Зеленский vs Трамп: президент Украины или основатель "Квартала 95"?

Сьогодні – "перемога", завтра – "компроміс", післязавтра – "працюємо над потужним планом". Через тиждень віддаємо всі рідкісноземельні метали, а через місяць пʼємо каву в Ялті. Українська стратегія заснована на настрої Володимира Зеленського. Який сьогодні Президент? Веселий? Сумний? Потужний? Чи стійкий? А тим часом Україна перебуває у найслабшій позиції за всю війну. Чомусь в цьому винять Трампа. Хоча останній раз, коли я перевіряв – президентом України був Володимир Зеленський. 

Божевільна реакція Президента на висловлювання Трампа 

"Сьогодні довіра до мене по КМІСу 57%. Так що, якщо хтось поміняти мене прямо зараз, то прямо зараз ніяк не вийде. 

Найближчий тиждень-два ми запросимо від соціологічних платформ рейтинги довіри до президента України, США, Туска, британця, Ердогана, найближчих наших партнерів".  

Це цитати з виступу Володимира Зеленського і його реакції на слова Трампа про 4% довіри до президента. Окремо – "британця", це так він називає премʼєр-міністра Сполученого Королівства, постійного члена радбезу та ядерної держави?

Трамп абсолютно не правий. У Зеленського дійсно вища довіра. Не думаю, що вона 57%. Але вона точно не 4%. 

Але питання в довірі, в рейтингах і в виборах не стоїть. Питання прям зараз в тому: чи буде Україна, чи ні? 

І це має бути головним для президента воюючої країни. 

Натомість ми бачимо "серйозний" антикриз. Михайло Федоров замість того, щоб займатись дронами аналізує у кого насправді вищий рейтинг і приходить до висновку, що у Зеленського рейтинг більший ніж у Трампа. 

Просто подумайте. 2025-й рік. Третій рік широкомасштабного вторгнення. У нас йдуть бої за Покровськ. Ми можемо втратити стратегічного союзника без якого не те, що перемогти, а вижити в цій війні буде надскладно. І в цей час вся владна верхівка займається виясненням: а у кого ж більший рейтинг? 

Навіщо бути за столом? 

Так сталось, що дипломатія Зеленського привела до того, що американці говорять про Україну без України. 

Це – проблема. Карати винних будем вже після. Прямо зараз маємо зрозуміти просту річ: так вже сталось. Що з цим робити? 

Якщо Зеленський не зміг вибудувати відносини з командою Трампа внутрішні, то потрібно починати робити це публічно.

В Українській стратегії виживання має бути три основних принципи.

1. Незалежність 
2. Суверенітет
3. Територіальна цілісність 

Умови України також мають бути чіткими.

1. Ніякого скорочення армії 
2. Ніякої заборони на виробництво зброї
3. Жодних економічних обмежень 
4. Жодних обмежень суверенітету 
5. Жодного визнання окупованих територій російськими. Ми не можемо повернути їх зараз, але вони наші й прийде день – ми їх повернемо.
6. Конфіскація вже нарешті заморожених російських активів на нашу користь

Ось основні принципи та вимоги, які мають бути основоположними з нашого боку. На базі цього можна йти на переговори.  

Трамп не хоче бачити нас за столом? Ок. Тоді потрібно озвучити наші базові принципи і вимоги. І довіритись адміністрації Трампа. Все одно без нас підписати мирний договір не вийде. Наші умови такі. Домовляйтесь. 

Ще раз: це провал, що ми не за столом. Але зараз потрібно щось робити, а не посипати голову попелом. 

Нам результат – чи посидіти столом попити каву? 

6 основних кроків виходу з кризи 

1. Уряд національної єдності

Прямо зараз нам потрібен уряд національної єдності. Куди увійдуть всі партії, крім ОПЗЖ. Ми всередині розуміємо, що так, вибори – це непотрібна історія прям зараз. Спочатку – мир, а потім вибори. Неможливо провести вибори зараз. І все одно коли про вибори говорить російська пропаганда чи путін. Не все одно, коли про це говорить Трамп. Тому варіантом розв’язання цієї проблеми є Уряд Національної Єдності. 

Це потрібно не для того, щоб поділити міністерства. Країні потрібне перезавантаження. У нас величезні проблеми в міністерствах. У нас розвал інститутів. І це потрібно виправляти. Найбільша наша проблема – Міністерство оборони. Без заміни міністра ми можемо втратити країну. 

2. Пояснити все суспільству

Одна з головних проблем Зеленського: він сам не живе в реальності і створює для суспільства країну не мрій, а ілюзій. 

На жаль, реальність зовсім інша. 

Реальність така: ми не можемо прямо зараз перемогти росію на полі бою. На жаль. 

Не буде кави в Ялті. На жаль. Тому нам потрібно обрати стратегію і вирішити, яким чином ми маємо рухатись далі. Наша головна мета – повернути наші території та людей і покарати росію. Це довгострокова стратегія і її можливо реалізувати. Короткостроково – нам потрібно перегрупуватись. 

І ось тут нам потрібно серйозно та по-дорослому поговорити з нашими людьми. Вийти і сказати: ситуація ось така. Ми плануємо робити ось це і ось це, щоб досягти цього. Не писати нескінченні плани стійкості, потужності та незламності. А прямо і правдиво поговорити з людьми. 

3. Обрати стратегію 

Я вже писав про це багато. І не лише я. Так, як керує Зеленський країною – керувати не можна. Особливо, під час війни. У нас кожен день, якісь нові ідеї. Плани потужності, стійкості, незламності, перемоги, миру і так далі. 

Нам потрібне чітка стратегія: як ми досягнемо наших цілей? 

1. Повернення територій
2. Повернення людей
3. Покарання росії і всіх причетних до вбивств на нашій землі 
4. Економічний розвиток і домінування в регіоні. 

Це потрібно зробити вже зараз і рухатись до цього. 

4. Армія 

Тут проблема на проблемі. Найбільш принижена частина суспільства – військові. На них всім все одно. Демобілізація? Хай сидять скільки треба. Контракти і виплати? Ні, грошей немає. 

Україна збереглась лише завдяки нашій армії і завдяки цим людям, які пішли і захищали і захищають. 

Вся система має працювати виключно на них. Якщо вже комусь і віддавати наші рідкісноземельні метали, то це їм. 

Тому тут треба перезавантаження. Зміна Міністра оборони, зміна Головнокомандувача. 

Чіткі терміни служби – це найголовніше прямо зараз. Армія нам буде потрібна ще на десятки років, а не до травня. Тому треба думати стратегічно і піклуватись про людей, а не робити з них рабів. 

5. Європа 

Потрібно зрозуміти, що у нас немає іншого кордону ніж з ЄС. Якщо з США складно, то з ЄС може бути легше. 

Німеччина – головний наш союзник і замість того, щоб безкінечно критикувати Шольца, з ним треба бачитись. 

Всі говорять про польське економічне чудо, але без Німеччини нічого б не було. Німеччина – це ключова країна ЄС і наші відносини з ними – найголовніші. 

Знову ж таки на Мюнхенській конференції Зеленський поговорив про європейську армію. Чи є якийсь документ, що це за армія? Як вона має складатись? Як це має виглядати концептуально? Знову замість стратегій та цілей просто чергові ідеї. 

6. США

Україна – найбільша протестантська країна Європи. І це наш найголовніший козир в відносинах США. 

Більшість виборців Трампа – американські консервативні протестанти. 

І ми найбільший форпост протестантизму в Європі. 

Як ми це використовуєм? Ніяк. 

США – не диктатура, там є дискусії, як всередині республіканської партії, так і демократичної. 

Відкрию напевно Америку, але (!) демократи можуть прийти до влади після Трампа. І США нікуди не дінуться після Трампа. 

Те, як поводиться наша політична еліта у відносинах з США – це жесть. На наступний день після інавгурації Трампа, про Байдена вже всі забули. Ніхто навіть не подякував. Всі вже трампісти. Ну так це не працює. Це просто не нормально. 

Нам потрібні довговічні союзи, а не ситуативні знайомства. 

Тому по США: 

1. Республіканці, які за Україну. 
2. Демократи, які за Україну. 
3. Протестанти. 

Це наша основна робота. 

А не Батьківщиною торгувати. Тут ми ті надра віддамо, там ми порти подаруємо, а тут і атомні станції забирайте. 

Це – божевілля. 

Реалізм 

Команда Трампа безкінечно говорить про реалізм. І нам би також не завадило повернутись в реальність і зрозуміти: де ми знаходимось і що нам робити? 

Ситуація дуже складна. Можливо навіть критична. І якщо цю ситуацію намагатись вирішити в стилі 95-го кварталу, то від всієї країни залишиться лише це. На жаль, люди проголосували за Зеленського і він – президент України. Тому тут звернусь до нього напряму: Володимире Олександровичу, закінчуйте з цим підлітковим настроєм і включайтесь в реальність. У нас осада Покровська, загроза Харкову та можливий вихід російських військ до Дніпропетровської області. Давайте шоу ви залишите на часи після війни, а зараз хоч трохи попрацюєте президентом. Це буде і нам, і вам корисно.

Олексій Гончаренко