Кучма пока не собирается в отставку
Суббота, 28 сентября 2002, 19:37
Кучма почуял, что пахнет паленым. Раньше обращение президента к народу означало, что наступила какая-то особая дата для Украины – в последний раз Кучма показался перед телекамерами в своем кресле по случаю 11 годовщины независимости. Если кто-то не помнит, тогда Кучма предложил революцию в системе власти – то есть высказал то, о чем мечтает Медведчук.
Сейчас тоже чувствуется рука Медведчука. Во-первых, Кучма ни словом не упомянул о "Кольчугах" об "иракгейте".
Во-вторых, он разделяет в своем заявлении оппозицию и народ, например, такая его фраза – "Десятки тисяч громадян вийшли на мітинги, висловили своє невдоволення. Але – на відміну від депутатів – не спричинили жодної бійки, жодного серйозного інциденту".
Кучма обвиняет оппозицию во всех смертных грехах начиная от "саботажа" работы парламента, ухудшения жизни инвалидов и многодетных, заканчивая угрозой введения международных санкций в ответ на неутвержденный закон об отмывании денег.
Пожалуй, никто не удивится, если США введут санкции против Украины после скандала с "Кольчугой", президентская администрация будет рассказывать, что это все происки и козни оппозиции.
Кучма рассказывает, что все, что оппозиция готовит революцию, которая нам в условиях стабилизации гривни и повышения уровня жизни, не нужна. И сокрушается по поводу объединения под одними лозунгами правых и левых. Действительно, президенту невдомек, что только его фигура способна объединить такие разные политические силы.
И главное – Кучма не собирается в отставку. О чем и было, собственно, обращение.
Звернення
Президента України Л. Д. Кучми до українського народу
28 вересня 2002 р.
Дорогі співвітчизники!
Події останніх днів викликають у мене змішані почуття: і надію, і гіркоту, і навіть тривогу.
Ви знаєте, що останніми днями Верховна Рада нарешті спромоглася фактично утворити більшість. Це дозволить парламенту почати практичну роботу. Від мітингування та створення слідчих комісій Верховна Рада нарешті перейде до ухвалення законів. Це великий крок уперед. Я сподіваюсь, що найближчими днями більшість буде сформовано остаточно.
У той же час група народних депутатів непримиренної опозиції відмовляється виконувати свої прямі обов'язки законодавців. Замість цього вони намагаються створити в країні атмосферу політичної кризи. Цим людям слід було б задуматись: чи вони воліють виконувати обов'язки, які на них поклав 50-ти мільйонний народ України на виборах, чи вимоги учасників мітингів, які зібрали по всій Україні близько 50 тисяч людей.
Я поважаю право співвітчизників, що вийшли на мітинги. Не можу не визнати: ці люди мають реальні причини для невдоволення і цілком природно покладають відповідальність за негаразди в країні на владу. Але одна справа – висловити своє невдоволення, а зовсім інша – вимагати насильницької зміни влади і суспільної системи. Підкреслюю, насильницької.
Згадайте, як група депутатів вдерлася спочатку на державне телебачення, а потім – в будинок Президентської адміністрації. Згадайте саботаж у Верховній Раді, який намагалися вчинити ці люди. І перші "результати" в лапках їхньої роботи вже маємо: в четвер, 26 вересня, серед багатьох законів, які були провалені - закон про пільги для сімей, в яких є два або більше інвалідів. Державна допомога їм тепер затримається на кілька тижнів, а може, й місяців. Не прийнято також закон про протидію відмиванню брудних грошей. Це створює Україні негативний імідж у світі і може спричинити санкції міжнародних організацій. Можливо, саме цього й домагаються організатори парламентського саботажу 26 вересня?
Характерна риса: під одним прапором об'єдналися ті політичні сили, які ніколи не були разом. Комуністи - з націоналістами, радикали - з тими, хто завжди відстоював поміркованість в політиці, борці з корупцією – з особами, щодо яких порушені кримінальні справи саме за корупційними статтями.
Непримиренні вимагають, щоб я подав у відставку. Категорично заявляю: я цього не зроблю. Не зроблю тому, що я обраний народом Глава держави і відчуваю всю повноту відповідальності за те, що відбувається в країні. Ці люди вимагають для себе права перекривати вулиці. Права зневажати й ображати міліціонерів. Права вриватись у приміщення під тим приводом, що, мовляв, депутату все можна.
Їх мета – революція. Але Україні революція не потрібна. За останні десять років ми пройшли нелегкий шлях і зуміли, на відміну від більшості країн колишнього Радянського Союзу, уникнути крові, громадянської війни і танків на вулицях міст. Зараз Україна потребує здорової економіки та громадянського порозуміння. Довгий час ми скочувались на дно економічної кризи. Сьогодні йде економічне зростання. Ми пережили гіперінфляцію – нині гривня стабільна, як ніколи. У нас є всі підстави перейти від вирішення економічних проблем до вирішення соціальних. А це неможливо зробити без плідної роботи Верховної Ради.
Така робота розпочалася. Я певен, що депутати спроможуться її продовжувати. І тому я знов звертаюсь до радикалів: схаменіться. Ви можете повернутись у парламент і там доводити свою правоту – якщо доведете. Або ви можете, спираючись на кілька тисяч своїх прихильників, ще раз вивести людей на площу. Вибір за вами.
Громадянам України мітинги 16 і 24 вересня показали: переворот в нашій країні не пройде. Десятки тисяч громадян вийшли на мітинги, висловили своє невдоволення. Але – на відміну від депутатів – не спричинили жодної бійки, жодного серйозного інциденту.
Заявляю з усією відповідальністю: я сам ніколи не піду на порушення Закону. Але й будь-кому іншому не дозволю порушувати Закон і провокувати застосування неправомірних силових засобів при вирішенні політичних питань.
Дякую за увагу.
Сейчас тоже чувствуется рука Медведчука. Во-первых, Кучма ни словом не упомянул о "Кольчугах" об "иракгейте".
Во-вторых, он разделяет в своем заявлении оппозицию и народ, например, такая его фраза – "Десятки тисяч громадян вийшли на мітинги, висловили своє невдоволення. Але – на відміну від депутатів – не спричинили жодної бійки, жодного серйозного інциденту".
Кучма обвиняет оппозицию во всех смертных грехах начиная от "саботажа" работы парламента, ухудшения жизни инвалидов и многодетных, заканчивая угрозой введения международных санкций в ответ на неутвержденный закон об отмывании денег.
Пожалуй, никто не удивится, если США введут санкции против Украины после скандала с "Кольчугой", президентская администрация будет рассказывать, что это все происки и козни оппозиции.
Кучма рассказывает, что все, что оппозиция готовит революцию, которая нам в условиях стабилизации гривни и повышения уровня жизни, не нужна. И сокрушается по поводу объединения под одними лозунгами правых и левых. Действительно, президенту невдомек, что только его фигура способна объединить такие разные политические силы.
И главное – Кучма не собирается в отставку. О чем и было, собственно, обращение.
Звернення
Президента України Л. Д. Кучми до українського народу
28 вересня 2002 р.
Дорогі співвітчизники!
Події останніх днів викликають у мене змішані почуття: і надію, і гіркоту, і навіть тривогу.
Ви знаєте, що останніми днями Верховна Рада нарешті спромоглася фактично утворити більшість. Це дозволить парламенту почати практичну роботу. Від мітингування та створення слідчих комісій Верховна Рада нарешті перейде до ухвалення законів. Це великий крок уперед. Я сподіваюсь, що найближчими днями більшість буде сформовано остаточно.
У той же час група народних депутатів непримиренної опозиції відмовляється виконувати свої прямі обов'язки законодавців. Замість цього вони намагаються створити в країні атмосферу політичної кризи. Цим людям слід було б задуматись: чи вони воліють виконувати обов'язки, які на них поклав 50-ти мільйонний народ України на виборах, чи вимоги учасників мітингів, які зібрали по всій Україні близько 50 тисяч людей.
Я поважаю право співвітчизників, що вийшли на мітинги. Не можу не визнати: ці люди мають реальні причини для невдоволення і цілком природно покладають відповідальність за негаразди в країні на владу. Але одна справа – висловити своє невдоволення, а зовсім інша – вимагати насильницької зміни влади і суспільної системи. Підкреслюю, насильницької.
Згадайте, як група депутатів вдерлася спочатку на державне телебачення, а потім – в будинок Президентської адміністрації. Згадайте саботаж у Верховній Раді, який намагалися вчинити ці люди. І перші "результати" в лапках їхньої роботи вже маємо: в четвер, 26 вересня, серед багатьох законів, які були провалені - закон про пільги для сімей, в яких є два або більше інвалідів. Державна допомога їм тепер затримається на кілька тижнів, а може, й місяців. Не прийнято також закон про протидію відмиванню брудних грошей. Це створює Україні негативний імідж у світі і може спричинити санкції міжнародних організацій. Можливо, саме цього й домагаються організатори парламентського саботажу 26 вересня?
Характерна риса: під одним прапором об'єдналися ті політичні сили, які ніколи не були разом. Комуністи - з націоналістами, радикали - з тими, хто завжди відстоював поміркованість в політиці, борці з корупцією – з особами, щодо яких порушені кримінальні справи саме за корупційними статтями.
Непримиренні вимагають, щоб я подав у відставку. Категорично заявляю: я цього не зроблю. Не зроблю тому, що я обраний народом Глава держави і відчуваю всю повноту відповідальності за те, що відбувається в країні. Ці люди вимагають для себе права перекривати вулиці. Права зневажати й ображати міліціонерів. Права вриватись у приміщення під тим приводом, що, мовляв, депутату все можна.
Їх мета – революція. Але Україні революція не потрібна. За останні десять років ми пройшли нелегкий шлях і зуміли, на відміну від більшості країн колишнього Радянського Союзу, уникнути крові, громадянської війни і танків на вулицях міст. Зараз Україна потребує здорової економіки та громадянського порозуміння. Довгий час ми скочувались на дно економічної кризи. Сьогодні йде економічне зростання. Ми пережили гіперінфляцію – нині гривня стабільна, як ніколи. У нас є всі підстави перейти від вирішення економічних проблем до вирішення соціальних. А це неможливо зробити без плідної роботи Верховної Ради.
Така робота розпочалася. Я певен, що депутати спроможуться її продовжувати. І тому я знов звертаюсь до радикалів: схаменіться. Ви можете повернутись у парламент і там доводити свою правоту – якщо доведете. Або ви можете, спираючись на кілька тисяч своїх прихильників, ще раз вивести людей на площу. Вибір за вами.
Громадянам України мітинги 16 і 24 вересня показали: переворот в нашій країні не пройде. Десятки тисяч громадян вийшли на мітинги, висловили своє невдоволення. Але – на відміну від депутатів – не спричинили жодної бійки, жодного серйозного інциденту.
Заявляю з усією відповідальністю: я сам ніколи не піду на порушення Закону. Але й будь-кому іншому не дозволю порушувати Закон і провокувати застосування неправомірних силових засобів при вирішенні політичних питань.
Дякую за увагу.
