"Масонские" игры на несвежем воздухе
Среда, 12 февраля 2003, 14:29
Читайте ще про "масонів"
Краще б Кучма був масоном!
Із сотень українських можновладців від "картопляного" ордену відмовилося тільки двоє
За той тиждень, що минув з моменту проголошення "сенсаційної" новини про "масонів" у найвищих колах української влади, змову яких нібито викрила опозиція, не писав і не говорив хіба що ледачий. Реакція преси на заяву лідера Соцпартії Олександра Мороза була масовою, але неодностайною. Одні видання грудьми стали на захист "благородно-благодійної" організації, яка "нічого спільного з масонством не має", сприяє відродженню кодексу лицарської честі й навіть "захисту прав і свобод людини" (цікаво, що при детальнішому ознайомленні з діяльністю Ордену св. Станіслава, записаним Морозом у носії "масонської змови", з'ясувалося: до переліку орденоносних шевальє цієї організації входять і редактори деяких з її друкованих "адвокатів").
Інші ЗМІ, навпаки, так роздули тему загрози з боку зловісних "масонів", що кожному свідомому громадянину захотілося це лихо терміново ліквідувати.
"Україна молода" вирішила не повторювати помилок перших та других колег по мас-медійному цеху, а натомість тверезо розібратися в ситуації, перш ніж робити якісь категоричні висновки. І хоча "масонський скандал" уже встиг сповзти на дно в переліку "найгарячіших" тем поточних тижнів (що, до речі, свідчить про його незначущість), та певні "розборки" навколо нього ще тривають і триватимуть: у четвер "Великий Пріор Ордену святого Станіслава" Павло В'ялов обіцяє розкрити представникам преси в УНІАНі "деякі таємниці".
Насправді ніяких таємниць нібито й немає – за три роки діяльності Ордену в Україні ніхто ніколи й не намагався щось приховати від широкого загалу. Принаймні так стверджує сам В'ялов, який керує "скандальною" організацією. Так уже склалося, що авторка цих рядків уже давно ознайомлена з деякими подробицями функціонування Ордена СС. І, щиро кажучи, досі й на думку не спадало, що всі ці "кавалерственні" особи можуть становити небезпеку саме у зв'язку з їхніми статусами шевальє тощо. Ігри в рицарство (з мечами, пурпуровими плащами й патетичними присягами) радше викликають посмішку: чим би дитя не тішилось...
Проте події минулого тижня змусили подивитися на цей карнавал дещо під іншим кутом зору. Тоді-то й з'ясувалося, що насправді... нічого конкретного з'ясувати не вдасться. Адже з однієї й тієї самої розповіді можна зробити два абсолютно протилежні висновки...
Свідома провокація проти опозиції?
"Близько 300 вищих керівників держави, починаючи від керівника Служби безпеки, міністра оборони і Генерального прокурора, входять до масонської ложі ордена Святого Станіслава", - повідомив 3 лютого голова СПУ Олександр Мороз. Це мало означати: Україна отримала чергову сенсацію.
Керівні органи цієї ложі знаходяться за кордоном, оголосив лідер Соцпартії, а, отже, "досить дивним і небезпечним для держави є присутність у ній вищих посадових осіб". "Усі, хто входить до цієї масонської ложі, не можуть бути ні на якій державній службі в Україні", - цитує Мороза УНІАН.
Ой, таки підставили Олександра Олександровича. Прикро, звісно, що такий поважний чоловік піддався на ще один дитячий спосіб зам'яти резонанс від "касетного скандалу". Адже кому-кому, а Морозові тепер довіку треба пам'ятати, що за кожним його кроком пильно стежать тисячі "антиопозиційних" очей і навіть найменшу похибку лідера Соцпартії мільйони ворожих вуст розтиражують у тлумаченні на зразок: "Опозиція видала чергову дурницю. А пам'ятаєте зініційований "касетний скандал?"
Хто саме підкинув голові Соцпартії ідею "викрити" "масонську" змову, можна тільки гадати. А позірним приводом нібито стала видана в Харкові книжка такого собі Едуарда Ходоса, де під красномовною назвою "Еврейская рулетка. Пир во время Кучмы" розповідається про діяльність цього самого Ордену св. Станіслава.
Видання ілюстроване чималою колекцією фотографій із зображенням посвячення багатьох можновладців у кавалери Ордену. З якими, до речі, кожен бажаючий вже протягом кількох років може ознайомитися на їх інтернет-сайті.
Діла давно забутих днів
Навряд чи сподівався колишній кримчанин Павло В'ялов, бізнесмен, лідер карликової Ліберальної партії України (оновленої) та голова Міжнародного благодійного фонду розвитку людини, що 4 лютого 2003 року прокинеться знаменитим. І не завдяки успішній підприємницькій діяльності чи вищепереліченим посадам, ба, навіть не завдяки тісному знайомству з переважною більшістю українських високопосадовців, а просто через те, що саме йому судилося очолювати "Великий Пріорат Ордену святого Станіслава" в Україні.
Трохи історії. Справжній орден св. Станіслава був заснований в 1765 році останнім польським королем Станіславом-Августом Понятовським. Офіційно орден був названий на честь св. Станіслава – заступника Польщі, неофіційно - всі розуміли, про якого саме Станіслава мова. Після приєднання Польщі до Росії орден став російським і припинив своє існування тільки після жовтневого перевороту. У 1979 році про нагороду пригадав президент Республіки Польща (у вигнанні) Юліуш Новіна-Сокольницький.
От тільки на відміну від нащадків численних європейських монархічних династій, приватна особа, що іменує себе президентом Польщі (в екзилі), ніяких прав на орден Станіслава не мала".
Але жити хочеться всім, тож і вигадав граф Юліуш спосіб заробити собі на прожиття. Так виникла громадська організація, уповноважена роздавати "ордени" всім, кому вважає за потрібне. А сам нащадок польського святого (принаймні на офіційному сайті Ордену стверджується, що Новіна-Сокольницький належить до того ж роду, що й св. Станіслав) став іменуватися Його Високопревосходительством Князем VIII Великим Магiстром Ордену св. Станiслава. І познайомився він якось зі своїм однодумцем з України Павлом В'яловим, якому й вирішив довірити керівництво Пріоратом на теренах нашої держави. Павло Іванович за ідею вхопився і у 1999 році зареєстрував у Міністерстві юстиції України нову громадську організацію.
Від любителів Станіслава до почту Леоніда
Читаючи статут свіжоспеченої структури, просто слізьми вмиваєшся: згідно з цим документом, "Основними принципами діяльності Прiорату є гуманізм, законність, гласність, рівноправність його членiв, добровiльнiсть та самоврядування… Основна мета Прiорату полягає у вiдродженнi на теренi України Ордену св. Станiслава та об'єднаннi його кавалерiв задля сприяння формуванню нацiональної елiти та укрiплення української державностi, утвердження мiжнародного авторитету країни". Словом, усе чинно-благородно й дуже мило.
А ось далі починаються просто дива. Адже інакше, як дивом, складно пояснити той факт, що сотні представників найвищого ешелону української влади стрункими лавами покрокували під шпагу пана В'ялова – посвячуватися в "шевальє" й "кавалерственні дами".
Звісно, пристрасть нашої "еліти" до всіляких нагород та брязкалець - не новина. Інакше б не розвелося в Україні стільки "кришталевих слонів", "золотих фортун" і всіляких інших "прометеїв-престижів", а різноманітна дрібнота, що прагне називати себе елітою, не виставляла б себе на посміховище, погоджуючись платити шалені гроші тільки за те, щоб помилуватися своїм портретом на газетній шпальті, виділеній під "галерею нагороджених".
Усе це так. Проте у випадку з Орденом Станіслава вражає справді незбагненно велика кількість представників силових структур, які не пошкодували кількох годин у своєму напруженому робочому графіку, аби приїхати до Андріївської церкви (саме там уже другий рік поспіль відбуваються церемонії нагородження) й прийняти чергову нагороду з рук "Великого Пріора".
"Кавалерственними" дамами й шевальє себе іменують понад 90 (!) генералів СБУ, Збройних сил, митниці, прикордонних військ… А ще з кілька десятків діючих та колишніх урядовців, три "губернатори", два мери великих міст, голова ЦВК, з десяток народних депутатів (у тому числі перший президент України Леонід Кравчук), деякі високопоставлені співробітники адміністрації президента, 11 полковників силових структур, дружина президента Людмила Кучма, колишній та нинішній Генеральні прокурори, керівники Державної податкової адміністрації… Список можна продовжувати.
"Картинка" красива й шляхетна: посвячені у кавалери "благородної" нагороди влаштовують бали, потроху опікуються дитячими будинками й притулками, допомагають одне одному й своїм безпорадним співгромадянам, словом, дійсно "відроджують лицарські традиції" і все таке.
Занепокоєння викликає інший факт: якщо наші доблесні можновладці, ба, навіть представники СБУ й правоохоронних органів, ладні все покинути й побігти за черговим "картопляним орденом", підписати які завгодно папери й присягнути першому-ліпшому "магістру" заради можливості повісити на доблесну грудь "енну" цяцьку, чи не варто замислитися над тим, кому ми довірили свою безпеку і свою державу? А ну ж бо наступного разу відзнаки роздаватиме якесь "Біле братство" чи секта сатаністів…
"Так скажу: не треба Орден… Дехто згоден на медаль"
Аби не зловживати суб'єктивними оцінками, "УМ" вирішила поцікавитися думкою представників різних "таборів".
"Ви ж розумієте, що коли 300 представників владної верхівки присягають якомусь невідомому об'єднанню, - це небезпечно? – відреагував на питання "України молодої" народний депутат від Соцпартії Юрій Луценко. – А як же присяга на вірність Україні? Адже керівні органи Ордену св. Станіслава знаходяться за межами нашої держави, що вже суперечить служінню українському народові. Усі члени цієї організації зобов'язуються виконувати накази Великого Магістра чи ще там когось. Уявіть собі, що комусь десь у Лондоні спаде на думку покерувати головою української Служби безпеки…"
Ой. Справді страшно.
"Та немає ніякої присяги, ніякого контракту! – доброзичливо обурюється "пріор" Павло В'ялов, який охоче несе тягар несподіваної слави й роздає інтерв'ю журналістам. – Єдине, що вони підписують – це щось на зразок анкети про себе: де народився, коли одружився… А щодо наказів Великого Магістра – так ви почитайте статут будь-якої партії, там же теж написано, що її члени зобов'язуються виконувати рішення керівного органу! А що в цьому поганого? Природно, ніхто нічого протизаконного не виконуватиме. Щодо "керівних органів за кордоном", то вони, скажімо, і в Соціалістичного інтернаціоналу не в Україні. І СПУ на чолі з Олександром Морозом усе одно чогось дуже прагне туди потрапити…"
"Контракт? Може, я щось таке й підписувала, не пам'ятаю. Але не думаю, що там було щось погане", - невпевнено каже достойна пані Ніна Матвієнко, наша відома співачка. У цьому контексті вона розповіла старий анекдот, про те як один гуцул дуже хотів дітей, а що їх у нього не було, то порадили звернутися до притулку і взяти звідти якогось малюка в прийми. Пішов гуцул, вертається назад, а односельці за голову хапаються: "Йой, Іване, кого ж ти ведеш?! Він же чорний!" – " Зате не жид і не москаль", - гордо відповідає Іван". "Тільки обов'язково це надрукуйте! – попросила кавалерственна дама Матвієнко. - Я ж кажу: ну нехай масони! Аби українські!"
А ось цитата зі спільної заяви опозиційної "четвірки" (з "Нашою Україною" включно): "Нікого не повинні вводити в оману положення статуту Ордена щодо утвердження загальнолюдських цивілізаційних цінностей, оскільки створення будь-якого об'єднання, яке стоїть над усіма з усілякими рицарськими титулами, суперечить не тільки Конституції, а й українській ментальності, звичаєвому праву... Переконані, новітнє масонство, в яку б одежину не одягалося, не повинне закорінюватися на українській землі. Вищим званням для представників влади має бути звання громадянина і справжнього патріота України".
Ніна Матвієнко – особа, вельми близька до тієї ж "Нашої України" як член Народного руху, - у відповідь на це зазначає: "Нічого масонського я там не бачила! Мене Ніла Крюкова (актриса ) зустріла й повідомила страшну новину: у нас, мовляв, масонську змову розкрили. А я їй кажу: "Так тоді і я теж, виходить, масонка"? А насправді там дуже люди цікаві, хоч і різних професій, але всі ми сходимося на чомусь одному, людському. Я там із такими людьми познайомилася, яких би інакше ніколи не зустріла. Завжди відгукуються на допомогу. Це дуже добре, що ми знайомимося".
Сам Павло В'ялов в інтерв'ю "УМ" розповів таке: "Ми, коли цей скандал спалахнув, пішли на Петрівку й накупили книг із масонства. І з'ясували, що нічого спільного з нашим орденом у них немає. Там же, виявляється, жінок не приймали! А у нас тут, як Мороз обурювався, кавалерственні дами. А взагалі, навіть якби у нас із масонами щось спільне й було, то що в цьому поганого? Масонами в історії чудові люди були. Відкрийте сайт Соцінтерну, вони там самі зізнаються, що багато його членів належить до масонських організацій". (Заради справедливості: сайт відкрили, нічого подібного до таких заяв не знайшли. Можливо, погано шукали – Авт.).
Спробувала кореспондентка "УМ" з'ясувати у "Великого Пріора" й найнезбагненнішу для нас річ: чому ж усе-таки серед "достойних панів" аж ТАК багато силовиків?
"Ви розумієте, - відповів В'ялов, - ми ж еліту нагороджуємо. Справді, багато нагороджених належать до силових структур. Бо на моє переконання, це еліта і є. А взагалі, нашу нагороду може отримати кожен, аби достойним був. Досить лише знайти кількох людей з числа "орденоносців", які б дали йому рекомендації. Нещодавно ми одного хлопця нагородили, який дітей врятував, коли хтось у них гранату кинув. Йому руку відірвало… Простий собі хлопець. А коли, скажімо, Яна Клочкова стала олімпійською чемпіонкою й погодилася прийняти наш орден, це для нас було великою честю. Між іншим, про вступні внески – це все дурниці. Ми ніяких грошей за це не беремо. Хто хоче – жертвує на благодійність. Так що розмови про те, що я це роблю для заробітку, - нісенітниця".
(До речі, такий нюанс: якщо пан В'ялов і справді займається своєю "пріорською" діяльністю тільки задля власної вигоди, як сталося, що його ЛПУ(о) на останніх парламентських виборах зайняла почесне останнє (!) місце? І знайомства, виходить, не допомогли…)
З тезою про "елітність" "станіславоносних" панів категорично не згоден лідер Української народної партії, народний депутат від "Нашої України" Юрій Костенко: "Претензії цих осіб на звання "еліти" некоректні. Для того, щоб в Україні постала еліта, її спочатку потрібно виховати. Українська еліта може сформуватися на основі національних інтересів, а не на основі формальної присутності в якихось клубах. Ті, хто сьогодні зараховує себе до цього ордену, мають такий хвіст негативів та корупційних діянь, що в мене, як людини з нормальною політичною біографією, це викликає відразу, а не повагу", - цитує свого провідника прес-служба УНП.
А взагалі, пан В'ялов твердо переконаний: увесь цей "скандал" народжений браком інформаційних приводів. "Опозиції треба було засвітитися, от вона й вигадала "новину". Їм, мабуть, просто заздрісно, що нікому з них орден не дали, ось і обурюються. А я просто вважаю, що ні Мороз, ні Тимошенко, ні Симоненко ордену св. Станіслава не достойні. Зате яку нам рекламу зробили! Я сайт наш дивився, так там протягом 4-6 лютого по 10 тисяч відвідувачів бувало, з 58 країн світу! Звісно, ми й далі все робитимемо, як раніше. І вас на нагородження запрошуємо. Приходьте, це цікаво!", - спокушає Павло В'ялов.
Справді, цікаво. Можливо, ми цим запрошенням і скористаємося. Не все ж на пригоди лицарів, ельфів та гобітів у кінотеатрах дивитися.
На завершення я поцікавилася у "Великого Пріора", чи траплялися в історії нагородження такі випадки, щоб хтось відмовився від запропонованого ордену. "Ні!" – категорично відповів пан В'ялов. Але, трохи подумавши, пригадав і сказав: "Брешу, таки було. Двоє ду-уже відомих людей відмовилися. Але прізвищ не називатиму".
Краще б Кучма був масоном!
Із сотень українських можновладців від "картопляного" ордену відмовилося тільки двоє
За той тиждень, що минув з моменту проголошення "сенсаційної" новини про "масонів" у найвищих колах української влади, змову яких нібито викрила опозиція, не писав і не говорив хіба що ледачий. Реакція преси на заяву лідера Соцпартії Олександра Мороза була масовою, але неодностайною. Одні видання грудьми стали на захист "благородно-благодійної" організації, яка "нічого спільного з масонством не має", сприяє відродженню кодексу лицарської честі й навіть "захисту прав і свобод людини" (цікаво, що при детальнішому ознайомленні з діяльністю Ордену св. Станіслава, записаним Морозом у носії "масонської змови", з'ясувалося: до переліку орденоносних шевальє цієї організації входять і редактори деяких з її друкованих "адвокатів").
Інші ЗМІ, навпаки, так роздули тему загрози з боку зловісних "масонів", що кожному свідомому громадянину захотілося це лихо терміново ліквідувати.
"Україна молода" вирішила не повторювати помилок перших та других колег по мас-медійному цеху, а натомість тверезо розібратися в ситуації, перш ніж робити якісь категоричні висновки. І хоча "масонський скандал" уже встиг сповзти на дно в переліку "найгарячіших" тем поточних тижнів (що, до речі, свідчить про його незначущість), та певні "розборки" навколо нього ще тривають і триватимуть: у четвер "Великий Пріор Ордену святого Станіслава" Павло В'ялов обіцяє розкрити представникам преси в УНІАНі "деякі таємниці".
Насправді ніяких таємниць нібито й немає – за три роки діяльності Ордену в Україні ніхто ніколи й не намагався щось приховати від широкого загалу. Принаймні так стверджує сам В'ялов, який керує "скандальною" організацією. Так уже склалося, що авторка цих рядків уже давно ознайомлена з деякими подробицями функціонування Ордена СС. І, щиро кажучи, досі й на думку не спадало, що всі ці "кавалерственні" особи можуть становити небезпеку саме у зв'язку з їхніми статусами шевальє тощо. Ігри в рицарство (з мечами, пурпуровими плащами й патетичними присягами) радше викликають посмішку: чим би дитя не тішилось...
Проте події минулого тижня змусили подивитися на цей карнавал дещо під іншим кутом зору. Тоді-то й з'ясувалося, що насправді... нічого конкретного з'ясувати не вдасться. Адже з однієї й тієї самої розповіді можна зробити два абсолютно протилежні висновки...
Свідома провокація проти опозиції?
"Близько 300 вищих керівників держави, починаючи від керівника Служби безпеки, міністра оборони і Генерального прокурора, входять до масонської ложі ордена Святого Станіслава", - повідомив 3 лютого голова СПУ Олександр Мороз. Це мало означати: Україна отримала чергову сенсацію.
Керівні органи цієї ложі знаходяться за кордоном, оголосив лідер Соцпартії, а, отже, "досить дивним і небезпечним для держави є присутність у ній вищих посадових осіб". "Усі, хто входить до цієї масонської ложі, не можуть бути ні на якій державній службі в Україні", - цитує Мороза УНІАН.
Ой, таки підставили Олександра Олександровича. Прикро, звісно, що такий поважний чоловік піддався на ще один дитячий спосіб зам'яти резонанс від "касетного скандалу". Адже кому-кому, а Морозові тепер довіку треба пам'ятати, що за кожним його кроком пильно стежать тисячі "антиопозиційних" очей і навіть найменшу похибку лідера Соцпартії мільйони ворожих вуст розтиражують у тлумаченні на зразок: "Опозиція видала чергову дурницю. А пам'ятаєте зініційований "касетний скандал?"
Хто саме підкинув голові Соцпартії ідею "викрити" "масонську" змову, можна тільки гадати. А позірним приводом нібито стала видана в Харкові книжка такого собі Едуарда Ходоса, де під красномовною назвою "Еврейская рулетка. Пир во время Кучмы" розповідається про діяльність цього самого Ордену св. Станіслава.
Видання ілюстроване чималою колекцією фотографій із зображенням посвячення багатьох можновладців у кавалери Ордену. З якими, до речі, кожен бажаючий вже протягом кількох років може ознайомитися на їх інтернет-сайті.
Діла давно забутих днів
Навряд чи сподівався колишній кримчанин Павло В'ялов, бізнесмен, лідер карликової Ліберальної партії України (оновленої) та голова Міжнародного благодійного фонду розвитку людини, що 4 лютого 2003 року прокинеться знаменитим. І не завдяки успішній підприємницькій діяльності чи вищепереліченим посадам, ба, навіть не завдяки тісному знайомству з переважною більшістю українських високопосадовців, а просто через те, що саме йому судилося очолювати "Великий Пріорат Ордену святого Станіслава" в Україні.
Трохи історії. Справжній орден св. Станіслава був заснований в 1765 році останнім польським королем Станіславом-Августом Понятовським. Офіційно орден був названий на честь св. Станіслава – заступника Польщі, неофіційно - всі розуміли, про якого саме Станіслава мова. Після приєднання Польщі до Росії орден став російським і припинив своє існування тільки після жовтневого перевороту. У 1979 році про нагороду пригадав президент Республіки Польща (у вигнанні) Юліуш Новіна-Сокольницький.
От тільки на відміну від нащадків численних європейських монархічних династій, приватна особа, що іменує себе президентом Польщі (в екзилі), ніяких прав на орден Станіслава не мала".
Але жити хочеться всім, тож і вигадав граф Юліуш спосіб заробити собі на прожиття. Так виникла громадська організація, уповноважена роздавати "ордени" всім, кому вважає за потрібне. А сам нащадок польського святого (принаймні на офіційному сайті Ордену стверджується, що Новіна-Сокольницький належить до того ж роду, що й св. Станіслав) став іменуватися Його Високопревосходительством Князем VIII Великим Магiстром Ордену св. Станiслава. І познайомився він якось зі своїм однодумцем з України Павлом В'яловим, якому й вирішив довірити керівництво Пріоратом на теренах нашої держави. Павло Іванович за ідею вхопився і у 1999 році зареєстрував у Міністерстві юстиції України нову громадську організацію.
Від любителів Станіслава до почту Леоніда
Читаючи статут свіжоспеченої структури, просто слізьми вмиваєшся: згідно з цим документом, "Основними принципами діяльності Прiорату є гуманізм, законність, гласність, рівноправність його членiв, добровiльнiсть та самоврядування… Основна мета Прiорату полягає у вiдродженнi на теренi України Ордену св. Станiслава та об'єднаннi його кавалерiв задля сприяння формуванню нацiональної елiти та укрiплення української державностi, утвердження мiжнародного авторитету країни". Словом, усе чинно-благородно й дуже мило.
А ось далі починаються просто дива. Адже інакше, як дивом, складно пояснити той факт, що сотні представників найвищого ешелону української влади стрункими лавами покрокували під шпагу пана В'ялова – посвячуватися в "шевальє" й "кавалерственні дами".
Звісно, пристрасть нашої "еліти" до всіляких нагород та брязкалець - не новина. Інакше б не розвелося в Україні стільки "кришталевих слонів", "золотих фортун" і всіляких інших "прометеїв-престижів", а різноманітна дрібнота, що прагне називати себе елітою, не виставляла б себе на посміховище, погоджуючись платити шалені гроші тільки за те, щоб помилуватися своїм портретом на газетній шпальті, виділеній під "галерею нагороджених".
Усе це так. Проте у випадку з Орденом Станіслава вражає справді незбагненно велика кількість представників силових структур, які не пошкодували кількох годин у своєму напруженому робочому графіку, аби приїхати до Андріївської церкви (саме там уже другий рік поспіль відбуваються церемонії нагородження) й прийняти чергову нагороду з рук "Великого Пріора".
"Кавалерственними" дамами й шевальє себе іменують понад 90 (!) генералів СБУ, Збройних сил, митниці, прикордонних військ… А ще з кілька десятків діючих та колишніх урядовців, три "губернатори", два мери великих міст, голова ЦВК, з десяток народних депутатів (у тому числі перший президент України Леонід Кравчук), деякі високопоставлені співробітники адміністрації президента, 11 полковників силових структур, дружина президента Людмила Кучма, колишній та нинішній Генеральні прокурори, керівники Державної податкової адміністрації… Список можна продовжувати.
"Картинка" красива й шляхетна: посвячені у кавалери "благородної" нагороди влаштовують бали, потроху опікуються дитячими будинками й притулками, допомагають одне одному й своїм безпорадним співгромадянам, словом, дійсно "відроджують лицарські традиції" і все таке.
Занепокоєння викликає інший факт: якщо наші доблесні можновладці, ба, навіть представники СБУ й правоохоронних органів, ладні все покинути й побігти за черговим "картопляним орденом", підписати які завгодно папери й присягнути першому-ліпшому "магістру" заради можливості повісити на доблесну грудь "енну" цяцьку, чи не варто замислитися над тим, кому ми довірили свою безпеку і свою державу? А ну ж бо наступного разу відзнаки роздаватиме якесь "Біле братство" чи секта сатаністів…
"Так скажу: не треба Орден… Дехто згоден на медаль"
Аби не зловживати суб'єктивними оцінками, "УМ" вирішила поцікавитися думкою представників різних "таборів".
"Ви ж розумієте, що коли 300 представників владної верхівки присягають якомусь невідомому об'єднанню, - це небезпечно? – відреагував на питання "України молодої" народний депутат від Соцпартії Юрій Луценко. – А як же присяга на вірність Україні? Адже керівні органи Ордену св. Станіслава знаходяться за межами нашої держави, що вже суперечить служінню українському народові. Усі члени цієї організації зобов'язуються виконувати накази Великого Магістра чи ще там когось. Уявіть собі, що комусь десь у Лондоні спаде на думку покерувати головою української Служби безпеки…"
Ой. Справді страшно.
"Та немає ніякої присяги, ніякого контракту! – доброзичливо обурюється "пріор" Павло В'ялов, який охоче несе тягар несподіваної слави й роздає інтерв'ю журналістам. – Єдине, що вони підписують – це щось на зразок анкети про себе: де народився, коли одружився… А щодо наказів Великого Магістра – так ви почитайте статут будь-якої партії, там же теж написано, що її члени зобов'язуються виконувати рішення керівного органу! А що в цьому поганого? Природно, ніхто нічого протизаконного не виконуватиме. Щодо "керівних органів за кордоном", то вони, скажімо, і в Соціалістичного інтернаціоналу не в Україні. І СПУ на чолі з Олександром Морозом усе одно чогось дуже прагне туди потрапити…"
"Контракт? Може, я щось таке й підписувала, не пам'ятаю. Але не думаю, що там було щось погане", - невпевнено каже достойна пані Ніна Матвієнко, наша відома співачка. У цьому контексті вона розповіла старий анекдот, про те як один гуцул дуже хотів дітей, а що їх у нього не було, то порадили звернутися до притулку і взяти звідти якогось малюка в прийми. Пішов гуцул, вертається назад, а односельці за голову хапаються: "Йой, Іване, кого ж ти ведеш?! Він же чорний!" – " Зате не жид і не москаль", - гордо відповідає Іван". "Тільки обов'язково це надрукуйте! – попросила кавалерственна дама Матвієнко. - Я ж кажу: ну нехай масони! Аби українські!"
А ось цитата зі спільної заяви опозиційної "четвірки" (з "Нашою Україною" включно): "Нікого не повинні вводити в оману положення статуту Ордена щодо утвердження загальнолюдських цивілізаційних цінностей, оскільки створення будь-якого об'єднання, яке стоїть над усіма з усілякими рицарськими титулами, суперечить не тільки Конституції, а й українській ментальності, звичаєвому праву... Переконані, новітнє масонство, в яку б одежину не одягалося, не повинне закорінюватися на українській землі. Вищим званням для представників влади має бути звання громадянина і справжнього патріота України".
Ніна Матвієнко – особа, вельми близька до тієї ж "Нашої України" як член Народного руху, - у відповідь на це зазначає: "Нічого масонського я там не бачила! Мене Ніла Крюкова (актриса ) зустріла й повідомила страшну новину: у нас, мовляв, масонську змову розкрили. А я їй кажу: "Так тоді і я теж, виходить, масонка"? А насправді там дуже люди цікаві, хоч і різних професій, але всі ми сходимося на чомусь одному, людському. Я там із такими людьми познайомилася, яких би інакше ніколи не зустріла. Завжди відгукуються на допомогу. Це дуже добре, що ми знайомимося".
Сам Павло В'ялов в інтерв'ю "УМ" розповів таке: "Ми, коли цей скандал спалахнув, пішли на Петрівку й накупили книг із масонства. І з'ясували, що нічого спільного з нашим орденом у них немає. Там же, виявляється, жінок не приймали! А у нас тут, як Мороз обурювався, кавалерственні дами. А взагалі, навіть якби у нас із масонами щось спільне й було, то що в цьому поганого? Масонами в історії чудові люди були. Відкрийте сайт Соцінтерну, вони там самі зізнаються, що багато його членів належить до масонських організацій". (Заради справедливості: сайт відкрили, нічого подібного до таких заяв не знайшли. Можливо, погано шукали – Авт.).
Спробувала кореспондентка "УМ" з'ясувати у "Великого Пріора" й найнезбагненнішу для нас річ: чому ж усе-таки серед "достойних панів" аж ТАК багато силовиків?
 |
(До речі, такий нюанс: якщо пан В'ялов і справді займається своєю "пріорською" діяльністю тільки задля власної вигоди, як сталося, що його ЛПУ(о) на останніх парламентських виборах зайняла почесне останнє (!) місце? І знайомства, виходить, не допомогли…)
З тезою про "елітність" "станіславоносних" панів категорично не згоден лідер Української народної партії, народний депутат від "Нашої України" Юрій Костенко: "Претензії цих осіб на звання "еліти" некоректні. Для того, щоб в Україні постала еліта, її спочатку потрібно виховати. Українська еліта може сформуватися на основі національних інтересів, а не на основі формальної присутності в якихось клубах. Ті, хто сьогодні зараховує себе до цього ордену, мають такий хвіст негативів та корупційних діянь, що в мене, як людини з нормальною політичною біографією, це викликає відразу, а не повагу", - цитує свого провідника прес-служба УНП.
А взагалі, пан В'ялов твердо переконаний: увесь цей "скандал" народжений браком інформаційних приводів. "Опозиції треба було засвітитися, от вона й вигадала "новину". Їм, мабуть, просто заздрісно, що нікому з них орден не дали, ось і обурюються. А я просто вважаю, що ні Мороз, ні Тимошенко, ні Симоненко ордену св. Станіслава не достойні. Зате яку нам рекламу зробили! Я сайт наш дивився, так там протягом 4-6 лютого по 10 тисяч відвідувачів бувало, з 58 країн світу! Звісно, ми й далі все робитимемо, як раніше. І вас на нагородження запрошуємо. Приходьте, це цікаво!", - спокушає Павло В'ялов.
Справді, цікаво. Можливо, ми цим запрошенням і скористаємося. Не все ж на пригоди лицарів, ельфів та гобітів у кінотеатрах дивитися.
На завершення я поцікавилася у "Великого Пріора", чи траплялися в історії нагородження такі випадки, щоб хтось відмовився від запропонованого ордену. "Ні!" – категорично відповів пан В'ялов. Але, трохи подумавши, пригадав і сказав: "Брешу, таки було. Двоє ду-уже відомих людей відмовилися. Але прізвищ не називатиму".
