Здається, "Русскій мір" шириться Україною не лише суходолом. Наступ на українську ідею й культуру ведеться широким фронтом, він дійшов вже і до Чорного моря. "Мір" з московського центру наполегливо впроваджують в Україні не лише патріарх Кирило і московські інформаційно-ідеологічні яструби. На українському Чорноморському узбережжі його заповзялися одягнути й у флотську тільняшку. Білборди на вулицях Севастополя з логотипом "Мы имеем право на историю и русский язык" вже стали анахронізмом, вчорашнім днем - хвиля "Русского міра" вийшла на зовсім інший, значно вищий рівень, його ідеологи починають відверто втручатися у внутрішні справи України, навіть у діяльність Збройних Сил.
У 1996 році в Санкт-Петербурзі було створене регіональне громадське об’єднання "Морскоє собраніє", почесним старшиною якого являється сам Володимир Володимирович Путін. Відповідно до статуту, це громадське об’єднання мало би здійснювати свою діяльність "на території Санкт-Петербурга і адміністративно підлеглих йому територіях". Та морів і океанів Росії, схоже, не вистачає, тому, треба думати, саме з цієї причини до статуту записали, що "Морскоє собраніє" вправі "...создавать свои организации, отделения, филиалы и представительства в иностранных государствах для достижения своих уставных целей и задач".
А цілі цієї організації досить "благородні і гуманні". Ними у першу чергу є: "возрождение морских традиций Морских собраний Российского флота; сплочение моряков и лиц, оказывающих им содействие в выполнении служебного долга, на идеях патриотизма и беззаветного служения Отечеству и народу; развитие активности и самодеятельности моряков по пропаганде героической истории Российского флота и морских традиций, участвует в мероприятиях, направленных на увековечивание памяти и подвигов российских моряков..."
На шляху до досягнення намічених цілей об’єднання має вирішити наступні головні завдання: "объединение моряков всех поколений для пропаганды трехсотлетней истории российского флота и возрождения славных традиций морской профессии, основанных на чести, благородстве, религиозных и духовных ценностях; содействие реализации общенациональных и региональных программ и мероприятий по празднованию торжественных дат в истории государства и флота, изучение и распространение материалов, связанных с историей, настоящим и будущим Российского флота..."
Виглядає, що найгірше справи з вивченням і розповсюдженням матеріалів з історії російського флоту за кордоном були в "городє русской слави", тому, у першу чергу, морський курс із Пітера проклали до Севастополя - створили на базі Чорноморського флоту Росії і його відставників "Морскоє собраніє" у цьому місті на півдні України.
Особлива його активність спостерігалася під час підготовки до відзначення 300-річчя російського флоту. І хоча Севастополю ще досить довго треба жити до власного трьохвікового ювілею, пам’ятник 300-літтю флоту російському в місті таки поставили.
Вітчизняний флот залишився без історії?
У 2008 році у командування ВМС України визріла ідея створити на базі Михайлівської батареї (равеліну) Військово-морський музей України. Але у Міністерстві оборони вирішили інакше. Батарею, яка десятиліттями використовувалася як склад технічного майна флоту, передали під філію Центрального музею Збройних Сил України.
А вже за рік основні музейні площі опинилися в оренді приватного підприємця з Києва О.Шереметьєва. Того активно підтримали у міській адміністрації і вже незабаром замість музею ВМС відкрилися експозиції "Музея Шереметьевих", які жодного відношення до військово-морської історії і флоту України не мають. Там старанно обійдена сама згадка як про Україну, так і про участь українців у військово-морському будівництві Російської імперії. Для цього музею українізація флоту в 1917-1918 роках, правдивість історичного минулого флоту і Севастополя виглядає лише з точки зору імперського минулого. Всі подвиги на морі здійснювали виключно "русскіє морякі". Музейна експозиція Шереметьєвих у Військово-морському музеї України, безсумнівно, за ідеологічною направленістю значно перевершує існуючий у Севастополі офіційний музей Чорноморського флоту Російської Федерації.
Минулого літа у Севастополі навіть можна було придбати пакети з надписом "Музей Шереметьевих" з одного боку, а з іншого, якби в насмішку, - "Збройні Сили України". Екскурсовод музею Шереметьєва свою розповідь завжди завчено починає словами "когда матушка Єкатєріна основала Сєвастопольскую крєпость..." ну і далі по заданому з "Морского собрания" тексту - особисто чув. Не відаю, чи сам Шереметьєв є членом Санкт-Петербургського "Морского собранія", чи ні, але його музей у Севастополі вповні відповідає його цілям і наполегливо виконує завдання його статуту.
У плані роботи "Морского собрания" на 2012 рік читаємо: "п.6. Работа по становлению Украинского филиала СПб МС в г. Севастополе, с выездом в г. Севастополь. Срок - до 01 апреля 2012 г.". А чому до 1 квітня? Та тому, що на цей день припадає 75-річниця з часу заснування ЧВВМУ імені П.Нахімова, правонаступником якого є сучасна Академія Військово-Морських Сил ЗС України.
"Українську філію" "Морского собранія" у Севастополі у відведений час таки створили і тепер вона диктує, як відзначати ювілей української Академії. В результаті, зараз існує два плани святкування. Наприклад, у час, коли 1 квітня в Академії ВМС будуть проходити урочистості, багато з її спантеличених наявністю накладок планів випускників-ветеранів за планом Чорноморського флоту Росії молитимуться у Володимирському соборі.
Вступити всім флотом?
Колишній командувач ВМС адмірал Ігор Тенюх розповів, що йому, коли він командував флотом, надходили пропозиції із Санкт-Петербурга вступити і співпрацювати з тамтешнім морським "поважним об’єднанням". Однак адмірал заявив, що відповідно до українського законодавства співпраця можлива лише між самими громадськими організаціями, а позаяк "собранія" при ВМС не створено, тож і співпраці наразі не може бути.
Однак, після зміни у 2010 році командування українського флоту санкт-петербургським гінцям у штабі ВМС України таки відчинили двері. Нещодавно стало відомо, що заяви з проханням прийняти у члени російського "Морского собранія" вже написали 23 (!) командири кораблів, військових частин та офіцерів штабу ВМС України. За деякою інформацією, ініціативу проявив сам командувач, адмірал Віктор Максимов.
Цікаво, чи думав хтось у штабі ВМС, як статут Санкт-Петербургського "Морского собранія" узгоджується, наприклад, з Програмою військово-патріотичного виховання у Збройних Силах України, затвердженою міністром оборони України у січні цього року, яка вимагає "забезпечити утвердження у свідомості особового складу Збройних Сил України патріотичних переконань щодо відданості та вірності Українському народові, готовності до оборони України, забезпечення захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності"?
Якщо справді українські офіцери, замість розвивати військово-морські традиції України, заповзялися у своїх військових частинах і на кораблях сприяти розвитку "активности и самодеятельности моряков по пропаганде героической истории Российского флота" і брати участь в увічненні героїв та традицій моряків флоту сусідньої держави, то, слід думати, адмірал Максимов мусив отримати відповідну вказівку зверху, тобто з Міністерства оборони України чи з Генерального штабу.
Тому, виглядає, що офіційно говориться одне, а робиться зовсім інше. Чи допустима така ситуація у війську, яке у будь-якій країні мусить бути зцементоване національним духом, що, за Іваном Франком, "тіло рве до бою"? І чи може армія, вихована на традиціях сусіда, врятувати свій народ від чергового рабства? Питання не риторичні.
А Києву байдуже?
Зовсім недавно військові ЗМІ повідомили, що ВМС інспектував начальник Головного управління виховної і соціально-психологічної роботи Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майор Олександр Копаниця. Він "поставив високу оцінку стану виховної роботи і морально-психологічному рівню моряків українського флоту". Певно, це оцінка й існуванню музею Шереметьєва у севастопольській філії Центрального музею Збройних Сил України, відсутності бодай якихось знань та літератури з вітчизняної історії у командного складу ВМС України, розмаїттю іноземної військово-морської символіки на флагштоках кораблів та процвітаючій на українському флоті російськомовності.
Виконуючи статутні вимоги Санкт-Петербургського "Морского собранія" тепер командири кораблів і військових частин ВМС України натхненно вивчатимуть і розповсюджуватимуть матеріали, пов’язані з сучасним і майбутнім не свого, а флоту Російського. Отак налагодили співпрацю в дусі "Русского міра", одягнули його в українську флотську тільняшку, бо зміцненню духовного потенціалу і розвитку традицій флотів сусідніх країн, навіть найбільш братніх, статут російського "Морского собранія" не передбачає.
Написане лише підтверджує висновок, що не про морське співтовариство та не про рівноправну співпрацю в морській галузі йдеться, бо створення у Севастополі "української філії" російського "Морского собранія",виступи і дії окремих військових з Чорноморського флоту Росії є наочним прикладом політичного та історично-пропагандистського впливу на приморські регіони України, демонстрацією відсторонення історії Севастополя від історії України. І наполегливість, з якою це робиться і впроваджується у Севастополі, далеко не випадкова.
До речі, на початку квітня виповнюється 20 років з часу створення ВМС України. Чи належно згадають про цей ювілей Верховний головнокомандувач, очільники Міноборони і теперішнє командування українського флоту - це буде ще однією відповіддю на запитання - хто оті всі начальники для України, її народу, армії і флоту?
Микола Нестріляй - оглядач
Думки, висловлені в рубриці "Точка зору", передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua