Кучма: "Мы с вами имеем уже достаточный опыт диктатуры"

В пятницу Кучма провел первую в своей жизни интернет-конференцию, организованную на его сайте. Трансляция общения с пользователями сети проходила в аудио, видео и текстовой форме. Правда, появление текста не успевало за аудио минут на сорок. Так, спустя почти через час после начала конференции были вывешены ответы только на два вопроса. Во время трансляции было слышно, как Кучма к кому-то обращается. Ему отвечал женский голос.

Как сообщили в интернет-отделе администрации президента, на момент окончания интернет-конференции Кучме поступил 461 вопрос из более чем 10 стран мира, в том числе из США, Германии, Швеции, Швейцарии, Новой Зеландии, Вьетнама, России, Грузии, Белоруссии, Прибалтики.

Руководитель интернет-отдела АП Елена Маркосян сообщила, что вопросы были разнопланового характера - от личной жизни президента до политики. При этом, как она отметила, "нельзя сказать, что вопросы политического характера имели доминирующее положение".

"Мы не ожидали такого интереса к президенту не как к главе государства, а как к человеку", - подчеркнула она. Так, по ее словам, людей, в частности, интересовало сколько у президента внуков, какое его любимое блюдо и множество других подобных нюансов.

Среди политических вопросов, поступивших президенту, доминировали вопросы о политической реформе, отношениях России и Украины, вступлении в НАТО, отношении к правительству, преемнике Кучмы на посту президента.

Маркосян отметила, что интернет-отдел АП занимался программным обеспечением конференции, транслировавшейся в режиме "реального видео" и "реального аудио" на сайте, а компания "Укрсат" обеспечивала спутниковые каналы связи для трансляции "на весь мир через спутниковую систему". По ее словам, никаких технических проблем в ходе чата не возникало.

Ниже приводится расшифровка интернет-конференции с сайта Кучмы.

Олександр Лєвшин : Назвіть, будь ласка, трьох українських політиків "президентського калібру".

Президент : - Оце так питання! Назвіть, будь ласка, трьох українських політиків "президентського калібру"... По-моєму, вони на слуху, всі ці політики. Їх там не тільки три, а набагато більше. Я переконаний, що у половини парламенту є бажання мати такий калібр, але треба ще пройти тест через реальну політику, через реальні справи. А рахуючи, що всі основні кандидати знаходяться в парламенті... Треба про парламентську діяльність говорити відкрито, чесно і прозоро, треба усвідомити, що кандидат зробить для того, щоб ситуація в країні стала кращою. От цим і буде визначатися, чи президентський у кандидата калібр, чи "мєлкота". Бо я бачу там метушиться багато тих, які тільки хочуть і вельми хочуть, вже багато-багато років хочуть, але не можуть.

Олена Павлівна Матвійчук : Як Ви ставитеся до чергової спроби Генеральної прокуратури ув'язнити Юлію Тимошенко?

Президент : Давайте подивимося на цю проблему з різних точок зору. По-перше і, головне, з правової точки зору. Прокуратура не має права ні ув'язнювати, ані чогось іншого робити. Це може зробити тільки суд. А те, що зараз Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу, хоча ця справа повернута назад до прокуратури, ну, відомо, чому повернута, я думаю, що ви зрозуміли, чому, причина дуже проста: ніхто із депутатів не бачив подання Генерального прокурора, окрім тих депутатів, які 50% там, я так розумію, були відряджені до цього комітету спеціально. Так як депутати вчора могли голосувати, а регламент створений таким чином, що вчора треба було голосувати. Потім друге. Не має Генеральна прокуратура прокурора? Тут треба мати можливість людині і депутату задати питання. Так же, чи ні? Втемну, так сказати? Це тільки у преферансі є можливість втемну грати, а тут треба відкрито грати. Ну, я думаю, що в прокуратурі щось там знайдуть, щоб сказати ще раз: там просять. Іще одне. Я впевнений, що Юлія Тимошенко сама повинна бути зацікавлена, щоб на цій справі було поставлено крапку, щоб розібрався суд. Яка ця крапка буде, життя покаже. Але хай не думають, що хтось там робить з цього якісь політичні заяви. Мені казали, що в прокуратурі є 40 000 томів справи, 40 000.

Володимир Мельник : Шановний Леоніде Даниловичу, яка Ваша думка щодо встановлення в Україні монархії, що стала б могутнім фактором стабільності, на зразок європейських монархій?

Президент : - Я розумію, що це не для України. Нам не треба монархія і ми знаємо, що переважна більшість в Європі демократичні республіки, а не монархія. Але якщо деяких наших політиків послати в Європу туди, де монархія, вони почнуть з того, що будуть скидати ці монархії. Я кажу, не дай Бог, до Сполучених Штатів Америки ще поїдуть, то там парламентську республіку ще будуть робити, як у нас намагаються зробити. Головне, що за парламентську республіку виступають саме ті, хто Конституцію приймали. Мороз кричить, що не треба президентсько-парламентську республіку. А чого ж ти не приймав таку Конституцію? Ти ж за одну ніч міг намарати ще більше, ніж вже намарав. А сьогодні він такий вже розумний і на все дивиться під іншим кутом зору.

Сергій Бутко : Чи знаєте Ви, що народний депутат Єльяшкевич має намір звернутися до американського суду з позовом проти Вас?

Президент : А чого тільки до американського? А чого не до якоїсь іншої країни? Російського, може, чи австрійського чи ізраїльського, може, краще ще... А чого не до українського суду? Я от розумію тільки одне, що в пана Єльяшкевича слідом за Мельниченком є велике бажання отримати політичний притулок у Сполучених Штатах Америки, бо тут йому робити вже нічого, - ні як політику, ні як взагалі нормальній людині. Чесні, порядочні люди так себе не ведуть. Це я відповідально також кажу. А що в нього є там на плівках, то, я переконаний в головному, що на плівках сьогодні є все, що я казав, і що я скажу за всі ці роки, "на все случаи жизни". Я їм, ви знаєте, не завидую, по-моєму в них не вистачить цього самого, щоб нормальними людьми оставатись до кінця життя, бо мати на собі такий психологічний тягар, я не знаю, ще раз кажу, поступити так нормальна людина не може. Але хай, як кажуть, Бог розсудить, тільки Боги в нас різні трішки з - Єльяшкевичем насамперед, і з Мельниченком.

Денис Ясинський : Чи не боїтеся ви, що запланований вступ України до НАТО може погіршити відносини України з Росією? Якою буде доля російського Чорноморського флоту, який базується в Криму, після вступу України до Альянсу?

Президент : Ви знаєте, я абсолютно не боюсь. Не боюсь, бо мені легше сьогодні відповідати на це просте вже для сьогоднішнього дня питання щодо наших відносин з Російською Федерацією. Росія стала практично членом НАТО. Ну, не повнокровним, не повноправним, але з дуже серйозними, як кажуть, повноваженнями. Російський голос у НАТО вже буде чутний. Тому і нам сьогодні простіше вести політику, але вже політику вступу до НАТО. Це для нас стратегічний шлях. Думаю, тут розбіжностей у нас з Російською Федерацією не повинно бути суттєвих, хоча політиків у Росії багато, переважна більшість яких на це наше рішення відносяться дуже і дуже негативно. Ви маєте можливість слідкувати за пресою. Мене тільки завжди дивує проста позиція, як кажуть, чи питання, - чому Росії можна, а Україні - ні? А що стосується долі Чорноморського флоту, то ви знаєте відповіді Генерального секретаря НАТО Робертсона, що він в цьому не бачить ніяких проблем, а тим більше, коли ми будемо членами НАТО. І Росія там поруч. Так я думаю, що ми втрьох домовимося, щоб не було зайвих суперечок і потрясінь. Я не бачу сьогодні якусь велику незручність Чорноморський флот є для України і Севастополя. Для севастопольців це додаткові робочі місця, це оплати України за оренду бухт наших і т.д. Тому життя все розставить на свої місця. Час покаже. Хто скільки років тому міг подумати, що світ зміниться так кардинально і що сьогодні Росія і Сполучені Штати Америки - великі друзі? Ніхто. Але життя вносить свої корективи. І те, що в цьому плані світ став більш стабільним, в цьому плані, я про інше не кажу. Це позитивне, те, що сьогодні нема протистояння такого між Заходом та, насамперед, Росією. Це також позитивне явище. Це дає можливість розширювати торгівельно-економічні, культурні і т.д. стосунки і це робиться, тому краще поганий мир, чим будь-яка війна.

Анастасія Кисіль : Як Ви уявляєте свого наступника?

Президент : Ну ви, добре розумієте, якщо у прямому розумінні цього слова - наступника, то його не існує. А поняття: "слідуючий президент" - так його оберуть знову ж таки в 2004 році. А Україна не монархія, і в мене нема наступників. Народ визначить, я думаю, абсолютно правильно на виборах.

Запитання : Чи буде збільшено фінансування Збройних Сил України у наступному році?

Президент : Всі ви знаєте, що відбувалося засідання Ради національної безпеки і оборони щодо цієї трагедії, яка відбулася, і там було прийнято рішення, щоб збільшити фінансування примірно удвічі. На цій позиції я і стою сьогодні. І це закладається, в принципі, в проект бюджету, який завтра буде переданий до парламенту. Але що там у нас станеться - я не знаю. Бо ви ж повинні знати, що держбюджет на слідуючий рік дуже жорсткий. Я вчора підписав указ про призначення нашого бувшого міністра Мітюкова послом у Великій Британії. І перше, коли він зайшов, як кажуть поздороватися, він вибачився за те, що на цей рік прийнятий бюджет, який виконати неможливо, каже, я був проти, але в мене не вистачило сил. Тому сьогоднішньому міністру, - у нас сьогодні нарада була велика, - економічна, - я нагадав, нашу розмову із Мітюковим. Я маю на увазі про призначення послом. Уряд, звертаючись до депутатів, до комітетів, які в парламенті будуть опрацьовувати цей бюджет, все-таки під таким кутом зору, хоча ми більш сьогодні ретельно і відповідально повинні продовжити працювати над реформуванням Збройних сил. Я вважаю: хоча доктрина і затверджена сьогодні, але ще раз з позиції сьогоднішнього дня, я вважаю, що корективи вносить там є ще дуже і дуже багато. Знаєте, у нас звикли безвідповідально у якійсь мірі відноситись до виконання своїх прямих обов'язків, бо ми так звикли, - у нас радянський менталітет ще в керівників остався, що, якщо є щось у якомусь міністерстві, відомстві, то це його, хоча він розуміє, що це все підняти, як кажуть, неможливо. Я не буду наводити приклад, тому що Міністерство оборони... але є, починаючи з багаточисельних санаторіїв, де нема військових відпочиваючих; медична сфера, яка стоїть пуста, але всі генерали і полковники там рахуються - це все ж навантаження на бюджет, чому сліпі такі, не помічають. Отут потрібен громадський контроль.

Тетяна Михайлова : Ви назвали своїм особистим пріоритетом пакет соціальних ініціатив, до якого входять охорона здоров'я, освіта та пенсійна реформа. Чому ці проблеми не стали пріоритетом державної політики раніше? Невже їхня важливість не була очевидною для Вас та для уряду?

Президент : Я думаю, що це питання риторичне. Воно вже закладене у саме питання. Я не знав жодного уряду, який не хотів би зробити ці проблеми пріоритетними, але для цього можливостей в уряді не було. Ми тільки останні три роки маємо серйозні зрушення в економіці, що дає можливість уряду і парламенту і президенту, як кажуть, обличчям повернутися до цих проблем. Ми маємо ріст валового продукту, ми маємо ріст промислового виробництва, серйозний ріст маємо сільськогосподарського виробництва, і це дає сьогодні змогу на ці головні проблеми. Вони повинні завжди бути головними, за всіх часів і за всієї ситуації. Повернутися, так сказати, і почати конкретно їх розв'язувати. А це буде сприяти і позитивним змінам не тільки в психології людей, а й позитивним змінам в економіці, бо росте заробітна плата, пенсії і так далі - збільшується внутрішній ринок. А це знову ж дає можливість нормально працювати промисловості нашій і легкій і харчо-переробній, і взагалі промисловості, тому це є дійсно сьогодні нашим першочерговим завданням всіх гілок влади. Ну а жити в борг і просто піднімати зарплату і пенсію, і так далі, я думаю, що це не наш шлях, ми вже це з вами проходили. Ми з вами пам'ятаємо купончики в 93-94 роках по Хрещатику тут, і не тільки по Хрещатику, значить, пливли за течією, за вітром. На вітер ми вже грошей випускати не маємо права, ані морального, ніякого іншого.

Андрій Янович : Ви запропонували теперішньому парламенту створити коаліційний уряд. Наскільки це реально, враховуючи той розподіл сил, який там існує?

Президент : Реальність створення коаліційного уряду, насамперед, залежить від самих народних депутатів, ще раз підкреслюю, від самих народних депутатів. Від виконання тих обіцянок, які давали вони під час виборчої компанії. Ви знаєте, що на цій же платформі практично на вибори йшла більшість політичних сил, які сьогодні є у парламенті. Розуміння цього вже є. Тому треба, як кажуть, не на словах, а на ділі довести любов до виборця, до України і до всього. Дійсно, потрібен Уряд, який має політичну підтримку в парламенті. Але казати про те, що це робиться для того, щоб сьогоднішнього Прем'єр-міністра відправити у відставку, то це абсолютно, ну як... я розумію, що це не Андрія Яновича, а він читає, напевно, пресу. Я переконаний, що Анатолій Кінах може бути тою узгодженою кандидатурою більшості, яка продовжить працювати на чолі нашого Уряду. Але це повинен бути консенсус сил політичних, які утворять в парламенті цю більшість. Можливості я всі для цього їм дав. І ще раз кажу, я не хочу втручатися в створення більшості. Я готовий бути поруч з вами. Але мене весь час заганяли у глухий кут, так що я вимушений брати відповідальність - так візьміть, будь ласка, така можливість у вас є. І вже сьогодні не можна показувати пальцем на Президента, що він не дає розправити їм крила. Розправляйте, якщо вони у вас є. А якщо нема, скажіть, для чого вам це потрібно.

Андрій Лубенський : Пане Президенте, досі у Вас не спостерігалося особливої любові до парламенту ("центр дестабілізації в країні)...і до пропорційної системи виборів ("диванні партії"). І раптом - така різка зміна поглядів. З чим це пов'язано?

Президент : Слідкують за моїми висловлюваннями. Так, дійсно, я так казав, і своєї думки не змінив. Поки що. Я міг би і Андрію задати питання. Я, правда, не знаю його віку. А чи не змінюються його погляди з віком, з досвідом і знаннями. Я переконаний, що відповідь у нього буде однозначна: "так". Я хочу повернутися до нашої сучасної історії (хоча це громко сказано, напевно) - життя нас вчить. Ми всі ці роки пропрацювали в умовах жорсткого протистояння виконавчої і законодавчої влад. Це не таємниця, це факт. Тому я переконаний, ми б мали здобутки насамперед в економіці, в житті людей набагато-набагато більші, ніж ми сьогодні маємо, якщо б ми задумувалися і працювали в напрямку створення дієвої структури державної влади. А багатьом політичним силам було просто вигідно мати таку ситуацію - недосказаності, недовирішеності, недосконалості і так далі. Парламент ніколи в нас не ніс відповідальності за ситуацію в країні. Давайте послухаємо його сесію: всі винні, окрім самих парламентаріїв. Так от, приклади життя підказують і досвід інших країн наших сусідів... У 2000 році ми мали ситуацію, коли уряд мав політичну підтримку в парламенті. А це - більшість в парламенті, а далі коаліція чи ідеологічна більшість. Мені сьогодні так більше подобається, бо я проти протилежних сил. З цього нічого путнього ніколи не буде, коли різні за поглядами - і ті, що стоять на різних платформах розвитку країн - будуть робити спробу об'єднатися, як для створення більшості з точки зору формування уряду, так і для створення тої опозиції, яку роблять вони сьогодні в Україні. Тим більше, коли чотири українці - то взагалі нічого путнього не може бути, бо два українці - три гетьмани, а чотири - що це буде, розсваряться обов'язково. Я про персони не кажу. Я про життя наше з вами. Так от, 2000-й рік, коли, дійсно, політичні сили в парламенті зрозуміли, що далі так ми не можемо жити, що парламент не може бути тільки політичною якоюсь структурою, рік показав, що ми за 8-9 місяців прийняли стільки законодавчих актів, і таких відповідальних, що ми не могли їх всі прийняти за попередні роки. І я дуже жалкую, я переконаний, більшість нормальних політиків жалкують, що в листопаді місяці на цьому тоді була поставлена крапка по відомим вам всім причинам касетного скандалу. Це комусь дуже вигідно було - зруйнувати ту політичну стабільність, яка склалася в країні. Бо ті сили вже не мали ніяких перспектив вийти на нормальну політичну арену, вони втратили ту підтримку суспільства, яку мали. Що з цього сталося, ми з вами бачили. Ми спаплюжили свою власну країну перед усім світом і продовжуємо паплюжити, і результати в економіці, знову ж кажу, хоча ми й ідемо, як кажуть, зверху, могли б знову бути набагато кращі, ніж ми на сьогодні маємо.

Віктор Весна : Які плани у Президента України щодо розвитку туризму і курортів у Криму, найприбутковішої галузі економіки Криму? Улюблене місце в Криму?

Президент : Я особисто переконаний і впевнений і більшість українців у цьому мене підтримає, що Крим - це перлина не тільки України, а й Європи, і світу, і що Крим улюблене місце українців і не тільки українців - це також усім відомо. Але те що ми маємо в Криму, -це, в основному, Бог нам дав, а те, що треба мати - це ми повинні зробити ще у перспективі, але перші кроки у цьому напрямку зробили. Я кажу Бог дав, бо з точки зору інфраструктури, яка там є на сьогоднішній день, вона не передбачена для масового іноземного туризму. Бо ті пансіонати, санаторії, які є в нас, вибачте, іноземний турист туди не поїде відпочивати, а тим більше, що сьогодні проблеми взагалі з їх використанням. Ми подивились, куди ж бюджетні гроші йдуть багато наших відомств мають десятки санаторіїв, гроші ми витрачаємо, а назад, як кажуть, повернення до казни нічого нема. Все це збиткове. Тому завдання наше - це розвиток всієї інфраструктури Криму. Ви знаєте, що я ще в березні, по-моєму, 2000 року підписав відповідний Указ про розвиток Криму як санаторно-курортної бази. Я також ініціював питання про створення зони спеціального інвестування, насамперед в Ялті. Що сьогодні Уряд розробляє таку програму розвитку, Криму в тому числі. У нас уже є добрі приклади що інвестиції і іноземні інвестиції йдуть до Криму, напевно журналісти, які тут присутні також можуть підтвердити це, але я кажу, що це дуже і дуже недостатньо. І другий крок я зробив, також я вважаю як засіб реклами Криму його можливостей. Вибачте, це спроба перенести чи зробити другу резиденцію літню чи як сказати в Криму і проводити там Міжнародні зустрічі і на двосторонньому рівні, і саміти там і так далі. Я переконаний, що ці зустрічі, які відбулися в Криму, вони про Крим у світі розповсюдять тепер тільки позитивне. Там, як ви знаєте, були не тільки президенти колишніх радянських республік, а й багато іноземних гостей, і я скажу, що вони в захваті від красот нашого краю.

Сергій: Чи не здається Вам, що в Україні час ввести пряме президентське правління з елементами диктатури? А то за 11 років незалежності видно тільки значні втрати як в економіці, так і в культурному житті країни?

Президент: Ну, моє тверде переконання, що диктатура не тільки Україні не, потрібна, вона в світі нікому не потрібна. Ми з вами, насамперед, маємо вже достатній досвід диктатури. Правда, не Президентської, припустимо, влади з елементами диктатури, а диктатури пролетаріату. Що з цього вийшло - результати нам відомі. Однак я переконаний, переважна більшість громадян з задоволенням хоче мати демократичне суспільство. А не щось інше. Ну а потім настав час змін на краще. Я вважаю, що час утрат у нас уже позаду, а результат можна отримати тільки при одній головній умові, якщо ми всі і Президент, і влада, вся державна, і політичні партії, суспільство будуть працювати разом на цей результат. Давайте працювати разом. А сподіватись на щось міфічне, я думаю, що в нас немає для цього ніяких підстав. А те, що ми зробили вже ряд суттєвих кроків по побудові громадянського суспільства і демократичної влади, мені здається - в цьому немає на сьогоднішній день ніяких сумнівів.