З наступного року планується хвиля приватизації українських шахт за умовною ціною в одну гривню. За кілька місяців до цього в галузь із бюджету буде вкладено більше двох мільярдів гривень.
Нещодавно Верховна Рада України ухвалила закон, відповідно до якого цьогоріч на технічне переоснащення шахт буде додатково виділено 2,2 мільярда гривень. Але таке, здавалося б, корисне для шахтарів рішення прийнято на тлі інших змін у галузі. Вже з наступного року український уряд планує приватизувати шахти за одну гривню, повідомляє "КоммерсантЪ" з посиланням на голову Фонду держмайна Олександра Рябченка. Право на нову власність отримає той, хто пообіцяє вкласти в підприємство найбільше грошей.
Тож, навіть плануючи за кілька місяців віддати шахти "в хороші руки", держава продовжує інвестувати в них бюджетні кошти. Такий крок не є достатньо обґрунтованим, вважають фахівці. "Це виглядає дещо нелогічно, адже ми знаємо непоодинокі випадки в українській історії, коли держава інвестувала великі гроші в підприємство, яке потім продавалось приватному інвестору і часто за низьку ціну", - вважає старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Ґазізуллін.
Незалежний енергетичний експерт Володимир Саприкін зазначає, що дотації з бюджету – це певною мірою соціально-політичний крок. Адже шахти мають значний дефіцит коштів, а влада не хоче, аби робітники перед виборами опинились біля Кабінету Міністрів. З іншої сторони, він зауважує, що "два мільярди (гривень) як не вирішать усіх проблем вугільної галузі, так і не дадуть значної користі олігархам, адже продаж розтягнеться на багато років".
Саприкін додає, що насправді продаж "за одну гривню" є досить умовним, оскільки за багатьма шахтами налічується десятки мільйонів гривень боргів. "Тут постає питання, чи спише держава ці борги? Це навряд. Таким чином, інвестор має сплатити заборгованість, і це буде коштувати в будь-якому випадку десятки мільйонів гривень", - переконаний він.
Шахти для своїх
На думку Саприкіна, в шахтах зацікавлені в першу чергу не іноземні, а саме українські бізнесмени, які працюють в галузях металургії та електроенергетики. Аналогічної думки дотримується й Ільдар Ґазізуллін. Він наголошує, що деякі шахти знаходяться в оренді, але переважно в українських підприємців. "Попередня практика приватизації, і не лише у вугільній промисловості, показує, що уряд не створює умови, що дозволяють приходити іноземним інвесторам. Тому досить імовірно, що в приватизації братимуть участь в основному українські компанії", - коментує Ґазізуллін.
Аналітик припускає, що шахти, які будуть передані приватним власникам, можуть запрацювати краще – зокрема, за рахунок збільшення інвестицій. Він зазначає, що нині приватні шахти показують кращі показники, аніж державні. Щоправда, це може бути пов’язане й із тим, що раніше в першу чергу продавались привабливі вугледобувні підприємства, каже Ґазізуллін.
За рахунок приватизації шахт можна ще й поступово зменшувати дотації з державного бюджету до галузі, вважає Володимир Саприкін. Однак, аби підприємства використовувались за призначенням та не були доведені до банкрутства, потрібно чітко прописати правила й слідкувати, аби вони виконувались. Наприклад, щонайменше впродовж п’яти років не закривати шахти, а при закритті хоча б частково забезпечити роботою працівників. "Приватизація має відбутись, а наскільки якісною вона буде – залежить від регулюючих органів, від держави", - підсумовує експерт.
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua