Правозахисники відзначають зростання кількості переслідувань з політичних мотивів не лише в Білорусі, але й в Росії та Україні. На їхню думку, ситуація там розвивається за білоруським сценарієм.
Білорусь, Росію та Україну сьогодні об'єднують не тільки спільні кордони, а й інерційний рух властей "назад до тоталітаризму". Такого висновку дійшли правозахисники, опитані DW.
У всіх трьох країнах зростання кількості переслідувань із політичних мотивів стає загрозливою тенденцією. Причому ситуація в Росії та в Україні розвивається за білоруським сценарієм.
Білорусь - експериментальний майданчик
"Білорусь стала експериментальним майданчиком, де застосування кримінальної юстиції для придушення інакомислення і опозиції стало поширеним явищем", - стверджує гoлoва юридичної комісії громадського об'єднання "Білоруський Гельсінкський комітет" (БГК) Гаррі Погоняйло.
Найбільше непокоять правозахисника масові випадки превентивних адміністративних затримань і судів над молодіжними активістами нібито за хуліганство, а також повторні суди над колишніми політв'язнями. Як приклад юрист згадав про долю опозиціонера Василя Парфенкова, раніше вже судимого за справою про заворушення в Мінську 19 грудня 2010 року, який був повторно засуджений до 6 місяців ув'язнення.
Від переслідувань у Білорусі не застраховані й незалежні експерти, зазначив Погоняйло. Наприклад, за звинуваченням у дрібному хуліганстві на 5 діб був засуджений академічний директор Білоруського інституту стратегічних досліджень (BISS) Олексій Пікулик. Крім того в квітні 2012 року за підозрою в підробці документа міліція вилучила і досі не повернула йому паспорт.
Таким чином влада намагається приховати факт переслідувань за політичними мотивами і навмисно нагнітає атмосферу страху в суспільстві, вважає Погоняйло. Порівнюючи ситуацію в Росії та в Україні, білоруський правозахисник констатує, що Москва і Київ йдуть слідом за Мінськом і переймають досвід політичних репресій.
"Білоруський відбиток " в Україні
Із Погоняйлом не може не погодитися його українська колега Олександра Матвійчук - голова київського Центру громадянських свобод. У багатьох справах, заведених проти українських правозахисників, журналістів чи активістів, яких переслідують за участь у мирних зборах, помітний чіткий "білоруський відбиток", вважає співрозмовниця DW. Причому в останні півтора-два роки випадки репресій стали буденним явищем.
"Нещодавно не було необхідності обговорювати критерії статусу "в'язня сумління" і "політв'язня", але тепер ця потреба стала для України нагальною", - каже Матвійчук. І хоча Amnesty International поки не визнала в'язнями сумління екс-прем'єра України Юлію Тимошенко і колишнього голову МВС Юрія Луценка, правозахисники вбачають у їхньому переслідуванні явні політичні мотиви.
Загалом у звітах правозахисних організацій за 2011 рік фігурують справи близько 70 осіб і 15 громадських організацій, які піддаються політичному тиску. "Влада намагається повернути країну назад до тоталітаризму", - вважає Матвійчук. Щоб зрозуміти, яке майбутнє чекає Україну, якщо суспільство не буде реагувати на такі тривожні тенденції, досить ознайомитися з ситуацією в сусідній Білорусі.
"Росія змушена імітувати демократію"
У російському правозахисному центрі "Меморіал" вважають, що білоруській владі легше контролювати ситуацію, оскільки країна фактично перебуває в міжнародній ізоляції. А ось Росія змушена "імітувати демократію, тому що тут більше суб'єктів суспільного життя", - пояснює Сергій Давідіс, керівник програми підтримки переслідуваних за політичними мотивами.
Проте проблема політичних репресій загострюється і в Росії, вважає Давідіс, і пов'язує це з перебуванням при владі Володимира Путіна. За його словами, лише за реалізацію права на свободу слова і зборів сьогодні в Росії піддаються переслідуванню десятки людей. Деякі вже отримали терміни ув'язнення або умовне покарання, інші ще перебувають під слідством. Причому для репресій над опозиціонерами застосовуються як звинувачення в екстремізмі, так і явно сфальсифіковані справи, наприклад за зберігання набоїв або наркотиків, констатує правозахисник.
А голова товариства "Меморіал" Сергій Ковальов бачить основну проблему у відсутності незалежного правосуддя як у Росії, так і в Білорусі й Україні. "Коли відсутній незалежний від політичної влади суд, суспільство позбавляється інструменту, який вказав би межу владних повноважень", - вважає правозахисник. На його думку, суди - це відображення політичної системи країни.
"Якщо навіть людей не садять в тюрму, але вони отримують обвинувачувальні вироки і опиняються на гачку у влади, це - небезпечно для суспільства", - попереджає голова "Меморіалу".
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua