ДОКЛАД ЭКСПЕРТОВ США И БРИТАНИИ ПО "КОЛЬЧУГАМ"
Понедельник, 25 ноября 2002, 20:44
Текст доклада был распространен посольством США в понедельник вечером. Как отмечается в сообщении, он обнародован 25 ноября правительствами США и Великобритании.
Неофіційний переклад
ДОПОВІДЬ ПРО ВІЗИТ ЕКСПЕРТНОЇ ГРУПИ В УКРАЇНУ
13-20 жовтня 2002 року
Цю доповідь було спільно складено під егідою Уряду Сполучених Штатів Америки та Уряду Її Величності Королеви Великої Британії
ЗМІСТ
I. Резюме керівництва
II. Мета та мандат експертної групи
III. Відкритість та співпраця
IV. Потенційні передачі системи "Кольчуга" Іраку – безпосередньо, чи через третіх осіб
V. Поточний стан процесу експортного контролю в Україні
VI. Висновки та наступні кроки
Додаток А. Система "Кольчуга"
Додаток Б.
І. Резюме керівництва
Спільна американо-британська експертна група відвідала Україну 13-20 жовтня 2002 року на запрошення Уряду України. Ця місія по встановленню обставин була спричинена нещодавнім установленням Федеральним Бюро Розслідувань США автентичності запису розмови від 10 липня 2000 року, в якій брав участь Президент України Кучма. Під час цієї розмови Президент Кучма затвердив пропозицію Валерія Малєва – Генерального директора державної фірми по продажу озброєнь "Укрспецекспорт" – щодо таємної передачі Іраку системи пасивного виявлення "Кольчуга" через третю особу (йорданського посередника).
Основними цілями групи були наступні:
- встановити, чи була система пасивного виявлення "Кольчуга" Передана, Іраку безпосередньо, чи через третю сторону;
- встановити технічні можливості "Кольчуги" та рівень загрози, яку вона могла б становити військам США та Великої Британії;
- отримати відомості про перебіг подій, що передували розмові між Президентом Кучмою та Малєвим 10 липня 2000 року та слідували за нею; а також
- оцінити українську систему контролю за експортом озброєнь.
Рівень співпраці та прозорості
Рівень співпраці та прозорості з українського боку був різнорідним. Міністерство оборони та Міністерство закордонних справ дуже допомогли в роботі експертної групи.
Групі дозволили зустрітися з багатьма, але не з усіма особами, про зустріч з якими просилося. Українська сторона сказала членам групи, що зустрітися з Леонідом Деркачем – колишнім Головою Служби безпеки України, та Юрієм Оршанським – колишнім Почесним Консулом Іраку, не було можливо, оскільки під час візиту групи вони перебували за кордоном.
Часто українські посадові особи рішуче відмовлялися відповідати на конкретні запитання, які були істотними для роботи групи, особливо, коли питання торкалися ролі вищих керівників України. Група також стикнулася з ухильними відповідями українських урядовців на прямо поставлені запитання щодо можливої передачі "Кольчуги" третій особі, або через третіх осіб.
Багато документів, які запитувала інспекційна група, були їй надані; хоча і з різним рівнем небажання. Після окремих запитів з боку керівника групи Адміністрація Президента дала дозвіл на доступ до додаткових документів, але у доступі до деяких найбільш важливих документів було відмовлено. Наприклад, українські посадові особи не виявили бажання надати документацію щодо продажу чотирьох станцій "Кольчуга" Китайській Народній Республіці (КНР), про яку просилося.
19 жовтня групі було сказано, що ці очікувані документи будуть розсекречені і надані протягом наступних днів. Група до цього часу чекає на ці документи.
Отримані факти
Основним фактом, отриманим у результаті цієї місії по виявленню обставин, є те, що Уряд України (УУ) не спромігся надати групі задовільні докази того, що передача "Кольчуги" Іраку не могла відбутися, або не відбувалася. В результаті цього питання про передачу повинно залишитися відкритим.
УУ надав інформацію, яка підтвердила, що зустріч між Президентом Кучмою та Валерієм Малєвим дійсно відбувалась. Напрямки розслідування обмежувалися перебігом подій, що передували затвердженню Президентом Кучмою 10 липня 2000 року продажу та передачі системи "Кольчуга" Іраку, та подій, які відбулися після цього.
Виходячи з того, що група повинна була покладатися на надані Україною цифри по виробництву, та в зв'язку з відсутністю повної співпраці та прозорості у цілому -, зокрема, що стосується питань щодо передачі третім особам – питання щодо того, чи передавала або передає Україна "Кольчуги" Іраку через третю країну повинно залишитися відкритим.
За оцінками групи, "Кольчугу" не було передано безпосередньо Іраку згідно з відкрито заявленими контрактами. Однак таємні чи нелегальні передачі озброєнь – зокрема ті, що здійснювалися за співучасті третіх сторін – залишаються вірогідно можливими. Незважаючи на транспарентність (прозорість) України стосовно заявленого виробництва, залишається ще багато суперечностей та запитань без відповіді.
УУ надав документацію, яка мала на меті показати, що 72 з 76 "Кольчуг", виробництво яких визнає УУ, було обліковано. УУ стверджує, що 4 "Кольчуги" знаходяться в КНР, але групі не було надано доступу до документів, які це підтверджують. Українські співрозмовники заявили, що стаття щодо кінцевого користувача була змінена на прохання КНР.
Група знайшла виробничу розбіжність у 1993 році. Як правило, одночасно виробляється та розгортається три станції "Кольчуга", але в 1993 році УУ звітував про виробництво чотирьох станцій, а не шести. Група також вважає незвичним те, що в 1996, 1997, 1998, 1999 чи 2001 роках жодної "Кольчуги" не вироблялось, як заявляє УУ.
Якщо Ірак отримав систему "Кольчуга", це збільшує загрозу для екіпажів літаків Альянсу, що діють у північній та південній зонах, заборонених для польотів, так само, як і для наземних та морських сил, що діють у регіоні. Головна загроза виникає тоді, коли станції "Кольчуга" працюють комбіновано, що потенційно дозволило б Іраку пасивно відстежувати союзні літаки чи визначати географічні координати наземних та військово-морських радіолокаційних сил, а також забезпечувати набагато раніше попередження про союзні операції взагалі. Як би там не було, і "Кольчуга", і "Кольчуга-М" посилили б можливості Іраку по збору стратегічних розвідувальних даних.
Українцями не проводилося задовільних всебічних розслідувань. Генеральний Прокурор, СБУ та Рада Національної Безпеки і Оборони (РНБО) кожен зі свого боку запевнив групу, що вони проводили розслідування і доповіли про їх, результати, але групі дозволили ознайомитись лише з редагованими та скороченими варіантами окремих доповідей. Роз'яснення щодо рівня, до якого перевірялися чи з'ясовувалися джерела інформації, було відсутнє в матеріалах, що були надані групі. В результаті цього, залишається серйозна стурбованість щодо достовірності та повноти цих розслідувань, проведених Урядом України.
Процес експортного контролю України не має достатніх гарантій захисту від того, що вищі керівники чи керівні установи можуть неналежним чином використати державні органи чи обійти (знехтувати) систему. СБУ та "Укрспецекспорт" мають конфлікт інтересів у системі експортного контролю. Коли було задано пряме запитання стосовно контакту(ів) покійного Малєва з йорданським посередником щодо продажу "Кольчуги" Іраку, СБУ – схоже, єдина організація, якій відомо про йорданські зв'язки – неохоче повідомила, що їй було відомо про запропоновану угоду і заявила, що вона вказала Малєву на "недоцільність" її проведення. Але слідом за цим не було жодних доказів того, що цей процес було зупинено і яким чином, а також хто конкретно був до цього залучений.
Наступні кроки
Для того, щоб США та Велика Британія встановили, чи була система пасивного виявлення "Кольчуга" передана Іраку безпосередньо чи через третю сторону, Уряду України потрібно буде:
- пред'явити документацію, якої ще не було надано, щодо продажу "Кольчуги" іноземним державам, особливо тих документів, які стосуються продажу чотирьох станцій "Кольчуга" КНР;
- надати інформацію стосовно розміщення станцій "Кольчуга" та українських техніків у КНР;
- дозволити експертам США та Великої Британії провести бесіду з тими особами, які були відсутні під час візиту групи в Україну, а особливо з Леонідом Деркачем – колишнім Головою СБУ, та з Юрієм Оршанським – колишнім Почесним Консулом Іраку.
- вирішити питання по виробництву, які залишилися.
II. Мета та мандат експертної групи
Американо-Британська експертна група була створена після окремих зустрічей з Президентом Кучмою Державного Секретаря Великої Британії з питань оборони Джеффа Гуна та американської делегації на чолі із Заступником Держсекретаря США з питань Європи та Євразії Елізабет Джоунс. Ці візити були спричинені оприлюдненням записів розмови, автентичність яких було встановлено Федеральним Бюро Розслідувань США, в якій Президент Кучма дав дозвіл на продаж системи пасивного виявлення "Кольчуга" Іраку в липні 2000 року. Під час зустрічей з паном Гуном та Послом Джоунс Президент Кучма запросив групу для проведення огляду на засадах повної відкритості та прозорості.
Основними цілями групи були наступні:
- встановити, чи передавалась система "Кольчуга" Іраку безпосередньо, чи через третю сторону;
- встановити технічні можливості "Кольчуги" та рівень загрози, що вона могла б становити військам США та Великої Британії;
- отримати інформацію про перебіг подій та рішення керівництва, які передували дозволу Президента Кучми на передачу "Кольчуги" у липні 2000 року, і які слідували за цим дозволом; а також
- оцінити українську систему контролю за експортом озброєнь.
Експертна група прибула в Україну 13 жовтня, а відбула 20 жовтня. Групу було поділено на три підгрупи. Підгрупа 1 вивчала історичні записи питання по "Кольчузі", експортну політику, а також питання державного контролю. Підгрупа 2 розглядала питання продажу озброєнь, питання виробництва, контрактні питання, а також питання маркетингу та продажу. Підгрупа 3 розслідувала технічні параметри системи "Кольчуга", діапазон її застосування та питання інвентаризації та обліку.
На протязі своєї роботи підгрупа 1 зустрілася з рядом вищих посадових осіб УУ та парламентарями, включаючи Главу Адміністрації Президента Віктора Медведчука, Секретаря Ради Національної Безпеки та Оборони (РНБО) Євгена Марчука, Голову Служби Безпеки України (СБУ) Володимира Радченка, Голову Верховної Ради Литвина, Голову Державної комісії з питань військово-промислового комплексу Горбуліна, а також Голів Державної служби експортного контролю, Державного Комітету у справах охорони державного кордону та Державної митної служби.
Підгрупа 2 відвідала різноманітні державні підприємства України, що задіяні у продажу озброєнь, включаючи головну організацію "Укрспецекспорт" та її дочірні підприємства, завод "Топаз" у Донецьку, а також фірму "Монтелект" у Харкові.
Підгрупа 3 теж відвідала завод "Топаз" у Донецьку, а також місця розміщення "Кольчуг", про які було заявлено Урядом України.
III. Відкритість та співпраця
Співпраця та прозорість Уряду України були різнорідними. Міністерство оборони та Міністерство закордонних справ дуже допомагали в роботі експертної групи.
Міра, до якої підгрупи мали змогу виконувати свої завдання, залежала від міри співпраці та прозорості, наданої Урядом України. Підгрупа, яка вивчала технічні аспекти і здійснювала верифікацію можливостей "Кольчуги" та місць її дислокації в Україні, працювала в умовах найбільшого ступеня співпраці та прозорості. Підгрупа отримала повну підтримку від українських супроводжуючих осіб, і усі її вимоги та запити про інформацію було задоволено.
Підгрупа, яка розслідувала внутрішню роботу українських виробників зброї та маркетингової системи, зокрема у сфері контрактних зобов'язань кінцевого користувача, не отримала повної міри співпраці. Не всю документацію щодо продажу "Кольчуг" іноземним державам було надано.
Підгрупа, яка вивчала документи минулих років та питання експортної політики, які безпосередньо стосувалися "Кольчуг", зіткнулася з найбільшими проблемами. Було проблематичним отримати доступ до осіб та документів, про які прохалося. Після безпосередніх звернень до Президентської Адміністрації деякі, однак не усі ці проблеми, було розглянуто.
Уряд України надав документацію, про яку просилося, щодо продажу "Кольчуг" до Ефіопії. Однак, українські офіційні особи не виявили бажання надати документацію, яку у них прохали, щодо продажу чотирьох станцій "Кольчуга" до КНР. Українські співрозмовники послалися на вимоги щодо збереження закритої інформації та обмежень щодо конфіденційності, які мають місце у контракті з КНР.
Групі дозволили зустрітися з багатьма, але не з усіма особами, про зустріч з якими просилося. Українська сторона сказала членам групи, що зустрітися з Леонідом Деркачем – колишнім Головою Служби безпеки України – та Юрієм Оршанським – колишнім Почесним Консулом Іраку – не було можливо, оскільки під час візиту групи вони перебували за кордоном.
Група також зіткнулася з труднощами при вирішенні суперечливих питань. Наприклад, "Укрспецекспорт" відмовився визнати зацікавленість Іраку (через йорданського посередника) в системах "Кольчуга" – незважаючи на те, що це було визнано Службою Безпеки України публічно та у письмовій формі. Часто відповіді на поставлені запитання, зокрема ті, що торкалися ролі вищих українських керівників, були ухильними. Крім того, ключові доповіді щодо різноманітних українських розслідувань мали бути надані у розпорядження групи першого ж дня. Однак цього не сталося.
19 жовтня групу повідомили, що з відсутніх документів знімуть гриф секретності та нададуть у розпорядження наступними днями. Група все ще чекає на ці документи.
IV. Потенційна передача "Кольчуг" Іраку – безпосередньо, чи через треті сторони
Базуючись на наданих Україною записах, група підготувала діаграму, яка показує одержувачів систем "Кольчуга", виготовлених на заводі "Топаз" з 1987 по 1991 рік, та пізніше виробництво, починаючи з 1992 року, включаючи ті системи, що було продано Росії та іншим країнам (Додаток Б). Група не мала можливості пояснити можливу пізнішу передачу найстарішого обладнання "Кольчуги", хоча не було знайдено жодних свідчень співучасті України в "апгрейдах" (удосконаленнях) чи в незаконній передачі удосконаленого старішого асортименту. Однак це питання може викликати менше стурбованості через те, що раніше випущені моделі мають нижчі можливості.
Незважаючи на транспарентність (прозорість) України стосовно заявленого виробництва, залишається ще багато запитань без відповіді та суперечностей. За оцінками групи, "Кольчугу" не було передано безпосередньо Іраку згідно з відкрито заявленими контрактами. Однак нелегальні передачі озброєнь – зокрема ті, що здійснювалися за співучасті третіх сторін – залишаються вірогідно можливими. Група стикнулася з ухильними відповідями українських урядовців на прямо поставлені запитання щодо можливої передачі "Кольчуги" третій особі, або через третіх осіб.
УУ надав документацію, яка мала на меті показати, що 72 з 76 "Кольчуг", виробництво яких визнає Україна, було обліковано. УУ стверджує, що 4 станції "Кольчуга" знаходяться в Китаї, але групі не було надано доступу до документів, які підтверджують, що передачі третій стороні не було.
Група виявила факт невідповідності щодо виготовлення систем у 1993 році. Як правило, одночасно виробляється та розгортається три станції "Кольчуга", але в 1993 році УУ звітував про виробництво чотирьох станцій, а не шести. Група також вважає незвичним те, що в 1996, 1997, 1998, 1999 чи 2001 роках жодної "Кольчуги" не вироблялось, як заявляє Уряд України.
Контрактні питання
Підгрупа, яка розслідувала питання продажу озброєнь та контрактні питання, прагнула розглянути питання продажу "Кольчуг" до Ефіопії та КНР. В "Укрспецекспорті" група зустрілася з менеджерами дочірніх компаній, а також мала розмову з представником компанії "ЛР Авіонікс" (яка знаходиться у Тель-Авіві), саме ця компанія виступала брокером Ефіопського контракту по "Кольчузі". Українську сторону очолював Валерій Шмаров – Генеральний директор "Укрспецекспорту".
Група поставила Шмарову запитання щодо передач систем до Ефіопії та Китаю, роблячи наголос на пунктах контракту, які обмежували передачу "Кольчуг" третім сторонам. Хоча група не ставила за мету скомпрометувати законні справи України з іноземними державами, вона все ж просила забезпечити задовільний рівень прозорості щодо ключових питань, які викликають занепокоєння.
У відповідь на ноту "Non-Paper" американської сторони, яку перед цим було вручено Уряду України, Уряд України заявив наступне:
"При укладанні контрактів Україна зобов'язує інші країни не передавати станції та їх компоненти до третіх країн".
Група зрозуміла цю заяву так, що мається на увазі те, що у шаблон для контрактів "Укрспецекспорту" в обов'язковому порядку включається стандартний пункт, який регулював би питання передачі до третіх країн. "Укрспецекспорт" попросили надати копію такого шаблону, і його було надано.
На висловлене прохання було надано копію відповідного стандартного пункту з Ефіопського контракту. Схоже прохання про надання копії пункту, що регулює питання передачі третім сторонам у китайському контракті, теж подавалося, але в цьому було відмовлено. Українські співрозмовники заявили, що цей пункт було змінено на прохання КНР.
Після від'їзду групи Уряд України надав копію пункту, який перешкоджає повторній передачі без належної на це санкції; як сказав Уряд України, цей пункт було взято з китайського контракту. Однак цей пункт було представлено на іншому чистому аркуші паперу і без отримання доступу до повного тексту контракту, судити про його автентичність було неможливо. Уряд України не пояснив розбіжність між письмовим пунктом та інтерв'ю з українськими експертами, які недвозначно сказали, що цей пункт було змінено.
Технічне обслуговування та запасні частини
Коли поставили запитання, чи отримувала Україна які-небудь запити на технічне обслуговування чи надання запасних частин від країн колишнього Радянського Союзу, пан Рябкін з заводу "Топаз" зазначив, що з 1992 року жодна станція "Кольчуга", яка була поставлена, не поверталася на завод для технічного обслуговування чи удосконалення. Він погодився з тим, що за нормального перебігу подій очікувалися б запити щодо надання післяпродажної підтримки. За його гіпотезою, причина цього криється у нестачі фінансування у тих країнах, де є старі зразки станції "Кольчуга".
Експертна група не виявила жодного документального свідчення чи запису результатів аудиторської перевірки у всіх місцях, які вона відвідала, які суперечили б твердженню Рябкіна. Єдине відоме удосконалення старого обладнання, яке було експортоване, стосується поставок станцій "Кольчуга" до Ефіопії у 2000 році, які були виготовлені раніше – у 1991 році. Повна та всебічна аудиторська перевірка продажу трьох "Кольчуг" у 2000 році підтвердила передачу їх до Ефіопії і при цьому не було виявлено якихось відхилень.
Виходячи з того, що група повинна була покладатися на надані Україною цифри по виробництву, та в зв'язку з відсутністю повної співпраці та прозорості у цілому – зокрема, що стосується питань щодо передачі третім особам – питання щодо того, чи передавала або передає Україна "Кольчуги" Іраку повинно залишитися відкритим.
Візит представників Іраку до Донецька
Відкрита доповідь зазначає, що делегація представників Іраку відвідувала Україну з 17 по 21 червня 2002 року під егідою Спільної українсько-іракської комісії з питань торгового, наукового та технологічного співробітництва. Протягом цього періоду дві сторони також провели зустрічі в Донецьку, де виготовляється "Кольчуга", – нібито для того, щоб обговорити перспективи співпраці в газовій та нафтовій промисловості. Різні посадові особи УУ заперечували будь-яку присутність іракських військових в Україні у період з 17 до 21 червня 2002 року. Цій інформації суперечило документальне свідчення, яке мала група. Заперечення України викликали у групи, яка мала знайти відповідні факти, занепокоєння з приводу справжньої природи візиту представників Іраку в Україну.
V. Сучасний стан процесу експортного контролю в Україні
З моменту отримання незалежності Україна розвиває систему контролю за експортом товарів військового призначення. Вони взяли до уваги поради інших країн при створенні їх системи. Згідно з чинним законодавством компанії, залучені до експорту озброєнь, державної чи приватної форм власності, зобов'язані повідомляти і отримувати дозвіл на проведення переговорів щодо продажу та експорту озброєнь. Дозвіл на експорт надається через Державну службу експортного контролю (ДСЕК), яка перевіряє чи не є клієнт суб'єктом міжнародних санкцій чи інших двосторонніх угод, які могли б заборонити продаж.
Якщо ці перевірки виявляють необхідність подальшого вивчення, то прохання передається або до міжвідомчого комітету, або до внутрішнього комітету, залежно від того яке питання викликає сумнів. Якщо і у подальшому виникають проблеми, тоді Комітет з питань військово-технічного співробітництва та політики експортного контролю (очолюваний нещодавно призначеним Ігорем Смєшком) вивчає прохання та передає її до Державного комітету експортного контролю (ДКЕК). Групі повідомили, що усі заяви на військовий експорт надсилаються до ДКЕК для прийняття остаточного рішення. Усі фірми, що торгують зброєю, із якими розмовляли під час візиту групи, знають про процес контролю за експортом зброї.
Група прагнула зрозуміти, як офіційний процес експортного контролю України запобігає чи відстежує незаконні продажі зброї таким країнам як Ірак, Запитання зосереджувалися на тому, як система експортного контролю могла б бути порушена чи обійдена окремими особами чи підприємствами, які мають значний вплив на неформальний процес прийняття рішення:
- ДСЕК не має повноважень проводити розслідування і значною мірою покладається на СБУ. Якщо якесь питання викликає підозру, наприклад фальшивий Сертифікат Кінцевого Користувача, то ДСЕК передає його на розгляд СБУ, або у випадку безумовної кримінальної відповідальності – Генеральному прокурору, для проведення подальших дій. Група також чула про повноваження СБУ обходити інші установи, такі як митниця та прикордонники. СБУ також представлена в РНБО та ДСЕК і є першою інстанцією при будь-яких розслідуваннях переговорів/продажу/експорту військового обладнання, щодо яких існують певні запитання.
- Під час бесід було зазначено, що Малєв, колишній голова "Укрспецекспорту", не зв'язувався з ДСЕК на будь-якому етапі справи по продажу "Кольчуг" до Йорданії чи Іраку. Однак групі повідомили, що Малєв звертався до членів ДСЕК поза рамками офіційних засідань комітету з тим, щоб вмовити їх дозволити провести суперечливі угоди. Нинішній Голова СБУ зазначив, що СБУ відмовила пропозиції пана Малєва після того, як встановила, що Йорданія виходила на Ірак. Однак, не існує документальних записів щодо цих розмов чи розслідувань в офіційній системі експортного контролю, ні навіть в СБУ, що робить неможливим встановити, що ж насправді мало місце.
Існують декілька інших сфер у процесі експортного контролю, що викликають занепокоєння.
- Контракти можна занадто вільно адаптувати з недостатнім запевненням щодо неможливості передачі третім сторонам. Україна перевіряє Сертифікати Кінцевого Користувача (СКК) шляхом запиту до Посольства країни-одержувача в Києві, однак обходження аудиторської перевірки через фальшиві СКК чи іншими способами залишається можливим напрямком обходу експортного контролю.
- Порушення процесу відкрито не повідомляються незалежним сторонам. РНБО, Генеральний прокурор та СБУ проводили розслідування справи про продаж "Кольчуг" до Іраку, однак усі ці органи є підлеглими президенту. Обсяг розслідування не було встановлено насправді незалежним органом. Розділи доповіді, які групі дозволили подивитися, занадто вузько зосереджувалися на питанні, чи мала місце пряма передача "Кольчуг" до Іраку, а розслідування щодо непрямих поставок чи передачі через третіх осіб було недостатнім.
- Ці звіти не були автоматично надані в розпорядження постійного комітету парламенту України (Верховної Ради) з розслідування порушень при продажу озброєнь. Парламентарі, опитані групою, висловили розпач з приводу відсутності законодавчого нагляду та відсутності можливості провести незалежне розслідування. Парламент створив спеціальні слідчі комісії, що також розглядали і справу з "Кольчугою". На практиці цим комісіям не вистачає повноважень, тому що прийняте законодавство, яке наділяло слідчі комісії Ради правом виклику до суду та іншими повноваженнями, необхідними для виконання їхньої роботи, не було введене в дію за відсутності підпису Президента Кучми.
Запис, зроблений у липні 2000 року, стосується оборудки по передачі системи "Кольчуга" Іраку через третю сторону (йорданського посередника). В цій розмові Генеральний директор Державного підприємства з продажу озброєнь "Укрспецекспорт" Валерій Малєв пропонує Президентові Кучмі план таємної передачі системи "Кольчуга". Президент Кучма схвалює пропозицію Малєва. В ході розслідування наша група переглянула журнал зустрічей президента, який веде його охоронець, з якого видно, що Президент Кучма і Малєв справді зустрічалися 10 липня 2000 року в президентському кабінеті.
Посадовці поінформували нашу групу про те, що у них були розмови з Малєвим і заявили, що мусили сказати йому, що не можуть підтримати його неофіційні пропозиції. Деякі опитані посадовці висловили припущення, що після цього Малєв спробував отримати згоду Президента Кучми, аби попередити будь-які рішення проти цієї угоди в процесі офіційного розгляду органами експортного контролю. Однак інші опитані групою посадовці відкинули таку можливість.
У справі з "Кольчугою" на підставі свідчень, які є у нашої групи в даний момент, можна зробити висновок, що Малєв уникнув офіційної процедури експортного контролю і звернувся прямо до Президента Кучми та СБУ (на той час очолюваної Леонідом Деркачем). Цим можна пояснити відсутність офіційної документації в різноманітних органах експортного контролю, яка б дала змогу відстежити операцію.
Суперечливість ситуації з "Кольчугою" підкреслює серйозність недоліків, що існують у системі експортного контролю України.
VI. Висновки та подальші дії
Висновки
Основним фактом, отриманим у результаті цієї місії по виявленню обставин, є те, що Уряд України (УУ) не спромігся надати групі задовільні докази того, що передача "Кольчуги" Іраку не могла відбутися, або не відбувалася. В результаті цього, питання про передачу повинно залишитися відкритим.
УУ надав лише інформацію, що зустріч між Президентом Кучмою та Валерієм Малєвим дійсно відбулася. Ніякої інформації щодо надання дозволу на трансфер надано не було.
Виходячи з того, що група повинна була покладатися на надані Україною цифри по виробництву, та в зв'язку з відсутністю повної співпраці та прозорості у цілому – зокрема, що стосується питань щодо передачі третім особам – питання щодо того, чи передавала або передає Україна "Кольчуги" Іраку через третю країну повинно залишитися відкритим.
За оцінками групи, "Кольчугу" не було передано безпосередньо Іраку згідно з відкрито заявленими контрактами. Однак, таємні чи нелегальні передачі озброєнь – зокрема ті, що здійснювалися за співучасті третіх сторін – залишаються вірогідно можливими. Група стикнулася з ухильними відповідями українських урядовців на прямо поставлені запитання щодо можливої передачі "Кольчуги" третій особі, або через третіх осіб.
Якщо Ірак отримав систему "Кольчуга", це збільшує загрозу для екіпажів літаків Альянсу, що діють у північній та південній зонах, заборонених для польотів, так само, як і для наземних та морських сил, що діють у регіоні. Головна загроза виникає тоді, коли станції "Кольчуга" працюють комбіновано, що потенційно дозолило б Іраку пасивно відстежувати союзні літаки чи визначати географічні координати наземних та військово-морських радіолокаційних сил, а також забезпечувати набагато раніше попередження про союзні операції взагалі. Як би там не було, і "Кольчуга", і "Кольчуга-М" посилили б можливості Іраку по збору стратегічних розвідувальних даних.
Українцями не проводилося задовільних всебічних розслідувань. Генеральний Прокурор, СБУ та Рада Національної Безпеки і Оборони (РНБО) кожен зі свого боку запевнив групу, що вони проводили розслідування і доповіли про їх, результати, але групі дозволили ознайомитись лише з редагованими та скороченими варіантами окремих доповідей. Роз'яснення щодо рівня, до якого перевірялися чи з'ясовувалися джерела інформації, було відсутнє в матеріалах, що були надані групі. В результаті цього, залишається серйозна стурбованість щодо достовірності та повноти цих розслідувань, проведених Урядом України.
Процес експортного контролю України не має достатніх гарантій захисту від того, що вищі керівники чи керівні установи можуть неналежним чином використати державні органи чи обійти (знехтувати) систему. СБУ та "Укрспецекспорт" мають конфлікт інтересів у системі експортного контролю.
Коли було задано пряме запитання стосовно контакту(ів) покійного Малєва з йорданським посередником щодо продажу "Кольчуги" Іраку, СБУ – схоже, єдина організація, якій відомо про йорданські зв'язки – неохоче повідомила, що їй було відомо про запропоновану угоду і заявила, що вона сказала Малєву про "недоцільність" її проведення. Але слідом за цим не було жодних доказів того, що цей процес було зупинено і яким чином, а також хто конкретно був до цього залучений.
Наступні кроки
Для того, щоб США та Велика Британія встановили, чи була система пасивного виявлення "Кольчуга" передана Іраку безпосередньо чи через третю сторону, Уряду України потрібно:
- пред'явити документацію, якої ще не було надано, щодо продажу "Кольчуги" іноземним державам, особливо тих документів, які стосуються продажу чотирьох станцій "Кольчуга" КНР;
- надати інформацію стосовно розміщення станцій "Кольчуга" та українських техніків у КНР;
- дозволити експертам США та Великої Британії провести бесіду з тими особами, які були відсутні під час візиту групи в Україну, а особливо з Леонідом Деркачем – Головою Служби Безпеки України в час, коли було зроблено запис розмови Президента Кучми з Малєвим, та з Юрієм Оршанським – колишнім Почесним Консулом Іраку.
- вирішити питання по виробництву, які залишилися.
ДОДАТОК А
СИСТЕМА "КОЛЬЧУГА"
Наступна оцінка ґрунтується на станціях "Кольчуга", оглянутих підгрупою 3. Ці одиниці включають у себе 11 станцій, вироблених до 1992 року, та 8 станцій вироблених у період з 1992 по 1995. Також було оглянуто одну станцію-прототип, побудовану в 2000 році. Підгрупа 3 оглянула декілька станцій, які було вдосконалено до стандарту "Кольчуга-М", але вона не бачила жодної системи "Кольчуга-Е" (експортний варіант "Кольчуги-М"), які були поставлені Китаю. Можливості китайської системи "Кольчуга" не були розкриті групі, - лише в загальних рисах. Таким чином, загрозу, яку ця конкретно система може становити, неможливо оцінити напевно.
Цілі: система "Кольчуга" забезпечує розпізнавання, дальнє виявлення й визначення місцезнаходження передавачів радіочастот, розміщених на землі, на морі та на повітряних платформах. "Кольчуга" здатна виявляти сигнали від систем зв’язку та навігаційних систем, але вона призначена для виявлення сигналів від радіолокаційних станцій (радарів). "Кольчуга" може допомагати у виробленні картини бойового складу та дислокації радіотехнічних частин та підрозділів, а також забезпечувати раннє виявлення та класифікацію цілей та їх обмежене супроводження.
Функції: обидва варіанти "Кольчуги" здійснюють пошук електронних сигналів. Пеленгова інформація забезпечується для усіх випромінюваних сигналів, але імпульсні сигнали аналізуються додатково – для того, щоб визначити тип та функції передавача. Декілька станцій "Кольчуга" можуть узгоджуватися з метою визначення місцезнаходження передавачів методом тріангуляції. "Кольчуга-М" має поліпшені можливості для цього, оскільки використовує засоби передачі даних "комп’ютер–комп’ютер".
Склад та варіанти: існують моделі "Кольчуги" двох типів – базова "Кольчуга" та "Кольчуга-М". Усі варіанти включають у себе оперативну машину (М1), машину забезпечення (М2) та електрогенераторну установку. Виробництво "Кольчуги" розпочалось на виробничому підприємстві "Топаз" протягом 1987 року, а модифікація базової моделі для виробництва "Кольчуги-М" відбулася в 1999 році. "Кольчуга-М" пропонує наступні удосконалення порівняно з оригінальною системою: збільшено діапазон частот, що перекриваються, поліпшено інтерфейс "людина-машина", додано модемне з’єднання між станціями та вдосконалено можливості по обробці даних. Третя версія – "Кольчуга-Е" – є експортною версією "Кольчуги-М", яка має документацію та маркування англійською мовою. Різниця між цими двома версіями таки існує; можливо, що основні зміни лежать у сфері технології, а не можливостей станції. Однак, можуть виникнути незначні вдосконалення: наприклад, шляхом зміни програмного забезпечення, але це не буде зміною можливостей станції на порядок.
Можливості: система "Кольчуга" здатна виявляти сигнали радіотехнічних засобів в діапазоні частот 1-11 ГГц та 15-18 ГГц. "Кольчуга-М/Е" має розширений діапазон частот – 0,1-18 ГГц. Окремий приймач станції здатен забезпечувати пеленг передавача сигналів разом із визначенням параметрів імпульсів, що може бути використано для класифікації передавача сигналів. Декілька станцій "Кольчуга" можуть працювати у комплексі – для того, щоб визначити місцезнаходження передавача сигналів за методом тріангуляції. "Кольчуга-М" має можливість передачі даних по каналу між станціями, що дає їй можливість працювати у складі комплексу. Комплекс здатен супроводжувати як мінімум одиночну ціль, а межі його можливостей по супроводженню групових цілей вимагають подальшого аналізу.
Удосконалення: системи "Кольчуга" можуть бути модифіковані до можливостей "Кольчуги-М". Це є значною модифікацією, яка, скоріш за все, вимагає доступу до спеціальної тестової апаратури та іншого заводського устаткування, тому вважається маловірогідним, що ці удосконалення можуть бути здійснені без заводської підтримки.
Загрози: якщо Ірак придбав систему "Кольчуга", це збільшило б загрозу для екіпажів літаків Альянсу, що діють у північній та південній зонах, заборонених для польотів, так само, як і для наземних та морських сил, що діють у регіоні. Головна загроза виникає тоді, коли станції "Кольчуга" працюють комбіновано, що потенційно дозолило б Іраку пасивно відстежувати союзні літаки чи визначати географічні координати наземних та військово-морських радіолокаційних сил, а також забезпечувати набагато раніше попередження про союзні операції взагалі. Як би там не було, і "Кольчуга", і "Кольчуга-М" посилили б можливості Іраку по збору стратегічних розвідувальних даних.
Верифікація систем "Кольчуга" Міністерства оборони України: підгрупа 3 та українська група супроводу відвідала кожен заявлений Урядом України об’єкт, де Міністерство оборони України експлуатує/зберігає системи "Кольчуга", надані Урядом України. Було проведено верифікацію цих систем згідно з інвентаризаційним реєстром систем "Кольчуга", наданим Урядом України. По кожній системі перевірявся її варіант та серійний номер згідно з інвентаризаційним реєстром. Невідповідностей знайдено не було. У повідомленні преси заявлялося, що системи "Кольчуга" з Білорусі були перевезені в околиці Любичева, де група відвідала військову частину А3330. Група пройшлась по об’єкту і провела інспекцію усіх гаражів та приміщень, що могли б утримувати систему "Кольчуга". Жодних доказів щодо наявності систем "Кольчуга" на цьому об’єкті виявлено не було.
ДОДАТОК Б
Додаток Б – це список усіх 76 станцій "Кольчуга", що, як повідомила українська сторона, були випущені підприємством "Топаз" з 1988 по 2002 рік; ми вилучаємо Додаток Б із розповсюджуваного документу, тому що виняткові права на цю інформацію належать виробникам
Аргументацию украинской власти читайте здесь:
Медведчук, как последняя надежда президента. Стратегия Украины в "кольчужном скандале"
Неофіційний переклад
ДОПОВІДЬ ПРО ВІЗИТ ЕКСПЕРТНОЇ ГРУПИ В УКРАЇНУ
13-20 жовтня 2002 року
Цю доповідь було спільно складено під егідою Уряду Сполучених Штатів Америки та Уряду Її Величності Королеви Великої Британії
ЗМІСТ
I. Резюме керівництва
II. Мета та мандат експертної групи
III. Відкритість та співпраця
IV. Потенційні передачі системи "Кольчуга" Іраку – безпосередньо, чи через третіх осіб
V. Поточний стан процесу експортного контролю в Україні
VI. Висновки та наступні кроки
Додаток А. Система "Кольчуга"
Додаток Б.
І. Резюме керівництва
Спільна американо-британська експертна група відвідала Україну 13-20 жовтня 2002 року на запрошення Уряду України. Ця місія по встановленню обставин була спричинена нещодавнім установленням Федеральним Бюро Розслідувань США автентичності запису розмови від 10 липня 2000 року, в якій брав участь Президент України Кучма. Під час цієї розмови Президент Кучма затвердив пропозицію Валерія Малєва – Генерального директора державної фірми по продажу озброєнь "Укрспецекспорт" – щодо таємної передачі Іраку системи пасивного виявлення "Кольчуга" через третю особу (йорданського посередника).
Основними цілями групи були наступні:
- встановити, чи була система пасивного виявлення "Кольчуга" Передана, Іраку безпосередньо, чи через третю сторону;
- встановити технічні можливості "Кольчуги" та рівень загрози, яку вона могла б становити військам США та Великої Британії;
- отримати відомості про перебіг подій, що передували розмові між Президентом Кучмою та Малєвим 10 липня 2000 року та слідували за нею; а також
- оцінити українську систему контролю за експортом озброєнь.
Рівень співпраці та прозорості
Рівень співпраці та прозорості з українського боку був різнорідним. Міністерство оборони та Міністерство закордонних справ дуже допомогли в роботі експертної групи.
Групі дозволили зустрітися з багатьма, але не з усіма особами, про зустріч з якими просилося. Українська сторона сказала членам групи, що зустрітися з Леонідом Деркачем – колишнім Головою Служби безпеки України, та Юрієм Оршанським – колишнім Почесним Консулом Іраку, не було можливо, оскільки під час візиту групи вони перебували за кордоном.
Часто українські посадові особи рішуче відмовлялися відповідати на конкретні запитання, які були істотними для роботи групи, особливо, коли питання торкалися ролі вищих керівників України. Група також стикнулася з ухильними відповідями українських урядовців на прямо поставлені запитання щодо можливої передачі "Кольчуги" третій особі, або через третіх осіб.
Багато документів, які запитувала інспекційна група, були їй надані; хоча і з різним рівнем небажання. Після окремих запитів з боку керівника групи Адміністрація Президента дала дозвіл на доступ до додаткових документів, але у доступі до деяких найбільш важливих документів було відмовлено. Наприклад, українські посадові особи не виявили бажання надати документацію щодо продажу чотирьох станцій "Кольчуга" Китайській Народній Республіці (КНР), про яку просилося.
19 жовтня групі було сказано, що ці очікувані документи будуть розсекречені і надані протягом наступних днів. Група до цього часу чекає на ці документи.
Отримані факти
Основним фактом, отриманим у результаті цієї місії по виявленню обставин, є те, що Уряд України (УУ) не спромігся надати групі задовільні докази того, що передача "Кольчуги" Іраку не могла відбутися, або не відбувалася. В результаті цього питання про передачу повинно залишитися відкритим.
УУ надав інформацію, яка підтвердила, що зустріч між Президентом Кучмою та Валерієм Малєвим дійсно відбувалась. Напрямки розслідування обмежувалися перебігом подій, що передували затвердженню Президентом Кучмою 10 липня 2000 року продажу та передачі системи "Кольчуга" Іраку, та подій, які відбулися після цього.
Виходячи з того, що група повинна була покладатися на надані Україною цифри по виробництву, та в зв'язку з відсутністю повної співпраці та прозорості у цілому -, зокрема, що стосується питань щодо передачі третім особам – питання щодо того, чи передавала або передає Україна "Кольчуги" Іраку через третю країну повинно залишитися відкритим.
За оцінками групи, "Кольчугу" не було передано безпосередньо Іраку згідно з відкрито заявленими контрактами. Однак таємні чи нелегальні передачі озброєнь – зокрема ті, що здійснювалися за співучасті третіх сторін – залишаються вірогідно можливими. Незважаючи на транспарентність (прозорість) України стосовно заявленого виробництва, залишається ще багато суперечностей та запитань без відповіді.
УУ надав документацію, яка мала на меті показати, що 72 з 76 "Кольчуг", виробництво яких визнає УУ, було обліковано. УУ стверджує, що 4 "Кольчуги" знаходяться в КНР, але групі не було надано доступу до документів, які це підтверджують. Українські співрозмовники заявили, що стаття щодо кінцевого користувача була змінена на прохання КНР.
Група знайшла виробничу розбіжність у 1993 році. Як правило, одночасно виробляється та розгортається три станції "Кольчуга", але в 1993 році УУ звітував про виробництво чотирьох станцій, а не шести. Група також вважає незвичним те, що в 1996, 1997, 1998, 1999 чи 2001 роках жодної "Кольчуги" не вироблялось, як заявляє УУ.
Якщо Ірак отримав систему "Кольчуга", це збільшує загрозу для екіпажів літаків Альянсу, що діють у північній та південній зонах, заборонених для польотів, так само, як і для наземних та морських сил, що діють у регіоні. Головна загроза виникає тоді, коли станції "Кольчуга" працюють комбіновано, що потенційно дозволило б Іраку пасивно відстежувати союзні літаки чи визначати географічні координати наземних та військово-морських радіолокаційних сил, а також забезпечувати набагато раніше попередження про союзні операції взагалі. Як би там не було, і "Кольчуга", і "Кольчуга-М" посилили б можливості Іраку по збору стратегічних розвідувальних даних.
Українцями не проводилося задовільних всебічних розслідувань. Генеральний Прокурор, СБУ та Рада Національної Безпеки і Оборони (РНБО) кожен зі свого боку запевнив групу, що вони проводили розслідування і доповіли про їх, результати, але групі дозволили ознайомитись лише з редагованими та скороченими варіантами окремих доповідей. Роз'яснення щодо рівня, до якого перевірялися чи з'ясовувалися джерела інформації, було відсутнє в матеріалах, що були надані групі. В результаті цього, залишається серйозна стурбованість щодо достовірності та повноти цих розслідувань, проведених Урядом України.
Процес експортного контролю України не має достатніх гарантій захисту від того, що вищі керівники чи керівні установи можуть неналежним чином використати державні органи чи обійти (знехтувати) систему. СБУ та "Укрспецекспорт" мають конфлікт інтересів у системі експортного контролю. Коли було задано пряме запитання стосовно контакту(ів) покійного Малєва з йорданським посередником щодо продажу "Кольчуги" Іраку, СБУ – схоже, єдина організація, якій відомо про йорданські зв'язки – неохоче повідомила, що їй було відомо про запропоновану угоду і заявила, що вона вказала Малєву на "недоцільність" її проведення. Але слідом за цим не було жодних доказів того, що цей процес було зупинено і яким чином, а також хто конкретно був до цього залучений.
Наступні кроки
Для того, щоб США та Велика Британія встановили, чи була система пасивного виявлення "Кольчуга" передана Іраку безпосередньо чи через третю сторону, Уряду України потрібно буде:
- пред'явити документацію, якої ще не було надано, щодо продажу "Кольчуги" іноземним державам, особливо тих документів, які стосуються продажу чотирьох станцій "Кольчуга" КНР;
- надати інформацію стосовно розміщення станцій "Кольчуга" та українських техніків у КНР;
- дозволити експертам США та Великої Британії провести бесіду з тими особами, які були відсутні під час візиту групи в Україну, а особливо з Леонідом Деркачем – колишнім Головою СБУ, та з Юрієм Оршанським – колишнім Почесним Консулом Іраку.
- вирішити питання по виробництву, які залишилися.
II. Мета та мандат експертної групи
Американо-Британська експертна група була створена після окремих зустрічей з Президентом Кучмою Державного Секретаря Великої Британії з питань оборони Джеффа Гуна та американської делегації на чолі із Заступником Держсекретаря США з питань Європи та Євразії Елізабет Джоунс. Ці візити були спричинені оприлюдненням записів розмови, автентичність яких було встановлено Федеральним Бюро Розслідувань США, в якій Президент Кучма дав дозвіл на продаж системи пасивного виявлення "Кольчуга" Іраку в липні 2000 року. Під час зустрічей з паном Гуном та Послом Джоунс Президент Кучма запросив групу для проведення огляду на засадах повної відкритості та прозорості.
Основними цілями групи були наступні:
- встановити, чи передавалась система "Кольчуга" Іраку безпосередньо, чи через третю сторону;
- встановити технічні можливості "Кольчуги" та рівень загрози, що вона могла б становити військам США та Великої Британії;
- отримати інформацію про перебіг подій та рішення керівництва, які передували дозволу Президента Кучми на передачу "Кольчуги" у липні 2000 року, і які слідували за цим дозволом; а також
- оцінити українську систему контролю за експортом озброєнь.
Експертна група прибула в Україну 13 жовтня, а відбула 20 жовтня. Групу було поділено на три підгрупи. Підгрупа 1 вивчала історичні записи питання по "Кольчузі", експортну політику, а також питання державного контролю. Підгрупа 2 розглядала питання продажу озброєнь, питання виробництва, контрактні питання, а також питання маркетингу та продажу. Підгрупа 3 розслідувала технічні параметри системи "Кольчуга", діапазон її застосування та питання інвентаризації та обліку.
На протязі своєї роботи підгрупа 1 зустрілася з рядом вищих посадових осіб УУ та парламентарями, включаючи Главу Адміністрації Президента Віктора Медведчука, Секретаря Ради Національної Безпеки та Оборони (РНБО) Євгена Марчука, Голову Служби Безпеки України (СБУ) Володимира Радченка, Голову Верховної Ради Литвина, Голову Державної комісії з питань військово-промислового комплексу Горбуліна, а також Голів Державної служби експортного контролю, Державного Комітету у справах охорони державного кордону та Державної митної служби.
Підгрупа 2 відвідала різноманітні державні підприємства України, що задіяні у продажу озброєнь, включаючи головну організацію "Укрспецекспорт" та її дочірні підприємства, завод "Топаз" у Донецьку, а також фірму "Монтелект" у Харкові.
Підгрупа 3 теж відвідала завод "Топаз" у Донецьку, а також місця розміщення "Кольчуг", про які було заявлено Урядом України.
III. Відкритість та співпраця
Співпраця та прозорість Уряду України були різнорідними. Міністерство оборони та Міністерство закордонних справ дуже допомагали в роботі експертної групи.
Міра, до якої підгрупи мали змогу виконувати свої завдання, залежала від міри співпраці та прозорості, наданої Урядом України. Підгрупа, яка вивчала технічні аспекти і здійснювала верифікацію можливостей "Кольчуги" та місць її дислокації в Україні, працювала в умовах найбільшого ступеня співпраці та прозорості. Підгрупа отримала повну підтримку від українських супроводжуючих осіб, і усі її вимоги та запити про інформацію було задоволено.
Підгрупа, яка розслідувала внутрішню роботу українських виробників зброї та маркетингової системи, зокрема у сфері контрактних зобов'язань кінцевого користувача, не отримала повної міри співпраці. Не всю документацію щодо продажу "Кольчуг" іноземним державам було надано.
Підгрупа, яка вивчала документи минулих років та питання експортної політики, які безпосередньо стосувалися "Кольчуг", зіткнулася з найбільшими проблемами. Було проблематичним отримати доступ до осіб та документів, про які прохалося. Після безпосередніх звернень до Президентської Адміністрації деякі, однак не усі ці проблеми, було розглянуто.
Уряд України надав документацію, про яку просилося, щодо продажу "Кольчуг" до Ефіопії. Однак, українські офіційні особи не виявили бажання надати документацію, яку у них прохали, щодо продажу чотирьох станцій "Кольчуга" до КНР. Українські співрозмовники послалися на вимоги щодо збереження закритої інформації та обмежень щодо конфіденційності, які мають місце у контракті з КНР.
Групі дозволили зустрітися з багатьма, але не з усіма особами, про зустріч з якими просилося. Українська сторона сказала членам групи, що зустрітися з Леонідом Деркачем – колишнім Головою Служби безпеки України – та Юрієм Оршанським – колишнім Почесним Консулом Іраку – не було можливо, оскільки під час візиту групи вони перебували за кордоном.
Група також зіткнулася з труднощами при вирішенні суперечливих питань. Наприклад, "Укрспецекспорт" відмовився визнати зацікавленість Іраку (через йорданського посередника) в системах "Кольчуга" – незважаючи на те, що це було визнано Службою Безпеки України публічно та у письмовій формі. Часто відповіді на поставлені запитання, зокрема ті, що торкалися ролі вищих українських керівників, були ухильними. Крім того, ключові доповіді щодо різноманітних українських розслідувань мали бути надані у розпорядження групи першого ж дня. Однак цього не сталося.
19 жовтня групу повідомили, що з відсутніх документів знімуть гриф секретності та нададуть у розпорядження наступними днями. Група все ще чекає на ці документи.
IV. Потенційна передача "Кольчуг" Іраку – безпосередньо, чи через треті сторони
Базуючись на наданих Україною записах, група підготувала діаграму, яка показує одержувачів систем "Кольчуга", виготовлених на заводі "Топаз" з 1987 по 1991 рік, та пізніше виробництво, починаючи з 1992 року, включаючи ті системи, що було продано Росії та іншим країнам (Додаток Б). Група не мала можливості пояснити можливу пізнішу передачу найстарішого обладнання "Кольчуги", хоча не було знайдено жодних свідчень співучасті України в "апгрейдах" (удосконаленнях) чи в незаконній передачі удосконаленого старішого асортименту. Однак це питання може викликати менше стурбованості через те, що раніше випущені моделі мають нижчі можливості.
Незважаючи на транспарентність (прозорість) України стосовно заявленого виробництва, залишається ще багато запитань без відповіді та суперечностей. За оцінками групи, "Кольчугу" не було передано безпосередньо Іраку згідно з відкрито заявленими контрактами. Однак нелегальні передачі озброєнь – зокрема ті, що здійснювалися за співучасті третіх сторін – залишаються вірогідно можливими. Група стикнулася з ухильними відповідями українських урядовців на прямо поставлені запитання щодо можливої передачі "Кольчуги" третій особі, або через третіх осіб.
УУ надав документацію, яка мала на меті показати, що 72 з 76 "Кольчуг", виробництво яких визнає Україна, було обліковано. УУ стверджує, що 4 станції "Кольчуга" знаходяться в Китаї, але групі не було надано доступу до документів, які підтверджують, що передачі третій стороні не було.
Група виявила факт невідповідності щодо виготовлення систем у 1993 році. Як правило, одночасно виробляється та розгортається три станції "Кольчуга", але в 1993 році УУ звітував про виробництво чотирьох станцій, а не шести. Група також вважає незвичним те, що в 1996, 1997, 1998, 1999 чи 2001 роках жодної "Кольчуги" не вироблялось, як заявляє Уряд України.
Контрактні питання
Підгрупа, яка розслідувала питання продажу озброєнь та контрактні питання, прагнула розглянути питання продажу "Кольчуг" до Ефіопії та КНР. В "Укрспецекспорті" група зустрілася з менеджерами дочірніх компаній, а також мала розмову з представником компанії "ЛР Авіонікс" (яка знаходиться у Тель-Авіві), саме ця компанія виступала брокером Ефіопського контракту по "Кольчузі". Українську сторону очолював Валерій Шмаров – Генеральний директор "Укрспецекспорту".
Група поставила Шмарову запитання щодо передач систем до Ефіопії та Китаю, роблячи наголос на пунктах контракту, які обмежували передачу "Кольчуг" третім сторонам. Хоча група не ставила за мету скомпрометувати законні справи України з іноземними державами, вона все ж просила забезпечити задовільний рівень прозорості щодо ключових питань, які викликають занепокоєння.
У відповідь на ноту "Non-Paper" американської сторони, яку перед цим було вручено Уряду України, Уряд України заявив наступне:
"При укладанні контрактів Україна зобов'язує інші країни не передавати станції та їх компоненти до третіх країн".
Група зрозуміла цю заяву так, що мається на увазі те, що у шаблон для контрактів "Укрспецекспорту" в обов'язковому порядку включається стандартний пункт, який регулював би питання передачі до третіх країн. "Укрспецекспорт" попросили надати копію такого шаблону, і його було надано.
На висловлене прохання було надано копію відповідного стандартного пункту з Ефіопського контракту. Схоже прохання про надання копії пункту, що регулює питання передачі третім сторонам у китайському контракті, теж подавалося, але в цьому було відмовлено. Українські співрозмовники заявили, що цей пункт було змінено на прохання КНР.
Після від'їзду групи Уряд України надав копію пункту, який перешкоджає повторній передачі без належної на це санкції; як сказав Уряд України, цей пункт було взято з китайського контракту. Однак цей пункт було представлено на іншому чистому аркуші паперу і без отримання доступу до повного тексту контракту, судити про його автентичність було неможливо. Уряд України не пояснив розбіжність між письмовим пунктом та інтерв'ю з українськими експертами, які недвозначно сказали, що цей пункт було змінено.
Технічне обслуговування та запасні частини
Коли поставили запитання, чи отримувала Україна які-небудь запити на технічне обслуговування чи надання запасних частин від країн колишнього Радянського Союзу, пан Рябкін з заводу "Топаз" зазначив, що з 1992 року жодна станція "Кольчуга", яка була поставлена, не поверталася на завод для технічного обслуговування чи удосконалення. Він погодився з тим, що за нормального перебігу подій очікувалися б запити щодо надання післяпродажної підтримки. За його гіпотезою, причина цього криється у нестачі фінансування у тих країнах, де є старі зразки станції "Кольчуга".
Експертна група не виявила жодного документального свідчення чи запису результатів аудиторської перевірки у всіх місцях, які вона відвідала, які суперечили б твердженню Рябкіна. Єдине відоме удосконалення старого обладнання, яке було експортоване, стосується поставок станцій "Кольчуга" до Ефіопії у 2000 році, які були виготовлені раніше – у 1991 році. Повна та всебічна аудиторська перевірка продажу трьох "Кольчуг" у 2000 році підтвердила передачу їх до Ефіопії і при цьому не було виявлено якихось відхилень.
Виходячи з того, що група повинна була покладатися на надані Україною цифри по виробництву, та в зв'язку з відсутністю повної співпраці та прозорості у цілому – зокрема, що стосується питань щодо передачі третім особам – питання щодо того, чи передавала або передає Україна "Кольчуги" Іраку повинно залишитися відкритим.
Візит представників Іраку до Донецька
Відкрита доповідь зазначає, що делегація представників Іраку відвідувала Україну з 17 по 21 червня 2002 року під егідою Спільної українсько-іракської комісії з питань торгового, наукового та технологічного співробітництва. Протягом цього періоду дві сторони також провели зустрічі в Донецьку, де виготовляється "Кольчуга", – нібито для того, щоб обговорити перспективи співпраці в газовій та нафтовій промисловості. Різні посадові особи УУ заперечували будь-яку присутність іракських військових в Україні у період з 17 до 21 червня 2002 року. Цій інформації суперечило документальне свідчення, яке мала група. Заперечення України викликали у групи, яка мала знайти відповідні факти, занепокоєння з приводу справжньої природи візиту представників Іраку в Україну.
V. Сучасний стан процесу експортного контролю в Україні
З моменту отримання незалежності Україна розвиває систему контролю за експортом товарів військового призначення. Вони взяли до уваги поради інших країн при створенні їх системи. Згідно з чинним законодавством компанії, залучені до експорту озброєнь, державної чи приватної форм власності, зобов'язані повідомляти і отримувати дозвіл на проведення переговорів щодо продажу та експорту озброєнь. Дозвіл на експорт надається через Державну службу експортного контролю (ДСЕК), яка перевіряє чи не є клієнт суб'єктом міжнародних санкцій чи інших двосторонніх угод, які могли б заборонити продаж.
Якщо ці перевірки виявляють необхідність подальшого вивчення, то прохання передається або до міжвідомчого комітету, або до внутрішнього комітету, залежно від того яке питання викликає сумнів. Якщо і у подальшому виникають проблеми, тоді Комітет з питань військово-технічного співробітництва та політики експортного контролю (очолюваний нещодавно призначеним Ігорем Смєшком) вивчає прохання та передає її до Державного комітету експортного контролю (ДКЕК). Групі повідомили, що усі заяви на військовий експорт надсилаються до ДКЕК для прийняття остаточного рішення. Усі фірми, що торгують зброєю, із якими розмовляли під час візиту групи, знають про процес контролю за експортом зброї.
Група прагнула зрозуміти, як офіційний процес експортного контролю України запобігає чи відстежує незаконні продажі зброї таким країнам як Ірак, Запитання зосереджувалися на тому, як система експортного контролю могла б бути порушена чи обійдена окремими особами чи підприємствами, які мають значний вплив на неформальний процес прийняття рішення:
- ДСЕК не має повноважень проводити розслідування і значною мірою покладається на СБУ. Якщо якесь питання викликає підозру, наприклад фальшивий Сертифікат Кінцевого Користувача, то ДСЕК передає його на розгляд СБУ, або у випадку безумовної кримінальної відповідальності – Генеральному прокурору, для проведення подальших дій. Група також чула про повноваження СБУ обходити інші установи, такі як митниця та прикордонники. СБУ також представлена в РНБО та ДСЕК і є першою інстанцією при будь-яких розслідуваннях переговорів/продажу/експорту військового обладнання, щодо яких існують певні запитання.
- Під час бесід було зазначено, що Малєв, колишній голова "Укрспецекспорту", не зв'язувався з ДСЕК на будь-якому етапі справи по продажу "Кольчуг" до Йорданії чи Іраку. Однак групі повідомили, що Малєв звертався до членів ДСЕК поза рамками офіційних засідань комітету з тим, щоб вмовити їх дозволити провести суперечливі угоди. Нинішній Голова СБУ зазначив, що СБУ відмовила пропозиції пана Малєва після того, як встановила, що Йорданія виходила на Ірак. Однак, не існує документальних записів щодо цих розмов чи розслідувань в офіційній системі експортного контролю, ні навіть в СБУ, що робить неможливим встановити, що ж насправді мало місце.
Існують декілька інших сфер у процесі експортного контролю, що викликають занепокоєння.
- Контракти можна занадто вільно адаптувати з недостатнім запевненням щодо неможливості передачі третім сторонам. Україна перевіряє Сертифікати Кінцевого Користувача (СКК) шляхом запиту до Посольства країни-одержувача в Києві, однак обходження аудиторської перевірки через фальшиві СКК чи іншими способами залишається можливим напрямком обходу експортного контролю.
- Порушення процесу відкрито не повідомляються незалежним сторонам. РНБО, Генеральний прокурор та СБУ проводили розслідування справи про продаж "Кольчуг" до Іраку, однак усі ці органи є підлеглими президенту. Обсяг розслідування не було встановлено насправді незалежним органом. Розділи доповіді, які групі дозволили подивитися, занадто вузько зосереджувалися на питанні, чи мала місце пряма передача "Кольчуг" до Іраку, а розслідування щодо непрямих поставок чи передачі через третіх осіб було недостатнім.
- Ці звіти не були автоматично надані в розпорядження постійного комітету парламенту України (Верховної Ради) з розслідування порушень при продажу озброєнь. Парламентарі, опитані групою, висловили розпач з приводу відсутності законодавчого нагляду та відсутності можливості провести незалежне розслідування. Парламент створив спеціальні слідчі комісії, що також розглядали і справу з "Кольчугою". На практиці цим комісіям не вистачає повноважень, тому що прийняте законодавство, яке наділяло слідчі комісії Ради правом виклику до суду та іншими повноваженнями, необхідними для виконання їхньої роботи, не було введене в дію за відсутності підпису Президента Кучми.
Запис, зроблений у липні 2000 року, стосується оборудки по передачі системи "Кольчуга" Іраку через третю сторону (йорданського посередника). В цій розмові Генеральний директор Державного підприємства з продажу озброєнь "Укрспецекспорт" Валерій Малєв пропонує Президентові Кучмі план таємної передачі системи "Кольчуга". Президент Кучма схвалює пропозицію Малєва. В ході розслідування наша група переглянула журнал зустрічей президента, який веде його охоронець, з якого видно, що Президент Кучма і Малєв справді зустрічалися 10 липня 2000 року в президентському кабінеті.
Посадовці поінформували нашу групу про те, що у них були розмови з Малєвим і заявили, що мусили сказати йому, що не можуть підтримати його неофіційні пропозиції. Деякі опитані посадовці висловили припущення, що після цього Малєв спробував отримати згоду Президента Кучми, аби попередити будь-які рішення проти цієї угоди в процесі офіційного розгляду органами експортного контролю. Однак інші опитані групою посадовці відкинули таку можливість.
У справі з "Кольчугою" на підставі свідчень, які є у нашої групи в даний момент, можна зробити висновок, що Малєв уникнув офіційної процедури експортного контролю і звернувся прямо до Президента Кучми та СБУ (на той час очолюваної Леонідом Деркачем). Цим можна пояснити відсутність офіційної документації в різноманітних органах експортного контролю, яка б дала змогу відстежити операцію.
Суперечливість ситуації з "Кольчугою" підкреслює серйозність недоліків, що існують у системі експортного контролю України.
VI. Висновки та подальші дії
Висновки
Основним фактом, отриманим у результаті цієї місії по виявленню обставин, є те, що Уряд України (УУ) не спромігся надати групі задовільні докази того, що передача "Кольчуги" Іраку не могла відбутися, або не відбувалася. В результаті цього, питання про передачу повинно залишитися відкритим.
УУ надав лише інформацію, що зустріч між Президентом Кучмою та Валерієм Малєвим дійсно відбулася. Ніякої інформації щодо надання дозволу на трансфер надано не було.
Виходячи з того, що група повинна була покладатися на надані Україною цифри по виробництву, та в зв'язку з відсутністю повної співпраці та прозорості у цілому – зокрема, що стосується питань щодо передачі третім особам – питання щодо того, чи передавала або передає Україна "Кольчуги" Іраку через третю країну повинно залишитися відкритим.
За оцінками групи, "Кольчугу" не було передано безпосередньо Іраку згідно з відкрито заявленими контрактами. Однак, таємні чи нелегальні передачі озброєнь – зокрема ті, що здійснювалися за співучасті третіх сторін – залишаються вірогідно можливими. Група стикнулася з ухильними відповідями українських урядовців на прямо поставлені запитання щодо можливої передачі "Кольчуги" третій особі, або через третіх осіб.
Якщо Ірак отримав систему "Кольчуга", це збільшує загрозу для екіпажів літаків Альянсу, що діють у північній та південній зонах, заборонених для польотів, так само, як і для наземних та морських сил, що діють у регіоні. Головна загроза виникає тоді, коли станції "Кольчуга" працюють комбіновано, що потенційно дозолило б Іраку пасивно відстежувати союзні літаки чи визначати географічні координати наземних та військово-морських радіолокаційних сил, а також забезпечувати набагато раніше попередження про союзні операції взагалі. Як би там не було, і "Кольчуга", і "Кольчуга-М" посилили б можливості Іраку по збору стратегічних розвідувальних даних.
Українцями не проводилося задовільних всебічних розслідувань. Генеральний Прокурор, СБУ та Рада Національної Безпеки і Оборони (РНБО) кожен зі свого боку запевнив групу, що вони проводили розслідування і доповіли про їх, результати, але групі дозволили ознайомитись лише з редагованими та скороченими варіантами окремих доповідей. Роз'яснення щодо рівня, до якого перевірялися чи з'ясовувалися джерела інформації, було відсутнє в матеріалах, що були надані групі. В результаті цього, залишається серйозна стурбованість щодо достовірності та повноти цих розслідувань, проведених Урядом України.
Процес експортного контролю України не має достатніх гарантій захисту від того, що вищі керівники чи керівні установи можуть неналежним чином використати державні органи чи обійти (знехтувати) систему. СБУ та "Укрспецекспорт" мають конфлікт інтересів у системі експортного контролю.
Коли було задано пряме запитання стосовно контакту(ів) покійного Малєва з йорданським посередником щодо продажу "Кольчуги" Іраку, СБУ – схоже, єдина організація, якій відомо про йорданські зв'язки – неохоче повідомила, що їй було відомо про запропоновану угоду і заявила, що вона сказала Малєву про "недоцільність" її проведення. Але слідом за цим не було жодних доказів того, що цей процес було зупинено і яким чином, а також хто конкретно був до цього залучений.
Наступні кроки
Для того, щоб США та Велика Британія встановили, чи була система пасивного виявлення "Кольчуга" передана Іраку безпосередньо чи через третю сторону, Уряду України потрібно:
- пред'явити документацію, якої ще не було надано, щодо продажу "Кольчуги" іноземним державам, особливо тих документів, які стосуються продажу чотирьох станцій "Кольчуга" КНР;
- надати інформацію стосовно розміщення станцій "Кольчуга" та українських техніків у КНР;
- дозволити експертам США та Великої Британії провести бесіду з тими особами, які були відсутні під час візиту групи в Україну, а особливо з Леонідом Деркачем – Головою Служби Безпеки України в час, коли було зроблено запис розмови Президента Кучми з Малєвим, та з Юрієм Оршанським – колишнім Почесним Консулом Іраку.
- вирішити питання по виробництву, які залишилися.
ДОДАТОК А
СИСТЕМА "КОЛЬЧУГА"
Наступна оцінка ґрунтується на станціях "Кольчуга", оглянутих підгрупою 3. Ці одиниці включають у себе 11 станцій, вироблених до 1992 року, та 8 станцій вироблених у період з 1992 по 1995. Також було оглянуто одну станцію-прототип, побудовану в 2000 році. Підгрупа 3 оглянула декілька станцій, які було вдосконалено до стандарту "Кольчуга-М", але вона не бачила жодної системи "Кольчуга-Е" (експортний варіант "Кольчуги-М"), які були поставлені Китаю. Можливості китайської системи "Кольчуга" не були розкриті групі, - лише в загальних рисах. Таким чином, загрозу, яку ця конкретно система може становити, неможливо оцінити напевно.
Цілі: система "Кольчуга" забезпечує розпізнавання, дальнє виявлення й визначення місцезнаходження передавачів радіочастот, розміщених на землі, на морі та на повітряних платформах. "Кольчуга" здатна виявляти сигнали від систем зв’язку та навігаційних систем, але вона призначена для виявлення сигналів від радіолокаційних станцій (радарів). "Кольчуга" може допомагати у виробленні картини бойового складу та дислокації радіотехнічних частин та підрозділів, а також забезпечувати раннє виявлення та класифікацію цілей та їх обмежене супроводження.
Функції: обидва варіанти "Кольчуги" здійснюють пошук електронних сигналів. Пеленгова інформація забезпечується для усіх випромінюваних сигналів, але імпульсні сигнали аналізуються додатково – для того, щоб визначити тип та функції передавача. Декілька станцій "Кольчуга" можуть узгоджуватися з метою визначення місцезнаходження передавачів методом тріангуляції. "Кольчуга-М" має поліпшені можливості для цього, оскільки використовує засоби передачі даних "комп’ютер–комп’ютер".
Склад та варіанти: існують моделі "Кольчуги" двох типів – базова "Кольчуга" та "Кольчуга-М". Усі варіанти включають у себе оперативну машину (М1), машину забезпечення (М2) та електрогенераторну установку. Виробництво "Кольчуги" розпочалось на виробничому підприємстві "Топаз" протягом 1987 року, а модифікація базової моделі для виробництва "Кольчуги-М" відбулася в 1999 році. "Кольчуга-М" пропонує наступні удосконалення порівняно з оригінальною системою: збільшено діапазон частот, що перекриваються, поліпшено інтерфейс "людина-машина", додано модемне з’єднання між станціями та вдосконалено можливості по обробці даних. Третя версія – "Кольчуга-Е" – є експортною версією "Кольчуги-М", яка має документацію та маркування англійською мовою. Різниця між цими двома версіями таки існує; можливо, що основні зміни лежать у сфері технології, а не можливостей станції. Однак, можуть виникнути незначні вдосконалення: наприклад, шляхом зміни програмного забезпечення, але це не буде зміною можливостей станції на порядок.
Можливості: система "Кольчуга" здатна виявляти сигнали радіотехнічних засобів в діапазоні частот 1-11 ГГц та 15-18 ГГц. "Кольчуга-М/Е" має розширений діапазон частот – 0,1-18 ГГц. Окремий приймач станції здатен забезпечувати пеленг передавача сигналів разом із визначенням параметрів імпульсів, що може бути використано для класифікації передавача сигналів. Декілька станцій "Кольчуга" можуть працювати у комплексі – для того, щоб визначити місцезнаходження передавача сигналів за методом тріангуляції. "Кольчуга-М" має можливість передачі даних по каналу між станціями, що дає їй можливість працювати у складі комплексу. Комплекс здатен супроводжувати як мінімум одиночну ціль, а межі його можливостей по супроводженню групових цілей вимагають подальшого аналізу.
Удосконалення: системи "Кольчуга" можуть бути модифіковані до можливостей "Кольчуги-М". Це є значною модифікацією, яка, скоріш за все, вимагає доступу до спеціальної тестової апаратури та іншого заводського устаткування, тому вважається маловірогідним, що ці удосконалення можуть бути здійснені без заводської підтримки.
Загрози: якщо Ірак придбав систему "Кольчуга", це збільшило б загрозу для екіпажів літаків Альянсу, що діють у північній та південній зонах, заборонених для польотів, так само, як і для наземних та морських сил, що діють у регіоні. Головна загроза виникає тоді, коли станції "Кольчуга" працюють комбіновано, що потенційно дозолило б Іраку пасивно відстежувати союзні літаки чи визначати географічні координати наземних та військово-морських радіолокаційних сил, а також забезпечувати набагато раніше попередження про союзні операції взагалі. Як би там не було, і "Кольчуга", і "Кольчуга-М" посилили б можливості Іраку по збору стратегічних розвідувальних даних.
Верифікація систем "Кольчуга" Міністерства оборони України: підгрупа 3 та українська група супроводу відвідала кожен заявлений Урядом України об’єкт, де Міністерство оборони України експлуатує/зберігає системи "Кольчуга", надані Урядом України. Було проведено верифікацію цих систем згідно з інвентаризаційним реєстром систем "Кольчуга", наданим Урядом України. По кожній системі перевірявся її варіант та серійний номер згідно з інвентаризаційним реєстром. Невідповідностей знайдено не було. У повідомленні преси заявлялося, що системи "Кольчуга" з Білорусі були перевезені в околиці Любичева, де група відвідала військову частину А3330. Група пройшлась по об’єкту і провела інспекцію усіх гаражів та приміщень, що могли б утримувати систему "Кольчуга". Жодних доказів щодо наявності систем "Кольчуга" на цьому об’єкті виявлено не було.
ДОДАТОК Б
Додаток Б – це список усіх 76 станцій "Кольчуга", що, як повідомила українська сторона, були випущені підприємством "Топаз" з 1988 по 2002 рік; ми вилучаємо Додаток Б із розповсюджуваного документу, тому що виняткові права на цю інформацію належать виробникам
Аргументацию украинской власти читайте здесь:
Медведчук, как последняя надежда президента. Стратегия Украины в "кольчужном скандале"
