Гонки наперегонки за Ющенко
Четверг, 14 июня 2001, 13:36
У нинішніх, уже помітних неозброєним оком перегонах наввипередки за Віктором Ющенком, визначальною стає одна головна тенденція, котра може визначити параметри майбутніх виборів, і три різних варіанти ставлення до екс-прем'єра та його поведінки з боку різних суб'єктів політичного життя .
Щодо тенденції, то йдеться, звичайно, про спроби різноманітних політичних сил змінити чинну сьогодні пропорційно-мажоритарну виборчу систему. Або зробити її повністю пропорційною – щоб, як стверджують прихильники цього напрямку, прискорити політичне структурування суспільства і увімкнути механізм політичної відповідальності влади, сформованої за політичними ознаками. Або змінити чинні сьогодні пропорції (50% за списками на 50% мажоритарників) в бік збільшення пропорційників. Принаймні, остаточний варіант нещодавно прийнятого виборчого закону говорить, що на наступних виборах мають обирати 115 мажоритарників і 335 депутатів від партій за списками.
За такий варіант, як відомо, голоснуло 289 обранців і до конституційної більшості не вистачило якихось 11 голосів. Або, як таємно хоче президент Леонід Кучма та його найближче грошовите і забезпечене адмінресурсом оточення, взагалі проводити вибори на мажоритарній основі, щоб можна було максимально задіяти і гроші на підкуп, і адмінресурс для залякування. Саме тому президент, рейтинг якого останнім часом усе впевненіше сягає "висот" міської каналізації, і кричав у літаку на шляху з Італії, що новий закон не підпише, бо він вигідний тільки партіям.
Це правда, але Кучма все-таки лукавив у головному: закон вигідний тільки тим партіям, які триматимуться подалі від такого "гаранта". Тим же, хто захоче "виконувати програму президента, з якою він переміг на виборах", реально загрожує опинитися там, де й рейтинг Кучми. Звичайно, над показниками популярності гаранта можуть попрацювати за додаткову оплату Михайло Погребинський з відомим "телесоціологом" Вадимом Долгановим та ще, як сказав про них один слухач радіо "Свобода", княжицько-кисельовські "АЙСІТІВІВЦІ" допоможуть, але картину це навряд чи змінить. А отже, вибори скоріше за все відбудуться за старою виборчою системою.
Тим більше, що навіть у прийнятого закону стає все менше прихильників. В середу, як відомо, ендепешники Пустовойтенка та петеушники Тігіпка підписали угоду про співпрацю на виборах, і вже під час підписання стали відомі перші результати такої "співпраці". Фракція НДП голосувала за закон з пропорцією 335 на 115, а фракція "Трудової України" – проти нього. Але коли автографи під угодою було поставлено, то вождь НДП і продемонстрував звичну для нього політичну гнучкість та союзницьку вірність. Він заявив, що його партія підтримає пропорційну систему в майбутньому, але сьогодні "виходить з реалій", і якщо президент накладе на закон вето, то долати його не буде.
Іншими словами, НДП за міністерський портфель для свого лідера і за можливість використати на виборах адмінресурс, політичну структуризацію суспільства, без якої неможливе поглиблення демократії, продала. А Тігіпко сказав відверто, мовляв, а чому й не використати допомогу місцевих адміністрацій, коли об'єднання демократів буде широке. Воістину, чого не зробиш видатного й самостійного в політиці, коли за спиною не тільки з'явилося міністерське крісло, а й забовваніла постать союзника - "Верховного зятя" і рівня Стаханова істинного "Головного Трудовика" Віктора Пінчука…
Звідси й випливають плани політиків щодо використання Ющенка. Насамперед, це, звісно, націонал-демократи, позицію яких щодо "нашого прем'єра", схоже, не може похитнути ніщо. Навіть якщо Ющенко попросить Кучму справді його усиновити і публічно руку поцілує, то нацдеми будуть упевнені, що, як простодушно сказала лідер КУНу Слава Стецько, "якщо ми об'єднаємося, то і прем'єр Ющенко нас очолить". А лідер Українського народного руху Юрій Костенко переконаний, що на нинішні вибори йтимуть блок правих державників-патріотів і націонал-демократів, два блоки центристів-псевдодемократів і всі, кого підтримає протестний електорат. За Костенком, у цій схемі для Ющенка немає іншого місця, як на чолі правих демократів з націонал-демократами. Те, що схема може бути іншою, а націонал-демократів спробують розколоти і частину непримиренних до Кучми відкинути до екстремістів-націоналістів, в праву екстремістсько-маргінальну частину спектра, пана Костенка, здається, це не обходить. Удовенко з Пинзеником про таке, схоже, й не думають, бо, здається, не проти вважати себе демократами-центристами, визнаними владою. А жаль…
По-друге, президент Кучма, його оточення, близькі до "двору" олігархи і політики-союзники з парламенту на чолі зі спікером Іваном Плющем, схоже, не проти використати Ющенка як "паровозик", який протягне в парламент потрібних людей, закамуфльованих під демократів. Оця вся метушня спікера з президентом, які під час хвороби відвідували "останню надію демократії" у Феофанії і радили йому не "хилитися вправо", чутки про потуги представника Кучми в парламенті Романа Безсмертного створити неолігархічний, некомуністичний і неопозиційний блок під Ющенка, демонстративні антиолігархічні й антиволковські "вибрики" Катерини Ващук із наступними обіцянками створити проющенківську фракцію Аграрної партії України – це все явища одного порядку. Це намагання не дати антипрезидентським силам використати високий рейтинг Ющенка у боротьбі з режимом. А натомість самим ним скористатися й одночасно і отримати потрібні мандати на виборах, і здискредитувати співробітництвом з владою єдиного українського політика, який справді не зміг чи не захотів на високій державній посаді грати за номенклатурними правилами і досяг помітних позитивних результатів. А якщо повірити в те, що нинішня влада хоче використати Ющенка, щоб після виборів будувати справжню ринкову економіку та відкрите демократичне суспільство, то це, мабуть, буде не з Кучмою. А якщо з Кучмою, то не в Україні, або взагалі не буде. Як стверджують лікарі, клініка, навіть політична, на те й клініка, що вона невиліковна…
По-третє, є ще сам Ющенко з власними планами, до яких, за його словами, не входить ані співробітництво з лівими, ані керівництво блоком націонал-демократів. У такий спосіб Ющенко ніби відрізав крайнє та екстремістське продовження своєї політичної кар'єри. Що ж об'єктивно йому залишається? Звичайно, певні політичні сили, які розуміють всю принадність високого рейтингу екс-прем'єра, пропонують йому створити власну політичну силу – партію чи об'єднання і вже навколо нього за своїм сценарієм і за власними критеріями відбору формувати проголошену "широку коаліцію демократичних сил". Сьогодні ж, як відомо, всі стихійно об'єднуються "під Ющенка", і пропонують себе очолити, практично не залишаючи йому вибору.
Проте Ющенко вичікує, а час спливає. І може так статися, що вибори загрозливо наблизяться, консолідаційні процеси відбудуться поза його участю, а йому самому запропонують очолити щось уже готове. А це готове може бути як добрим, так і, м'яко кажучи, тхнути Банковою. І в цій ситуації, звичайно, вибирати самому Ющенку. Він, до речі, як нормальна людина взагалі може усунутися від української політики хоча б уже з естетичних міркувань, не кажучи вже про моральні.
Проте якщо виходити з того, що Ющенко, за риторикою патріотів, теж як патріот хоче послужити Батьківщині, то вже очевидно, що коли він буде обдурений і пристане на зазначений вище план влади, то в плані користі від нього для України його очікує доля героя одного анекдота. Де і хто в цьому анекдоті, ви здогадаєтесь самотужки, а анекдот такий: робітник Іванов, хтиво крякнувши, обняв дружину і занурився у безодню хвилюючої радості – радість була короткою і дісталася тільки Іванову…
…Справедливості заради, мабуть, слід зазначити, що коли обнімаєшся з Україною заради її користі, але під патронатом нинішньої влади, то розказаний вище анекдот стосується не тільки Ющенка…
Щодо тенденції, то йдеться, звичайно, про спроби різноманітних політичних сил змінити чинну сьогодні пропорційно-мажоритарну виборчу систему. Або зробити її повністю пропорційною – щоб, як стверджують прихильники цього напрямку, прискорити політичне структурування суспільства і увімкнути механізм політичної відповідальності влади, сформованої за політичними ознаками. Або змінити чинні сьогодні пропорції (50% за списками на 50% мажоритарників) в бік збільшення пропорційників. Принаймні, остаточний варіант нещодавно прийнятого виборчого закону говорить, що на наступних виборах мають обирати 115 мажоритарників і 335 депутатів від партій за списками.
За такий варіант, як відомо, голоснуло 289 обранців і до конституційної більшості не вистачило якихось 11 голосів. Або, як таємно хоче президент Леонід Кучма та його найближче грошовите і забезпечене адмінресурсом оточення, взагалі проводити вибори на мажоритарній основі, щоб можна було максимально задіяти і гроші на підкуп, і адмінресурс для залякування. Саме тому президент, рейтинг якого останнім часом усе впевненіше сягає "висот" міської каналізації, і кричав у літаку на шляху з Італії, що новий закон не підпише, бо він вигідний тільки партіям.
Це правда, але Кучма все-таки лукавив у головному: закон вигідний тільки тим партіям, які триматимуться подалі від такого "гаранта". Тим же, хто захоче "виконувати програму президента, з якою він переміг на виборах", реально загрожує опинитися там, де й рейтинг Кучми. Звичайно, над показниками популярності гаранта можуть попрацювати за додаткову оплату Михайло Погребинський з відомим "телесоціологом" Вадимом Долгановим та ще, як сказав про них один слухач радіо "Свобода", княжицько-кисельовські "АЙСІТІВІВЦІ" допоможуть, але картину це навряд чи змінить. А отже, вибори скоріше за все відбудуться за старою виборчою системою.
Тим більше, що навіть у прийнятого закону стає все менше прихильників. В середу, як відомо, ендепешники Пустовойтенка та петеушники Тігіпка підписали угоду про співпрацю на виборах, і вже під час підписання стали відомі перші результати такої "співпраці". Фракція НДП голосувала за закон з пропорцією 335 на 115, а фракція "Трудової України" – проти нього. Але коли автографи під угодою було поставлено, то вождь НДП і продемонстрував звичну для нього політичну гнучкість та союзницьку вірність. Він заявив, що його партія підтримає пропорційну систему в майбутньому, але сьогодні "виходить з реалій", і якщо президент накладе на закон вето, то долати його не буде.
Іншими словами, НДП за міністерський портфель для свого лідера і за можливість використати на виборах адмінресурс, політичну структуризацію суспільства, без якої неможливе поглиблення демократії, продала. А Тігіпко сказав відверто, мовляв, а чому й не використати допомогу місцевих адміністрацій, коли об'єднання демократів буде широке. Воістину, чого не зробиш видатного й самостійного в політиці, коли за спиною не тільки з'явилося міністерське крісло, а й забовваніла постать союзника - "Верховного зятя" і рівня Стаханова істинного "Головного Трудовика" Віктора Пінчука…
Звідси й випливають плани політиків щодо використання Ющенка. Насамперед, це, звісно, націонал-демократи, позицію яких щодо "нашого прем'єра", схоже, не може похитнути ніщо. Навіть якщо Ющенко попросить Кучму справді його усиновити і публічно руку поцілує, то нацдеми будуть упевнені, що, як простодушно сказала лідер КУНу Слава Стецько, "якщо ми об'єднаємося, то і прем'єр Ющенко нас очолить". А лідер Українського народного руху Юрій Костенко переконаний, що на нинішні вибори йтимуть блок правих державників-патріотів і націонал-демократів, два блоки центристів-псевдодемократів і всі, кого підтримає протестний електорат. За Костенком, у цій схемі для Ющенка немає іншого місця, як на чолі правих демократів з націонал-демократами. Те, що схема може бути іншою, а націонал-демократів спробують розколоти і частину непримиренних до Кучми відкинути до екстремістів-націоналістів, в праву екстремістсько-маргінальну частину спектра, пана Костенка, здається, це не обходить. Удовенко з Пинзеником про таке, схоже, й не думають, бо, здається, не проти вважати себе демократами-центристами, визнаними владою. А жаль…
По-друге, президент Кучма, його оточення, близькі до "двору" олігархи і політики-союзники з парламенту на чолі зі спікером Іваном Плющем, схоже, не проти використати Ющенка як "паровозик", який протягне в парламент потрібних людей, закамуфльованих під демократів. Оця вся метушня спікера з президентом, які під час хвороби відвідували "останню надію демократії" у Феофанії і радили йому не "хилитися вправо", чутки про потуги представника Кучми в парламенті Романа Безсмертного створити неолігархічний, некомуністичний і неопозиційний блок під Ющенка, демонстративні антиолігархічні й антиволковські "вибрики" Катерини Ващук із наступними обіцянками створити проющенківську фракцію Аграрної партії України – це все явища одного порядку. Це намагання не дати антипрезидентським силам використати високий рейтинг Ющенка у боротьбі з режимом. А натомість самим ним скористатися й одночасно і отримати потрібні мандати на виборах, і здискредитувати співробітництвом з владою єдиного українського політика, який справді не зміг чи не захотів на високій державній посаді грати за номенклатурними правилами і досяг помітних позитивних результатів. А якщо повірити в те, що нинішня влада хоче використати Ющенка, щоб після виборів будувати справжню ринкову економіку та відкрите демократичне суспільство, то це, мабуть, буде не з Кучмою. А якщо з Кучмою, то не в Україні, або взагалі не буде. Як стверджують лікарі, клініка, навіть політична, на те й клініка, що вона невиліковна…
По-третє, є ще сам Ющенко з власними планами, до яких, за його словами, не входить ані співробітництво з лівими, ані керівництво блоком націонал-демократів. У такий спосіб Ющенко ніби відрізав крайнє та екстремістське продовження своєї політичної кар'єри. Що ж об'єктивно йому залишається? Звичайно, певні політичні сили, які розуміють всю принадність високого рейтингу екс-прем'єра, пропонують йому створити власну політичну силу – партію чи об'єднання і вже навколо нього за своїм сценарієм і за власними критеріями відбору формувати проголошену "широку коаліцію демократичних сил". Сьогодні ж, як відомо, всі стихійно об'єднуються "під Ющенка", і пропонують себе очолити, практично не залишаючи йому вибору.
Проте Ющенко вичікує, а час спливає. І може так статися, що вибори загрозливо наблизяться, консолідаційні процеси відбудуться поза його участю, а йому самому запропонують очолити щось уже готове. А це готове може бути як добрим, так і, м'яко кажучи, тхнути Банковою. І в цій ситуації, звичайно, вибирати самому Ющенку. Він, до речі, як нормальна людина взагалі може усунутися від української політики хоча б уже з естетичних міркувань, не кажучи вже про моральні.
Проте якщо виходити з того, що Ющенко, за риторикою патріотів, теж як патріот хоче послужити Батьківщині, то вже очевидно, що коли він буде обдурений і пристане на зазначений вище план влади, то в плані користі від нього для України його очікує доля героя одного анекдота. Де і хто в цьому анекдоті, ви здогадаєтесь самотужки, а анекдот такий: робітник Іванов, хтиво крякнувши, обняв дружину і занурився у безодню хвилюючої радості – радість була короткою і дісталася тільки Іванову…
…Справедливості заради, мабуть, слід зазначити, що коли обнімаєшся з Україною заради її користі, але під патронатом нинішньої влади, то розказаний вище анекдот стосується не тільки Ющенка…
