Отставленный объединенный
Вторник, 25 декабря 2001, 16:32
Що стоїть за відставкою лідера СДПУ(о) Віктора Медведчука з посади першого заступника Голови Верховної Ради
Президентами не народжуються. Ними стають всупереч волі одних мільйонів й завдяки благословенню інших. Витрачаючи також мільйони. Україна вже має досвід обрання з-поміж своїх синів найдостойніших. Нині, коли до президентських виборів залишається без малого три роки, міркувати на тему, як вони відбудуться, хто буде "домінатором", а хто аутсайдером, передчасно. Але вже сьогодні помітними стають деякі тенденції, на які сьогодні не можна не зважати.
Відставка Віктора Медведчука з посади першого віце-спікера порушила існуючий в "списку наступників" Леоніда Кучми баланс сил. Лідер об'єднаних соціал-демократів перестав бути одним з фаворитів двору. Принаймні зараз. Відновити втрачені позиції йому буде важко. Але шанс потрапити в список у нього залишається.
Ми можемо лише здогадуватися, які процеси відбуваються в голові Леоніда Кучми, як він сприйняв відставку Медведчука, що він думає з приводу фаворитів. Публічні висловлювання Президента свідчать про те, що він свій вибір зробив, і про СДПУ(о) він навіть не згадує. Глава держави вподобав блок "За єдину Україну" й тепер, де може, скрізь його рекламує, розповідаючи про чесноти першого номеру його списку — Володимира Литвина. Про Віктора Медведчука Кучма так ніколи не говорив. Воно й зрозуміло: СДПУ(о) завжди була ніби сама по собі. Її лідери не приховують мільйонних статків, декларують їх. Об'єднані есдеки підтримують Президента не тому що він Кучма, а тому, що він Президент.
Тобто конкретна фігура для них ролі не грає. Стане, приміром, Віктор Ющенко Президентом — вони, вочевидь, і його, закусивши губу, підтримуватимуть. Який їм сенс — із такими грошима й підприємствами — бути п'ять років в опозиції? На дружбі з першою особою держави й побудована прихована філософія політичної та економічної діяльності СДПУ(о). Це, якщо хочете, їхня справжня ідеологія.
Деякі депутати стверджують, що відставці Віктора Володимировича передувало "засідання" в одній впливовій лазні в Кончі-Заспі. Якщо це правда, то Медведчука зняли не ті фракції, що голосували "за", а ті, хто формально був проти — фракції-учасники коаліції "За ЄдУ" Володимир Литвин, Анатолій Кінах, Микола Азаров, Сергій Тигіпко та ін. Для них Медведчук дійсно є політичним конкурентом (економіку вони за допомогою Президента з горем навпіл поділили).
Віктора Медведчука позбавлено суттєвого елементу адміністративного ресурсу — права на телефонний дзвінок. Займаючи посаду першого віце-спікера, Медведчук міг просто зателефонувати "не своєму" обласному керівникові й сказати: "Перший заступник Голови Верховної Ради України турбує. Я через тиждень буду у вас в області, нараду проведемо з приводу формування місцевих бюджетів. Буду не сам, а з колегами-депутатами. Зустрічайте". А приїхавши, Медведчук почне "відриватися": "Соціал-демократи пропонують такі-то принципи, виступають за такі-то шляхи вирішення питання, давайте спільно розв'язувати наші проблеми" тощо. Проігнорувати заступника Плюща "губернатор" не має права. А хто такий просто народний депутат Віктор Медведчук? Особа вже не тієї ваги. Звичайно, ми використали спрощену "картинку", але алгоритм ситуації — саме такий.
Медведчука позбавлено низки управлінських важелів. Утім, він більше жалкує не з цього приводу не жалкує — йому прикро, що його "обставили" люди, інтелектуальний рівень (IQ) яких нижчий. Але найжахливішим для Медведчука є те, що Кучма став на сторону цих людей.
З одного боку, Президент фактично дає зрозуміти, що за "касетним скандалом" стоїть Віктор Ющенко, знаючи при цьому, що це не так, і роблячи це, власне, задля того, щоб заспокоївся Медведчук (однією з версій відставки Медведчука називається те, що Л.Д. отримав докази причетності до організації "тейпгейту" чільного есдека). А з іншого — Кучма готується підписати указ про звільнення близького до СДПУ(о) обласного голови Черкащини Володимира Лук'янця. Принаймні про це говорять у кулуарах влади. А перед цим була, згадаймо, відставка голови Херсонської облдержадміністрації Олександра Вербицького, також достатньо прихильної до СДПУ(о) людини. В пікантній ситуації опинився наш герой.
"Летить" не один Медведчук — у будь-який момент можуть "полетіти" і його регіонали-лобісти. Все це свідчить, що Віктора Медведчука цілеспрямовано "валять", знищують його опертя, його майбутнє. Але ви не змусите стати Віктора Володимировича в опозицію! Він жодного кривого слова не скаже про ТУНДРу і Президента, але він помститься. І помститься дієво. "Геть милосердя! Моя помста буде страшна, а жертви будуть знищені" — засинаючи, певно, думає лідер СДПУ(о), що перейшов до керівництва партійним передвиборчим штабом.
Існує версія, що створення, чи-то, пак, реанімація партії "Єдність", якою керує мер Києва Олександр Омельченко, — це хитромудра комбінація, мета якої — докластися до знищення СДПУ(о). Сергій Пересунько, Іван Салій, які керують фракцією партії в парламенті, як не крути, не є лідерами. Справді, вони не керівники для таких парламентських фігур, як Олексій Кучеренко, Олександр Задорожний, Сергій Буряк, Анатолій Новик, які нібито є рядовими членами фракції. Хтось із них працював у парламенті з тим же Медведчуком, хтось з Олександром Волковим, дехто навіть з Олександром Морозом. Такі члени "Єдності", як Віктор Омеліч та Сергій Поляков, працювали з самим Павлом Лазаренком, а Тетяна Задорожна — і з Лазаренком, і з Наталією Вітренко. До чого це? В "Єдності" ми бачимо унікальний сплав особистостей. Їх неможливо просто так взяти й "склеїти" в межах однієї фракції. Олександр Омельченко — добрий будівничий, але чи політичних конструкцій?
Про те, що проти СДПУ(о) з її трьома загальнонаціональними каналами ведеться інформаційна війна, свідчить повідомлення, яке проіснувало кілька годин (його відразу взялися спростовувати всі зацікавлені особи) про арешт молодшого брата Віктора Медведчука, керівника Державної податкової адміністрації Львівської області Сергія Медведчука, що начебто мало місце минулої п'ятниці. Цілком може бути, що хтось не до кінця говорить правду, приховує деякі обставини, або просто сторони вирішили порозумітися вже після...
"Повідомлення про арешт голови ДПА у Львівській області Сергія Медведчука ми сприймаємо як розповсюдження неправдивої інформації з метою дискредитувати голову ДПА у Львівській області, завдати шкоди його діловій репутації, кинути тінь на податкову службу", — вельми охоче заявили позавчора речники податкової адміністрації, якою керує Микола Азаров. Чому вельми охоче? Перед нами два суб'єкти: Сергій Медведчук та Львівська ДПА. Вони — не одне ціле. Шкоди завдано діловій репутації Медведчука-молодшого, у нього ж летять стріли дискредитації, а податкова залишається обабіч, на неї лише падає тінь. Яка тінь, якщо повідомлення про арешт не відповідає дійсності?.. Набір стандартних фраз при вдалому використанні стає зброєю, що має більшу потужність, аніж брутальна дезінформація.
Небезпека очікує на Віктора Медведчука й від комуністів. Ті, роблячи вигляд, що відставкою лідера СДПУ(о) з посади першого заступника Голови ВР добилися свого, затіяли нову гру, яка опосередковано зачіпає Медведчука. Заступник Генпрокурора Микола Обіход на запит комуніста Георгія Крючкова про закордонні рахунки сина члена СДПУ(о) Леоніда Кравчука — Олександра, відповідає: дійсно, така проблема є, але ми не можемо розсідлувати цю справу через німців, які неохоче надають нам правову допомогу. Відповідь Крючкову найшла вже наступного дня. Це прецедент! Генпрокуратура ніколи так оперативно не реагувала на депутатські запити. І ось уже, кажуть, Леонід Макарович телефонує Генеральному й запитує, як сприймати заяви ваших підлеглих?
А як власне сприймати? Генпрокурор Михайло Потебенько, схоже, йтиме на парламентські вибори за списком КПУ. Про це вже всі чули. І на цьому тлі запит комуніста Крючкова у справі, яку розслідували депутати-"антимафіозі" Кармазін та Омельченко, виглядає, як листування двох колег по партії. Але це за кадром. Під удар "точечної" дії потрапив не так Леонід Кравчук та члени його сім'ї, скільки стосунки між Віктором Медведчуком та Миколою Обіходом. Деякий час тому Юлія Тимошенко заявляла, що Обіход — частий гість Віктора Медведчука, що їхні погляди на діяльність екс віце-прем'єрки часто збігалися, були лазні тощо.
Хтозна, може, дійсно Миколу Обіхода підставили? А може, це його свідома публічна відповідь на колишні закиди Тимошенко — мовляв, бачте, ми не друзі... До того, що від нього можуть відвернутися соратники, друзі або ж "політичні приятелі", Віктор Медведчук готовий.
Певно, він усвідомлює, що СДПУ(о) під час виборів може очікувати й провал. Може ж таке бути, що партія не подолає 4-відсотковий бар'єр? Якщо їй протидіятимуть у регіонах, якщо обласний голова вотчини есдеків — Закарпаття — Геннадій Москаль — відвернеться від них остаточно? Якщо буде відібрано решту регіонів, дадуть по руках на телебаченні? Або подолає, але на третій тиждень підрахунку голосів (згадаймо, скільки часу ЦВК підсумовувала результати виборів чотири роки тому, і як "перемогла" попервах Аграрна партія), виявиться, що СДПУ(о) набрала не 4,1 відсотка, а 3,9?
У кількох мажоритарних округах представники СДПУ(о), звичайно ж, переможуть, але на тлі боротьби за політичне майбуття це виглядатиме як поразка. До останнього часу у Віктора Медведчука політичне життя розвивалося дуже добре. Він став депутатом за півтора роки до закінчення повноважень ВР минулого (2-го) скликання. Тоді всі знали, що СДПУ(о) існує й має деякі важелі впливу на Президента Кучму, але ніхто не замислювався над перспективами цієї партії — нею ж бо керував Василь Онопенко. Потім з'явився телеканал "Інтер", а незабаром відомий список "Кравчук, Марчук, Медведчук". На виборах партія подолала 4-відсотковий бар'єр, "спікеріада" подарувала Віктору Володимировичу крісло віце-спікера. Згодом він — після вдало організованої "оксамитової революції" в січні 2000 року — піднявся на одну сходинку вище — до першого "віце".
Все йшло за планом. Аж тут... Але нічого дивного в цьому немає. Як Медведчук під час "оксамитової революції" знімав Олександра Ткаченка з посади Голови ВР, так тепер знімають і його. Проти нього діють такі ж принципи, на яких Медведчук будував свій політичний капітал. Так члени української політичної еліти борються за право називатися ватажком зграї... Сиріч лідером нації.
Президентами не народжуються. Ними стають всупереч волі одних мільйонів й завдяки благословенню інших. Витрачаючи також мільйони. Україна вже має досвід обрання з-поміж своїх синів найдостойніших. Нині, коли до президентських виборів залишається без малого три роки, міркувати на тему, як вони відбудуться, хто буде "домінатором", а хто аутсайдером, передчасно. Але вже сьогодні помітними стають деякі тенденції, на які сьогодні не можна не зважати.
Відставка Віктора Медведчука з посади першого віце-спікера порушила існуючий в "списку наступників" Леоніда Кучми баланс сил. Лідер об'єднаних соціал-демократів перестав бути одним з фаворитів двору. Принаймні зараз. Відновити втрачені позиції йому буде важко. Але шанс потрапити в список у нього залишається.
Ми можемо лише здогадуватися, які процеси відбуваються в голові Леоніда Кучми, як він сприйняв відставку Медведчука, що він думає з приводу фаворитів. Публічні висловлювання Президента свідчать про те, що він свій вибір зробив, і про СДПУ(о) він навіть не згадує. Глава держави вподобав блок "За єдину Україну" й тепер, де може, скрізь його рекламує, розповідаючи про чесноти першого номеру його списку — Володимира Литвина. Про Віктора Медведчука Кучма так ніколи не говорив. Воно й зрозуміло: СДПУ(о) завжди була ніби сама по собі. Її лідери не приховують мільйонних статків, декларують їх. Об'єднані есдеки підтримують Президента не тому що він Кучма, а тому, що він Президент.
Тобто конкретна фігура для них ролі не грає. Стане, приміром, Віктор Ющенко Президентом — вони, вочевидь, і його, закусивши губу, підтримуватимуть. Який їм сенс — із такими грошима й підприємствами — бути п'ять років в опозиції? На дружбі з першою особою держави й побудована прихована філософія політичної та економічної діяльності СДПУ(о). Це, якщо хочете, їхня справжня ідеологія.
Деякі депутати стверджують, що відставці Віктора Володимировича передувало "засідання" в одній впливовій лазні в Кончі-Заспі. Якщо це правда, то Медведчука зняли не ті фракції, що голосували "за", а ті, хто формально був проти — фракції-учасники коаліції "За ЄдУ" Володимир Литвин, Анатолій Кінах, Микола Азаров, Сергій Тигіпко та ін. Для них Медведчук дійсно є політичним конкурентом (економіку вони за допомогою Президента з горем навпіл поділили).
Віктора Медведчука позбавлено суттєвого елементу адміністративного ресурсу — права на телефонний дзвінок. Займаючи посаду першого віце-спікера, Медведчук міг просто зателефонувати "не своєму" обласному керівникові й сказати: "Перший заступник Голови Верховної Ради України турбує. Я через тиждень буду у вас в області, нараду проведемо з приводу формування місцевих бюджетів. Буду не сам, а з колегами-депутатами. Зустрічайте". А приїхавши, Медведчук почне "відриватися": "Соціал-демократи пропонують такі-то принципи, виступають за такі-то шляхи вирішення питання, давайте спільно розв'язувати наші проблеми" тощо. Проігнорувати заступника Плюща "губернатор" не має права. А хто такий просто народний депутат Віктор Медведчук? Особа вже не тієї ваги. Звичайно, ми використали спрощену "картинку", але алгоритм ситуації — саме такий.
Медведчука позбавлено низки управлінських важелів. Утім, він більше жалкує не з цього приводу не жалкує — йому прикро, що його "обставили" люди, інтелектуальний рівень (IQ) яких нижчий. Але найжахливішим для Медведчука є те, що Кучма став на сторону цих людей.
З одного боку, Президент фактично дає зрозуміти, що за "касетним скандалом" стоїть Віктор Ющенко, знаючи при цьому, що це не так, і роблячи це, власне, задля того, щоб заспокоївся Медведчук (однією з версій відставки Медведчука називається те, що Л.Д. отримав докази причетності до організації "тейпгейту" чільного есдека). А з іншого — Кучма готується підписати указ про звільнення близького до СДПУ(о) обласного голови Черкащини Володимира Лук'янця. Принаймні про це говорять у кулуарах влади. А перед цим була, згадаймо, відставка голови Херсонської облдержадміністрації Олександра Вербицького, також достатньо прихильної до СДПУ(о) людини. В пікантній ситуації опинився наш герой.
"Летить" не один Медведчук — у будь-який момент можуть "полетіти" і його регіонали-лобісти. Все це свідчить, що Віктора Медведчука цілеспрямовано "валять", знищують його опертя, його майбутнє. Але ви не змусите стати Віктора Володимировича в опозицію! Він жодного кривого слова не скаже про ТУНДРу і Президента, але він помститься. І помститься дієво. "Геть милосердя! Моя помста буде страшна, а жертви будуть знищені" — засинаючи, певно, думає лідер СДПУ(о), що перейшов до керівництва партійним передвиборчим штабом.
Існує версія, що створення, чи-то, пак, реанімація партії "Єдність", якою керує мер Києва Олександр Омельченко, — це хитромудра комбінація, мета якої — докластися до знищення СДПУ(о). Сергій Пересунько, Іван Салій, які керують фракцією партії в парламенті, як не крути, не є лідерами. Справді, вони не керівники для таких парламентських фігур, як Олексій Кучеренко, Олександр Задорожний, Сергій Буряк, Анатолій Новик, які нібито є рядовими членами фракції. Хтось із них працював у парламенті з тим же Медведчуком, хтось з Олександром Волковим, дехто навіть з Олександром Морозом. Такі члени "Єдності", як Віктор Омеліч та Сергій Поляков, працювали з самим Павлом Лазаренком, а Тетяна Задорожна — і з Лазаренком, і з Наталією Вітренко. До чого це? В "Єдності" ми бачимо унікальний сплав особистостей. Їх неможливо просто так взяти й "склеїти" в межах однієї фракції. Олександр Омельченко — добрий будівничий, але чи політичних конструкцій?
Про те, що проти СДПУ(о) з її трьома загальнонаціональними каналами ведеться інформаційна війна, свідчить повідомлення, яке проіснувало кілька годин (його відразу взялися спростовувати всі зацікавлені особи) про арешт молодшого брата Віктора Медведчука, керівника Державної податкової адміністрації Львівської області Сергія Медведчука, що начебто мало місце минулої п'ятниці. Цілком може бути, що хтось не до кінця говорить правду, приховує деякі обставини, або просто сторони вирішили порозумітися вже після...
"Повідомлення про арешт голови ДПА у Львівській області Сергія Медведчука ми сприймаємо як розповсюдження неправдивої інформації з метою дискредитувати голову ДПА у Львівській області, завдати шкоди його діловій репутації, кинути тінь на податкову службу", — вельми охоче заявили позавчора речники податкової адміністрації, якою керує Микола Азаров. Чому вельми охоче? Перед нами два суб'єкти: Сергій Медведчук та Львівська ДПА. Вони — не одне ціле. Шкоди завдано діловій репутації Медведчука-молодшого, у нього ж летять стріли дискредитації, а податкова залишається обабіч, на неї лише падає тінь. Яка тінь, якщо повідомлення про арешт не відповідає дійсності?.. Набір стандартних фраз при вдалому використанні стає зброєю, що має більшу потужність, аніж брутальна дезінформація.
Небезпека очікує на Віктора Медведчука й від комуністів. Ті, роблячи вигляд, що відставкою лідера СДПУ(о) з посади першого заступника Голови ВР добилися свого, затіяли нову гру, яка опосередковано зачіпає Медведчука. Заступник Генпрокурора Микола Обіход на запит комуніста Георгія Крючкова про закордонні рахунки сина члена СДПУ(о) Леоніда Кравчука — Олександра, відповідає: дійсно, така проблема є, але ми не можемо розсідлувати цю справу через німців, які неохоче надають нам правову допомогу. Відповідь Крючкову найшла вже наступного дня. Це прецедент! Генпрокуратура ніколи так оперативно не реагувала на депутатські запити. І ось уже, кажуть, Леонід Макарович телефонує Генеральному й запитує, як сприймати заяви ваших підлеглих?
А як власне сприймати? Генпрокурор Михайло Потебенько, схоже, йтиме на парламентські вибори за списком КПУ. Про це вже всі чули. І на цьому тлі запит комуніста Крючкова у справі, яку розслідували депутати-"антимафіозі" Кармазін та Омельченко, виглядає, як листування двох колег по партії. Але це за кадром. Під удар "точечної" дії потрапив не так Леонід Кравчук та члени його сім'ї, скільки стосунки між Віктором Медведчуком та Миколою Обіходом. Деякий час тому Юлія Тимошенко заявляла, що Обіход — частий гість Віктора Медведчука, що їхні погляди на діяльність екс віце-прем'єрки часто збігалися, були лазні тощо.
Хтозна, може, дійсно Миколу Обіхода підставили? А може, це його свідома публічна відповідь на колишні закиди Тимошенко — мовляв, бачте, ми не друзі... До того, що від нього можуть відвернутися соратники, друзі або ж "політичні приятелі", Віктор Медведчук готовий.
Певно, він усвідомлює, що СДПУ(о) під час виборів може очікувати й провал. Може ж таке бути, що партія не подолає 4-відсотковий бар'єр? Якщо їй протидіятимуть у регіонах, якщо обласний голова вотчини есдеків — Закарпаття — Геннадій Москаль — відвернеться від них остаточно? Якщо буде відібрано решту регіонів, дадуть по руках на телебаченні? Або подолає, але на третій тиждень підрахунку голосів (згадаймо, скільки часу ЦВК підсумовувала результати виборів чотири роки тому, і як "перемогла" попервах Аграрна партія), виявиться, що СДПУ(о) набрала не 4,1 відсотка, а 3,9?
У кількох мажоритарних округах представники СДПУ(о), звичайно ж, переможуть, але на тлі боротьби за політичне майбуття це виглядатиме як поразка. До останнього часу у Віктора Медведчука політичне життя розвивалося дуже добре. Він став депутатом за півтора роки до закінчення повноважень ВР минулого (2-го) скликання. Тоді всі знали, що СДПУ(о) існує й має деякі важелі впливу на Президента Кучму, але ніхто не замислювався над перспективами цієї партії — нею ж бо керував Василь Онопенко. Потім з'явився телеканал "Інтер", а незабаром відомий список "Кравчук, Марчук, Медведчук". На виборах партія подолала 4-відсотковий бар'єр, "спікеріада" подарувала Віктору Володимировичу крісло віце-спікера. Згодом він — після вдало організованої "оксамитової революції" в січні 2000 року — піднявся на одну сходинку вище — до першого "віце".
Все йшло за планом. Аж тут... Але нічого дивного в цьому немає. Як Медведчук під час "оксамитової революції" знімав Олександра Ткаченка з посади Голови ВР, так тепер знімають і його. Проти нього діють такі ж принципи, на яких Медведчук будував свій політичний капітал. Так члени української політичної еліти борються за право називатися ватажком зграї... Сиріч лідером нації.
