"Донат на память" становится частью нашей культуры, в которой память – это действие
Кампанія "Донат на пам’ять", яку платформа пам’яті Меморіал розпочала у жовтні 2024-го, – це про відчуття відповідальності продовжувати нашу місію. Сотні людей залишають заявки на публікацію історій чи показ відео про найближчих, чиї життя забрала росія. Тисячі імен залишаються не названими і їхні історії треба розповісти.
"Донат на пам’ять" став початком відкритого діалогу з українським суспільством про те, чи готове воно підтримувати проєкти пам’яті. Українці готові. Пам’ять для нас важлива.
За трохи більш ніж три місяці Меморіалу вдалося зібрати 1 мільйон 650 тисяч донатів на пам’ять. Вони вже зараз допомагають команді працювати далі. Те, що раніше здавалося неймовірним, допомогло нам вистояти у перший і непростий місяць 2025-го.
"Донат на пам’ять" стає частиною культури, в якій пам’ять – це дія, а люди розуміють, чому діяти заради пам’яті – важливо.
Ми почали кампанію, не здогадуючись про призупинення американської донорської підтримки, яке стало потрясінням для громадського і медіа- секторів в Україні.
Платформа пам’яті Меморіал у 2022-2024 роках фінансувалася здебільшого з донорських коштів і вже торік їх не вистачало для тих обсягів роботи, які є в Меморіалу. Ми розуміли, що в новому році не маємо гарантій підтримки й проєкт опиняється під загрозою.
І в цій ситуації ми щиро вдячні людям. Усім, хто своїми 50, 100, 1000 гривень дають нам можливість зберегти імена та історії людей, які гинуть у війні.
Амбасадори пам’яті
Уже 38 амбасадорів пам’яті (культурні діячі, військові, медійники, блогери, науковці й рідні загиблих) відкрили дружні банки на підтримку Меморіалу. Серед них:
- Ольга Суровська, журналістка та редакторка з Івано-Франківська:
"Це збір не про порятунок життів. Але – про порятунок пам‘яті. І коли ми промовляємо "Вічна пам'ять" і "Героям слава!" – то ці слова якраз про це – щоб зафіксувати життя, яке зупинила ворожа навала". - Юлія Піскова, мама полеглого захисника Руслана "Варяга" Піскового: "Це важливий проєкт для української спільноти, яка вшановує кожного, хто загинув на війні, та зберігає пам'ять для майбутніх поколінь". Юлія віддає власний хенд-мейд в обмін на донати на пам’ять.
- Оксана Довгополова, співзасновниця і кураторка платформи культури пам'яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво, докторка філософських наук, професорка кафедри філософії: "Пам'ять – не статистика. Пам'ять – це розповідь про людей, яких ми любили. Зазвичай ми просимо донати на зброю. Сьогодні доєднуюсь до ініціативи донату на пам'ять. Команда Меморіалу має зберігати можливість працювати далі. Бо ця робота дуже важлива".
- Сашко Даниленко, ілюстратор, аніматор: "Нашу історію багато разів намагались знищити і переписати так, як це було б вигідно росії. Тому подібні ініціативи дуже важливі для нашого майбутнього".
- Фотохудожниця й військова Ірина ISky: "Ми живемо в героїчні і дуже складні часи і я вважаю – нам дуже необхідно берегти памʼять для нас, для підростаючих поколінь, для майбутнього…".
- Соломія Кирилова, акторка: "Кожному з нас є про кого пам’ятати. Збережемо цю пам’ять разом".
Про всіх амбасадорів ми розкажемо у соцмережах Меморіалу, листах до спільноти, а також – на новому, вдосконаленому, сайті платформи, над чим команда зараз працює.
Рекордною у спільнозборі стала сума банки, яку закрив журналіст "Української правди" Михайло Ткач – 500 тисяч гривень. Частина донатів на пам’ять будуть спрямовані на підготовку серії матеріалів пам’яті полеглих захисниць України і льотчиків, які увійшли в історію як Привиди Києва.
Найбільший разовий донат зробила бойова медикиня Олена Риж – 89 тисяч гривень власних коштів. Перед тим Олена зібрала 30 тисяч гривень донатів на дружню банку Меморіалу.
"Я задонатила на Меморіал, бо через пам’ять загиблі військові продовжують жити", – сказала Олена Риж.
53 тисячі гривень на роботу Меморіалу пожертвував Благодійний фонд імені Іллі Грабара. Ці кошти спрямуємо на підготовку спецпроєкту пам’яті полеглих музикантів.
167 людей підтримують Меморіал щомісячно.
Кампанія задля збереження пам’яті продовжується. Викликів і роботи – ще дуже багато.
Артефакти пам’яті як частина культури донатів на пам’ять
Ті, хто донатять на пам’ять, можуть отримати артефакти – книги, футболки, платівки чи інші речі з автографами і цитатами про те, чому важливо пам’ятати.
Родина і друзі з Фонду імені Максима "Далі" Кривцова передали Меморіалу п’ять книг із есеями, щоденниками та оповіданнями Максима – "На мінному полі пам’яті". У кожній книзі – настанови від батьків героя про важливість пам’яті. Ці примірники – артефакти, завдяки яким Меморіал називатиме нові імена загиблих людей і писатиме їхні історії.
Одну з книг уже отримала журналістка Марина Асмолова. Вона підтримала Меморіал донатом протягом 22-26 січня, увійшовши до переліку претендентів, з-поміж яких система Моно обирала переможця.
"Мотивація донатити одна – ми всі маємо бути залучені до боротьби. Дякую вам за те, що розвиваєте цей надважливий проєкт", – поділилась Марина.
Наступний артефакт отримає один із благочинців, які зробили донат на пам’ять на дружню банку журналістки і медіаменеджерки Тетяни Трощинської, яка теж підтримала кампанію "Донат на пам’ять".
Пам’ять – це дія
У січні ми змогли зберегти команду і платформу пам’яті Меморіал та діємо заради пам’яті.
Команда опублікувала 219 нових життєписів полеглих захисників і захисниць й загиблих цивільних. Оприлюднила 4 відеопам’яті на YouTube-каналі Меморіалу. 12 героїв ми показали у відео на екранах ТРЦ Gulliver у Києві.
Донька полеглого воїна Едуарда Садомського Богдана Садомська захистила в УКУ магістерську роботу, в рамках якої спільно з Меморіалом підготувала три тексти пам’яті загиблих у полоні захисників. У січні вийшов третій текст із серії – пам’яті Сергія Григор’єва. Перший був присвячений Євгенієві Гладію, другий – Олександру Грицюку.
Свою роботу Богдана присвятила татові Едуарду та Вікторові Гурняку й Ірині Цибух та всім загиблим у боротьбі за Україну
Напередодні захисту Богдани відгук на серію публікацій написав Максим Буткевич – правозахисник і журналіст, якого восени 2024 року повернули з російського полону.
"Те, що своєю серією матеріалів робить Богдана, разом із Меморіал героїв – дуже важливо. Коли ми говоримо про тисячі наших хлопців і дівчат у полоні – за такими кількостями є ризик втратити розуміння того, що доля кожного і кожної із них – цілий світ, що кожен і кожна із тих, хто в полоні, мають рідних, близьких, любих. І знущання, яких завдають окупанти нашим військовополоненим – це знущання, які множаться на стільки, скільки людей, дізнавшись про страждання своєї близької людини, відчувають біль. А смерть у полоні, яка, незалежно від формальних причин, завжди є вбивством (і на це Богдана теж вказує у своїх матеріалах), вириває шматок життя у всіх близьких загиблого чи загиблої.
Даючи рідним голос, Богдана повертає нас до основного, людського виміру трагедії агресивної війни та полону, не даючи забути, що кожен і кожна з полеглих героїв мають обличчя, ім'я, уподобання і мрії, і – людей, які втратили частину свого світу із їх загибеллю. Переоцінити важливість цього – важко.
Дякую за цю важку, але таку потрібну роботу", – написав Максим Буткевич.
Після захисту ми з Богданою продовжимо роботу над текстами пам’яті – наступні тексти будуть створені завдяки донатам на пам’ять.
Памʼять – це про відповідальність кожного окремо і нас всіх разом як суспільства
У січні акція Меморіалу та Фонду імені Іллі Грабара "Стіл пам’яті" увійшла у короткий список Премії Responsibility Award 2024 у номінації Кращий національний партнерський проєкт. Нагадаємо, у День пам’яті захисників України у понад 800 закладах зарезервували столи для тих, хто віддав життя на фронті.
Співзасновниці Меморіалу Лєра Лауда і Гаяне Авакян з директоркою фонду імені Іллі Грабара Марією Грабар
"Ця премія – про відповідальність та співпрацю. Памʼять – це теж про відповідальність кожного окремо і нас всіх разом як суспільства. 40 тисяч гривень, які отримаємо як нагороду, витратимо на організацію цьогорічного "Столу памʼяті", – сказала співзасновниця Меморіалу Лєра Лауда.
Фільми і події пам’яті
5 лютого команда презентувала у кінотеатрі "Жовтень" документальний фільм "Бадрі.Крок у крок" – пам’яті полеглого в бою за Київ у березні 2022-го офіцера 72-ої ОМБр імені Чорних Запорожців Бадрі Лолашвілі.
Брат полеглого захисника Павло і мама Лариса у Мощунському лісі
"Я захотіла долучитися до створення цього фільму, щоб ми всі змогли дізнатися історію Бадрі, побачити, якою великою була ця людина. Усвідомити справжню ціну свободи, за яку боремося", – сказала авторка стрічки Олександра Маршала.
Стрічку Меморіалу "Перемоги, 118" про ракетний удар у Дніпрі, який забрав життя щонайменше 46 людей, показали у місті Едмонтоні в Канаді.
Виставку "Втрачене дитинство" показали у місті Брайтон (Велика Британія). З 6-го по 19-те січня відвідувачі Брайтонської бібліотеки ознайомилися з історіями 34-х дітей, чиє життя відібрала російська армія. Співорганізатором події стали наші партнери – міжнародна організація Every Casualty Count.
***
Дякуємо усім донаторам, друзям і партнерам за підтримку.
Пам’ять – це те, що об’єднує всіх нас сьогодні.
Підтримати команду Меморіалу можна тут.
Юлія Лозинська, шеф-редакторка платформи пам’яті Меморіал
