Парад "исторических событий" стартовал
Среда, 13 июня 2001, 20:30
У середу, 13 червня цього року, дві події в Києві засвідчили, що парламентські вибори - таки на носі. І, насамперед, тому, що повсюдно розпочався несамовитий парад "історичних подій". Адже саме так, а не якось інакше називають партійні лідери процес створення між ними якихось партійних блоків та союзів під наступну кампанію.
В агенції УНІАН цього дня відбувся "круглий стіл" на тему "Майбутнє України: погляд правих", в якому взяли участь лідери обох Рухів Геннадій Удовенко і Юрій Костенко, голова Конгресу українських націоналістів (КУН) Слава Стецько та голова Партії "Реформи і порядок" Віктор Пинзеник. Цей захід, як ви мабуть уже здогадалися, був присвячений вивченню місяця, яке праві, на їхню думку, займають на політичній арені країни, та поглядів правих на українську перспективу в усіх її аспектах: від вузького партійного будівництва до розбудови економіки і удосконалення системи влади.
Особливо актуальним це є з огляду на дві причини. По-перше, в розданому прес-релізі є соціологічні дані організатора "круглого столу" - фонду "Демократичні ініціативи", що підтверджують наявність у правого спектру політиків стабільних 10-15 відсотків виборців. "Наше електоральне поле зберіглося, незважаючи ні на що", - гордо заявив Пинзеник. Але виборці ці не можуть об‘єднатися в своїй підтримці українських правих, бо ті розпорошені за різноманітними іделогічними доктринами чи, якщо вже бути точним, за назвами одних і тих самих ідеологічних наборів, амбіційно охрещених по-різному.
І звідси друга обставина, яка визначала актуальність "столу": минулої суботи два Рухи підписали декларацію про об‘єднання в один блок з подальшим – після вибрів – дооб‘данням в єдину партію. Інші націонал-демократичні лідери, пані Стецько і Пинзеник, цю подію палко вітали. Але ставити підписи під зобов‘язанням злитися в партійному екстазі нехай і після виборів чомусь не поставили. Це, звісно, знизило градус пафосності. Зате з усім іншим трохи стало зрозуміліше.
Зі слів партлідерів стало очевидно, що всі вони обстоюють побудову "української України", бо нинішня влада, одноголосно охарактеризована як "посткомуністична" та "олігархічно-номенклатурна", зробити це за 10 років так і не змогла. За нацдемами, означає це одне: в Україні немає ні ринкової економіки, ні відкритого демократичного суспільства. А отже, саме цим і мають займатися праві. Закликами та обіцянками зробити "ринок і демократію" вони планують завоювати голоси виборців, разом з іншими націонал-демократами та правими в об‘єднаній коаліції здобути парламентську більшість і все в країні переробити по-новому і по-ринково-демократичному. "Влада не розуміє ні правих ідей, ні національної української ідеї, а тому найзапекліше і нищить саме правих. Подивіться, скільки – десятки – партій виникло на правому фланзі, а на лівому бережно плекають одних комуністів", - пояснював проблему Костенко.
Не зовсім зрозуміло було, правда, чому нацдеми не можуть об‘єднатися уже перед виборами, і, щоб пересічний боєць електорату не плутався, йти на "зкорумповану владу" єдиною партією. Але Удовенко і Пинзеником пояснили, що справа тут не в особистих амбіціях, як запідозрили журналісти, а в технології. Іншими словами, на реєстрацію об‘єднаної нової партії піде до півроку часу. А "вільних" шести місяців немає, бо вибори почнуться вже восени, і на них і треба зосередити всі зусилля, а не на переговори з відомством Сюзанни Станік. Від такого "прагматизму" і "націленості на перемогу", і які журналісти, звісно, як один, повірили, чомусь багатьом хотілося плакати…
Але ще більше замокріли очі, коли за кілька хвилин і за кілька метрів в "Українскому домі" на очах тих самих журналістів відбулося підписання "Угоди про партнерство та співпрацю" лідерами Народно-демократичної партії (НДП) Валерієм Пустовойтенком та Партії "Трудова Україна" (ПТУ) Сергієм Тигипком. Саме тоді новоспечений головний транспортник незалежної України і довів, що він або не читає газет і не дивиться ТБ, або разом з президентом Кучмою вважає "грою" і "фарсом" будь-які дії нацдемів, бо боїться з їхнього боку чи то конкуренції, чи то перехоплення привабливих ідей, а тому злостивиться. Пустовойтенко гучно і безапеляційно заявив: "Підписання нашої угода – це справді історична подія. До нас це робили одна-дві партії". Так, нібито й не було суботнього братання Рухів та ще з десятка схожих об‘єднаннь. А можливо, вони з Кучмою вже поховали нацдемів.
Але як би воно там не було, а цей блок теж об‘єднується заради виборів і теж планує до осені, за словами обох лідерів, узгодити єдиний партійний список, злити передвиборчі штаби в один, координувати зусилля партійців на всіх рівнях і в усіх органах влади. Є в них також і схожа ідеологічна база. Тігіпко розповів, що НДП виходить із соціал-демократичних поглядів, а його ПТУ сповідує новий лейборизм.
Є й потенційні созники. Це Аграрна партія України (АПУ), Партія "Регіони України" (ПРУ), Демократична партія України (ДемПУ), Партія промисловців і підприємців України (ПППУ). З ними, за словами Пустовойтенка, теж уже підписані і досягнуті певні угоди про блокування, а отже. Сам по собі виникає прообраз такого собі широкого блоку (чи коаліції) центристських партій.
Як наслідок, на 13 червня в двох кутках політичного спектру поступово вимальовується омріяна і проголошена екс-прем‘єром Віктором Ющенком як найбажаніша в сучасних умовах "широка коаліція демократичних сил". Точніше, дві такі коаліції, які не проти "експлуатнути" і слово "демократія", і самого Ющенка з його високим рейтингом. Є, правда, й певні розбіжності. Якщо нацдеми іраціонально і на рівні підсвідомості та емоційно-психологічної алюзії (чи ілюзії ?!) переконані, що "Ющенко буде з нами", то Пустовойтенко ще й досі, мабуть, сердитий на Ющенка за свій "проліт" над прем‘єрським кріслом в 1999 році і тому не дуже хоче експлуатувати бренд "останньої надії української демократії". Але його підправив прагматичний новий союзник Тигипко. Як банкір, він, певно, все підрахував, прикинув, як кажуть тінейджери, щось до носа і заявив про свого колишнього боса: "Все можливо, якщо його рейтинг збережеться до виборів".
Тож, схоже, справжній "парад" подібних "історичних подій" – ще попереду. І хто його прийматиме, хто вітатиме на трибунах, хто йтиме в святкових колонах, а кого просто використають для піднесення "патронів" чи підготовки гасел і транспарантів, а потім викинуть з-за столу переможців, ще невідомо. Адже ще не сказали свого слова об‘єднані соціал-демократи Медведчука-Суркіса та "демократичні союзники" Волкова. У них з-під носа не тільки висмикують "багнети з мандатами", а й, як бачимо, хочуть перехопити ідеологічні засади. Щоб на них-таки в‘їхати в парламент, де ще зовсім недавно "директорствував" Волков, а то й привести туди "заклітого ворога" Ющенка.
Воістину, для Волкова "сік транзіт глорія мунді" (так минає земна слава). Але він, а разом з ним і славнозвісний динамівсько-адвокатський тандем -- не з тих, хто здається без бою і пробачає "колегам" по олігархічному цеху та однодумцям з терраріума (Віктору Пінчуку) такі "витребеньки". А отже, найцікавіше буде, коли або розлучатимуться, або навпаки блокуватимуться ці фігуранти. Ото буде парад!
В агенції УНІАН цього дня відбувся "круглий стіл" на тему "Майбутнє України: погляд правих", в якому взяли участь лідери обох Рухів Геннадій Удовенко і Юрій Костенко, голова Конгресу українських націоналістів (КУН) Слава Стецько та голова Партії "Реформи і порядок" Віктор Пинзеник. Цей захід, як ви мабуть уже здогадалися, був присвячений вивченню місяця, яке праві, на їхню думку, займають на політичній арені країни, та поглядів правих на українську перспективу в усіх її аспектах: від вузького партійного будівництва до розбудови економіки і удосконалення системи влади.
Особливо актуальним це є з огляду на дві причини. По-перше, в розданому прес-релізі є соціологічні дані організатора "круглого столу" - фонду "Демократичні ініціативи", що підтверджують наявність у правого спектру політиків стабільних 10-15 відсотків виборців. "Наше електоральне поле зберіглося, незважаючи ні на що", - гордо заявив Пинзеник. Але виборці ці не можуть об‘єднатися в своїй підтримці українських правих, бо ті розпорошені за різноманітними іделогічними доктринами чи, якщо вже бути точним, за назвами одних і тих самих ідеологічних наборів, амбіційно охрещених по-різному.
І звідси друга обставина, яка визначала актуальність "столу": минулої суботи два Рухи підписали декларацію про об‘єднання в один блок з подальшим – після вибрів – дооб‘данням в єдину партію. Інші націонал-демократичні лідери, пані Стецько і Пинзеник, цю подію палко вітали. Але ставити підписи під зобов‘язанням злитися в партійному екстазі нехай і після виборів чомусь не поставили. Це, звісно, знизило градус пафосності. Зате з усім іншим трохи стало зрозуміліше.
Зі слів партлідерів стало очевидно, що всі вони обстоюють побудову "української України", бо нинішня влада, одноголосно охарактеризована як "посткомуністична" та "олігархічно-номенклатурна", зробити це за 10 років так і не змогла. За нацдемами, означає це одне: в Україні немає ні ринкової економіки, ні відкритого демократичного суспільства. А отже, саме цим і мають займатися праві. Закликами та обіцянками зробити "ринок і демократію" вони планують завоювати голоси виборців, разом з іншими націонал-демократами та правими в об‘єднаній коаліції здобути парламентську більшість і все в країні переробити по-новому і по-ринково-демократичному. "Влада не розуміє ні правих ідей, ні національної української ідеї, а тому найзапекліше і нищить саме правих. Подивіться, скільки – десятки – партій виникло на правому фланзі, а на лівому бережно плекають одних комуністів", - пояснював проблему Костенко.
Не зовсім зрозуміло було, правда, чому нацдеми не можуть об‘єднатися уже перед виборами, і, щоб пересічний боєць електорату не плутався, йти на "зкорумповану владу" єдиною партією. Але Удовенко і Пинзеником пояснили, що справа тут не в особистих амбіціях, як запідозрили журналісти, а в технології. Іншими словами, на реєстрацію об‘єднаної нової партії піде до півроку часу. А "вільних" шести місяців немає, бо вибори почнуться вже восени, і на них і треба зосередити всі зусилля, а не на переговори з відомством Сюзанни Станік. Від такого "прагматизму" і "націленості на перемогу", і які журналісти, звісно, як один, повірили, чомусь багатьом хотілося плакати…
Але ще більше замокріли очі, коли за кілька хвилин і за кілька метрів в "Українскому домі" на очах тих самих журналістів відбулося підписання "Угоди про партнерство та співпрацю" лідерами Народно-демократичної партії (НДП) Валерієм Пустовойтенком та Партії "Трудова Україна" (ПТУ) Сергієм Тигипком. Саме тоді новоспечений головний транспортник незалежної України і довів, що він або не читає газет і не дивиться ТБ, або разом з президентом Кучмою вважає "грою" і "фарсом" будь-які дії нацдемів, бо боїться з їхнього боку чи то конкуренції, чи то перехоплення привабливих ідей, а тому злостивиться. Пустовойтенко гучно і безапеляційно заявив: "Підписання нашої угода – це справді історична подія. До нас це робили одна-дві партії". Так, нібито й не було суботнього братання Рухів та ще з десятка схожих об‘єднаннь. А можливо, вони з Кучмою вже поховали нацдемів.
Але як би воно там не було, а цей блок теж об‘єднується заради виборів і теж планує до осені, за словами обох лідерів, узгодити єдиний партійний список, злити передвиборчі штаби в один, координувати зусилля партійців на всіх рівнях і в усіх органах влади. Є в них також і схожа ідеологічна база. Тігіпко розповів, що НДП виходить із соціал-демократичних поглядів, а його ПТУ сповідує новий лейборизм.
Є й потенційні созники. Це Аграрна партія України (АПУ), Партія "Регіони України" (ПРУ), Демократична партія України (ДемПУ), Партія промисловців і підприємців України (ПППУ). З ними, за словами Пустовойтенка, теж уже підписані і досягнуті певні угоди про блокування, а отже. Сам по собі виникає прообраз такого собі широкого блоку (чи коаліції) центристських партій.
Як наслідок, на 13 червня в двох кутках політичного спектру поступово вимальовується омріяна і проголошена екс-прем‘єром Віктором Ющенком як найбажаніша в сучасних умовах "широка коаліція демократичних сил". Точніше, дві такі коаліції, які не проти "експлуатнути" і слово "демократія", і самого Ющенка з його високим рейтингом. Є, правда, й певні розбіжності. Якщо нацдеми іраціонально і на рівні підсвідомості та емоційно-психологічної алюзії (чи ілюзії ?!) переконані, що "Ющенко буде з нами", то Пустовойтенко ще й досі, мабуть, сердитий на Ющенка за свій "проліт" над прем‘єрським кріслом в 1999 році і тому не дуже хоче експлуатувати бренд "останньої надії української демократії". Але його підправив прагматичний новий союзник Тигипко. Як банкір, він, певно, все підрахував, прикинув, як кажуть тінейджери, щось до носа і заявив про свого колишнього боса: "Все можливо, якщо його рейтинг збережеться до виборів".
Тож, схоже, справжній "парад" подібних "історичних подій" – ще попереду. І хто його прийматиме, хто вітатиме на трибунах, хто йтиме в святкових колонах, а кого просто використають для піднесення "патронів" чи підготовки гасел і транспарантів, а потім викинуть з-за столу переможців, ще невідомо. Адже ще не сказали свого слова об‘єднані соціал-демократи Медведчука-Суркіса та "демократичні союзники" Волкова. У них з-під носа не тільки висмикують "багнети з мандатами", а й, як бачимо, хочуть перехопити ідеологічні засади. Щоб на них-таки в‘їхати в парламент, де ще зовсім недавно "директорствував" Волков, а то й привести туди "заклітого ворога" Ющенка.
Воістину, для Волкова "сік транзіт глорія мунді" (так минає земна слава). Але він, а разом з ним і славнозвісний динамівсько-адвокатський тандем -- не з тих, хто здається без бою і пробачає "колегам" по олігархічному цеху та однодумцям з терраріума (Віктору Пінчуку) такі "витребеньки". А отже, найцікавіше буде, коли або розлучатимуться, або навпаки блокуватимуться ці фігуранти. Ото буде парад!