До 2022 року всі 17 німецьких атомних станцій перестануть працювати. Та для того, аби позбутись радіоактивних відходів, потрібно значно більше часу і зусиль.
Що робити із ядерним реактором, який вже не працюватиме? Спочатку накрити його шаром бетону? Або краще демонтувати? Відповідь на це запитання повинні дати енергетичні концерни-власники атомних станцій.
Закон передбачає, що потрібно вжити заходів із виведення з експлуатації, демонтажу та утилізації реакторів. План скоординованого демонтажу німецьких атомних станцій нині розробляють у Федеральному міністерстві довкілля. Міністр довкілля Петер Альтмайєр хоче зібрати операторів атомних станцій за одним столом.
"Коли будувались електростанції, ми мали позитивний досвід зі створенням єдиної процедури. Під час їх демонтажу це також може бути корисним",- сказала речниця міністра в коментарі Deutsche Welle.
Брак досвіду
В усьому світі демонтаж атомних станцій є чимось новим. Енергетичний концерн RWE, який оперує кількома АЕС Німеччини, вважає себе добре підготовленим до цього завдання. "По всій Німеччині, як і в RWE, зокрема, напрацювали достатній досвід у демонтажі ядерних об’єктів. Значна частина завдань опрацьовується тими експертами, що брали участь у зведенні та експлуатації атомних станцій",- пояснив речник RWE Лотар Ламберц на запитання Deutsche Welle.
В Німеччині і справді, порівняно з іншими європейськими країнами, є відносно великий досвід демонтажу атомних реакторів. У Любміні поблизу Грайфсвальду відбувається демонтаж збудованого за радянських часів реактора. Над цим працюють починаючи з 1995 року 900 робітників. Лише у 2014 році планують завершити знесення.
"Зупинення та демонтаж є мега-проектом. Дуже багато потрібно спланувати та при цьому мати необхідну гнучкість, і на це потрібен певний час",- каже Ґудрун Ольденбург з Energiewerken Nord (EWN). EWN є державним підприємством, що є правонаступником НДР з питань демонтажу найбільших реакторів, розташованих на території Східної Німеччини.
Реактор у Любміні: небезпечно та дорого
Особливо складним демонтаж реактора є тому, що потрібно працювати в умовах екстремальних заходів безпеки. Зрештою, багато матеріалів досі є радіоактивними. Радіоактивні залишки спочатку залишаються на місці. Але з ядерними відходами все відбувається не так: "Радіоактивні відходи із незначною або середньою радіоактивностю переміщуються до закинутої шахти. Відпрацьовані ядерні стрижні повинні бути в іншому сховищі з особливими умовами. Але ми такого місця ще не знайшли".
Виведення з експлуатації атомної електростанції в Любміні та поховання відходів держава як власник атомної станції оцінює в 4,1 мільярда євро. При цьому кошти на демонтаж одного атомного блоку становлять близько 500 мільйонів євро.
Хто оплатить рахунки?
Природозахисні організації стурбовані тим, що приватні енергетичні концерни не мають достатньо коштів для демонтажу своїх атомних станцій. Окрім того, експлуатацією АЕС займаються не самі концерни, а створені ними дочірні підприємства. Материнські компанії нестимуть фінансову відповідальність за дочірні фірми лише до 2022 року. Їхня неспроможність коштуватиме державі величезних витрат.
Водночас у RWE на це реагують спокійно. "Концерн має достатньо ресурсів для виконання зобов’язань із виведення з експлуатації та демонтажу атомних станцій",- зазначають у компанії.
Окрім фінансової нестабільності, Ґудрун Ольденбург з Energiewerken Nord бачить в демонтажі 17 реакторів і іншу проблему - дефіцит кваліфікованої робочої сили. "Оскільки все, що пов’язано з атомною енергією, отримало поганий імідж, молоді інженери цікавляться роботою в цій галузі не так сильно, як раніше. Інша проблема полягає в тому, що знесення вимагає підтримки політиків та всього суспільства. Недостатньо казати, що ми хочемо їх закрити, потрібно ще й знати, скільки роботи та часу це потребує".
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua