Медведчук: первое поражение на Банковой

Жива чи мертва? Це про парламентську більшість ім.Л.Д.Кучми. Минув третій день, як здоров'я цього молодого утворення було у невизначеному стані. Лідер фракції СДПУ(О) Леонід Кравчук не шкодує емоцій у коментарях, що, мовляв, час замовляти вінки і заупокійні молитви. Інші лідери фракцій більшості роблять круглі очі та перепитують: "А що трапилося?" Для них існування не викликає сумнівів. "Живєє всєх живих". Просто змінилося оперативне управління процесом.

За два тижні парламентського існування більшість у складі "дев'ятки" зайшла у кризу. Це очевидно. Констатувати смерть, звичайно, зарано. Бо для реанімації пропрезидентського союзу існує кабінет інтенсивної терапії. На вулиці Банковій. Однак чи то "головлікар" ще за справу не брався, чи "ліки" його вже не діють (аж складно уявити)… Але й говорити про перехід до одужання не доводиться.

СДПУ(О) праведні у своєму гніві: "їх зрадили". Інша річ, що зрада пройшла з користю для парламенту, для суспільства і, зрештою, для майбутнього держави. Це, звичайно, "зрада" – зрада планам перетворити опозицію на маргіналез, альтернативну точку зору – на інтершум переможних петард, а слово "демократія" – на анахронізм.

Голосування 24 грудня, яке відмінило рішення по комітетах, показало втрату Медведчуком контролю над більшістю. І півлиха, якби тільки Медведчуком. Самим Кучмою, оскільки президент своїми заявами (про СДПУ(О) і "козу") показав уже патологічну залежність від лідера соціал-демократів. І тепер у них (Кучми-Медведчука) до цієї більшості, послуговуючись мовою дипломатів, "криза довіри".

Цікаво, коли більшовики ("Регіони", "Європейський вибір", "Народний вибір") зливали голоси за анулювання перерозподілу комітетів, вони розуміли цю страшну істину? Що їх помста Медведчуку є таким самим ударом по Кучмі. Принаймні, саме так Віктор Володимирович подасть інфо Леоніду Даниловичу.

Іноді навіть закрадається підозра, що есдеки спеціально нагнітають ситуацію постійними заявами про смерть більшості, щоб налякати Кучму, а потім успішно розв'язати цю проблему. Однак чи буде це просто зробити?

Зрозуміло, що ні. Голосування у четвер за бюджет показали можливість ситуативного союзу між донецьким Кабміном і опозицією. Об'єднує яких старий-добрий мотив, коли з "есдеками воює вся країна". Янукович бачить, що у нього може бути резерв ледь не в 150 опозиційних голосів (за бюджет дружньо голосували і "Наша Україна", і БЮТ, і СПУ; і без них він не був би прийнятий - бо есдеки не додали 18 голосів). Тобто розповіді про "золоту акцію" СДПУ(О) за певних умов перетворюються на пустий пафос.

Віктор Медведчук – чоловік розумний, а тому достеменно неможливо уявити, які плани він вимальовує. Однак зрозуміло, що він не може миритися з нинішньою ситуацією. "Сьогодні я менеджер і хочу довести, що справляюся зі своїми обов'язками на відмінно", - пообіцяв Медведчук у жовтні.

Він – не просто менеджер, а "антикризовий менеджер", тобто для застосування своїх талантів йому треба конфлікт, протистояння, буйство крові. Зараз саме такий момент. Однак ситуація заходить далеко. Слідом за Януковичем перестає боятися і Литвин.

Дарма Кучма розповідав анекдот "про Вовочку". Звичайно, складно уявити, що Литвин образиться на Кучму. Але він точно оголосить своїм ворогом Медведчука – оскільки не сумнівається, хто підказав "гаранту" цей анекдот. Найпарадоксальніше, що неможливо довести, що жарт Кучмі написала його соціал-демократична тінь. Однак це неважливо – громадськість уже дала відповідь на це питання.

Тож, що там із більшістю, вона є чи її немає? Вона мертва як проект Віктора Медведчука, старанно підготовлений, запакований і подарований Л.Д.Кучмі. Але вона існує як продукт принципу "проти кого воюємо", що теж може приносити позитивний результат для держави.

І це не значить, що Медведчук не візьметься створювати більшість знову. Увечері прийшло чергове підтвердження того, що руки у нього вільні, а вибір інструментів – необмежений. Губернатором Чернігівської області став народний депутат із фракції СДПУ(О).