Але Ваше членство у Спілці письменників триватиме, доки Ви будете жити на цій землі. Отже...

Наталія Околітенко: Я уже виключена.

Ірина Халупа: Як буде далі? Чи Ви постійно будете мати когось на варті у будинку на Банковій, пане Яворівський? Чи будете Ви постійно воювати з пані Околітенко? Як ж ця справа має постійно розвиватися?

Володимир Яворівський: Крий Боже! Я не маю жодних намірів воювати з пані Околітенко. Повірте мені, це зовсім не моя професія, зовсім не мої... Я її абсолютно сприймаю як нормальну, темпераментну (ви ж самі бачите) жінку, шаную її, і все. Що я мушу робити? Ви самі розумієте, я є народний депутат, у мене є робота. Я кажу, якби на дворі сьогодні був би інший час, була б трошки інша Україна, не було б зовсім проблем.

Ірина Халупа: Я маю на увазі, пане Яворівський, зі Спілкою.

Володимир Яворівський: А я про Спілку і кажу.

Ірина Халупа: Не може одна організація мати двох лідерів.

Володимир Яворівський: Я не знаю, про що говориться, про яку організацію. Є Статут, зареєстрований Міністерством юстиції. Як може Міністерство юстиції в цю саму нішу Національної Спілки взяти і зареєструвати іншу? Якщо це буде зроблено, це такий уже скандал, це таке уже безправ’я, це такий печерний вік. Я не розумію взагалі, про що пані Наталія говорить.

Ось штампи стоять про зареєстрований Статут. Якщо Міністерство юстиції зареєструвало Статут, який не кореспондується із Законом "Про творчі спілки", то, вибачайте, треба розганяти Міністерство юстиції, яке це зареєструвало. Все те, що відбулося сьогодні, не має жодних підстав під собою.

Через те, я вам ще раз кажу, якби не Медведчук, якби не Адміністрація Президента, хто б сьогодні знав про Наталю Околітенко і про їхні збори у лісі? Хто б їх возив на автобусах Адміністрації Президента (автобуси з номерами "АП")? Хто б їм накривав пишні столи в лісі (а столи ломилися, бідні письменники в житті своєму цього не бачили)?

Ірина Халупа: Звідки Ви це знаєте? Ви це бачили?

Наталія Околітенко: Звідки Ви це знаєте? А Медведчук знає про це?

Володимир Яворівський: Я вибачаюсь. Було дуже багато письменників, які покинули ці збори, коли зрозуміли, куди їх завели. Бо вони ж оголосили, що вони запрошують усіх на Форум творчої молоді. І старші письменники кажуть: "Які ж ми молоді?". А їм по дорозі пояснювали, що вони в журі будуть сидіти.

Наталія Околітенко: Неправда! Соромно казати, пане Яворівський. Починаючи від того, що 4 області тільки взяло участь, потім далі те, що "якісь невідомі люди"... Соромно! Вибачте, все це соромно казати.

Володимир Яворівський: Ой, Господи! Все це слухати.

Наталія Околітенко: Соромно, казати неправду, не було такого. 370 чоловік. Ви прочитали?

Ірина Халупа: Данило, ти прочитав?

Данило Яневський: Я перечитав 2 статути і лист, підписаний заступником міністра юстиції (наскільки я розумію, паном чи пані Єфименко).

Наталія Околітенко: 1999 рік. 2001 року немає статуту.

Данило Яневський: Мені це нічого не говорить.

Наталія Околітенко: Ми живемо і повинні жити за статутом 1999 року. Статут 2001-го? Немає такого.

Володимир Яворівський: За статутом 1999 року, голова все одно обирається на з’їзді, обирається делегатами.

Наталія Околітенко: Я Вас питаю, за яким статутом ми маємо жити? 2001-го року немає в цьому документі.

Данило Яневський: В сухому підсумку, шановні колеги, ми маємо наступне. 553 делегати невідомо куди поділися з 1738 – перший пункт. Пункт № 2: маємо черговий, надзвичайно неприємний, скажімо, інцидент. Пункт № 3: маємо розколоту чи Спілку, чи принаймні, якщо Cпілка не розкололася...

Володимир Яворівський: Сьогодні АУП прийшов, заявив про свою підтримку, той, що відколовся, і ПЕН-клуб теж. Так що не було розколу.

Данило Яневський: Пане Яворівський, я за об’єднання всіх і вся на принциповій основі. Я говорю про інше: я говорю про те, що виник черговий пункт напруженості в українському суспільстві (пункт № 4). Я бачу з обох сторін, на жаль, небажання вирішувати це питання у встановленому законом порядку: звертаючись до судових органів, створюючи Парламентську комісію чи на рівні міста Києва і т.д. І нарешті останнє. Якщо ви хотіли б знати мою персональну думку, яку я не маю права висловлювати в ефірі радіо "Свобода", але сьогодні я її скажу. Мені здається, що професія письменника і професія політика – це дві різних професії...

Наталія Околітенко: Отут згодна на 100%. І дуже Вам вдячна.

Данило Яневський: Хоча не можемо віднімати у людини її право займатися політичними питаннями...

Володимир Яворівський: Данило, 8 письменників, які сьогодні є парламентаріями. Така країна, така ситуація, і, очевидно, щось у цьому є. Давайте ми це на інший час перенесемо.

Данило Яневський: Це правда. Але, як на мене, то краще вони книжки писали б. Ми всі потребуємо доброї, гарної, розумної української книжки, яка звала б людей до світлого, вчила б їх, де є Бог, де є країна, де є ми всі, і як ми живемо...

Наталія Околітенко: Оце правда. Оце свята правда.

Данило Яневський: От на цьому пункті, Ірино, я пропоную...

Ірина Халупа: Попрощатися.

Данило Яневський: ...і побажати нашим гостям здоров’я і творчої наснаги.

Володимир Яворівський: Дякую. До побачення.