Что стоит за "наездами" на "политически неблагонадежных" энергоатомщиков Украины?
Пятница, 16 августа 2002, 15:21
Політична осінь в Україні обіцяє бути спекотною. І схоже не те, що цього разу масові акції протесту, обіцяні опозицією на осінь, не згаснуть так безславно, як це трапилося з попереднім походом проти "режиму Кучми". Підставами для такого твердження є не так запевнення "альтернативних" до влади сил у твердих намірах "стояти до переможного кінця", як той переляк, який з наближенням вересня охопив верхівку державного керівництва. Звісно, так званий "пересічний українець" паніки у найвищих кабінетах помітити не в змозі, проте однією з ознак мандражу влади є лавина резонансних кримінальних справ проти конкретних "людей не президента", з тижневою періодичністю оприлюднюваних Генеральною прокуратурою.
Черговими жертвами Генпрокуратури стала загадкова "низка колишніх посадових осіб Національної акціонерної енергогенеруючої компанії (НАЕК) "Енергоатом", проти яких порушено кримінальну справу. "Україна молода" нещодавно про це писала. Відтоді нам вдалося з'ясувати чимало цікавих подробиць як самої справи, так і ситуації, що склалася протягом кількох останніх місяців у структурі, котра опікується усіма діючими атомними електростанціями України, і від діяльності якої залежить не лише економічна стабільність держави, а й значною мірою екологічна безпека всього континенту. Про все це, а також про політичний аспект "наїзду" на "Енергоатом", про те, кому це вигідно і що за цим стоїть, йтиметься у серії матеріалів "УМ" про трагедію компанії, яка стала перепоною на шляху до безроздільного панування певних осіб у сфері перерозподілу фінансових потоків в українській енергетиці. Сьогодні до вашої уваги - перша стаття на політично-атомну тематику.
За сюжетом Гоголя
Оприлюднити сенсаційне повідомлення про "кримінал" в "Енергоатомі" дворічної давності судилося в.о. начальника відділу нагляду за додержанням законів у сфері економіки Генпрокуратури Володимирові Гоголю. Він заявив, що проти деяких осіб з керівництва НАЕК періоду 1998-2001 років порушено кримінальну справу за статтею 364 ч.2 Кримінального кодексу (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки). На жаль, виявилися марними всі спроби "УМ" з'ясувати в Генпрокуратурі, чиї конкретно "заслуги" примусили "оперів" із Різницької знову порпатися у припалих пилом файлах зі звинуваченнями енергоатомних посадовців у фінансових махінаціях, пов'язаних з реалізацією векселів через комерційні банки. Пообіцявши запросити кореспондента "УМ" особисто в кабінет до заступника Генерального прокурора Тетяни Корнякової, яка веде цю справу, представник прокурорської прес-служби запевнив, що "днями" відбудеться брифінг, на якому "вам" (тобто пресі) "усе розкажуть". З того часу минуло більше тижня, а з Різницької - нічичирк. Тож авторові цих рядків довелося звернутися до інших джерел. А хто може краще розповісти про проблеми "Енергоатому", ніж його працівники?
"Тільки без прізвищ", - попросили ті джерела, наближені до керівництва НАЕК, що погодилися поділитися наболілим з журналістом "України молодої". І їх можна зрозуміти - виклики в прокуратуру навряд чи можна вважати приємною прогулянкою мальовничими пагорбами Печерська. Зате в процесі розмов із прокурорами, серед яких, як виявилося, є немало не лише розумних, а й тверезомислячих людей, у декого з допитаних з'явилися підозри в тому, що ніякої справи насправді не відкрито, оскільки жодних процесуальних дій не проводилося. У прес-службі Генпрокуратури спростувати чи підтвердити цю теорію відмовилися, порадивши задати відповідне запитання на майбутній прес-конференції Тетяні Корняковій. За іншими припущеннями, справу відкрито "за фактом", тому ніякі конкретні прізвища у ній не фігурують, та й не могли фігурувати, адже у подібних випадках до "відповідальності" можна притягти кого завгодно, вписуючи "обвинувачених" по мірі "надходження". До речі, саме таким чином дуже зручно "наставляти" на істинну путь потенційних політичних союзників, нестійких у моральному плані. Викликають людину в Генпрокуратуру, показують кримінальну справу, і "тонко" натякають: "Якщо не хочеш побачити своє прізвище в переліку особливо небезпечних злочинців, зроби те-то й те-то". Скажімо, "розкажи, в яких злочинних діях "засвітився" такий-то". І кількість тих "клієнтів" ГПУ, які ладні вигадати будь-що, тільки б вигородити свою персону, значно вища, ніж можна було б подумати...
Завидки взяли - президента зняли
Проте повернімось до нашого "Енергоатому". Усі його біди почалися зі звільненням із посади президента компанії Юрія Недашківського. Власне, біди почалися набагато раніше, але до постійних звинувачень у "неліквідності" підприємства, переведенні шалених сум, нібито зароблених НАЕК від продажу електроенергії, на рахунки власних офшорних фірмочок та інших подібних злочинах наближені до керівництва "енергоатомним" монстром люди давно звикли. І тихо робили свою справу, поки численні ревізори, заслані після чергового наказу "розібратися з кризовою ситуацією в "Енергоатомі", перетрушували фінансові звіти кампанії, марно намагаючись відшукати там сліди якихось зловживань.
Насправді ж надприбутки у сфері атомної енергетики - не більше, ніж міф, вигаданий кимсь дуже зацікавленим у тому, щоб так думали в найвищому кабінеті держави. Тоді як у реальному житті ситуація протилежна. Раніше протягом тривалого часу в системі оплати за поставки електроенергії переважали бартерні розрахунки, за яких не те що накопичити якісь "ліві" кошти, а навіть покрити собівартість виробленої "продукції" було неможливо. Лише завдяки кардинальній зміні розрахункової політики НАЕК вдалося переламати цю негативну тенденцію, проте з огляду на найнижчий для всіх видів електростанцій тариф на вироблену АЕС електроенергію, який не покриває витрати "Енергоатому" і не дає змоги фінансувати заходи із підтримання належної ядерної безпеки, уявити собі ще й багатомільйонні "відрахування" у протилежний до бюджету бік досить складно. Мало того, комусь явно дуже хочеться розвалити НАЕК, а разом з ним і "енергоатомну" галузь України дощенту. Інакше б не з'явилася безглузда пропозиція Національної комісії регулювання електроенергетики та Мінпаливенерго... знизити тариф іще на кілька процентів, що неминуче призвело б до банкрутства компанії. Після оприлюднення такого знущального плану група народних депутатів від "Нашої України" звернулася до президента з проханням запобігти такому розвиткові подій. Гарант зрозумів це по-своєму і доручив Кабміну "вжити заходів для підвищення ефективності роботи й виведення з кризи НАЕК "Енергоатом".
Та це було вже після того, як, знову ж таки за наказом господаря Банкової почалося "оздоровлення" компанії. Для початку постановою Кабміну від 5 червня цього року Юрія Недашківського звільнили з посади, а на його ще тепленьке крісло в оперативному порядку посадили колишнього міністра палива та енергетики Сергія Тулуба. Глава уряду, Анатолій Кінах, назвав цю ротацію "удосконаленням кадрової політики та методів організації діяльності ПЕКу", але працівники "Енергоатому" позначили той день у календарі чорним кольором. Чим же завинив перед керівництвом держави Недашківський, котрий сумлінно виконував свої обов'язки, і взагалі, за оцінками "спеців", належить до когорти спеціалістів з атомної енергетики, здатних керувати багатотисячним колективом і розбиратися в економіці, яких в Україні набереться хіба з десяток?
Прем'єр-міністр на це питання відповідати відмовився. Ще б пак, адже логіки у подібній перестановці й справді катастрофічно бракує: прихід Тулуба в "Енергоатом" став несподіванкою не тільки для його свіжоспечених підлеглих, а й для деяких осіб, яких зазвичай вважають ідейними соратниками Сергія Борисовича. Експерти до таких відносять представників так званого "донецького клану", хоча не помиляються й ті, хто ставить ім'я Тулуба поруч із секретарем Ради з питань національної безпеки та оборони Євгеном Марчуком, який люб'язно "пригрів" опозиційного до голови попереднього уряду (тоді цю посаду обіймав Віктор Ющенко) екс-міністра у кабінеті свого заступника. Пов'язували нинішнього керманича "Енергоатому" і з соціал-демократичними "футболістами", проте події останнього часу примушують у цій тезі засумніватися. Подейкують навіть, що задовольнивши бажання свого нового канцеляриста "піти" з керівних органів НАЕКу небажаного Недашківського, глава держави завбачливо призначив президентом кампанії "чужу" "команді молодості нашої" людину, аби шальки політичних терезів перебували в такій любій йому рівновазі.
Так це чи не так, судити не нам. А от у тому, що гаранта "хтось" увів в оману, сумніватися трохи важче. Дуже вже наочна ілюстрація до цієї схеми вибудовується. Принаймні зі слів нашого компетентного джерела.
ПідоЗРИ в корінь
1 квітня 2002 року українським можновладцям було зовсім не до сміху. Натягнуті з неймовірними адміністративними зусиллями 11 з лишком відсотків для "Єди" успіхом можна було вважати хіба що на тлі 4 процентів, взятих на попередніх виборах тодішнім фаворитом президента - Народно-демократичною партією. Муляла очі перемога "чужої" для Банкової "Нашої України" і вдалий виступ опозиційних СПУ та БЮТі, а тут ще й різноманітні підбріхувачі "добрі" поради на вухо шепочуть. І насамперед головний український "радник", тобто секретар Ради з питань національної безпеки й оборони пан Марчук, відомству якого було доручено (чи воно саме зголосилося?) для забезпечення ввіреної йому національної безпеки з'ясувати, у кого ж там на виборах рука не піднялася поставити галочку в "правильний" квадратик. Не скористатися такою можливістю "накапати" на "незручних" осіб та швиденько замінити "зайвих" керівників своїми людьми було б нерозумно. Так і виринула звідкись із надр РНБОУ неофіційна доповідна записочка про "непристойну" поведінку атомників, котрі, на відміну від своїх донбаських колег по енергетичній галузі, проголосували якось "не так".
Але це ще півбіди. За те, що кільканадцять тисяч людей надали перевагу альтернативній до влади силі, посилати на ешафот усю атомну енергетику держави не наважився б навіть найображеніший президент, адже він усе-таки за своє "королівство" несе певну відповідальність. Та встояти перед спокусою розквитатися з нахабами, що посміли просто з-під носа влади урвати шматок "шалених прибутків", які б могли піти в "потрібну" кишеню, та ще й - от бузувіри! - фінансувати з цих грошей "конкурентну фірму", зміг би хіба дуже демократичний державний керманич. Нам із такими вже років шість як не щастить. Ви вже, мабуть, здогадалися, яке звинувачення висунула Банкова Недашківському та його команді: мовляв, з легкої руки керівника компанії "Енергоатом" нібито оплачував передвиборчу кампанію блоку Віктора Ющенка (а у симпатіях до Ющенка главу НАЕК й справді помічали). Проте на люди вийшла зовсім інша версія, охоче підхоплена близькими до голови РНБОУ та його колишніх однопартійців засобами мас-медіа. Згадали про неї й тепер, коли "Енергоатом" завдяки діяльності Генеральної прокуратури знову опинився в повідомленнях інформагентств: буцімто "Недашківський і деякі його попередники довели атомну галузь України, що забезпечує до 50 відсотків потреби країни в електроенергії, як мовиться, до ручки" (цитата з газети "День" за 8 серпня 2002 року).
Щодо попередників автор матеріалу як у воду дивився. Та чомусь не згадав, що саме завдяки успішному керівництву Недашківського НАЕК вдалося не тільки витягти з того багна, в якому компанія опинилася завдяки колишнім керівникам та деяким високим посадовим особам на державному рівні, а й навіть започаткувати тенденцію реального оздоровлення галузі. Ще й досі у фахівців "Енергоатому" мороз пробирає поза шкірою, коли вони згадують ті "здобутки", з якими НАЕК вступив у 2000 рік. Через зниження тарифу на виробництво електроенергії (для "Енергоатому"), відсутність поставок свіжого ядерного палива на компенсаційній основі та механізмів розрахунку на ринку електроенергії протягом чотирьох місяців 1999 року, а також багато інших негативних факторів, компанія зазнала величезних збитків і впритул підійшла до межі банкрутства.
Проте в другому півріччі 2000 року (Недашківський очолив компанію у липні) енергетики згадали, що таке "живі" гроші за електроенергію, яких ніхто вже й не сподівався колись побачити, і відтоді при практично незмінному тарифі динаміка фінансових результатів НАЕК була тільки позитивною. Скажімо, за п'ять місяців цього року чистий прибуток компанії склав 880 млн. гривень. За ці два роки у кампанії була сформована система чіткої фінансової звітності, контролю за використанням коштів, зниженням витрат на невиробничі потреби. До речі, такі звіти регулярно надходили до Міністерства палива та енергетики й Кабміну, і аж до тієї миті, коли стали відомими результати виборів 31 березня, жодних питань щодо роботи НАЕК у експертів та міністерських чиновників не виникало.
Зі звільненням пана Юрія нібито все зрозуміло. Не складно відповісти й на запитання, звідки, власне, виринула кандидатура Сергія Тулуба, який перед своїм призначенням до атомної енергетики мав таке ж відношення, як зоопарковий слон до китайської порцеляни. У колі політичних журналістів уперто циркулюють чутки, що після тріумфу блоку "За єдину Україну!" на Донбасі "донецькі" зажадали винагороди. У списку "замовлень" опинився і злощасний "Енергоатом"... Хоча близький до все того ж клану віце-прем'єр з питань ПЕК Олег Дубина був категорично проти цього призначення, не схвалював його й інший "донбасівець", міністр відповідної галузі Віталій Гайдук. Що дає підстави сподіватися: навіть у нашій країні професійні якості можуть цінуватися вище за політичну приналежність до тієї чи іншої "команди".
Тулуб - усьому "голова"?
Але справу було зроблено, і Тулуб - екс-міністр уряду Ющенка, який щосили намагався припинити реформи, запроваджені віце-прем'єркою Юлією Тимошенко і врешті-решт, зазнавши невдачі, був змушений подати у відставку, - очолив найбільшого атомного монстра України. Між іншим, сама Юлія Володимирівна це призначення охрестила "абсолютно безглуздим, антидержавним рішенням", адже доручати "людині, як чесно працювати не вміє" керувати організацією, де сконцентровані значні державні кошти, щонайменше нерозумно. Справді, свого часу пан Тулуб "відзначився" у брудненькій справі, пов'язаній з безгрошовими розрахунками в енергетиці. Тоді він підписав скромний папірець, що дозволяв "чудовій" трійці відомих бізнесменів, яких пов'язують із приватизацією обленерго, "розрахуватися" на 500 мільйонів гривень самими лише підписами, позбавивши енергетиків значної частини коштів, що належала їм із цієї суми. Цікаво, що цей "взаємозалік" зірвався в останню мить завдяки зусиллям тодішнього глави Кабміну Віктора Ющенка. А штовхачами оборудки виступали справді непересічні люди: один із них нині займає надзвичайно високу державну посаду, другий заправляє ще й футболом, а з третім перші двоє успішно і, здається, назавжди побили глеки.
А Сергій Борисович, поклавши на стіл заяву про відставку з посади міністра, без роботи довго не сидів. Як цінного кадра, Тулуба охоче взяв заступником голова РНБОУ, призначивши куратором енергетичної безпеки країни. Нічим особливим на цій посаді він не відзначився, вочевидь, чекаючи свого зоряного часу. І ось нарешті ця мить настала. А разом з нею в "Енергоатом" прийшли нові проблеми, від яких підприємство уже встигло відвикнути.
Слід зазначити, що вмостившись у "енергетично-президентському" кріслі, Сергій Тулуб і не думав відмовлятися від попередньої посади. Нічого, що це суперечить українському законодавству - до "браконьєрської" погоні "за двома зайцями" нашим можновладцям не звикати. Та й той факт, що в буквальному сенсі вибухонебезпечним підприємством керує особа, яка в компанії навіть зарплату не отримує (бо трудова книжка залишається в РНБОУ), внаслідок чого вагу організаційної документації та фінансово-господарських актів НАЕК практично зведено нанівець, навряд чи викличе подив у обізнаного з ситуацією щодо дотримання законів в Україні читача. Навіть нагадувати про відсутність допуску товариша Тулуба до розв'язання багатьох атомно-енергетичних проблем вже вважається поганим тоном - з'ясовується, що складати іспити, аби цей самий допуск отримати, Сергій Борисович і не збирався. Навіщо цілий рік убиватися над підручниками (хоча з огляду на обсяг необхідного матеріалу року було б таки замало), якщо можна скинути свої обов'язки на когось, хто у цьому розбирається? Скажімо, на віце-президента. І це не припущення, бо, як стверджують поінформовані люди, папір з наказом внести в "табель про обов'язки" керівників "Енергоатому" відповідні зміни вже лежить у відповідній шухляді чийогось високопоставленого столу. Але для чого тоді НАЕК взагалі здався президент?
А для того: підписувати папірці й гупати кулаком по столу на нараді керівного складу можна й профанові без усіляких допусків. І в цьому новий керівник компанії, схоже, справді спеціаліст. За розповідями працівників НАЕК, напруга в атмосфері підприємства "завдяки" неврастенічному характеру його президента зростає з кожним днем. Виконуючи повеління глави держави щодо "структурних змін" в "Енергоатомі", Сергій Тулуб одним із заходів по "реорганізації" перш за все почав виживати з компанії "старі" кадри. Знайшовся спосіб і для тих, хто виявився надто терплячим, і "полювання на відьом" мужньо стерпів: кількох таких осіб спеціальним наказом послали у "відрядження" в "робочу групу з вирішення проблем дебіторської заборгованості". Справа нібито благородна, проте як семеро фахівців, хай навіть найкращих, зможуть розібратися з проблемами багатотисячного колективу - загадка з розряду софізмів. Тим паче в таких умовах, які їм забезпечили на час "відрядження": кінцевий пункт призначення "робочої групи" знаходиться буквально через дорогу від головного приміщення НАЕК, до того ж там немає не те що кондиціонерів чи комп'ютерів(!), а навіть нормального телефону.
На зміну "відрядженим" чи звільненим "ворогам" приходять вірні соратники нового президента. А серед них є й ті особи, яких звинувачують у нібито розвалі компанії. Усе це створює настільки неспокійну ситуацію, що про спокій і безпеку на атомних електростанціях України відтепер можна тільки мріяти. Адже знервований безпідставними "наїздами" президента компанії директор АЕС їде до свого колективу, де зриває злість на власних підлеглих, потім ті налітають на своїх, і немає цьому кінця й краю. А останнім у цій ланці стоїть який-небудь оператор, чий необережний рух може призвести до катастрофи - "другого дубля" Чорнобиля.
Читайте також альтернативну точку зору на події навколо "Енергоатому" в статті "Енергоатом": час очищення та активації". Вона вийшла 8 серпня в "Дні" – газеті колишнього шефа Тулуба Марчука. Подібного ж змісту сюжет мав вийти у ТСН каналу 1+1.
Черговими жертвами Генпрокуратури стала загадкова "низка колишніх посадових осіб Національної акціонерної енергогенеруючої компанії (НАЕК) "Енергоатом", проти яких порушено кримінальну справу. "Україна молода" нещодавно про це писала. Відтоді нам вдалося з'ясувати чимало цікавих подробиць як самої справи, так і ситуації, що склалася протягом кількох останніх місяців у структурі, котра опікується усіма діючими атомними електростанціями України, і від діяльності якої залежить не лише економічна стабільність держави, а й значною мірою екологічна безпека всього континенту. Про все це, а також про політичний аспект "наїзду" на "Енергоатом", про те, кому це вигідно і що за цим стоїть, йтиметься у серії матеріалів "УМ" про трагедію компанії, яка стала перепоною на шляху до безроздільного панування певних осіб у сфері перерозподілу фінансових потоків в українській енергетиці. Сьогодні до вашої уваги - перша стаття на політично-атомну тематику.
За сюжетом Гоголя
Оприлюднити сенсаційне повідомлення про "кримінал" в "Енергоатомі" дворічної давності судилося в.о. начальника відділу нагляду за додержанням законів у сфері економіки Генпрокуратури Володимирові Гоголю. Він заявив, що проти деяких осіб з керівництва НАЕК періоду 1998-2001 років порушено кримінальну справу за статтею 364 ч.2 Кримінального кодексу (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки). На жаль, виявилися марними всі спроби "УМ" з'ясувати в Генпрокуратурі, чиї конкретно "заслуги" примусили "оперів" із Різницької знову порпатися у припалих пилом файлах зі звинуваченнями енергоатомних посадовців у фінансових махінаціях, пов'язаних з реалізацією векселів через комерційні банки. Пообіцявши запросити кореспондента "УМ" особисто в кабінет до заступника Генерального прокурора Тетяни Корнякової, яка веде цю справу, представник прокурорської прес-служби запевнив, що "днями" відбудеться брифінг, на якому "вам" (тобто пресі) "усе розкажуть". З того часу минуло більше тижня, а з Різницької - нічичирк. Тож авторові цих рядків довелося звернутися до інших джерел. А хто може краще розповісти про проблеми "Енергоатому", ніж його працівники?
"Тільки без прізвищ", - попросили ті джерела, наближені до керівництва НАЕК, що погодилися поділитися наболілим з журналістом "України молодої". І їх можна зрозуміти - виклики в прокуратуру навряд чи можна вважати приємною прогулянкою мальовничими пагорбами Печерська. Зате в процесі розмов із прокурорами, серед яких, як виявилося, є немало не лише розумних, а й тверезомислячих людей, у декого з допитаних з'явилися підозри в тому, що ніякої справи насправді не відкрито, оскільки жодних процесуальних дій не проводилося. У прес-службі Генпрокуратури спростувати чи підтвердити цю теорію відмовилися, порадивши задати відповідне запитання на майбутній прес-конференції Тетяні Корняковій. За іншими припущеннями, справу відкрито "за фактом", тому ніякі конкретні прізвища у ній не фігурують, та й не могли фігурувати, адже у подібних випадках до "відповідальності" можна притягти кого завгодно, вписуючи "обвинувачених" по мірі "надходження". До речі, саме таким чином дуже зручно "наставляти" на істинну путь потенційних політичних союзників, нестійких у моральному плані. Викликають людину в Генпрокуратуру, показують кримінальну справу, і "тонко" натякають: "Якщо не хочеш побачити своє прізвище в переліку особливо небезпечних злочинців, зроби те-то й те-то". Скажімо, "розкажи, в яких злочинних діях "засвітився" такий-то". І кількість тих "клієнтів" ГПУ, які ладні вигадати будь-що, тільки б вигородити свою персону, значно вища, ніж можна було б подумати...
Завидки взяли - президента зняли
Проте повернімось до нашого "Енергоатому". Усі його біди почалися зі звільненням із посади президента компанії Юрія Недашківського. Власне, біди почалися набагато раніше, але до постійних звинувачень у "неліквідності" підприємства, переведенні шалених сум, нібито зароблених НАЕК від продажу електроенергії, на рахунки власних офшорних фірмочок та інших подібних злочинах наближені до керівництва "енергоатомним" монстром люди давно звикли. І тихо робили свою справу, поки численні ревізори, заслані після чергового наказу "розібратися з кризовою ситуацією в "Енергоатомі", перетрушували фінансові звіти кампанії, марно намагаючись відшукати там сліди якихось зловживань.
Насправді ж надприбутки у сфері атомної енергетики - не більше, ніж міф, вигаданий кимсь дуже зацікавленим у тому, щоб так думали в найвищому кабінеті держави. Тоді як у реальному житті ситуація протилежна. Раніше протягом тривалого часу в системі оплати за поставки електроенергії переважали бартерні розрахунки, за яких не те що накопичити якісь "ліві" кошти, а навіть покрити собівартість виробленої "продукції" було неможливо. Лише завдяки кардинальній зміні розрахункової політики НАЕК вдалося переламати цю негативну тенденцію, проте з огляду на найнижчий для всіх видів електростанцій тариф на вироблену АЕС електроенергію, який не покриває витрати "Енергоатому" і не дає змоги фінансувати заходи із підтримання належної ядерної безпеки, уявити собі ще й багатомільйонні "відрахування" у протилежний до бюджету бік досить складно. Мало того, комусь явно дуже хочеться розвалити НАЕК, а разом з ним і "енергоатомну" галузь України дощенту. Інакше б не з'явилася безглузда пропозиція Національної комісії регулювання електроенергетики та Мінпаливенерго... знизити тариф іще на кілька процентів, що неминуче призвело б до банкрутства компанії. Після оприлюднення такого знущального плану група народних депутатів від "Нашої України" звернулася до президента з проханням запобігти такому розвиткові подій. Гарант зрозумів це по-своєму і доручив Кабміну "вжити заходів для підвищення ефективності роботи й виведення з кризи НАЕК "Енергоатом".
Та це було вже після того, як, знову ж таки за наказом господаря Банкової почалося "оздоровлення" компанії. Для початку постановою Кабміну від 5 червня цього року Юрія Недашківського звільнили з посади, а на його ще тепленьке крісло в оперативному порядку посадили колишнього міністра палива та енергетики Сергія Тулуба. Глава уряду, Анатолій Кінах, назвав цю ротацію "удосконаленням кадрової політики та методів організації діяльності ПЕКу", але працівники "Енергоатому" позначили той день у календарі чорним кольором. Чим же завинив перед керівництвом держави Недашківський, котрий сумлінно виконував свої обов'язки, і взагалі, за оцінками "спеців", належить до когорти спеціалістів з атомної енергетики, здатних керувати багатотисячним колективом і розбиратися в економіці, яких в Україні набереться хіба з десяток?
Прем'єр-міністр на це питання відповідати відмовився. Ще б пак, адже логіки у подібній перестановці й справді катастрофічно бракує: прихід Тулуба в "Енергоатом" став несподіванкою не тільки для його свіжоспечених підлеглих, а й для деяких осіб, яких зазвичай вважають ідейними соратниками Сергія Борисовича. Експерти до таких відносять представників так званого "донецького клану", хоча не помиляються й ті, хто ставить ім'я Тулуба поруч із секретарем Ради з питань національної безпеки та оборони Євгеном Марчуком, який люб'язно "пригрів" опозиційного до голови попереднього уряду (тоді цю посаду обіймав Віктор Ющенко) екс-міністра у кабінеті свого заступника. Пов'язували нинішнього керманича "Енергоатому" і з соціал-демократичними "футболістами", проте події останнього часу примушують у цій тезі засумніватися. Подейкують навіть, що задовольнивши бажання свого нового канцеляриста "піти" з керівних органів НАЕКу небажаного Недашківського, глава держави завбачливо призначив президентом кампанії "чужу" "команді молодості нашої" людину, аби шальки політичних терезів перебували в такій любій йому рівновазі.
Так це чи не так, судити не нам. А от у тому, що гаранта "хтось" увів в оману, сумніватися трохи важче. Дуже вже наочна ілюстрація до цієї схеми вибудовується. Принаймні зі слів нашого компетентного джерела.
ПідоЗРИ в корінь
1 квітня 2002 року українським можновладцям було зовсім не до сміху. Натягнуті з неймовірними адміністративними зусиллями 11 з лишком відсотків для "Єди" успіхом можна було вважати хіба що на тлі 4 процентів, взятих на попередніх виборах тодішнім фаворитом президента - Народно-демократичною партією. Муляла очі перемога "чужої" для Банкової "Нашої України" і вдалий виступ опозиційних СПУ та БЮТі, а тут ще й різноманітні підбріхувачі "добрі" поради на вухо шепочуть. І насамперед головний український "радник", тобто секретар Ради з питань національної безпеки й оборони пан Марчук, відомству якого було доручено (чи воно саме зголосилося?) для забезпечення ввіреної йому національної безпеки з'ясувати, у кого ж там на виборах рука не піднялася поставити галочку в "правильний" квадратик. Не скористатися такою можливістю "накапати" на "незручних" осіб та швиденько замінити "зайвих" керівників своїми людьми було б нерозумно. Так і виринула звідкись із надр РНБОУ неофіційна доповідна записочка про "непристойну" поведінку атомників, котрі, на відміну від своїх донбаських колег по енергетичній галузі, проголосували якось "не так".
|
Щодо попередників автор матеріалу як у воду дивився. Та чомусь не згадав, що саме завдяки успішному керівництву Недашківського НАЕК вдалося не тільки витягти з того багна, в якому компанія опинилася завдяки колишнім керівникам та деяким високим посадовим особам на державному рівні, а й навіть започаткувати тенденцію реального оздоровлення галузі. Ще й досі у фахівців "Енергоатому" мороз пробирає поза шкірою, коли вони згадують ті "здобутки", з якими НАЕК вступив у 2000 рік. Через зниження тарифу на виробництво електроенергії (для "Енергоатому"), відсутність поставок свіжого ядерного палива на компенсаційній основі та механізмів розрахунку на ринку електроенергії протягом чотирьох місяців 1999 року, а також багато інших негативних факторів, компанія зазнала величезних збитків і впритул підійшла до межі банкрутства.
Проте в другому півріччі 2000 року (Недашківський очолив компанію у липні) енергетики згадали, що таке "живі" гроші за електроенергію, яких ніхто вже й не сподівався колись побачити, і відтоді при практично незмінному тарифі динаміка фінансових результатів НАЕК була тільки позитивною. Скажімо, за п'ять місяців цього року чистий прибуток компанії склав 880 млн. гривень. За ці два роки у кампанії була сформована система чіткої фінансової звітності, контролю за використанням коштів, зниженням витрат на невиробничі потреби. До речі, такі звіти регулярно надходили до Міністерства палива та енергетики й Кабміну, і аж до тієї миті, коли стали відомими результати виборів 31 березня, жодних питань щодо роботи НАЕК у експертів та міністерських чиновників не виникало.
Зі звільненням пана Юрія нібито все зрозуміло. Не складно відповісти й на запитання, звідки, власне, виринула кандидатура Сергія Тулуба, який перед своїм призначенням до атомної енергетики мав таке ж відношення, як зоопарковий слон до китайської порцеляни. У колі політичних журналістів уперто циркулюють чутки, що після тріумфу блоку "За єдину Україну!" на Донбасі "донецькі" зажадали винагороди. У списку "замовлень" опинився і злощасний "Енергоатом"... Хоча близький до все того ж клану віце-прем'єр з питань ПЕК Олег Дубина був категорично проти цього призначення, не схвалював його й інший "донбасівець", міністр відповідної галузі Віталій Гайдук. Що дає підстави сподіватися: навіть у нашій країні професійні якості можуть цінуватися вище за політичну приналежність до тієї чи іншої "команди".
Тулуб - усьому "голова"?
Але справу було зроблено, і Тулуб - екс-міністр уряду Ющенка, який щосили намагався припинити реформи, запроваджені віце-прем'єркою Юлією Тимошенко і врешті-решт, зазнавши невдачі, був змушений подати у відставку, - очолив найбільшого атомного монстра України. Між іншим, сама Юлія Володимирівна це призначення охрестила "абсолютно безглуздим, антидержавним рішенням", адже доручати "людині, як чесно працювати не вміє" керувати організацією, де сконцентровані значні державні кошти, щонайменше нерозумно. Справді, свого часу пан Тулуб "відзначився" у брудненькій справі, пов'язаній з безгрошовими розрахунками в енергетиці. Тоді він підписав скромний папірець, що дозволяв "чудовій" трійці відомих бізнесменів, яких пов'язують із приватизацією обленерго, "розрахуватися" на 500 мільйонів гривень самими лише підписами, позбавивши енергетиків значної частини коштів, що належала їм із цієї суми. Цікаво, що цей "взаємозалік" зірвався в останню мить завдяки зусиллям тодішнього глави Кабміну Віктора Ющенка. А штовхачами оборудки виступали справді непересічні люди: один із них нині займає надзвичайно високу державну посаду, другий заправляє ще й футболом, а з третім перші двоє успішно і, здається, назавжди побили глеки.
А Сергій Борисович, поклавши на стіл заяву про відставку з посади міністра, без роботи довго не сидів. Як цінного кадра, Тулуба охоче взяв заступником голова РНБОУ, призначивши куратором енергетичної безпеки країни. Нічим особливим на цій посаді він не відзначився, вочевидь, чекаючи свого зоряного часу. І ось нарешті ця мить настала. А разом з нею в "Енергоатом" прийшли нові проблеми, від яких підприємство уже встигло відвикнути.
Слід зазначити, що вмостившись у "енергетично-президентському" кріслі, Сергій Тулуб і не думав відмовлятися від попередньої посади. Нічого, що це суперечить українському законодавству - до "браконьєрської" погоні "за двома зайцями" нашим можновладцям не звикати. Та й той факт, що в буквальному сенсі вибухонебезпечним підприємством керує особа, яка в компанії навіть зарплату не отримує (бо трудова книжка залишається в РНБОУ), внаслідок чого вагу організаційної документації та фінансово-господарських актів НАЕК практично зведено нанівець, навряд чи викличе подив у обізнаного з ситуацією щодо дотримання законів в Україні читача. Навіть нагадувати про відсутність допуску товариша Тулуба до розв'язання багатьох атомно-енергетичних проблем вже вважається поганим тоном - з'ясовується, що складати іспити, аби цей самий допуск отримати, Сергій Борисович і не збирався. Навіщо цілий рік убиватися над підручниками (хоча з огляду на обсяг необхідного матеріалу року було б таки замало), якщо можна скинути свої обов'язки на когось, хто у цьому розбирається? Скажімо, на віце-президента. І це не припущення, бо, як стверджують поінформовані люди, папір з наказом внести в "табель про обов'язки" керівників "Енергоатому" відповідні зміни вже лежить у відповідній шухляді чийогось високопоставленого столу. Але для чого тоді НАЕК взагалі здався президент?
А для того: підписувати папірці й гупати кулаком по столу на нараді керівного складу можна й профанові без усіляких допусків. І в цьому новий керівник компанії, схоже, справді спеціаліст. За розповідями працівників НАЕК, напруга в атмосфері підприємства "завдяки" неврастенічному характеру його президента зростає з кожним днем. Виконуючи повеління глави держави щодо "структурних змін" в "Енергоатомі", Сергій Тулуб одним із заходів по "реорганізації" перш за все почав виживати з компанії "старі" кадри. Знайшовся спосіб і для тих, хто виявився надто терплячим, і "полювання на відьом" мужньо стерпів: кількох таких осіб спеціальним наказом послали у "відрядження" в "робочу групу з вирішення проблем дебіторської заборгованості". Справа нібито благородна, проте як семеро фахівців, хай навіть найкращих, зможуть розібратися з проблемами багатотисячного колективу - загадка з розряду софізмів. Тим паче в таких умовах, які їм забезпечили на час "відрядження": кінцевий пункт призначення "робочої групи" знаходиться буквально через дорогу від головного приміщення НАЕК, до того ж там немає не те що кондиціонерів чи комп'ютерів(!), а навіть нормального телефону.
На зміну "відрядженим" чи звільненим "ворогам" приходять вірні соратники нового президента. А серед них є й ті особи, яких звинувачують у нібито розвалі компанії. Усе це створює настільки неспокійну ситуацію, що про спокій і безпеку на атомних електростанціях України відтепер можна тільки мріяти. Адже знервований безпідставними "наїздами" президента компанії директор АЕС їде до свого колективу, де зриває злість на власних підлеглих, потім ті налітають на своїх, і немає цьому кінця й краю. А останнім у цій ланці стоїть який-небудь оператор, чий необережний рух може призвести до катастрофи - "другого дубля" Чорнобиля.
Читайте також альтернативну точку зору на події навколо "Енергоатому" в статті "Енергоатом": час очищення та активації". Вона вийшла 8 серпня в "Дні" – газеті колишнього шефа Тулуба Марчука. Подібного ж змісту сюжет мав вийти у ТСН каналу 1+1.
